Книга судейГлава 17 |
|
1 |
|
2 Он однажды сказал своей матери: «Когда пропали у тебя тысяча сто шекелей серебра, я слышал, как ты проклинала вора. Но вот видишь — это серебро у меня, это я его взял». Мать ответила: «Да будет сын мой благословен ГОСПОДОМ!» |
|
3 Миха возвратил матери тысячу сто шекелей серебра, и она сказала: «Я посвятила это серебро ГОСПОДУ — посвятила ради тебя, чтобы сделать из него резное изображение и литую статую. Поэтому передаю их тебе!» |
|
4 Но сын вернул серебро матери, и та передала двести шекелей серебряных дел мастеру, который сделал из них резное изображение и статую. Их поставили в доме Михи. |
|
5 Было у этого человека, Михи, святилище. И он сделал эфод и домашних божков, а одного из своих сыновей сам посвятил в священники. |
|
6 Не было в то время царя в Израиле, каждый делал то, что считал правильным. |
|
7 |
|
8 Оставил он Вифлеем Иудейский и стал искать, где бы ему еще пожить человеком пришлым. В своих странствиях он пришел на Ефремово нагорье, к дому Михи. |
|
9 Миха спросил его: «Откуда ты?» Он ответил: «Я левит из Вифлеема Иудейского, хожу, ищу, где поселиться». |
|
10 Миха сказал ему: «Оставайся у меня, будь мне отцом и священником! Я буду платить тебе по десять шекелей серебра в год и еще обеспечу одеждой и едой». Левит согласился |
|
11 и решил остаться у этого человека. И стал левит ему как сын. |
|
12 Миха посвятил левита, он стал у него священником и жил в доме Михи. |
|
13 А Миха говорил: «Теперь я знаю, что ГОСПОДЬ даст мне успех, ведь у меня левит служит священником». |
Книга СуддiвРозділ 17 |
|
1 |
|
2 І сказав він до своєї матері: „Тисяча й сто шеклів срібла, що в тебе взяті, а ти прокляла́ за них, і також сказала це, щоб і я чув, — ось те срі́бло зо мною, це я його взяв“. І сказала мати його: „Благослове́нний син мій у Господа!“ |
|
3 І він вернув ту тисячу й сто шеклів срібла своїй матері. І сказала його мати: „Я справді посвятила те срі́бло Господе́ві з своєї руки за сина свого, щоб зробити бовва́на рі́зьбленого та боввана ли́того. А тепер звертаю його тобі“. |
|
4 Та він вернув те срі́бло своїй матері. І взяла́ його мати дві сотні шеклів срі́бла та й дала його золотаре́ві, а він зробив із нього бовва́на рі́зьбленого та боввана ли́того; і було це в домі Михи́. |
|
5 А цей чоловік Миха́ мав удома божни́цю. І зробив він ефо́да та тера́фи, і ви́святив одно́го з синів своїх, і він був йому за священика. |
|
6 Того ча́су не було царя в Ізраїлі, — кожен робив, що правдиве було в його оча́х. |
|
7 І був юна́к із Віфлеє́му Юдиного, з Юдиного ро́ду, а він Левит, і він був там прихо́дько. |
|
8 І пішов той чоловік з того міста, із Віфлеєму Юдиного, щоб часо́во пожити, де зна́йде. І прийшов він до Єфремових гір до дому Михи́, щоб далі йти своєю дорогою. |
|
9 І сказав йому Миха́: „Звідкіля ти прихо́диш?“ А той йому відказав: „Я Левит із Віфлеєму Юдейського, а я йду, щоб часо́во пожити, де знайду́“. |
|
10 І сказав йому Миха: „Зоставайся ж зо мною, і будь мені за отця́ та за священика, а я дам тобі десять шеклів срібла на рік і потрібну одежу та поживу твою“. І пішов той Левит до нього, |
|
11 і погодився Левит сидіти з тим чоловіком. І був той юна́к йому, як один із синів його. |
|
12 І Миха ви́святив того Левита, і був йому той юна́к за священика, і був у Михиному домі. |
|
13 І сказав Миха́: „Тепер я знаю, що Господь зробить добро мені, бо цей Левит став мені за священика“. |
