CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Цар. 17
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Первая книга Царств

Глава 17

1 Филистимляне собрали войска для войны и пришли в поселение Сохо, что в Иудее. Они разбили лагерь в Эфес-Даммиме, между Сохо и Азекой.

2 Саул и израильтяне собрались, расположились лагерем в долине Эла и выстроились против филистимлян.

3 Филистимляне стояли на одном холме, а израильтяне на другом; между ними была долина.

4 Из филистимского лагеря вышел борец по имени Голиаф, родом из Гата. Ростом он был шесть локтей и пядь.

5 На голове у него был бронзовый шлем, а сам он был одет в бронзовую кольчугу весом в пять тысяч шекелей.

6 На ногах у него были бронзовые наколенники, а за спиной висел бронзовый дротик.

7 Древко его копья было большое, как ткацкий навой, а железный наконечник весил шестьсот шекелей. Перед ним шел его щитоносец.

8 Голиаф остановился и закричал выстроившимся израильтянам: — Зачем вы вышли и построились на битву? Разве я не филистимлянин, а вы — не рабы Саула? Выберите человека, пусть он спустится ко мне.

9 Если он сможет сразиться со мной и убить меня, мы станем вашими рабами, но если я одержу победу и убью его, вы станете нашими рабами и будете нам служить.

10 Филистимлянин сказал: — Сегодня я бросаю израильтянам вызов! Выберите человека, чтобы нам сразиться друг с другом.

11 Услышав слова филистимлянина, Саул и все израильтяне пришли в смятение и сильно испугались.

12 Давид был сыном ефрафянина по имени Иессей из Вифлеема, что в Иудее. У Иессея было восемь сыновей, и во времена Саула он достиг преклонных лет и был старший между мужчинами.

13 Три старших сына Иессея пошли за Саулом на войну: первенца звали Элиав, второго сына — Авинадав, а третьего — Шамма.

14 Давид был самым младшим. Три старших сына пошли за Саулом,

15 а Давид ходил к Саулу и возвращался в Вифлеем, чтобы пасти овец своего отца.

16 Сорок дней филистимлянин выходил каждое утро и каждый вечер и бросал свой вызов.

17 Иессей сказал своему сыну Давиду: — Возьми ефу поджаренного зерна и десять лепешек для братьев и поспеши к ним в лагерь.

18 Возьми еще десять голов сыра для тысяченачальника. Проведай братьев и принеси от них какую-нибудь весточку.

19 Они вместе с Саулом и всеми его людьми в долине Эла воюют с филистимлянами.

20 Рано утром Давид оставил стадо другому пастуху, взял ношу и отправился в путь, как велел Иессей. Он добрался до лагеря, когда войско с боевым кличем выходило на свои места.

21 Израиль и филистимляне построились в ряды друг напротив друга.

22 Давид оставил свою ношу обозному сторожу и побежал в ряды, поприветствовать братьев.

23 Когда он говорил с ними, Голиаф, филистимский воин из Гата, выступил из рядов и прокричал свой обычный вызов на бой, и Давид услышал его.

24 Увидев этого человека, израильтяне убегали от него в великом страхе.

25 Они говорили: — Видите, как выходит этот человек? Он выходит, чтобы бросить Израилю вызов. Царь одарит большим богатством того, кто убьет его. Еще он даст ему в жены свою дочь и освободит от налогов семью его отца в Израиле.

26 Давид спросил у людей, которые стояли рядом с ним: — Что будет тому, кто убьет этого филистимлянина и снимет позор с Израиля? Кто он такой, этот необрезанный филистимлянин, чтобы бросать вызов войскам живого Бога?

27 Они повторили ему то, что говорили раньше, и сказали: — Вот что будет тому, кто убьет его.

28 Когда Элиав, старший брат Давида, услышал, как тот говорит с людьми, он разгневался на него и спросил: — Зачем ты пришел сюда? И на кого ты оставил тех немногих овец в пустыне? Я знаю, как ты тщеславен и как порочно твое сердце; ты пришел только для того, чтобы посмотреть на битву.

29 — Что же я сделал? — сказал Давид. — Мне что, даже поговорить нельзя?

30 Он отвернулся от него к кому-то другому и заговорил о том же самом, и народ отвечал ему, как и прежде.

31 Когда слова Давида передали Саулу, он послал за ним.

