CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Sam. 14
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Das erste Buch Samuel

Kapitel 14

1 Es begab sich eines Tages3117, daß Jonathan3129, der Sohn1121 Sauls7586, sprach559 zu4673 seinem Knaben5288, der sein Waffenträger3627 war5674: Komm3212, laß uns hinübergehen zu der Philister6430 Lager, das da drüben1975 ist5375. Und sagte5046 es seinem Vater1 nicht an.

2 Saul7586 aber blieb3427 zu Gibea1390 am Ende7097 unter einem Granatenbaum, der in der Vorstadt4051 war; und3967 des Volks5971, das bei ihm war, war bei sechshundert8337 Mann376.

3 Und5941 Ahia281, der Sohn1121 Ahitobs285, Ikabods350 Bruder251, Pinehas6372 Sohn1121, des Sohns Elis, war1121 Priester des HErrn3068 zu Silo7887 und3548 trug5375 den Leibrock646 an. Das Volk5971 wußte3045 auch nicht, daß Jonathan3129 war hingegangen1980.

4 Es8034 waren5674 aber an dem Wege4569, da Jonathan3129 suchte, hinüberzugehen zu4673 der Philister6430 Lager, zween spitze8127 Felsen5553, einer259 diesseits, der andere jenseits; der eine259 hieß8034 Bozez949, der andere Senne.

5 Und einer259 sah4690 von Mitternacht6828 gegen4136 Michmas4363 und der andere259 von Mittag5045 gegen4136 Gaba.

6 Und Jonathan3083 sprach559 zu4673 seinem Waffenträger5288: Komm3212, laß uns hinübergehen zu6213 dem Lager dieser Unbeschnittenen6189, vielleicht wird der HErr3068 etwas3627 durch5674 uns ausrichten; denn es ist5375 dem HErrn3068 nicht schwer4622, durch viel7227 oder wenig4592 helfen3467.

7 Da antwortete559 ihm sein Waffenträger: Tue6213 alles3627, was in deinem Herzen3824 ist5375; fahre hin5186, siehe, ich bin mit dir, wie dein Herz3824 will.

8 Jonathan3083 sprach559: Wohlan, wenn wir hinüberkommen zu den Leuten582 und ihnen ins Gesicht kommen5674,

9 werden1826 sie dann sagen559: Stehet stille, bis wir an5927 euch gelangen5060, so wollen wir an unserm Ort stehen5975 bleiben und nicht zu ihnen hinaufgehen.

10 Werden sie aber sagen559: Kommt zu uns3027 herauf5927, so wollen wir zu ihnen hinaufsteigen, so hat5927 sie uns der HErr3068 in unsere Hände gegeben5414. Und das soll uns zum Zeichen226 sein.

11 Da sie nun der Philister6430 Lager beide8147 ins Gesicht kamen1540, sprachen559 die Philister6430: Siehe, die Ebräer sind aus3318 den Löchern2356 gegangen, darin sie sich2244 verkrochen hatten.

12 Und die Männer im Lager antworteten6030 Jonathan3129 und seinem Waffenträger5375 und sprachen559: Kommt herauf5927 zu uns, so wollen wir582‘s euch3627 wohl lehren. Da sprach559 Jonathan3129 zu seinem Waffenträger3627: Steige mir nach310; der HErr3068 hat3045 sie gegeben5414 in die Hände3027 Israels3478.

13 Und Jonathan3129 kletterte mit Händen3027 und mit Füßen7272 hinauf5927, und sein5375 Waffenträger5375 ihm nach310. Da fielen5307 sie vor6440 Jonathan3129 danieder, und sein4191 Waffenträger3627 würgete ihm immer nach310,

14 also daß die erste7223 Schlacht4347, die Jonathan3129 und sein Waffenträger5375 tat, war bei zwanzig6242 Mann376, beinahe eine halbe2677 Hufe Ackers7704, die ein Joch6776 treibet.

15 Und7843 es kam ein Schrecken2731 ins Lager4264 auf dem Felde7704 und im ganzen Volk5971 des Lagers, und die streifenden Rotten erschraken2729 auch, also daß das Land776 erbebete; denn es war ein Schrecken2731 von GOtt430.

16 Und die Wächter6822 Sauls7586 zu Gibea1390 -Benjamin1144 sahen7200, daß der Haufe1995 zerrann4127 und verlief sich3212 und ward zerschmissen1986.

