Книга НеемииГлава 5 |
|
1 |
|
2 Были такие, которые говорили: нас, сыновей наших и дочерей наших много, и где мы возьмем хлеба, чем бы кормиться и жить? |
|
3 Были и такие, которые говорили: поля свои, и виноградники свои, и домы свои мы закладываем, чтоб достать хлеба для утоления голода. |
|
4 Были и такие, которые говорили: мы занимаем серебро на подать царю под залог полей своих и виноградников своих. |
|
5 У нас такие же тела, как у братьев наших, и сыновья наши такие же, как их сыновья; а вот мы должны отдавать сыновей своих и дочерей своих в рабы, и некоторые из дочерей наших уже находятся в услужении. Они не в наших руках, и поля наши и виноградники наши у других. |
|
6 |
|
7 Но сердце мое подало мне совет, и я сделал выговор знатнейшим и начальствующим, и сказал им: вы сделались ростовщиками между братьями своими. И созвал я на них большое собрание. |
|
8 И сказал им: мы выкупали братьев своих, Иудеев, проданных язычникам сколько было у нас сил, а вы продаете братьев своих, чтобы они были нам продаваемы? Они молчали, и не находили ответа. |
|
9 |
|
10 И я, и братья мои, и служащие при мне давали им в рост и серебро и хлеб: оставим им сей долг. |
|
11 И возвратите им сего дня поля их, виноградные и масличные сады их, и домы их, и рост с серебра, и хлеба, и вина, и деревянного масла, за который вы одолжали их. |
|
12 |
|
13 И вытряхнул я из-за пазухи моей что в ней было, и сказал: так вытряхнет Бог всякого человека, который не сдержит слова сего, из дома его и из имения его; и так у него будет вытрясено и пусто. И сказало все собрание: аминь. И прославили Бога, и народ выполнил слово сие. |
|
14 |
|
15 А прежние областеначальники, которые были прежде меня, отягощали народ, и брали у них части из хлеба и вина, сверх сорока сиклей серебра; даже и слуги их господствовали над народом. А я не делал так из богобоязненности. |
|
16 И в работах на стене сей принимал участие. Мы не закупали полей, а все слуги мои собирались туда на работу. |
|
17 |
|
18 И вот что приготовляемо было у меня на один день: приготовлялись у меня - один бык, шесть откормленных овец и птицы; и в десять дней издерживалось множество всякого вина. И при всем том я не требовал областеначальнического содержания, потому что на народе сем лежала тяжелая служба. |
|
19 |
НееміяРозділ 5 |
|
1 |
|
2 І були такі, що говорили: „Ми даємо́ в заста́ву синів своїх та дочо́к своїх, і беремо́ збіжжя, і їмо й живемо́!“ |
|
3 І були такі, що говорили: „Ми заставля́ємо поля свої, і виноградники свої, і доми́ свої, і беремо́ збіжжя в цьому голоді!“ |
|
4 І були́ такі, що говорили: „Ми позичаємо срібло на податок царськи́й за наші поля та наші виноградники. |
|
5 А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини — як їхні сини. А ось ми ти́снемо наших синів та наших дочо́к за рабів, і є з наших дочо́к ути́скувані. Ми не в силі робити, а поля́ наші та виноградники наші належать іншим“. |
|
6 І сильно запала́в у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова́! |
|
7 А моє серце дало́ мені раду, і я спереча́вся з шляхе́тними та з заступниками та й сказав їм: „Ви заста́вою ти́снете один о́дного!“ І скликав я на них великі збори. |
|
8 І сказав я до них: „Ми викупо́вуємо своїх братів юдеїв, про́даних пога́нам, за нашою спромогою, а ви бу́дете продавати своїх братів, і вони продаються нам?“ І мовчали вони, і не знахо́дили слова... |
|
9 І сказав я: „Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в бо́язні нашого Бога ви маєте ходити, через га́ньбу від тих поганів, наших ворогів? |