32 Давид сказал Саулу: — Не падайте духом из-за этого филистимлянина; твой слуга пойдет и сразится с ним.

33 Саул ответил: — Ты не можешь выйти против этого филистимлянина и сразиться с ним; ты всего лишь мальчик, а он — воин с юных лет.

34 Но Давид сказал Саулу: — Твой слуга пас отцовских овец, и когда, бывало, лев или медведь приходил и уносил из отары овцу,

35 я гнался за ним, разил его и спасал овцу из его пасти. Когда же он бросался на меня, я хватал его за шерсть, разил и убивал.

36 Твой слуга убивал и льва, и медведя. Этот необрезанный филистимлянин уподобится им, потому что он бросил вызов войскам живого Бога.

37 Господь, Который избавлял меня от лап льва и медведя, избавит меня от руки и этого филистимлянина. Саул сказал Давиду: — Иди, и да будет с тобой Господь!

38 Саул одел Давида в свои собственные доспехи. Он надел на него кольчугу и возложил ему на голову бронзовый шлем.

39 Давид опоясался мечом поверх доспехов и попробовал ходить в них, так как не привык к этому. — Я не могу ходить в них, — сказал он Саулу, — потому что я к ним не привык. И он снял их.

40 Взяв в руку посох, он выбрал себе в ручье пять гладких камней, положил их в свою пастушью сумку и с пращей в руке приблизился к филистимлянину.

41 Тем временем и филистимлянин со своим щитоносцем приближался к Давиду.

42 Когда филистимлянин увидел Давида, румяного и красивого, он с презрением посмотрел на него, потому что тот был всего лишь юноша.

43 Он сказал Давиду: — Разве я — собака, что ты идешь на меня с палками? И филистимлянин проклял Давида своими богами.

44 — Иди сюда, — сказал он, — и я отдам твою плоть небесным птицам и земным зверям!

45 Давид сказал филистимлянину: — Ты идешь против меня с мечом, копьем и дротиком, а я иду против тебя во имя Господа Сил, Бога армий Израиля, которым ты бросил вызов.

46 Сегодня Господь отдаст тебя мне, и я сражу тебя и отсеку тебе голову. Сегодня я отдам трупы филистимского войска небесным птицам и земным зверям, и весь мир узнает, что есть Бог в Израиле!

47 Все, кто собрался здесь, узнают, что Господь спасает не мечом и не копьем, ведь эта битва — битва Господа, и Он отдаст всех вас в наши руки.

48 Когда филистимлянин начал приближаться, чтобы напасть на него, Давид быстро побежал к строю воинов ему навстречу.

49 Опустив руку в сумку и вынув камень, он метнул его из пращи и поразил филистимлянина в лоб. Камень вонзился ему в лоб, и он упал лицом на землю.

50 Так Давид одержал победу над филистимлянином с помощью пращи и камня. Без меча в руке он сразил филистимлянина и убил его.

51 Давид подбежал и встал над ним. Он взял меч филистимлянина и вынул его из ножен. Убив его, он отсек ему голову мечом. Когда филистимляне увидели, что их герой мертв, они развернулись и побежали.

52 Воины Израиля и Иудеи рванулись вперед и преследовали филистимлян до входа в Гат и до ворот Экрона. Тела убитых филистимлян были разбросаны вдоль шаараимской дороги, которая вела в Гат и Экрон.

53 Вернувшись из погони за филистимлянами, израильтяне разграбили их лагерь.

54 Давид взял голову филистимлянина и принес ее в Иерусалим, а оружие филистимлянина он положил у себя в шатре.

55 Когда Саул смотрел на Давида, идущего навстречу филистимлянину, он спросил Авнера, начальника войска: — Авнер, чей сын этот юноша? Авнер ответил: — Верно, как и то, что ты жив, царь, — я не знаю.

56 Царь сказал: — Узнай, чей сын этот юноша.

57 Как только Давид вернулся, убив филистимлянина, Авнер позвал его и привел к Саулу, а Давид все еще держал в руках голову филистимлянина.

58 — Чей ты сын, юноша? — спросил его Саул. Давид ответил: — Я сын твоего слуги Иессея из Вифлеема.

1-а Самуїлова

Розділ 17

1 І зібрали филисти́мляни свої ві́йська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборува́ли між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.

2 І зібра́лися Саул та ізра́їльтяни, і таборува́ли в долині Елі, і вставилися до бо́ю проти филисти́млян.