17 Saul7586 sprach559 zu dem Volk5971, das bei ihm war: Zählet und besehet, wer von uns sei weggegangen1980. Und da sie6485 zähleten, siehe7200, da war Jonathan3129 und sein Waffenträger3627 nicht5375 da.

18 Da sprach559 Saul7586 zu Ahia281: Bringe herzu5066 die Lade727 Gottes430 (denn die Lade727 Gottes430 war zu der Zeit3117 bei den Kindern1121 Israel3478).

19 Und3548 da Saul7586 noch redete1696 mit dem Priester, da ward1980 das Getümmel1995 und3548 das Laufen in der Philister6430 Lager4264 größer3212. Und Saul7586 sprach559 zum Priester: Zeuch deine Hand3027 ab.

20 Und Saul7586 rief2199 und alles Volk5971, das mit ihm war, und kamen zum Streit4421; und siehe, da ging935 eines jeglichen376 Schwert2719 wider den andern7453, und war ein sehr3966 groß1419 Getümmel4103.

21 Auch die Ebräer, die vorhin bei den Philistern gewesen waren und6430 mit ihnen im Lager4264 hinaufgezogen waren umher5439, taten sich5927 zu Israel3478, die mit Saul7586 und Jonathan3129 waren.

22 Und376 alle Männer von Israel3478, die sich2244 auf dem Gebirge2022 Ephraim669 verkrochen hatten8085, da310 sie höreten, daß die Philister6430 flohen5127, strichen1692 hinter ihnen her im Streit4421.

23 Also half3467 der HErr3068 zu der Zeit3117 Israel3478. Und der Streit4421 währete bis5674 gen Beth-Aven1007.

24 Und376 da die Männer Israels3478 matt waren5065 desselben Tages3117, beschwor422 Saul7586 das Volk5971 und376 sprach559: Verflucht779 sei jedermann, wer etwas3899 isset bis zu Abend6153, daß ich mich an meinen Feinden341 räche5358! Da aß398 das ganze Volk5971 nichts.

25 Und das ganze Land776 kam935 in6440 den Wald3293. Es war aber Honig1706 im Felde7704.

26 Und da das Volk5971 hineinkam in den Wald3293, siehe, da floß der Honig1706. Aber niemand tat935 desselben mit der Hand3027 zu seinem Munde6310; denn das Volk5971 fürchtete3372 sich vor dem Eide7621.

27 Jonathan3129 aber hatte7650 nicht gehöret, daß sein7725 Vater1 das Volk5971 beschworen hatte7650, und reckte7971 seinen Stab4294 aus, den er in seiner Hand3027 hatte, und tunkte mit7097 der Spitze in den Honigseim und wandte seine Hand3027 zu8085 seinem Munde6310; da wurden seine Augen5869 wacker215.

28 Da antwortete6030 einer376 des Volks5971 und376 sprach559: Dein Vater1 hat398 das Volk5971 beschworen7650 und5774 gesagt559: Verflucht779 sei jedermann, der heute3117 etwas3899 isset! Und das Volk5971 war matt worden.

29 Da sprach559 Jonathan3129: Mein Vater1 hat das Land776 geirret; sehet, wie wacker215 sind meine Augen5869 worden, daß ich ein wenig4592 dieses Honigs1706 gekostet habe7200.

30 Weil aber3863 das Volk5971 heute3117 nicht hat398 müssen essen398 von der Beute7998 seiner Feinde341, die es funden hat4672, so hat auch637 nun die Schlacht4347 nicht größer werden können7235 wider die Philister6430.

31 Sie schlugen5221 aber die Philister6430 des Tages3117 von Michmas4363 bis gen Ajalon357. Und5774 das Volk5971 ward sehr3966 matt.

32 Und5860 das Volk5971 richtete die Ausbeute7998 zu6213 und1121 nahmen3947 Schafe6629 und Rinder1241 und Kälber; und schlachteten‘s7819 auf der Erde776 und aßen‘s398 so blutig1818.

33 Da3117 verkündigte man559 Saul7586: Siehe, das Volk5971 versündiget sich2398 an dem398 HErrn3068, daß es Blut1818 isset. Er sprach559: Ihr habt übel getan898; wälzet her1556 zu mir5046 jetzt einen großen1419 Stein68.

