CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Иер. 18
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Книга пророка Иеремии

Глава 18

1 Слово, что было Иеремии от ГОСПОДА:

2 «Иди сейчас в мастерскую гончара, и там Я сообщу тебе Свою весть».

3 Я пошел в мастерскую к гончару и увидел: он работает на гончарном круге.

4 И когда один глиняный сосуд, который он делал, не вышел у него, он сделал другой, по своему вкусу.

5 И было мне слово ГОСПОДА.

6 «Разве Я не могу поступить с тобой, народ Израилев, как этот гончар? — сказал ГОСПОДЬ. — Ведь ты, народ Израилев, в Моей руке — словно глина в руке гончара.

7 Если скажу Я однажды о каком-либо народе или царстве, что его надлежит искоренить, разгромить и уничтожить,

8 но народ, о котором Я предвозвестил это, отвратится от своих злодеяний, то и Я пожалею его и не наведу задуманного бедствия.

9 А если в другой раз Я скажу о том или ином народе или царстве, что надлежит его устроить и утвердить,

10 а они будут делать зло перед очами Моими и не послушаются голоса Моего, то и Я пожалею, что собирался явить им доброе.

11 Поэтому скажи теперь обитателям Иудеи и жителям Иерусалима: „Так говорит ГОСПОДЬ: „Вот Я готовлю роду вашему бедствия и замысел Свой против вас уже составляю. Да отвратится каждый из вас от злого пути своего, исправьте жизнь свою, творите добрые дела““».

12 Но они сказали в ответ: «Напрасно всё это, ибо мы поступаем по своему разумению, и каждый из нас действует по упрямству злого сердца своего».

13 Поэтому так говорит ГОСПОДЬ: «Спросите у народов — кто слышал о подобном? Ужасное творит дева Израилева.

14 Сойдет ли снег с горных отрогов Ливана? Иссякнут ли холодные воды, текущие с дальних гор?

15 А народ Мой забыл Меня, кадит никчемным идолам. Сбился с пути своего, от древней стези отступил, следуя дорогами неровными, тропами извилистыми.

16 И сделал он страну свою неким ужасом для других племен, вечным посмешищем. Всякий идущий мимо изумится, покачает насмешливо головой.

17 Подобно восточному ветру, развею Я их пред врагами. Спиной повернусь к ним, а не лицом в день их бедствия».

18 Сказали враги мои друг другу: «Вступим в заговор против Иеремии, ведь мы знаем, что есть и другие священники, чтобы учить нас Закону, мудрецы, чтобы давать нам советы, и пророки, чтобы пророчествовать. Пойдем, оговорим его и не будем более прислушиваться к обличениям его».

19 Внемли мне, ГОСПОДИ, послушай, что говорят враги мои.

20 Разве воздают злом за добро? А ведь они вырыли мне яму, убить меня хотят. Вспомни, как я стоял пред Тобой, чтобы доброе слово замолвить о них, чтобы отвратить от них гнев Твой.

21 Так предай детей их голоду, под меч их пусти, пусть жены их станут вдовами, детей лишатся, пусть мужья их погибнут, а юноши падут от меча в сражении.

22 Пусть доносится плач из их домов, когда Ты внезапно обрушишь на них полчища врагов, ведь они вырыли яму, чтобы поймать меня, и тайно сети расставили для ног моих.

23 Ты, ГОСПОДИ, знаешь об их замыслах убить меня. Не прощай им более преступлений и грех их не стирай из книги, что пишется пред Тобой. Воздай им в день гнева Твоего и да будут они Тобой низвержены.

Єремiя

Розділ 18

1 Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:

2 „Устань, і зійди́ до дому ганчара́, і там почуєш слова́ Мої“.

3 І зійшов я до дому ганчара́, аж ось він робить працю на кружа́лі.

4 І в руках ганчара́ попсу́лась посу́дина, яку він із глини робив. І він зно́ву зробив з неї іншу посу́дину, як сподо́балося ганчаре́ві зробити.

5 І було мені слово Господнє, говорячи:

6 „Чи не міг би зробити й Я вам, як ганча́р цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара́, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!

7 Я ча́сом кажу́ про наро́д та про ца́рство, щоб ви́рвати його, і щоб розбити та ви́губити,

8 та коли цей наро́д, що про нього казав Я, пове́рнеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке ду́мав чинити йому́.

9 А ча́сом кажу́ про наро́д та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,

10 та як він зро́бить зле в Моїх о́чах, щоб не слухатися Мого го́лосу, то пожа́лую щодо того добра́, про яке говорив, що вчиню́ Я його.