3 І стояли филисти́мляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина.

4 І вийшов із филистимських табо́рів однобо́рець, ім'я́ йому Ґолія́т із Ґату. Високий був — шість ліктів і п'ядь.

5 А на голові його — мідяний шоло́м, і він одя́гнений був у па́нцера з луски́; а вага того па́нцера — п'ять тисяч шеклів міді.

6 А на нога́х його — мідяні наголі́нники, а за плечи́ма його — мідяний спис.

7 А держа́к списа його — як ткацький вал, а ві́стря спи́су його — шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоно́ша.

8 І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них: „Чого ви вийшли ставати до бо́ю? Чи ж я не филисти́млянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зі́йде до мене.

9 Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми ста́немо вам за рабів. А якщо я перемо́жу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам“.

10 І сказав филисти́млянин: „Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки́. Дайте мені чоловіка, і бу́демо битися вдвох“.

11 І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филисти́млянина, — і вони перестра́шилися та сильно наляка́лися.

12 А Давид — син того мужа ефра́тянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я́ йому Єссе́й, що мав во́сьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був стари́й, увійшов у літа.

13 І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну́. А імена́ трьох синів його, що пішли на війну: перворідний Еліяв, а другий його — Авінадав, а третій — Шамма.

14 А Давид — він найменший, а три найстарші пішли за Саулом.

15 А Давид ходив до Саула, та вертався па́сти отару свого батька в Віфлеємі.

16 А той филисти́млянин підхо́див ранком та ввечорі, і виступав сорок день.

17 І сказав Єссей до сина свого Давида: „Візьми но для братів своїх ефу́ цього пра́женого зе́рна, і десять цих хлібі́в, та й віднеси́ скоренько до табо́ру до своїх братів.

18 А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про пово́дження братів своїх, і вивідай про їхні потреби.“

19 А Саул і вони, та всі ізра́їльтяни були в долині Елі, — воювали з филисти́млянами.

20 І встав Давид рано вранці, і полиши́в ота́ру свою на сто́рожа; і взяв та й пішов, як наказав йому Єссей. І ввійшов він до обо́зу, а ві́йсько вихо́дило до бойово́го стро́ю, і підняли́ вони окрик у бою́.

21 І ви́шикувалися Ізраїль та Филисти́млянин ла́ва проти ла́ви.

22 І Давид позоставив свою но́шу в сто́рожа речей, та й побіг до по́лку. І ввійшов він, і запитав своїх братів про пово́дження.

23 А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полкі́в одноборець, филисти́млянин Ґолія́т ім'я́ йому, із Ґату. І промовляв він ті самі слова́, а Давид почув.

24 А всі ізра́їльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися.

25 І говорив Ізра́їльтянин: „Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажа́ти Ізраїля. І буде, — того чоловіка, що вб'є його, збагати́ть його цар великим багатством, і дочку́ свою віддасть йому, а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі“.

26 І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: „Що́ буде зро́блене тому, хто вб'є цього филисти́млянина й зді́йме обра́зу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филисти́млянин, що так зневажає полки́ Живого Бога?“

27 А народ сказав йому те саме слово, говорячи: „Отак буде зро́блено чоловікові, хто вб'є його“.

28 І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: „Чого то зійшов ти? І на ко́го ти позоставив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумі́лість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну́!“

29 А Давид відказав: „Та що́ я зробив тепер? Чи не на нака́з батька?“

30 І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.

31 І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його.

32 І сказав Давид до Саула: „Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій пі́де, і буде битися з отим филистимлянином“.

33 І сказав Саул до Давида: „Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти мали́й, а він воя́к від своєї мо́лодости“.

34 І сказав Давид до Саула: „Твій раб був пастухо́м свого батька при отарі, і прихо́див лев, а також — ведмідь, та й тягнув штуку дрібно́ї худоби зо стада,

35 а я вихо́див за ним, і побивав його, і виривав те з па́щі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гри́ву, та й побивав його.

36 І лева, і ведмедя побива́в твій раб. І цей необрізаний филисти́млянин буде, як один із них, бо він зневажив полки́ Живого Бога!“

37 І сказав Давид: „Господь, що врятува́в мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филисти́млянина“. І сказав Саул: „Іди, і нехай Господь буде з тобою!“

38 І зодягнув Саул Давида в свою о́діж, і дав мідяно́го шоло́ма на його голову, і надів на нього па́нцера.