34 Und559 Saul7586 sprach559 weiter: Zerstreuet euch6327 unter das Volk5971 und saget ihnen, daß ein376 jeglicher seinen Ochsen7794 und seine Schafe7716 zu mir bringe5066; und schlachtet7819 es allhie, daß ihr‘s esset398 und euch2398 nicht versündiget an dem HErrn3068 mit dem Blut1818 essen398. Da brachte alles Volk5971 ein jeglicher seinen Ochsen7794 mit seiner Hand3027 herzu5066 des Nachts3915 und schlachteten7819 es daselbst.

35 Und1129 Saul7586 bauete dem HErrn3068 einen Altar4196. Das ist der erste2490 Altar4196, den er1129 dem HErrn3068 bauete.

36 Und6430 Saul7586 sprach559: Laßt uns hinabziehen3381 den Philistern nach310 bei der Nacht3915 und3548 sie559 berauben962, bis daß licht216 Morgen1242 wird, daß wir niemand376 von ihnen5869 überlassen. Sie antworteten: Tue6213 alles, was dir gefällt2896. Aber der Priester sprach559: Laßt uns hieher zu GOtt430 nahen7126!

37 Und6430 Saul7586 fragte7592 GOtt430: Soll ich hinabziehen3381, den Philistern nach310? und willst du sie geben5414 in Israels3478 Hände3027? Aber er antwortete6030 ihm zu der Zeit3117 nicht.

38 Da sprach559 Saul7586: Laßt herzutreten5066 alle Haufen es Volks5971, und erfahret3045 und sehet, an7200 welchem4100 die Sünde2403 sei zu dieser Zeit3117;

39 denn so wahr der HErr3068 lebet, der Heiland3467 Israels3478, und ob sie gleich an meinem Sohn1121 Jonathan3129 wäre3426, so soll4191 er2416 sterben4191. Und niemand antwortete6030 ihm aus dem ganzen Volk5971.

40 Und er sprach559 zu dem259 ganzen Israel3478: Seid ihr auf jener259 Seite5676; ich und mein Sohn1121 Jonathan3129 wollen sein auf dieser Seite5676. Das Volk5971 sprach559 zu Saul7586: Tue6213, was2896 dir gefällt5869.

41 Und Saul7586 sprach559 zu dem HErrn3068, dem GOtt430 Israels3478: Schaffe3051 Recht8549! Da3920 ward Jonathan3129 und Saul7586 getroffen; aber das Volk5971 ging frei aus3318.

42 Saul7586 sprach559: Werfet über mich und meinen Sohn1121 Jonathan3129. Da3920 ward Jonathan3129 getroffen.

43 Und Saul7586 sprach559 zu Jonathan3129: Sage mir5046, was hast du getan? Jonathan3129 sagte5046 es ihm und sprach559: Ich habe2938 ein wenig4592 Honigs1706 gekostet mit7097 dem Stabe4294, den ich in meiner Hand3027 hatte6213; und siehe2009, ich muß darum sterben4191.

44 Da sprach559 Saul7586: GOtt430 tue6213 mir dies und das3254, Jonathan3129, du mußt des Todes4191 sterben4191.

45 Aber das Volk5971 sprach559 zu Saul7586: Sollte Jonathan3129 sterben4191, der ein solch groß1419 Heil3444 in Israel3478 getan6213 hat? Das sei ferne2486! So wahr der HErr3068 lebet, es soll kein Haar8185 von seinem Haupt7218 auf die Erde776 fallen5307; denn GOtt430 hat‘s heute3117 durch ihn getan6213. Also erlösete das Volk5971 Jonathan3129, daß er2416 nicht6299 sterben4191 mußte.

46 Da310 zog5927 Saul7586 herauf von den Philistern, und6430 die Philister6430 zogen1980 an ihren Ort4725.

47 Aber da3920 Saul7586 das Reich4410 über Israel3478 eingenommen hatte, stritt3898 er wider alle seine Feinde341 umher5439: wider die Moabiter4124, wider die Kinder1121 Ammon5983, wider die Edomiter123, wider die Könige4428 Zobas6678, wider die Philister6430; und wo er sich6437 hinwandte, da übte er Strafe7561.

48 Und machte6213 ein Heer2428 und schlug5221 die Amalekiter6002 und errettete5337 Israel3478 von der Hand3027 aller, die sie zwackten8154.