11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе́ проти вас, і заду́мую за́дум на вас, — верніться ж ви кожен з дороги своєї лихо́ї, і полі́пшіть доро́ги свої й свої вчинки!

12 Та вони відказали: „Пропа́ло! бо ми бу́дем ходи́ти за своїми думка́ми, і кожен робитиме згідно з упе́ртістю серця свого́.“

13 Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між наро́дами, — чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!

14 Хіба́ сніг Ліва́ну зі́йде зо скелі на полі? Чи ви́сохнуть во́ди чужі та холодні, теку́чі?

15 Бо про Мене забув Мій наро́д: вони ка́дять марно́ті, а та ро́бить їм так, що вони на дорогах своїх спотика́ються, на давніх путя́х, щоб ходити стежка́ми, по дорозі невби́тій,

16 щоб свій Край учинити страхі́ттям, посміхо́вищем вічним. Кожен, хто бу́де прохо́дити ним, остовпі́є та буде хита́ти головою своєю.

17 Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед во́рогом; поти́лицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього го́ря!“

18 І сказали вони: „Ходіть, і обмірку́ємо за́міри на Єремію, бо не згинув Зако́н у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і уда́рмо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова́ його!“

19 Послухай мене, о мій Господи, і почуй го́лос моїх супроти́вників!

20 Хіба́ замість доброго злим надолу́жено буде? Бо яму копають вони для моєї душі. Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб до́бре про них говорити, щоб гнів Твій від них відверну́ти!

21 Тому їхніх синів віддай го́лодові, і мі́ццю меча́ викинь їх з Кра́ю, і бодай жінки їхні діте́й погуби́ли та вдо́вами стали, а їхні чолові́ки хай смертю повби́вані бу́дуть, юнаки́ їхні хай бу́дуть поби́ті мече́м на війні!

22 Нехай чується крик з їхніх домі́в, — бо орду́ Ти знена́цька спрова́диш на них, — бо яму копали вони, щоб схопи́ти мене, і для ніг моїх па́стки поста́вили.

23 А Ти, Господи, знаєш увесь їхній за́мір на мене на смерть, — не прости їм провин, а гріха́ їхнього із-перед обличчя Свого не зітри́, і хай перед Тобою спіткну́ться вони, — зроби поміж ними оце під час гніву Свого́!

Книга пророка Иеремии

Глава 18

Єремiя

Розділ 18

1 Слово, что было Иеремии от ГОСПОДА:

1 Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:

2 «Иди сейчас в мастерскую гончара, и там Я сообщу тебе Свою весть».

2 „Устань, і зійди́ до дому ганчара́, і там почуєш слова́ Мої“.

3 Я пошел в мастерскую к гончару и увидел: он работает на гончарном круге.

3 І зійшов я до дому ганчара́, аж ось він робить працю на кружа́лі.

4 И когда один глиняный сосуд, который он делал, не вышел у него, он сделал другой, по своему вкусу.

4 І в руках ганчара́ попсу́лась посу́дина, яку він із глини робив. І він зно́ву зробив з неї іншу посу́дину, як сподо́балося ганчаре́ві зробити.

5 И было мне слово ГОСПОДА.

5 І було мені слово Господнє, говорячи:

6 «Разве Я не могу поступить с тобой, народ Израилев, как этот гончар? — сказал ГОСПОДЬ. — Ведь ты, народ Израилев, в Моей руке — словно глина в руке гончара.

6 „Чи не міг би зробити й Я вам, як ганча́р цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчара́, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!

7 Если скажу Я однажды о каком-либо народе или царстве, что его надлежит искоренить, разгромить и уничтожить,

7 Я ча́сом кажу́ про наро́д та про ца́рство, щоб ви́рвати його, і щоб розбити та ви́губити,

8 но народ, о котором Я предвозвестил это, отвратится от своих злодеяний, то и Я пожалею его и не наведу задуманного бедствия.

8 та коли цей наро́д, що про нього казав Я, пове́рнеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке ду́мав чинити йому́.

9 А если в другой раз Я скажу о том или ином народе или царстве, что надлежит его устроить и утвердить,

9 А ча́сом кажу́ про наро́д та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,

10 а они будут делать зло перед очами Моими и не послушаются голоса Моего, то и Я пожалею, что собирался явить им доброе.

10 та як він зро́бить зле в Моїх о́чах, щоб не слухатися Мого го́лосу, то пожа́лую щодо того добра́, про яке говорив, що вчиню́ Я його.

11 Поэтому скажи теперь обитателям Иудеи и жителям Иерусалима: „Так говорит ГОСПОДЬ: „Вот Я готовлю роду вашему бедствия и замысел Свой против вас уже составляю. Да отвратится каждый из вас от злого пути своего, исправьте жизнь свою, творите добрые дела““».