39 І прип'я́в Давид меча його на одежу свою, та й силкува́вся йти, бо він не звик був до того. І сказав Давид до Саула: „Не мо́жу в цьому ходити, бо я не звик!“ І поскида́в Давид їх із себе.

40 І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять ви́гладжених камінці́в із потоку, і поклав їх у пастушу то́рбу, яку мав, та в торби́ну, а його пра́ща — у руці його. І він пішов до филисти́млянина.

41 А филисти́млянин підхо́див усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита́ перед ним.

42 І подивився филисти́млянин, та й побачив Давида, — і злегкова́жив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юна́к струнко́ї поста́ви.

43 І сказав филисти́млянин до Давида: „Чи я пес, що ти вийшов на мене з ки́єм?“ І филисти́млянин прокляв Давида своїми богами.

44 І сказав филисти́млянин до Давида: „Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам пта́ству небесному та звірині́ польові́й“.

45 І сказав Давид до филисти́млянина: „Ти йдеш на мене з мечем і списом та ра́тищем, а я йду на тебе в Ім'я́ Господа Савао́та, Бога військ Ізра́їлевих, які́ ти знева́жив.

46 Сьогодні віддасть тебе Господь у мою ру́ку, — і я поб'ю́ тебе́, і відітну́ голову твою з тебе, і дня цього я дам па́дло филистимського табо́ру птаству небесному та земній звірині́. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів!

47 І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мече́м та списом, — бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку“.

48 І сталося, коли филисти́млянин устав і пішов, і збли́зився до Давида, то Давид поспішив і побіг до ла́ви навпроти филисти́млянина.

49 І простя́г Давид руку свою до то́рби, і взяв звідти ка́меня, та й кинув із пращі, — і вдарив филисти́млянина в чоло́ його. І той камінь втявся йому в чоло́, — і він упав на обличчя своє на землю.

50 І отак переміг Давид филисти́млянина пра́щею та ка́менем, — і вдарив він филисти́млянина, та й убив його, а меча́ не було в Давидовій руці.

51 І підбіг Давид, і став на филисти́млянина, і ви́хопив його меча́, і витяг його з його пі́хви, — та й убив його, і відтяв ним йому го́лову! І побачили филисти́мляни, що помер їх сила́ч, — і стали втікати!

52 А люди Ізраїлеві та Юдині схопи́лися, і зняли́ крик, та й погнали филисти́млян аж доти, де йдеться до Ґа́ю, і аж до брами Екро́ну. І падали трупи филисти́млян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону.

53 І верну́лися Ізраїлеві сини з пого́ні за филистимлянами, та й розграбува́ли їхні табо́ри.

54 А Давид узяв го́лову того филисти́млянина, і приніс її до Єрусалиму, а збро́ю його склав у своєму наме́ті.

55 А як Саул побачив Давида, що вихо́див напроти филисти́млянина, то сказав до Авне́ра, провідника́ війська: „Чий син оцей хло́пець, Авне́ре?“ А Авне́р відказав: „Присягаю життям твоїм, о ца́рю, що не знаю!“

56 І сказав цар: „Запитай, чий син цей юна́к?“

57 А коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то Авне́р узяв його й привів його перед Саула, а голова́ филисти́млянина — у руці його.

58 І сказав до нього Саул: „Чий ти син, хло́пче?“ А Давид відказав: „Я син раба твого віфлеємлянина Єссе́я“.

Первая книга Царств

Глава 17

1-а Самуїлова

Розділ 17

1 Филистимляне собрали войска для войны и пришли в поселение Сохо, что в Иудее. Они разбили лагерь в Эфес-Даммиме, между Сохо и Азекой.

1 І зібрали филисти́мляни свої ві́йська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборува́ли між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі.

2 Саул и израильтяне собрались, расположились лагерем в долине Эла и выстроились против филистимлян.

2 І зібра́лися Саул та ізра́їльтяни, і таборува́ли в долині Елі, і вставилися до бо́ю проти филисти́млян.

3 Филистимляне стояли на одном холме, а израильтяне на другом; между ними была долина.

3 І стояли филисти́мляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина.

4 Из филистимского лагеря вышел борец по имени Голиаф, родом из Гата. Ростом он был шесть локтей и пядь.