49 Saul7586 aber hatte Söhne1121: Jonathan3129, Iswi3440, Malchisua4444. Und seine8147 zwo Töchter1323 hießen8034 also: die8034 erstgeborne Merob und die8034 jüngste Michal4324.

50 Und das Weib802 Sauls7586 hieß8034 Ahinoam293, eine Tochter1323 Ahimaaz290. Und sein Feldhauptmann8269 hieß8034 Abner74, ein Sohn1121 Ners5369, Sauls7586 Vetters1730.

51 Kis7027 aber5369 war Sauls7586 Vater1; Ner aber, Abners74 Vater1, war ein Sohn1121 Abiels22.

52 Es war1121 aber ein376 harter Streit4421 wider die Philister6430, solange Saul7586 lebte3117. Und2428 wo Saul7586 sah7200 einen starken2389 und rüstigen Mann1368, den nahm622 er zu sich.

1-а Самуїлова

Розділ 14

1 Одно́го дня сказав Йоната́н, син Саулів, до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейдімо до филистимської зало́ги, що з того бо́ку“. А батькові своєму він цього не розповів.

2 А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н.

4 А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

5 Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви.

6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Господе́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“.

7 І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“.

8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них.

10 А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“.

11 І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“.

12 І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“ І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“

13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

14 І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

15 І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х!

16 І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди.

17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“ І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“

20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике!

21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном.

22 А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю.

23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

24 Та ізра́їльтянин був пригно́блений того дня. А Саул наклав клятву на наро́д, говорячи: „Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщу́ся на своїх ворогах.“ І ввесь той народ не їв хліба

25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині.

26 І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги.

27 А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому!

28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“.

29 І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду.

30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“

31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

32 І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

33 І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“ А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“.

34 І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

35 І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

36 І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“

37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня.

38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні.

39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“ Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду.

40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“

41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“ І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим.

42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н.

43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“ І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“

44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“

45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“ І визволив наро́д Йонатана, і він не помер.

46 І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце.

47 І здобув Саул царюва́ння над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма́ своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він оберта́вся, мав у́спіх.

48 І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла.

50 А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька.

51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів.

52 І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе.

Das erste Buch Samuel

Kapitel 14

1-а Самуїлова

Розділ 14

1 Es begab sich eines Tages3117, daß Jonathan3129, der Sohn1121 Sauls7586, sprach559 zu4673 seinem Knaben5288, der sein Waffenträger3627 war5674: Komm3212, laß uns hinübergehen zu der Philister6430 Lager, das da drüben1975 ist5375. Und sagte5046 es seinem Vater1 nicht an.

1 Одно́го дня сказав Йоната́н, син Саулів, до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейдімо до филистимської зало́ги, що з того бо́ку“. А батькові своєму він цього не розповів.

2 Saul7586 aber blieb3427 zu Gibea1390 am Ende7097 unter einem Granatenbaum, der in der Vorstadt4051 war; und3967 des Volks5971, das bei ihm war, war bei sechshundert8337 Mann376.

2 А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

3 Und5941 Ahia281, der Sohn1121 Ahitobs285, Ikabods350 Bruder251, Pinehas6372 Sohn1121, des Sohns Elis, war1121 Priester des HErrn3068 zu Silo7887 und3548 trug5375 den Leibrock646 an. Das Volk5971 wußte3045 auch nicht, daß Jonathan3129 war hingegangen1980.

3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н.

4 Es8034 waren5674 aber an dem Wege4569, da Jonathan3129 suchte, hinüberzugehen zu4673 der Philister6430 Lager, zween spitze8127 Felsen5553, einer259 diesseits, der andere jenseits; der eine259 hieß8034 Bozez949, der andere Senne.

4 А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

5 Und einer259 sah4690 von Mitternacht6828 gegen4136 Michmas4363 und der andere259 von Mittag5045 gegen4136 Gaba.

5 Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви.

6 Und Jonathan3083 sprach559 zu4673 seinem Waffenträger5288: Komm3212, laß uns hinübergehen zu6213 dem Lager dieser Unbeschnittenen6189, vielleicht wird der HErr3068 etwas3627 durch5674 uns ausrichten; denn es ist5375 dem HErrn3068 nicht schwer4622, durch viel7227 oder wenig4592 helfen3467.

6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Господе́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“.

