Книга Судей

Глава 1

1 После смерти Иисуса народ Израиля спросил у Господа: «Кто из нас первым должен пойти воевать против хананеев?»

2 Господь ответил им: «Колено Иуды пойдёт. Я позволю им завоевать эту землю».

3 Иуда попросил помощи у братьев из семьи Симеона. Он сказал: «Братья мои, Господь обещал дать каждому из нас немного земли. Если вы поможете нам завоевать эту землю, мы поможем вам в войне за вашу землю». И люди Симеона решили помочь своим братьям из Иудеи.

4 Господь помог народу Иуды разбить хананеев и ферезеев. Десять тысяч человек было убито в городе Везек.

5 Там же они встретились с правителем Везека и сразились с ним.

6 Правитель Везека пытался бежать, но они поймали его и отсекли у него на руках и ногах большие пальцы.

7 Тогда царь Везека сказал: «Я отрезал большие пальцы рук и ног у семидесяти царей, и они ели крохи, которые падали с моего стола. И теперь Господь отплатил мне тем же». Везека привели в Иерусалим, и там он умер.

8 Сыновья Иуды воевали против Иерусалима и захватили его. Они убили людей мечами, а город сожгли.

9 Потом они пошли воевать с хананеями, которые жили в горах, в пустыне Негев, к югу от земли Иуды и на западной равнине.

10 Колено Иуды выступило против хананеев, которые жили в Хевроне (раньше Хеврон назывался Кириаф-Арба). Там они убили Шешая, Ахимана и Фалмая.

11 Затем иудеи покинули это место и пошли воевать против жителей города Девир (раньше Девир назывался Кириаф-Сефер).

12 До того как они начали сражаться, Халев обещал им: «Тому, кто нападёт на Кириаф-Сефер и захватит его, я отдам в жёны мою дочь Ахсу».

13 Гофониил, сын Кеназа, младший брат Халева, захватил город Кириаф-Сефер, и тогда Халев отдал ему в жёны свою дочь Ахсу.

14 Ахса отправилась жить с Гофониилом. Перед отъездом Гофониил послал её попросить у отца немного земли. Ахса пошла к отцу, и, когда она сошла со своего осла, Халев спросил её: «Что случилось?»

15 Она ответила: «Благослови меня. Ты дал мне сухую, пустынную землю в Негеве. Прошу тебя, дай мне также немного земли с источниками воды на ней». Халев дал ей то, о чём она просила, — верхние и нижние источники.

16 Сыновья кенеянина (тестя Моисея) покинули город Пальм и пошли жить среди иудеев в пустыню, которая находилась на юге от Иудеи, возле города Арад.

17 Некоторые хананеи жили в городе Аефаф. Люди Иуды и Симеона напали на них и полностью разрушили город. Они назвали этот город Хорма.

18 Иудеи также захватили город Газу и Аскалон со всеми малыми городами вокруг них.

19 Господь был на стороне иудеев, и они захватили горы, но не смогли захватить жителей равнины, так как у них были железные колесницы.

20 Моисей, как и обещал, отдал народу Халева город Хеврон, и они изгнали оттуда трёх сыновей Енака.

21 Сыновья Вениамина не смогли изгнать иевусеев, которые жили в Иерусалиме. И до сих пор иевусеи живут в Иерусалиме среди народа Вениамина.

22 Потомки Иосифа пошли сражаться против города Вефиль (в прошлом Вефиль назывался Луз), и Господь был на их стороне. Они послали людей разведать всё о Вефиле.

23

24 Эти люди увидели человека, идущего из города, и сказали ему: «Покажи нам, как войти в город. Мы захватим его, и, если ты нам поможешь, мы не сделаем тебе ничего плохого».

25 Тогда тот человек показал разведчикам потайной вход в город. Потомки Иосифа напали на город Вефиль и мечами убили его жителей. Но они не тронули человека, который помог им. Этот человек с семьёй был отпущен на свободу.

26 Он пошёл в землю, где жили хеттеи, и построил там город, который назвал Луз. Он и до сих пор так называется.

27 Некоторые хананеи жили в городах Беф-Сан, Фаанах, Дор, Ивлеам и Мегиддон и в маленьких городах, окружающих их. Народ Манассии не смог выгнать людей из этих городов, и хананеи остались там жить.