4 І вийшов із филистимських табо́рів однобо́рець, ім'я́ йому Ґолія́т із Ґату. Високий був — шість ліктів і п'ядь.

5 На голове у него был бронзовый шлем, а сам он был одет в бронзовую кольчугу весом в пять тысяч шекелей.

5 А на голові його — мідяний шоло́м, і він одя́гнений був у па́нцера з луски́; а вага того па́нцера — п'ять тисяч шеклів міді.

6 На ногах у него были бронзовые наколенники, а за спиной висел бронзовый дротик.

6 А на нога́х його — мідяні наголі́нники, а за плечи́ма його — мідяний спис.

7 Древко его копья было большое, как ткацкий навой, а железный наконечник весил шестьсот шекелей. Перед ним шел его щитоносец.

7 А держа́к списа його — як ткацький вал, а ві́стря спи́су його — шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоно́ша.

8 Голиаф остановился и закричал выстроившимся израильтянам: — Зачем вы вышли и построились на битву? Разве я не филистимлянин, а вы — не рабы Саула? Выберите человека, пусть он спустится ко мне.

8 І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них: „Чого ви вийшли ставати до бо́ю? Чи ж я не филисти́млянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зі́йде до мене.

9 Если он сможет сразиться со мной и убить меня, мы станем вашими рабами, но если я одержу победу и убью его, вы станете нашими рабами и будете нам служить.

9 Якщо він зможе воювати зо мною, і вб'є мене, то ми ста́немо вам за рабів. А якщо я перемо́жу його, і вб'ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам“.

10 Филистимлянин сказал: — Сегодня я бросаю израильтянам вызов! Выберите человека, чтобы нам сразиться друг с другом.

10 І сказав филисти́млянин: „Я цього дня зневажив Ізраїлеві полки́. Дайте мені чоловіка, і бу́демо битися вдвох“.

11 Услышав слова филистимлянина, Саул и все израильтяне пришли в смятение и сильно испугались.

11 І чув Саул та ввесь Ізраїль ці слова филисти́млянина, — і вони перестра́шилися та сильно наляка́лися.

12 Давид был сыном ефрафянина по имени Иессей из Вифлеема, что в Иудее. У Иессея было восемь сыновей, и во времена Саула он достиг преклонных лет и был старший между мужчинами.

12 А Давид — син того мужа ефра́тянина, з Юдиного Віфлеєму, а ім'я́ йому Єссе́й, що мав во́сьмеро синів. І цей чоловік за Саулових днів був стари́й, увійшов у літа.

13 Три старших сына Иессея пошли за Саулом на войну: первенца звали Элиав, второго сына — Авинадав, а третьего — Шамма.

13 І пішли троє найстарших Єссеєвих синів, пішли за Саулом на війну́. А імена́ трьох синів його, що пішли на війну: перворідний Еліяв, а другий його — Авінадав, а третій — Шамма.

14 Давид был самым младшим. Три старших сына пошли за Саулом,

14 А Давид — він найменший, а три найстарші пішли за Саулом.

15 а Давид ходил к Саулу и возвращался в Вифлеем, чтобы пасти овец своего отца.

15 А Давид ходив до Саула, та вертався па́сти отару свого батька в Віфлеємі.

16 Сорок дней филистимлянин выходил каждое утро и каждый вечер и бросал свой вызов.

16 А той филисти́млянин підхо́див ранком та ввечорі, і виступав сорок день.

17 Иессей сказал своему сыну Давиду: — Возьми ефу поджаренного зерна и десять лепешек для братьев и поспеши к ним в лагерь.

17 І сказав Єссей до сина свого Давида: „Візьми но для братів своїх ефу́ цього пра́женого зе́рна, і десять цих хлібі́в, та й віднеси́ скоренько до табо́ру до своїх братів.

18 Возьми еще десять голов сыра для тысяченачальника. Проведай братьев и принеси от них какую-нибудь весточку.

18 А цих десять кусків сиру віднесеш для тисячника, і розізнаєш про пово́дження братів своїх, і вивідай про їхні потреби.“

19 Они вместе с Саулом и всеми его людьми в долине Эла воюют с филистимлянами.

19 А Саул і вони, та всі ізра́їльтяни були в долині Елі, — воювали з филисти́млянами.