|
10 Також і я, брати мої та юнаки́ мої були позикода́вцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг! |
|
11 Верніть їм зараз їхні поля́, їхні виноградники, їхні оли́вки, й їхні доми́ та відсо́ток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову́ оливу, що ви дали їм у заста́ву за них!“ |
|
12 І вони сказали: „Пове́рнемо, і не бу́демо жадати від них! Зро́бимо так, як ти говориш!“ І покликав я священиків, і заприсягну́в їх зробити за цим словом. |
|
13 Витрусив я й свою па́зуху та й сказав: „Нехай отак ви́трусить Бог кожного чоловіка, хто не спо́внить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай бу́де такий ви́трушений та поро́жній!“ І сказали всі збори: „Амі́нь!“ І сла́вили вони Господа, і наро́д зробив за цим словом. |
|
14 Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намі́сником в Юдиному кра́ї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксе́ркса, — дванадцять літ не їв намі́сничого хліба ані я, ані брати мої. |
|
15 А намі́сники попере́дні, що були́ передо мною, чинили тяжке́ над наро́дом, і брали від них хлібом та вином одно́го дня сорок шеклів срібла; також їхні слу́ги панували над наро́дом. А я не робив так через страх Божий. |
|
16 А також у праці того муру я підтри́мував, і по́ля не купували ми, а всі мої слу́ги були зібрані там над працею. |
|
17 А за столом моїм були юдеї та заступники, — сто й п'ятдеся́т чоловіка, та й ті, хто прихо́див до нас із народів, що навколо нас. |
|
18 А що гото́вилося на один день, було: віл один, худоби дрібної — шестеро ви́браних, і птиця готува́лася в мене, а за десять день вихо́дило багато всякого вина. А при то́му я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка́ на тому народі. |
|
19 Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що́ я робив для цього народу! |
Книга НеемииГлава 5 |
НееміяРозділ 5 |
|
1 |
1 |
|
2 Были такие, которые говорили: нас, сыновей наших и дочерей наших много, и где мы возьмем хлеба, чем бы кормиться и жить? |
2 І були такі, що говорили: „Ми даємо́ в заста́ву синів своїх та дочо́к своїх, і беремо́ збіжжя, і їмо й живемо́!“ |
|
3 Были и такие, которые говорили: поля свои, и виноградники свои, и домы свои мы закладываем, чтоб достать хлеба для утоления голода. |
3 І були такі, що говорили: „Ми заставля́ємо поля свої, і виноградники свої, і доми́ свої, і беремо́ збіжжя в цьому голоді!“ |
|
4 Были и такие, которые говорили: мы занимаем серебро на подать царю под залог полей своих и виноградников своих. |
4 І були́ такі, що говорили: „Ми позичаємо срібло на податок царськи́й за наші поля та наші виноградники. |
|
5 У нас такие же тела, как у братьев наших, и сыновья наши такие же, как их сыновья; а вот мы должны отдавать сыновей своих и дочерей своих в рабы, и некоторые из дочерей наших уже находятся в услужении. Они не в наших руках, и поля наши и виноградники наши у других. |
5 А наше ж тіло таке, як тіло наших братів, наші сини — як їхні сини. А ось ми ти́снемо наших синів та наших дочо́к за рабів, і є з наших дочо́к ути́скувані. Ми не в силі робити, а поля́ наші та виноградники наші належать іншим“. |
|
6 |
6 І сильно запала́в у мені гнів, коли я почув їхній крик та ці слова́! |
|
7 Но сердце мое подало мне совет, и я сделал выговор знатнейшим и начальствующим, и сказал им: вы сделались ростовщиками между братьями своими. И созвал я на них большое собрание. |
7 А моє серце дало́ мені раду, і я спереча́вся з шляхе́тними та з заступниками та й сказав їм: „Ви заста́вою ти́снете один о́дного!“ І скликав я на них великі збори. |