28 Позже, набрав силу, Израиль сделал этих хананеев своими рабами, но изгнать их со своей земли так и не смог.

29 То же самое случилось и с народом Ефрема. Ефремляне не смогли изгнать всех хананеев, которые жили в Газере. Так они и остались там жить среди сынов Ефрема.

30 И люди Завулона не смогли изгнать хананеев, живших в городах Китрон и Наглол. Те не покинули свою землю и остались жить среди сыновей Завулона, которые сделали их своими рабами.

31 Народ Асира не изгнал жителей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелвы, Афека и Рехова.

32 Народ Асира не смог заставить хананеев покинуть свою землю, и поэтому они жили среди хананеев.

33 И люди Неффалима не смогли выгнать жителей Вефсамиса и Бефанафа. Они остались жить среди хананеев и сделали их своими рабами.

34 Аморреи заставили народ Дана жить в горах. Сыновьям Дана пришлось жить там потому, что аморреи не давали им спуститься в долину.

35 Аморреи решили остаться жить на горе Херес, в Аиалоне и Шаалвиме, но позже народ Иосифа стал сильным и сделал аморреев своими рабами.

36 Земли аморреев тянулись от перевала Скорпиона до Селы и простирались далее.

Книга Суддiв

Розділ 1

1 I сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізра́їлеві сини Господа, говорячи: „Хто з нас ви́йде спе́реду на ханаане́янина, щоб воювати з ним?“

2 І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“.

3 І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н.

4 І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка.

5 І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина.

6 І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг.

7 І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“

8 І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем.

9 А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.

10 І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.

11 А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер.

12 І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“.

13 І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку.

14 І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“

15 І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній.

16 А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.

17 І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма.

18 І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.

19 І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці.

20 І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів.

21 А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня.

22 І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.

23 І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз.

24 І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“

25 І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.

26 І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня.

27 А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї.

28 І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його.

29 І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.

30 Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну.

31 Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.

32 І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його.

33 Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.

34 І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину.

35 І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину.

36 А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.

Книга Судей

Глава 1

Книга Суддiв

Розділ 1

1 После смерти Иисуса народ Израиля спросил у Господа: «Кто из нас первым должен пойти воевать против хананеев?»

1 I сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізра́їлеві сини Господа, говорячи: „Хто з нас ви́йде спе́реду на ханаане́янина, щоб воювати з ним?“

2 Господь ответил им: «Колено Иуды пойдёт. Я позволю им завоевать эту землю».

2 І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“.

3 Иуда попросил помощи у братьев из семьи Симеона. Он сказал: «Братья мои, Господь обещал дать каждому из нас немного земли. Если вы поможете нам завоевать эту землю, мы поможем вам в войне за вашу землю». И люди Симеона решили помочь своим братьям из Иудеи.

3 І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н.

4 Господь помог народу Иуды разбить хананеев и ферезеев. Десять тысяч человек было убито в городе Везек.

4 І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка.

5 Там же они встретились с правителем Везека и сразились с ним.

5 І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина.

6 Правитель Везека пытался бежать, но они поймали его и отсекли у него на руках и ногах большие пальцы.

6 І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг.

7 Тогда царь Везека сказал: «Я отрезал большие пальцы рук и ног у семидесяти царей, и они ели крохи, которые падали с моего стола. И теперь Господь отплатил мне тем же». Везека привели в Иерусалим, и там он умер.

7 І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“

8 Сыновья Иуды воевали против Иерусалима и захватили его. Они убили людей мечами, а город сожгли.

8 І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем.

9 Потом они пошли воевать с хананеями, которые жили в горах, в пустыне Негев, к югу от земли Иуды и на западной равнине.

9 А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.

10 Колено Иуды выступило против хананеев, которые жили в Хевроне (раньше Хеврон назывался Кириаф-Арба). Там они убили Шешая, Ахимана и Фалмая.

10 І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.

11 Затем иудеи покинули это место и пошли воевать против жителей города Девир (раньше Девир назывался Кириаф-Сефер).

11 А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер.

12 До того как они начали сражаться, Халев обещал им: «Тому, кто нападёт на Кириаф-Сефер и захватит его, я отдам в жёны мою дочь Ахсу».