20 Рано утром Давид оставил стадо другому пастуху, взял ношу и отправился в путь, как велел Иессей. Он добрался до лагеря, когда войско с боевым кличем выходило на свои места.

20 І встав Давид рано вранці, і полиши́в ота́ру свою на сто́рожа; і взяв та й пішов, як наказав йому Єссей. І ввійшов він до обо́зу, а ві́йсько вихо́дило до бойово́го стро́ю, і підняли́ вони окрик у бою́.

21 Израиль и филистимляне построились в ряды друг напротив друга.

21 І ви́шикувалися Ізраїль та Филисти́млянин ла́ва проти ла́ви.

22 Давид оставил свою ношу обозному сторожу и побежал в ряды, поприветствовать братьев.

22 І Давид позоставив свою но́шу в сто́рожа речей, та й побіг до по́лку. І ввійшов він, і запитав своїх братів про пово́дження.

23 Когда он говорил с ними, Голиаф, филистимский воин из Гата, выступил из рядов и прокричал свой обычный вызов на бой, и Давид услышал его.

23 А коли він розмовляв із ними, аж ось виходить із филистимських полкі́в одноборець, филисти́млянин Ґолія́т ім'я́ йому, із Ґату. І промовляв він ті самі слова́, а Давид почув.

24 Увидев этого человека, израильтяне убегали от него в великом страхе.

24 А всі ізра́їльтяни, коли бачили того чоловіка, то втікали перед ним та дуже лякалися.

25 Они говорили: — Видите, как выходит этот человек? Он выходит, чтобы бросить Израилю вызов. Царь одарит большим богатством того, кто убьет его. Еще он даст ему в жены свою дочь и освободит от налогов семью его отца в Израиле.

25 І говорив Ізра́їльтянин: „Чи бачите ви цього чоловіка, що виходить? А виходить він, щоб зневажа́ти Ізраїля. І буде, — того чоловіка, що вб'є його, збагати́ть його цар великим багатством, і дочку́ свою віддасть йому, а дім його батька зробить вільним в Ізраїлі“.

26 Давид спросил у людей, которые стояли рядом с ним: — Что будет тому, кто убьет этого филистимлянина и снимет позор с Израиля? Кто он такой, этот необрезанный филистимлянин, чтобы бросать вызов войскам живого Бога?

26 І спитався Давид тих людей, хто стояв з ним, говорячи: „Що́ буде зро́блене тому, хто вб'є цього филисти́млянина й зді́йме обра́зу з Ізраїля? Бо хто цей необрізаний филисти́млянин, що так зневажає полки́ Живого Бога?“

27 Они повторили ему то, что говорили раньше, и сказали: — Вот что будет тому, кто убьет его.

27 А народ сказав йому те саме слово, говорячи: „Отак буде зро́блено чоловікові, хто вб'є його“.

28 Когда Элиав, старший брат Давида, услышал, как тот говорит с людьми, он разгневался на него и спросил: — Зачем ты пришел сюда? И на кого ты оставил тех немногих овец в пустыне? Я знаю, как ты тщеславен и как порочно твое сердце; ты пришел только для того, чтобы посмотреть на битву.

28 І почув Еліяв, його найстарший брат, як він говорив до людей. І запалився Еліявів гнів на Давида, і він сказав: „Чого то зійшов ти? І на ко́го ти позоставив трохи тієї отари в пустині? Я знаю зарозумі́лість твою та порожнечу твого серця, бо ти зійшов, щоб подивитися на війну́!“

29 — Что же я сделал? — сказал Давид. — Мне что, даже поговорить нельзя?

29 А Давид відказав: „Та що́ я зробив тепер? Чи не на нака́з батька?“

30 Он отвернулся от него к кому-то другому и заговорил о том же самом, и народ отвечал ему, как и прежде.

30 І він відвернувся від нього до іншого, і запитував про те саме. А народ відповів йому те саме, як перше.

31 Когда слова Давида передали Саулу, он послал за ним.

31 І були почуті слова ті, що говорив Давид, і донесли їх Саулові, і він покликав його.

32 Давид сказал Саулу: — Не падайте духом из-за этого филистимлянина; твой слуга пойдет и сразится с ним.

32 І сказав Давид до Саула: „Хай не лякається нічиє серце через нього. Раб твій пі́де, і буде битися з отим филистимлянином“.