7 Da antwortete559 ihm sein Waffenträger: Tue6213 alles3627, was in deinem Herzen3824 ist5375; fahre hin5186, siehe, ich bin mit dir, wie dein Herz3824 will.

7 І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“.

8 Jonathan3083 sprach559: Wohlan, wenn wir hinüberkommen zu den Leuten582 und ihnen ins Gesicht kommen5674,

8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

9 werden1826 sie dann sagen559: Stehet stille, bis wir an5927 euch gelangen5060, so wollen wir an unserm Ort stehen5975 bleiben und nicht zu ihnen hinaufgehen.

9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них.

10 Werden sie aber sagen559: Kommt zu uns3027 herauf5927, so wollen wir zu ihnen hinaufsteigen, so hat5927 sie uns der HErr3068 in unsere Hände gegeben5414. Und das soll uns zum Zeichen226 sein.

10 А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“.

11 Da sie nun der Philister6430 Lager beide8147 ins Gesicht kamen1540, sprachen559 die Philister6430: Siehe, die Ebräer sind aus3318 den Löchern2356 gegangen, darin sie sich2244 verkrochen hatten.

11 І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“.

12 Und die Männer im Lager antworteten6030 Jonathan3129 und seinem Waffenträger5375 und sprachen559: Kommt herauf5927 zu uns, so wollen wir582‘s euch3627 wohl lehren. Da sprach559 Jonathan3129 zu seinem Waffenträger3627: Steige mir nach310; der HErr3068 hat3045 sie gegeben5414 in die Hände3027 Israels3478.

12 І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“ І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“

13 Und Jonathan3129 kletterte mit Händen3027 und mit Füßen7272 hinauf5927, und sein5375 Waffenträger5375 ihm nach310. Da fielen5307 sie vor6440 Jonathan3129 danieder, und sein4191 Waffenträger3627 würgete ihm immer nach310,

13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

14 also daß die erste7223 Schlacht4347, die Jonathan3129 und sein Waffenträger5375 tat, war bei zwanzig6242 Mann376, beinahe eine halbe2677 Hufe Ackers7704, die ein Joch6776 treibet.

14 І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

15 Und7843 es kam ein Schrecken2731 ins Lager4264 auf dem Felde7704 und im ganzen Volk5971 des Lagers, und die streifenden Rotten erschraken2729 auch, also daß das Land776 erbebete; denn es war ein Schrecken2731 von GOtt430.

15 І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х!

16 Und die Wächter6822 Sauls7586 zu Gibea1390 -Benjamin1144 sahen7200, daß der Haufe1995 zerrann4127 und verlief sich3212 und ward zerschmissen1986.

16 І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди.

17 Saul7586 sprach559 zu dem Volk5971, das bei ihm war: Zählet und besehet, wer von uns sei weggegangen1980. Und da sie6485 zähleten, siehe7200, da war Jonathan3129 und sein Waffenträger3627 nicht5375 da.

17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“ І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

18 Da sprach559 Saul7586 zu Ahia281: Bringe herzu5066 die Lade727 Gottes430 (denn die Lade727 Gottes430 war zu der Zeit3117 bei den Kindern1121 Israel3478).

18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

19 Und3548 da Saul7586 noch redete1696 mit dem Priester, da ward1980 das Getümmel1995 und3548 das Laufen in der Philister6430 Lager4264 größer3212. Und Saul7586 sprach559 zum Priester: Zeuch deine Hand3027 ab.

19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“

20 Und Saul7586 rief2199 und alles Volk5971, das mit ihm war, und kamen zum Streit4421; und siehe, da ging935 eines jeglichen376 Schwert2719 wider den andern7453, und war ein sehr3966 groß1419 Getümmel4103.

20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике!

21 Auch die Ebräer, die vorhin bei den Philistern gewesen waren und6430 mit ihnen im Lager4264 hinaufgezogen waren umher5439, taten sich5927 zu Israel3478, die mit Saul7586 und Jonathan3129 waren.

21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном.

22 Und376 alle Männer von Israel3478, die sich2244 auf dem Gebirge2022 Ephraim669 verkrochen hatten8085, da310 sie höreten, daß die Philister6430 flohen5127, strichen1692 hinter ihnen her im Streit4421.

22 А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю.

