Библия - Обещанное Восстановление

Книга Судей

Глава 9

1 Авимелех, сын Иероваала (Гедеона), пошёл в город Сихем к братьям своей матери и сказал своим дядям и всей семье матери:

2 «Спросите у вождей Сихема: „Что лучше для вас: чтобы вами управляли все семьдесят сыновей Иероваала или чтобы вами управлял один человек?” И помните, что я ваш родственник».

3 Дяди Авимелеха спросили об этом вождей города Сихем, и вожди решили последовать за Авимелехом. «В конце концов, он наш брат», — сказали они.

4 Вожди Сихема дали Авимелеху семьдесят шекелей серебра из храма Ваалверифа. Авимелех нанял на это серебро никчёмных и безрассудных людей, и они всюду за ним следовали.

5 Авимелех пошёл в дом своего отца в Офре и убил своих братьев, семьдесят сыновей своего отца Иероваала (Гедеона), всех у одного камня. Один Иофам, младший сын Иероваала, скрылся от Авимелеха. Он спрятался и поэтому остался в живых.

6 Затем вожди Сихема и весь дом Милло собрались возле священного дуба в Сихеме и сделали Авимелеха своим царём.

7 Когда Иофам услышал, что вожди Сихема сделали Авимелеха своим царём, он встал на вершине горы Гаризим и, громко крича, говорил народу: «Слушайте меня, вожди Сихема, а потом пусть вас выслушает Бог.

8 Однажды деревья решили выбрать себе царя, который будет править ими. Они сказали оливковому дереву: „Царствуй над нами”.

9 Но оливковое дерево ответило им: „Моё масло предназначено для чествования людей и богов. Так следует ли мне перестать давать масло, чтобы править над другими деревьями?”

10 Тогда деревья сказали фиговому дереву: „Иди ты и царствуй над нами”.

11 Но фиговое дерево ответило: „Должно ли я перестать давать свои хорошие и сладкие плоды и идти царствовать над другими деревьями?”

12 Тогда деревья сказали виноградной лозе: „Царствуй над нами”.

13 Но виноградная лоза ответила: „Моё вино веселит народ и царей. Так должна ли я перестать давать вино, чтобы царствовать над деревьями?”

14 Наконец все деревья попросили терновник: „Иди ты и царствуй над нами”.

15 Терновник ответил деревьям: „Если вы действительно хотите, чтобы я был царём над вами, то идите и укройтесь под моей тенью. Если же вы не хотите этого, то пусть вспыхнет огонь из терновника и сожжёт всё, даже ливанские кедры”.

16 Если вы выбрали Авимелеха своим царём, поступив по совести, то вы будете счастливы с ним. И хорошо, если вы были справедливы к Иероваалу и его семье и отнеслись к нему как подобает.

17 Вспомните, что мой отец сделал для вас. Он сражался за вас и рисковал жизнью, спасая вас от мадиамитян.

18 А теперь вы восстали против семьи моего отца и убили семьдесят сыновей его у одного камня. Вы сделали Авимелеха своим царём в Сихеме только потому, что он ваш родственник. Но он всего лишь сын рабыни моего отца!

19 Если вы сейчас поступили честно по отношению к Иероваалу и его семье, то радуйтесь со своим царём Авимелехом, и пусть он будет счастлив с вами.

20 Но если вы поступили не по совести, то пусть огонь изойдёт от Авимелеха и сожжёт жителей Сихема и весь дом Милло. И пусть огонь изойдёт от жителей Сихема и от дома Милло и сожжёт Авимелеха!»

21 Сказав всё это, Иофам бежал и скрылся от своего брата Авимелеха в городе Беер.

22 Авимелех правил Израилем три года.

23 Авимелех убил семьдесят сыновей Иероваала, которые были его братьями, и жители Сихема помогали ему в этом. И послал Бог духа, причинившего раздор между Авимелехом и жителями Сихема. Вождям Сихема больше не нравился Авимелех, и они стали думать, как бы ему навредить.

25 Они разместили на вершинах гор людей, которые грабили всякого, проходящего мимо, и Авимелеху донесли об этом.

26 Гаал, сын Еведа, пришёл со своими братьями в Сихем, и вожди Сихема решили довериться ему и пойти за ним.

27 Однажды жители Сихема вышли в поле собирать виноград. Они выдавили виноград, сделали вино и устроили праздник в храме своего бога. Они ели, пили и проклинали Авимелеха.