33 Саул ответил: — Ты не можешь выйти против этого филистимлянина и сразиться с ним; ты всего лишь мальчик, а он — воин с юных лет.

33 І сказав Саул до Давида: „Ти не можеш піти на того филистимлянина битися з ним, бо ти мали́й, а він воя́к від своєї мо́лодости“.

34 Но Давид сказал Саулу: — Твой слуга пас отцовских овец, и когда, бывало, лев или медведь приходил и уносил из отары овцу,

34 І сказав Давид до Саула: „Твій раб був пастухо́м свого батька при отарі, і прихо́див лев, а також — ведмідь, та й тягнув штуку дрібно́ї худоби зо стада,

35 я гнался за ним, разил его и спасал овцу из его пасти. Когда же он бросался на меня, я хватал его за шерсть, разил и убивал.

35 а я вихо́див за ним, і побивав його, і виривав те з па́щі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гри́ву, та й побивав його.

36 Твой слуга убивал и льва, и медведя. Этот необрезанный филистимлянин уподобится им, потому что он бросил вызов войскам живого Бога.

36 І лева, і ведмедя побива́в твій раб. І цей необрізаний филисти́млянин буде, як один із них, бо він зневажив полки́ Живого Бога!“

37 Господь, Который избавлял меня от лап льва и медведя, избавит меня от руки и этого филистимлянина. Саул сказал Давиду: — Иди, и да будет с тобой Господь!

37 І сказав Давид: „Господь, що врятува́в мене з лапи лева та з лапи ведмедя, Він урятує мене з руки цього филисти́млянина“. І сказав Саул: „Іди, і нехай Господь буде з тобою!“

38 Саул одел Давида в свои собственные доспехи. Он надел на него кольчугу и возложил ему на голову бронзовый шлем.

38 І зодягнув Саул Давида в свою о́діж, і дав мідяно́го шоло́ма на його голову, і надів на нього па́нцера.

39 Давид опоясался мечом поверх доспехов и попробовал ходить в них, так как не привык к этому. — Я не могу ходить в них, — сказал он Саулу, — потому что я к ним не привык. И он снял их.

39 І прип'я́в Давид меча його на одежу свою, та й силкува́вся йти, бо він не звик був до того. І сказав Давид до Саула: „Не мо́жу в цьому ходити, бо я не звик!“ І поскида́в Давид їх із себе.

40 Взяв в руку посох, он выбрал себе в ручье пять гладких камней, положил их в свою пастушью сумку и с пращей в руке приблизился к филистимлянину.

40 І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п'ять ви́гладжених камінці́в із потоку, і поклав їх у пастушу то́рбу, яку мав, та в торби́ну, а його пра́ща — у руці його. І він пішов до филисти́млянина.

41 Тем временем и филистимлянин со своим щитоносцем приближался к Давиду.

41 А филисти́млянин підхо́див усе ближче до Давида, і чоловік ніс щита́ перед ним.

42 Когда филистимлянин увидел Давида, румяного и красивого, он с презрением посмотрел на него, потому что тот был всего лишь юноша.

42 І подивився филисти́млянин, та й побачив Давида, — і злегкова́жив його, бо той був ще хлопець, рум'яний юна́к струнко́ї поста́ви.

43 Он сказал Давиду: — Разве я — собака, что ты идешь на меня с палками? И филистимлянин проклял Давида своими богами.

43 І сказав филисти́млянин до Давида: „Чи я пес, що ти вийшов на мене з ки́єм?“ І филисти́млянин прокляв Давида своїми богами.

44 — Иди сюда, — сказал он, — и я отдам твою плоть небесным птицам и земным зверям!

44 І сказав филисти́млянин до Давида: „Ходи ж до мене, а я твоє тіло віддам пта́ству небесному та звірині́ польові́й“.

45 Давид сказал филистимлянину: — Ты идешь против меня с мечом, копьем и дротиком, а я иду против тебя во имя Господа Сил, Бога армий Израиля, которым ты бросил вызов.

45 І сказав Давид до филисти́млянина: „Ти йдеш на мене з мечем і списом та ра́тищем, а я йду на тебе в Ім'я́ Господа Савао́та, Бога військ Ізра́їлевих, які́ ти знева́жив.

46 Сегодня Господь отдаст тебя мне, и я сражу тебя и отсеку тебе голову. Сегодня я отдам трупы филистимского войска небесным птицам и земным зверям, и весь мир узнает, что есть Бог в Израиле!