23 Also half3467 der HErr3068 zu der Zeit3117 Israel3478. Und der Streit4421 währete bis5674 gen Beth-Aven1007.

23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

24 Und376 da die Männer Israels3478 matt waren5065 desselben Tages3117, beschwor422 Saul7586 das Volk5971 und376 sprach559: Verflucht779 sei jedermann, wer etwas3899 isset bis zu Abend6153, daß ich mich an meinen Feinden341 räche5358! Da aß398 das ganze Volk5971 nichts.

24 Та ізра́їльтянин був пригно́блений того дня. А Саул наклав клятву на наро́д, говорячи: „Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщу́ся на своїх ворогах.“ І ввесь той народ не їв хліба

25 Und das ganze Land776 kam935 in6440 den Wald3293. Es war aber Honig1706 im Felde7704.

25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині.

26 Und da das Volk5971 hineinkam in den Wald3293, siehe, da floß der Honig1706. Aber niemand tat935 desselben mit der Hand3027 zu seinem Munde6310; denn das Volk5971 fürchtete3372 sich vor dem Eide7621.

26 І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги.

27 Jonathan3129 aber hatte7650 nicht gehöret, daß sein7725 Vater1 das Volk5971 beschworen hatte7650, und reckte7971 seinen Stab4294 aus, den er in seiner Hand3027 hatte, und tunkte mit7097 der Spitze in den Honigseim und wandte seine Hand3027 zu8085 seinem Munde6310; da wurden seine Augen5869 wacker215.

27 А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому!

28 Da antwortete6030 einer376 des Volks5971 und376 sprach559: Dein Vater1 hat398 das Volk5971 beschworen7650 und5774 gesagt559: Verflucht779 sei jedermann, der heute3117 etwas3899 isset! Und das Volk5971 war matt worden.

28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“.

29 Da sprach559 Jonathan3129: Mein Vater1 hat das Land776 geirret; sehet, wie wacker215 sind meine Augen5869 worden, daß ich ein wenig4592 dieses Honigs1706 gekostet habe7200.

29 І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду.

30 Weil aber3863 das Volk5971 heute3117 nicht hat398 müssen essen398 von der Beute7998 seiner Feinde341, die es funden hat4672, so hat auch637 nun die Schlacht4347 nicht größer werden können7235 wider die Philister6430.

30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“

31 Sie schlugen5221 aber die Philister6430 des Tages3117 von Michmas4363 bis gen Ajalon357. Und5774 das Volk5971 ward sehr3966 matt.

31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

32 Und5860 das Volk5971 richtete die Ausbeute7998 zu6213 und1121 nahmen3947 Schafe6629 und Rinder1241 und Kälber; und schlachteten‘s7819 auf der Erde776 und aßen‘s398 so blutig1818.

32 І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

33 Da3117 verkündigte man559 Saul7586: Siehe, das Volk5971 versündiget sich2398 an dem398 HErrn3068, daß es Blut1818 isset. Er sprach559: Ihr habt übel getan898; wälzet her1556 zu mir5046 jetzt einen großen1419 Stein68.

33 І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“ А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“.

34 Und559 Saul7586 sprach559 weiter: Zerstreuet euch6327 unter das Volk5971 und saget ihnen, daß ein376 jeglicher seinen Ochsen7794 und seine Schafe7716 zu mir bringe5066; und schlachtet7819 es allhie, daß ihr‘s esset398 und euch2398 nicht versündiget an dem HErrn3068 mit dem Blut1818 essen398. Da brachte alles Volk5971 ein jeglicher seinen Ochsen7794 mit seiner Hand3027 herzu5066 des Nachts3915 und schlachteten7819 es daselbst.

34 І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

35 Und1129 Saul7586 bauete dem HErrn3068 einen Altar4196. Das ist der erste2490 Altar4196, den er1129 dem HErrn3068 bauete.

35 І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

36 Und6430 Saul7586 sprach559: Laßt uns hinabziehen3381 den Philistern nach310 bei der Nacht3915 und3548 sie559 berauben962, bis daß licht216 Morgen1242 wird, daß wir niemand376 von ihnen5869 überlassen. Sie antworteten: Tue6213 alles, was dir gefällt2896. Aber der Priester sprach559: Laßt uns hieher zu GOtt430 nahen7126!

36 І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“

37 Und6430 Saul7586 fragte7592 GOtt430: Soll ich hinabziehen3381, den Philistern nach310? und willst du sie geben5414 in Israels3478 Hände3027? Aber er antwortete6030 ihm zu der Zeit3117 nicht.