|
8 И сказал им: мы выкупали братьев своих, Иудеев, проданных язычникам сколько было у нас сил, а вы продаете братьев своих, чтобы они были нам продаваемы? Они молчали, и не находили ответа. |
8 І сказав я до них: „Ми викупо́вуємо своїх братів юдеїв, про́даних пога́нам, за нашою спромогою, а ви бу́дете продавати своїх братів, і вони продаються нам?“ І мовчали вони, і не знахо́дили слова... |
|
9 |
9 І сказав я: „Не добра це річ, що ви робите! Чи ж не в бо́язні нашого Бога ви маєте ходити, через га́ньбу від тих поганів, наших ворогів? |
|
10 И я, и братья мои, и служащие при мне давали им в рост и серебро и хлеб: оставим им сей долг. |
10 Також і я, брати мої та юнаки́ мої були позикода́вцями срібла та збіжжя. Опустімо ж ми оцей борг! |
|
11 И возвратите им сего дня поля их, виноградные и масличные сады их, и домы их, и рост с серебра, и хлеба, и вина, и деревянного масла, за который вы одолжали их. |
11 Верніть їм зараз їхні поля́, їхні виноградники, їхні оли́вки, й їхні доми́ та відсо́ток срібла, і збіжжя, виноградний сік та нову́ оливу, що ви дали їм у заста́ву за них!“ |
|
12 |
12 І вони сказали: „Пове́рнемо, і не бу́демо жадати від них! Зро́бимо так, як ти говориш!“ І покликав я священиків, і заприсягну́в їх зробити за цим словом. |
|
13 И вытряхнул я из-за пазухи моей что в ней было, и сказал: так вытряхнет Бог всякого человека, который не сдержит слова сего, из дома его и из имения его; и так у него будет вытрясено и пусто. И сказало все собрание: аминь. И прославили Бога, и народ выполнил слово сие. |
13 Витрусив я й свою па́зуху та й сказав: „Нехай отак ви́трусить Бог кожного чоловіка, хто не спо́внить цього слова, з дому його та з труду його, і нехай бу́де такий ви́трушений та поро́жній!“ І сказали всі збори: „Амі́нь!“ І сла́вили вони Господа, і наро́д зробив за цим словом. |
|
14 |
14 Також від дня, коли цар наказав мені бути їхнім намі́сником в Юдиному кра́ї від року двадцятого й аж до року тридцять другого царя Артаксе́ркса, — дванадцять літ не їв намі́сничого хліба ані я, ані брати мої. |
|
15 А прежние областеначальники, которые были прежде меня, отягощали народ, и брали у них части из хлеба и вина, сверх сорока сиклей серебра; даже и слуги их господствовали над народом. А я не делал так из богобоязненности. |
15 А намі́сники попере́дні, що були́ передо мною, чинили тяжке́ над наро́дом, і брали від них хлібом та вином одно́го дня сорок шеклів срібла; також їхні слу́ги панували над наро́дом. А я не робив так через страх Божий. |
|
16 И в работах на стене сей принимал участие. Мы не закупали полей, а все слуги мои собирались туда на работу. |
16 А також у праці того муру я підтри́мував, і по́ля не купували ми, а всі мої слу́ги були зібрані там над працею. |
|
17 |
17 А за столом моїм були юдеї та заступники, — сто й п'ятдеся́т чоловіка, та й ті, хто прихо́див до нас із народів, що навколо нас. |
|
18 И вот что приготовляемо было у меня на один день: приготовлялись у меня - один бык, шесть откормленных овец и птицы; и в десять дней издерживалось множество всякого вина. И при всем том я не требовал областеначальнического содержания, потому что на народе сем лежала тяжелая служба. |
18 А що гото́вилося на один день, було: віл один, худоби дрібної — шестеро ви́браних, і птиця готува́лася в мене, а за десять день вихо́дило багато всякого вина. А при то́му я не жадав намісничого хліба, бо та робота направи мурів була тяжка́ на тому народі. |
|
19 |
19 Запам'ятай же мені, Боже мій, на добре все те, що́ я робив для цього народу! |