28 Гаал, сын Еведа, сказал: «Мы — народ Сихема. Почему мы должны подчиняться Авимелеху? Кто он такой? Не сын ли он Иероваала? Не сделал ли Иероваал Зевула главным начальником? Мы не должны служить Авимелеху! Его народ был слугой Еммора, основателя Сихема.

29 Если ты сделаешь меня командиром над этими людьми, я прогоню Авимелеха. Я скажу ему: „Собери своё войско и выходи на битву”».

30 Зевул, начальник города, услышав слова Гаала, сына Еведа, очень рассердился

31 и отправил послов к Авимелеху в город Арум. Вот его послание: Гаал, сын Еведа, и его братья пришли в Сихем и настраивают всех жителей города против тебя.

32 Так вот, ты и твой народ должны подойти ночью к городу и спрятаться в поле,

33 а утром, на восходе солнца, атакуй город. Гаал со своими людьми выйдет из города, чтобы сразиться с тобой, и, когда они выйдут на битву, делай с ними, что в твоих силах.

34 Ночью Авимелех и его воины встали и подошли к городу. Возле Сихема, разделившись на четыре группы, они сели в засаду.

35 Когда Гаал, сын Еведа, подошёл к городским воротам, Авимелех и те, кто были с ним, вышли из засады.

36 Увидев людей, Гаал сказал Зевулу: «Смотри, люди спускаются с гор». «Ты принимаешь тень от гор за людей», — ответил Зевул.

37 Но Гаал снова сказал: «Смотри, вот люди спускаются с возвышенности. Я вижу чью-то голову у дерева Колдунов».

38 Зевул сказал Гаалу: «Почему ты не хвастаешься сейчас? Ты говорил, что Авимелех — никто и что мы не должны подчиняться ему. Это те люди, над которыми ты смеялся. Так иди теперь и сразись с ними».

39 И вышел Гаал, ведя за собой жителей Сихема, на битву с Авимелехом.

40 Авимелех погнался за Гаалом и его людьми, которые побежали назад к городским воротам, и многие из них были убиты прежде, чем добежали до ворот.

41 Затем Авимелех вернулся в город Арум, а Зевул выгнал Гаала и его братьев из Сихема.

42 На другой день вышел народ Сихема на работу в поле, а Авимелех узнал об этом.

43 Авимелех хотел неожиданно напасть на жителей Сихема. Тогда он разделил свой народ на три отряда и поставил людей в засаду в поле. Увидев людей, идущих из города, они поднялись и атаковали их.

44 Авимелех со своими отрядами побежал к городским воротам и стал там, а два других отряда напали на тех, кто был в поле, и убили их.

45 Авимелех сражался с городом Сихем весь день. Они захватили город и убили всех его жителей, а город разрушили и посыпали руины солью.

46 Когда те, кто жил в Сихемской башне, услышали, что произошло в Сихеме, они собрались в безопасной комнате храма бога Элверифа.

47 Когда Авимелеху донесли, что живущие в Сихемской башне собрались все вместе,

48 он пошёл со своим народом на гору Залмон, взял топор, нарубил сучьев, положил их себе на плечи и сказал народу: «Скорее! Делайте то же, что и я».

49 И каждый из них нарубил сучьев и пошёл за Авимелехом. Они положили сучья возле безопасной комнаты храма Элверифа, подожгли их и сожгли всех, кто там находился. Так погибло около одной тысячи мужчин и женщин, живших в Сихемской башне.

50 Потом Авимелех и его люди напали на город Тевец и захватили его.

51 В городе находилась хорошо укреплённая башня. Все жители города побежали туда и, заперев за собою дверь, поднялись на крышу.

52 Авимелех со своими людьми атаковал башню. Он подошёл к дверям башни, чтобы сжечь её.

53 Но пока он стоял около дверей, женщина, стоявшая на крыше, сбросила ему на голову точильный камень и проломила ему череп.

54 Авимелех тотчас подозвал оруженосца и сказал ему: «Обнажи свой меч и убей меня, чтобы не говорили, что Авимелеха убила женщина». Тогда слуга пронзил Авимелеха мечом, и он умер.

55 Израильтяне увидели, что Авимелех умер, и разошлись по домам.

56 Так Бог наказал Авимелеха за все злодеяния, которые он сделал отцу своему, убив семьдесят своих братьев.