37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня.

38 Da sprach559 Saul7586: Laßt herzutreten5066 alle Haufen es Volks5971, und erfahret3045 und sehet, an7200 welchem4100 die Sünde2403 sei zu dieser Zeit3117;

38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні.

39 denn so wahr der HErr3068 lebet, der Heiland3467 Israels3478, und ob sie gleich an meinem Sohn1121 Jonathan3129 wäre3426, so soll4191 er2416 sterben4191. Und niemand antwortete6030 ihm aus dem ganzen Volk5971.

39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“ Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду.

40 Und er sprach559 zu dem259 ganzen Israel3478: Seid ihr auf jener259 Seite5676; ich und mein Sohn1121 Jonathan3129 wollen sein auf dieser Seite5676. Das Volk5971 sprach559 zu Saul7586: Tue6213, was2896 dir gefällt5869.

40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“

41 Und Saul7586 sprach559 zu dem HErrn3068, dem GOtt430 Israels3478: Schaffe3051 Recht8549! Da3920 ward Jonathan3129 und Saul7586 getroffen; aber das Volk5971 ging frei aus3318.

41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“ І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим.

42 Saul7586 sprach559: Werfet über mich und meinen Sohn1121 Jonathan3129. Da3920 ward Jonathan3129 getroffen.

42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н.

43 Und Saul7586 sprach559 zu Jonathan3129: Sage mir5046, was hast du getan? Jonathan3129 sagte5046 es ihm und sprach559: Ich habe2938 ein wenig4592 Honigs1706 gekostet mit7097 dem Stabe4294, den ich in meiner Hand3027 hatte6213; und siehe2009, ich muß darum sterben4191.

43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“ І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“

44 Da sprach559 Saul7586: GOtt430 tue6213 mir dies und das3254, Jonathan3129, du mußt des Todes4191 sterben4191.

44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“

45 Aber das Volk5971 sprach559 zu Saul7586: Sollte Jonathan3129 sterben4191, der ein solch groß1419 Heil3444 in Israel3478 getan6213 hat? Das sei ferne2486! So wahr der HErr3068 lebet, es soll kein Haar8185 von seinem Haupt7218 auf die Erde776 fallen5307; denn GOtt430 hat‘s heute3117 durch ihn getan6213. Also erlösete das Volk5971 Jonathan3129, daß er2416 nicht6299 sterben4191 mußte.

45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“ І визволив наро́д Йонатана, і він не помер.

46 Da310 zog5927 Saul7586 herauf von den Philistern, und6430 die Philister6430 zogen1980 an ihren Ort4725.

46 І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце.

47 Aber da3920 Saul7586 das Reich4410 über Israel3478 eingenommen hatte, stritt3898 er wider alle seine Feinde341 umher5439: wider die Moabiter4124, wider die Kinder1121 Ammon5983, wider die Edomiter123, wider die Könige4428 Zobas6678, wider die Philister6430; und wo er sich6437 hinwandte, da übte er Strafe7561.

47 І здобув Саул царюва́ння над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма́ своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він оберта́вся, мав у́спіх.

48 Und machte6213 ein Heer2428 und schlug5221 die Amalekiter6002 und errettete5337 Israel3478 von der Hand3027 aller, die sie zwackten8154.

48 І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

49 Saul7586 aber hatte Söhne1121: Jonathan3129, Iswi3440, Malchisua4444. Und seine8147 zwo Töchter1323 hießen8034 also: die8034 erstgeborne Merob und die8034 jüngste Michal4324.

49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла.

50 Und das Weib802 Sauls7586 hieß8034 Ahinoam293, eine Tochter1323 Ahimaaz290. Und sein Feldhauptmann8269 hieß8034 Abner74, ein Sohn1121 Ners5369, Sauls7586 Vetters1730.

50 А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька.

51 Kis7027 aber5369 war Sauls7586 Vater1; Ner aber, Abners74 Vater1, war ein Sohn1121 Abiels22.

51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів.

52 Es war1121 aber ein376 harter Streit4421 wider die Philister6430, solange Saul7586 lebte3117. Und2428 wo Saul7586 sah7200 einen starken2389 und rüstigen Mann1368, den nahm622 er zu sich.

52 І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе.

1.0x