46 Сьогодні віддасть тебе Господь у мою ру́ку, — і я поб'ю́ тебе́, і відітну́ голову твою з тебе, і дня цього я дам па́дло филистимського табо́ру птаству небесному та земній звірині́. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів!

47 Все, кто собрался здесь, узнают, что Господь спасает не мечом и не копьем, ведь эта битва — битва Господа, и Он отдаст всех вас в наши руки.

47 І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мече́м та списом, — бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку“.

48 Когда филистимлянин начал приближаться, чтобы напасть на него, Давид быстро побежал к строю воинов ему навстречу.

48 І сталося, коли филисти́млянин устав і пішов, і збли́зився до Давида, то Давид поспішив і побіг до ла́ви навпроти филисти́млянина.

49 Опустив руку в сумку и вынув камень, он метнул его из пращи и поразил филистимлянина в лоб. Камень вонзился ему в лоб, и он упал лицом на землю.

49 І простя́г Давид руку свою до то́рби, і взяв звідти ка́меня, та й кинув із пращі, — і вдарив филисти́млянина в чоло́ його. І той камінь втявся йому в чоло́, — і він упав на обличчя своє на землю.

50 Так Давид одержал победу над филистимлянином с помощью пращи и камня. Без меча в руке он сразил филистимлянина и убил его.

50 І отак переміг Давид филисти́млянина пра́щею та ка́менем, — і вдарив він филисти́млянина, та й убив його, а меча́ не було в Давидовій руці.

51 Давид подбежал и встал над ним. Он взял меч филистимлянина и вынул его из ножен. Убив его, он отсек ему голову мечом. Когда филистимляне увидели, что их герой мертв, они развернулись и побежали.

51 І підбіг Давид, і став на филисти́млянина, і ви́хопив його меча́, і витяг його з його пі́хви, — та й убив його, і відтяв ним йому го́лову! І побачили филисти́мляни, що помер їх сила́ч, — і стали втікати!

52 Воины Израиля и Иудеи рванулись вперед и преследовали филистимлян до входа в Гат и до ворот Экрона. Тела убитых филистимлян были разбросаны вдоль шаараимской дороги, которая вела в Гат и Экрон.

52 А люди Ізраїлеві та Юдині схопи́лися, і зняли́ крик, та й погнали филисти́млян аж доти, де йдеться до Ґа́ю, і аж до брами Екро́ну. І падали трупи филисти́млян по дорозі аж до Шаараїму, і аж до Ґату, і аж до Екрону.

53 Вернувшись из погони за филистимлянами, израильтяне разграбили их лагерь.

53 І верну́лися Ізраїлеві сини з пого́ні за филистимлянами, та й розграбува́ли їхні табо́ри.

54 Давид взял голову филистимлянина и принес ее в Иерусалим, а оружие филистимлянина он положил у себя в шатре.

54 А Давид узяв го́лову того филисти́млянина, і приніс її до Єрусалиму, а збро́ю його склав у своєму наме́ті.

55 Когда Саул смотрел на Давида, идущего навстречу филистимлянину, он спросил Авнера, начальника войска: — Авнер, чей сын этот юноша? Авнер ответил: — Верно, как и то, что ты жив, царь, — я не знаю.

55 А як Саул побачив Давида, що вихо́див напроти филисти́млянина, то сказав до Авне́ра, провідника́ війська: „Чий син оцей хло́пець, Авне́ре?“ А Авне́р відказав: „Присягаю життям твоїм, о ца́рю, що не знаю!“

56 Царь сказал: — Узнай, чей сын этот юноша.

56 І сказав цар: „Запитай, чий син цей юна́к?“

57 Как только Давид вернулся, убив филистимлянина, Авнер позвал его и привел к Саулу, а Давид все еще держал в руках голову филистимлянина.

57 А коли Давид вертався, побивши филисти́млянина, то Авне́р узяв його й привів його перед Саула, а голова́ филисти́млянина — у руці його.

58 — Чей ты сын, юноша? — спросил его Саул. Давид ответил: — Я сын твоего слуги Иессея из Вифлеема.

58 І сказав до нього Саул: „Чий ти син, хло́пче?“ А Давид відказав: „Я син раба твого віфлеємлянина Єссе́я“.

1.0x