Книга судейГлава 17 |
Книга СуддiвРозділ 17 |
|
1 |
1 |
|
2 Он однажды сказал своей матери: «Когда пропали у тебя тысяча сто шекелей серебра, я слышал, как ты проклинала вора. Но вот видишь — это серебро у меня, это я его взял». Мать ответила: «Да будет сын мой благословен ГОСПОДОМ!» |
2 І сказав він до своєї матері: „Тисяча й сто шеклів срібла, що в тебе взяті, а ти прокляла́ за них, і також сказала це, щоб і я чув, — ось те срі́бло зо мною, це я його взяв“. І сказала мати його: „Благослове́нний син мій у Господа!“ |
|
3 Миха возвратил матери тысячу сто шекелей серебра, и она сказала: «Я посвятила это серебро ГОСПОДУ — посвятила ради тебя, чтобы сделать из него резное изображение и литую статую. Поэтому передаю их тебе!» |
3 І він вернув ту тисячу й сто шеклів срібла своїй матері. І сказала його мати: „Я справді посвятила те срі́бло Господе́ві з своєї руки за сина свого, щоб зробити бовва́на рі́зьбленого та боввана ли́того. А тепер звертаю його тобі“. |
|
4 Но сын вернул серебро матери, и та передала двести шекелей серебряных дел мастеру, который сделал из них резное изображение и статую. Их поставили в доме Михи. |
4 Та він вернув те срі́бло своїй матері. І взяла́ його мати дві сотні шеклів срі́бла та й дала його золотаре́ві, а він зробив із нього бовва́на рі́зьбленого та боввана ли́того; і було це в домі Михи́. |
|
5 Было у этого человека, Михи, святилище. И он сделал эфод и домашних божков, а одного из своих сыновей сам посвятил в священники. |
5 А цей чоловік Миха́ мав удома божни́цю. І зробив він ефо́да та тера́фи, і ви́святив одно́го з синів своїх, і він був йому за священика. |
|
6 Не было в то время царя в Израиле, каждый делал то, что считал правильным. |
6 Того ча́су не було царя в Ізраїлі, — кожен робив, що правдиве було в його оча́х. |
|
7 |
7 І був юна́к із Віфлеє́му Юдиного, з Юдиного ро́ду, а він Левит, і він був там прихо́дько. |
|
8 Оставил он Вифлеем Иудейский и стал искать, где бы ему еще пожить человеком пришлым. В своих странствиях он пришел на Ефремово нагорье, к дому Михи. |
8 І пішов той чоловік з того міста, із Віфлеєму Юдиного, щоб часо́во пожити, де зна́йде. І прийшов він до Єфремових гір до дому Михи́, щоб далі йти своєю дорогою. |
|
9 Миха спросил его: «Откуда ты?» Он ответил: «Я левит из Вифлеема Иудейского, хожу, ищу, где поселиться». |
9 І сказав йому Миха́: „Звідкіля ти прихо́диш?“ А той йому відказав: „Я Левит із Віфлеєму Юдейського, а я йду, щоб часо́во пожити, де знайду́“. |
|
10 Миха сказал ему: «Оставайся у меня, будь мне отцом и священником! Я буду платить тебе по десять шекелей серебра в год и еще обеспечу одеждой и едой». Левит согласился |
10 І сказав йому Миха: „Зоставайся ж зо мною, і будь мені за отця́ та за священика, а я дам тобі десять шеклів срібла на рік і потрібну одежу та поживу твою“. І пішов той Левит до нього, |
|
11 и решил остаться у этого человека. И стал левит ему как сын. |
11 і погодився Левит сидіти з тим чоловіком. І був той юна́к йому, як один із синів його. |
|
12 Миха посвятил левита, он стал у него священником и жил в доме Михи. |
12 І Миха ви́святив того Левита, і був йому той юна́к за священика, і був у Михиному домі. |
|
13 А Миха говорил: «Теперь я знаю, что ГОСПОДЬ даст мне успех, ведь у меня левит служит священником». |
13 І сказав Миха́: „Тепер я знаю, що Господь зробить добро мені, бо цей Левит став мені за священика“. |