57 Бог также наказал всех жителей города Сихем за все их злодеяния. И постигло их проклятие Иофама, сына Иероваала (Гедеона).

Книга Суддiв

Розділ 9

1 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всьо́го роду ба́тьківського дому своєї матері, кажучи:

2 „Говорі́ть го́лосно до всіх сихемських госпо́дарів: Що́ ліпше для вас: чи панува́ння над вами семидесяти́ мужів, усіх Єруббаа́лових сині́в, чи панува́ння над вами му́жа одно́го? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше“.

3 І говорили брати його матері про нього го́лосно до сихемських госпо́дарів усі ті слова́, — і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: „Він наш брат“.

4 І дали́ йому сімдеся́т шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легкова́жних людей, — і вони пішли за ним.

5 А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаа́лових, сімдеся́т чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаа́лів, наймолодший, бо сховався.

6 І були́ зі́брані всі сихемські госпо́дарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.

7 І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхі́в'ї гори Ґаріззі́м, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: „Почуйте мене, сихемські госпо́дарі, і хай почує вас Бог!

8 Пішли були раз дерева́, щоб пома́зати царя над собою, і сказали вони до оли́вки: Царюй ти над нами!

9 А оли́вка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду́ над дере́вами?

10 І сказали дере́ва до фіґи: Іди ти, та й над нами царю́й!

11 І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодо́щі та свій добрий врожа́й, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?

12 І дере́ва промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!

13 І промовив до них виноград: Чи я загубив свого со́ка, що Бога й людей весели́ти, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?

14 Тоді всі дере́ва сказали терни́ні: Іди ти, та й над нами царюй!

15 А терни́на сказала дере́вам: якщо справді мене на царя над собою пома́зуєте, — підійді́ть, похова́йтеся в ті́ні моїй! А як ні, — то ось вийде огонь із терни́ни, та кедри лива́нські поїсть!

16 А тепер, — якщо направду й у невинності зробили ви, що настанови́ли Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,

17 бо мій ба́тько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпе́ку, і врятував вас із руки Мідія́на,

18 а ви сьогодні повстали на дім ба́тька мого, та й повбивали синів його, сімдеся́т люда, на одно́му камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими госпо́дарями, бо він брат ваш,

19 і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, — то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!

20 А як ні, — ви́йде огонь з Авімелеха, та й поїсть госпо́дарів Сихему й Бет-Мілло, і ви́йде огонь із госпо́дарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха“.

21 І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.

22 І володів Авімеле́х над Ізраїлем три роки.

23 І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими госпо́дарями, — і зрадили сихемські госпо́дарі Авімелеха,

24 щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.

25 І сихемські господарі́ поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабува́ли все, що прихо́дило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.

26 І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, — і дові́рилися йому сихемські господарі́.

27 І вихо́дили вони в поле, і збирали виноград свій, і вича́влювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.

28 І говорив Ґаал, син Еведів: „Хто Авімелех і хто Сихе́м, що бу́демо служити йому? Чи ж він не син Єруббаа́лів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми бу́демо служити йому?

29 А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє ві́йсько, та й вийди!“

30 І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, — і запалився його гнів.

31 І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: „Ось Ґаал, син Еведів, та брати його прихо́дять до Сихему, і ось вони підбу́рюють місто проти тебе.

32 А тепер устань уночі ти та той наро́д, що з тобою, і чату́й на полі.

33 І буде, — встанеш рано вранці, як схо́дитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, — він та народ той, що з ним, ви́йдуть до тебе, а ти зробиш йому, як зна́йде потрібним рука твоя“.

34 І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.

35 І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході місько́ї брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із за́сідки.

36 А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: „Ось народ схо́дить із верхі́в гір“. І сказав до нього Зевул: „Ти бачиш гірську́ тінь, немов людей!“

37 А Ґаал далі говорив та казав: „Ось народ сходить з верхі́в'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму“.

38 І сказав до нього Зевул: „Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми бу́дем служити йому? А оце той народ, що ти пого́рджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!“

39 І вийшов Ґаал перед сихемськими господаря́ми, та й воював з Авімелехом.

40 І Авімелех погнав його, і він побі́г перед ним. І напа́дало багато трупів аж до входу до брами.

41 І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаал а та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.

42 I сталося другого дня, і вийшов наро́д на поле, а Авімелеху доне́сли про це.

43 І взяв він людей, і поділив їх на три ві́дділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ вихо́дить із міста, — і встав він на них, та й побив їх.