12 І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“.

13 Гофониил, сын Кеназа, младший брат Халева, захватил город Кириаф-Сефер, и тогда Халев отдал ему в жёны свою дочь Ахсу.

13 І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку.

14 Ахса отправилась жить с Гофониилом. Перед отъездом Гофониил послал её попросить у отца немного земли. Ахса пошла к отцу, и, когда она сошла со своего осла, Халев спросил её: «Что случилось?»

14 І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“

15 Она ответила: «Благослови меня. Ты дал мне сухую, пустынную землю в Негеве. Прошу тебя, дай мне также немного земли с источниками воды на ней». Халев дал ей то, о чём она просила, — верхние и нижние источники.

15 І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній.

16 Сыновья кенеянина (тестя Моисея) покинули город Пальм и пошли жить среди иудеев в пустыню, которая находилась на юге от Иудеи, возле города Арад.

16 А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.

17 Некоторые хананеи жили в городе Аефаф. Люди Иуды и Симеона напали на них и полностью разрушили город. Они назвали этот город Хорма.

17 І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма.

18 Иудеи также захватили город Газу и Аскалон со всеми малыми городами вокруг них.

18 І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.

19 Господь был на стороне иудеев, и они захватили горы, но не смогли захватить жителей равнины, так как у них были железные колесницы.

19 І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці.

20 Моисей, как и обещал, отдал народу Халева город Хеврон, и они изгнали оттуда трёх сыновей Енака.

20 І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів.

21 Сыновья Вениамина не смогли изгнать иевусеев, которые жили в Иерусалиме. И до сих пор иевусеи живут в Иерусалиме среди народа Вениамина.

21 А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня.

22 Потомки Иосифа пошли сражаться против города Вефиль (в прошлом Вефиль назывался Луз), и Господь был на их стороне. Они послали людей разведать всё о Вефиле.

22 І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.

23

23 І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз.

24 Эти люди увидели человека, идущего из города, и сказали ему: «Покажи нам, как войти в город. Мы захватим его, и, если ты нам поможешь, мы не сделаем тебе ничего плохого».

24 І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“

25 Тогда тот человек показал разведчикам потайной вход в город. Потомки Иосифа напали на город Вефиль и мечами убили его жителей. Но они не тронули человека, который помог им. Этот человек с семьёй был отпущен на свободу.

25 І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.

26 Он пошёл в землю, где жили хеттеи, и построил там город, который назвал Луз. Он и до сих пор так называется.

26 І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня.

27 Некоторые хананеи жили в городах Беф-Сан, Фаанах, Дор, Ивлеам и Мегиддон и в маленьких городах, окружающих их. Народ Манассии не смог выгнать людей из этих городов, и хананеи остались там жить.

27 А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї.

28 Позже, набрав силу, Израиль сделал этих хананеев своими рабами, но изгнать их со своей земли так и не смог.

28 І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його.

29 То же самое случилось и с народом Ефрема. Ефремляне не смогли изгнать всех хананеев, которые жили в Газере. Так они и остались там жить среди сынов Ефрема.

29 І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.

30 И люди Завулона не смогли изгнать хананеев, живших в городах Китрон и Наглол. Те не покинули свою землю и остались жить среди сыновей Завулона, которые сделали их своими рабами.

30 Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну.

31 Народ Асира не изгнал жителей Акко, Сидона, Ахлава, Ахзива, Хелвы, Афека и Рехова.

31 Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.

32 Народ Асира не смог заставить хананеев покинуть свою землю, и поэтому они жили среди хананеев.

32 І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його.

33 И люди Неффалима не смогли выгнать жителей Вефсамиса и Бефанафа. Они остались жить среди хананеев и сделали их своими рабами.

33 Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.

34 Аморреи заставили народ Дана жить в горах. Сыновьям Дана пришлось жить там потому, что аморреи не давали им спуститься в долину.

34 І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину.

35 Аморреи решили остаться жить на горе Херес, в Аиалоне и Шаалвиме, но позже народ Иосифа стал сильным и сделал аморреев своими рабами.

35 І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину.

36 Земли аморреев тянулись от перевала Скорпиона до Селы и простирались далее.

36 А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.