11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе́ проти вас, і заду́мую за́дум на вас, — верніться ж ви кожен з дороги своєї лихо́ї, і полі́пшіть доро́ги свої й свої вчинки!

12 Но они сказали в ответ: «Напрасно всё это, ибо мы поступаем по своему разумению, и каждый из нас действует по упрямству злого сердца своего».

12 Та вони відказали: „Пропа́ло! бо ми бу́дем ходи́ти за своїми думка́ми, і кожен робитиме згідно з упе́ртістю серця свого́.“

13 Поэтому так говорит ГОСПОДЬ: «Спросите у народов — кто слышал о подобном? Ужасное творит дева Израилева.

13 Тому так промовляє Господь: Поспитайте но ви між наро́дами, — чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!

14 Сойдет ли снег с горных отрогов Ливана? Иссякнут ли холодные воды, текущие с дальних гор?

14 Хіба́ сніг Ліва́ну зі́йде зо скелі на полі? Чи ви́сохнуть во́ди чужі та холодні, теку́чі?

15 А народ Мой забыл Меня, кадит никчемным идолам. Сбился с пути своего, от древней стези отступил, следуя дорогами неровными, тропами извилистыми.

15 Бо про Мене забув Мій наро́д: вони ка́дять марно́ті, а та ро́бить їм так, що вони на дорогах своїх спотика́ються, на давніх путя́х, щоб ходити стежка́ми, по дорозі невби́тій,

16 И сделал он страну свою неким ужасом для других племен, вечным посмешищем. Всякий идущий мимо изумится, покачает насмешливо головой.

16 щоб свій Край учинити страхі́ттям, посміхо́вищем вічним. Кожен, хто бу́де прохо́дити ним, остовпі́є та буде хита́ти головою своєю.

17 Подобно восточному ветру, развею Я их пред врагами. Спиной повернусь к ним, а не лицом в день их бедствия».

17 Мов вітер зо сходу, розвію Я їх перед во́рогом; поти́лицю, а не обличчя Я їм покажу у день їхнього го́ря!“

18 Сказали враги мои друг другу: «Вступим в заговор против Иеремии, ведь мы знаем, что есть и другие священники, чтобы учить нас Закону, мудрецы, чтобы давать нам советы, и пророки, чтобы пророчествовать. Пойдем, оговорим его и не будем более прислушиваться к обличениям его».

18 І сказали вони: „Ходіть, і обмірку́ємо за́міри на Єремію, бо не згинув Зако́н у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і уда́рмо його язиком його власним, і не зважаймо на жодні слова́ його!“

19 Внемли мне, ГОСПОДИ, послушай, что говорят враги мои.

19 Послухай мене, о мій Господи, і почуй го́лос моїх супроти́вників!

20 Разве воздают злом за добро? А ведь они вырыли мне яму, убить меня хотят. Вспомни, как я стоял пред Тобой, чтобы доброе слово замолвить о них, чтобы отвратить от них гнев Твой.

20 Хіба́ замість доброго злим надолу́жено буде? Бо яму копають вони для моєї душі. Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб до́бре про них говорити, щоб гнів Твій від них відверну́ти!

21 Так предай детей их голоду, под меч их пусти, пусть жены их станут вдовами, детей лишатся, пусть мужья их погибнут, а юноши падут от меча в сражении.

21 Тому їхніх синів віддай го́лодові, і мі́ццю меча́ викинь їх з Кра́ю, і бодай жінки їхні діте́й погуби́ли та вдо́вами стали, а їхні чолові́ки хай смертю повби́вані бу́дуть, юнаки́ їхні хай бу́дуть поби́ті мече́м на війні!

22 Пусть доносится плач из их домов, когда Ты внезапно обрушишь на них полчища врагов, ведь они вырыли яму, чтобы поймать меня, и тайно сети расставили для ног моих.

22 Нехай чується крик з їхніх домі́в, — бо орду́ Ти знена́цька спрова́диш на них, — бо яму копали вони, щоб схопи́ти мене, і для ніг моїх па́стки поста́вили.

23 Ты, ГОСПОДИ, знаешь об их замыслах убить меня. Не прощай им более преступлений и грех их не стирай из книги, что пишется пред Тобой. Воздай им в день гнева Твоего и да будут они Тобой низвержены.

23 А Ти, Господи, знаєш увесь їхній за́мір на мене на смерть, — не прости їм провин, а гріха́ їхнього із-перед обличчя Свого не зітри́, і хай перед Тобою спіткну́ться вони, — зроби поміж ними оце під час гніву Свого́!

1.0x