44 А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході місько́ї брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.

45 І Авімелех воював із містом ці́лий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.

46 І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.

47 І було доне́сено Авімелехові, що зібралися всі господарі́ сихемської ба́шти.

48 І вийшов Авімелех на го́ру Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настина́в галу́ззя з де́рева, і позно́сив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: „Що ви бачили, що́ зробив я, — поспішно зробіть, як я“.

49 І настина́в також увесь народ кожен галу́ззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської ве́жі, близько тисячі чоловіків та жінок.

50 І пішов Авімелех до Тевецу, і таборува́в при Тевеці, та й здобув його.

51 А в сере́дині міста була́ міцна́ башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі́ міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.

52 І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.

53 Тоді одна жінка кинула горі́шнього ка́меня від жо́рен на Авімелехову голову, — та й розторо́щила йому че́репа.

54 І він зараз кликнув до юнака́, свого́ зброєно́ші, та й сказав йому: „Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила!“ І його юна́к проколов його, — і він помер.

55 І побачили ізра́їльтяни, що Авімелех помер, та й порозхо́дилися кожен на своє місце.

56 І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдеся́т братів своїх.

57 А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню го́лову, — і прийшло на них прокля́ття Йотама, Єруббаа́лового сина.

Книга Судей Глава 9	Книга Суддiв Розділ 9
1 Авимелех, сын Иероваала (Гедеона), пошёл в город Сихем к братьям своей матери и сказал своим дядям и всей семье матери:	1 І пішов Авімелех, син Єруббаалів, до Сихему, до братів своєї матері, і говорив до них та до всьо́го роду ба́тьківського дому своєї матері, кажучи:
2 «Спросите у вождей Сихема: „Что лучше для вас: чтобы вами управляли все семьдесят сыновей Иероваала или чтобы вами управлял один человек?” И помните, что я ваш родственник».	2 „Говорі́ть го́лосно до всіх сихемських госпо́дарів: Що́ ліпше для вас: чи панува́ння над вами семидесяти́ мужів, усіх Єруббаа́лових сині́в, чи панува́ння над вами му́жа одно́го? І пам'ятайте, що я кість ваша та тіло ваше“.
3 Дяди Авимелеха спросили об этом вождей города Сихем, и вожди решили последовать за Авимелехом. «В конце концов, он наш брат», — сказали они.	3 І говорили брати його матері про нього го́лосно до сихемських госпо́дарів усі ті слова́, — і їхнє серце схилилося до Авімелеха, бо вони сказали: „Він наш брат“.
4 Вожди Сихема дали Авимелеху семьдесят шекелей серебра из храма Ваалверифа. Авимелех нанял на это серебро никчёмных и безрассудных людей, и они всюду за ним следовали.	4 І дали́ йому сімдеся́т шеклів срібла з дому Баал-Беріта, а Авімелех найняв за них пустих та легкова́жних людей, — і вони пішли за ним.
5 Авимелех пошёл в дом своего отца в Офре и убил своих братьев, семьдесят сыновей своего отца Иероваала (Гедеона), всех у одного камня. Один Иофам, младший сын Иероваала, скрылся от Авимелеха. Он спрятался и поэтому остался в живых.	5 А він прийшов до дому свого батька в Офру, і повбивав своїх братів, синів Єруббаа́лових, сімдеся́т чоловіка на однім камені. І позостався тільки Йотам, син Єруббаа́лів, наймолодший, бо сховався.
6 Затем вожди Сихема и весь дом Милло собрались возле священного дуба в Сихеме и сделали Авимелеха своим царём.	6 І були́ зі́брані всі сихемські госпо́дарі та ввесь Бет-Мілло, і вони пішли та й настановили Авімелеха за царя при Елон-Муццаві, що в Сихемі.
7 Когда Иофам услышал, что вожди Сихема сделали Авимелеха своим царём, он встал на вершине горы Гаризим и, громко крича, говорил народу: «Слушайте меня, вожди Сихема, а потом пусть вас выслушает Бог.	7 І повідомили про це Йотама, і він пішов, і став на верхі́в'ї гори Ґаріззі́м, і підвищив свій голос, і закликав та й сказав їм: „Почуйте мене, сихемські госпо́дарі, і хай почує вас Бог!
8 Однажды деревья решили выбрать себе царя, который будет править ими. Они сказали оливковому дереву: „Царствуй над нами”.	8 Пішли були раз дерева́, щоб пома́зати царя над собою, і сказали вони до оли́вки: Царюй ти над нами!
9 Но оливковое дерево ответило им: „Моё масло предназначено для чествования людей и богов. Так следует ли мне перестать давать масло, чтобы править над другими деревьями?”	9 А оли́вка сказала до них: Чи я загубила свій товщ, що Бога й людей ним шанують, і сторожити піду́ над дере́вами?
10 Тогда деревья сказали фиговому дереву: „Иди ты и царствуй над нами”.	10 І сказали дере́ва до фіґи: Іди ти, та й над нами царю́й!
11 Но фиговое дерево ответило: „Должно ли я перестать давать свои хорошие и сладкие плоды и идти царствовать над другими деревьями?”	11 І сказала їм фіґа: Чи я загубила свої солодо́щі та свій добрий врожа́й, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?
12 Тогда деревья сказали виноградной лозе: „Царствуй над нами”.	12 І дере́ва промовили до винограду: Іди ти, та й над нами царюй!
13 Но виноградная лоза ответила: „Моё вино веселит народ и царей. Так должна ли я перестать давать вино, чтобы царствовать над деревьями?”	13 І промовив до них виноград: Чи я загубив свого со́ка, що Бога й людей весели́ти, і сторожи́ти піду́ над дере́вами?
14 Наконец все деревья попросили терновник: „Иди ты и царствуй над нами”.	14 Тоді всі дере́ва сказали терни́ні: Іди ти, та й над нами царюй!
15 Терновник ответил деревьям: „Если вы действительно хотите, чтобы я был царём над вами, то идите и укройтесь под моей тенью. Если же вы не хотите этого, то пусть вспыхнет огонь из терновника и сожжёт всё, даже ливанские кедры”.	15 А терни́на сказала дере́вам: якщо справді мене на царя над собою пома́зуєте, — підійді́ть, похова́йтеся в ті́ні моїй! А як ні, — то ось вийде огонь із терни́ни, та кедри лива́нські поїсть!
16 Если вы выбрали Авимелеха своим царём, поступив по совести, то вы будете счастливы с ним. И хорошо, если вы были справедливы к Иероваалу и его семье и отнеслись к нему как подобает.	16 А тепер, — якщо направду й у невинності зробили ви, що настанови́ли Авімелеха царем, і якщо ви добре зробили з Єруббаалом та з домом його, і якщо ви зробили йому за заслугою рук його,
17 Вспомните, что мой отец сделал для вас. Он сражался за вас и рисковал жизнью, спасая вас от мадиамитян.	17 бо мій ба́тько воював за вас, і кинув був життя своє на небезпе́ку, і врятував вас із руки Мідія́на,
18 А теперь вы восстали против семьи моего отца и убили семьдесят сыновей его у одного камня. Вы сделали Авимелеха своим царём в Сихеме только потому, что он ваш родственник. Но он всего лишь сын рабыни моего отца!	18 а ви сьогодні повстали на дім ба́тька мого, та й повбивали синів його, сімдеся́т люда, на одно́му камені, і настановили царем Авімелеха, сина його невільниці, над сихемськими госпо́дарями, бо він брат ваш,
19 Если вы сейчас поступили честно по отношению к Иероваалу и его семье, то радуйтесь со своим царём Авимелехом, и пусть он будет счастлив с вами.	19 і якщо в правді й невинності зробили ви з Єруббаалом та з домом його цього дня, — то радійте Авімелехом, і нехай і він радіє вами!
20 Но если вы поступили не по совести, то пусть огонь изойдёт от Авимелеха и сожжёт жителей Сихема и весь дом Милло. И пусть огонь изойдёт от жителей Сихема и от дома Милло и сожжёт Авимелеха!»	20 А як ні, — ви́йде огонь з Авімелеха, та й поїсть госпо́дарів Сихему й Бет-Мілло, і ви́йде огонь із госпо́дарів Сихему й з Бет-Мілло, та й з'їсть Авімелеха“.
21 Сказав всё это, Иофам бежал и скрылся от своего брата Авимелеха в городе Беер.	21 І втік Йотам і збіг, і пішов до Бееру, і сидів там перед братом своїм.
22 Авимелех правил Израилем три года.	22 І володів Авімеле́х над Ізраїлем три роки.
23 Авимелех убил семьдесят сыновей Иероваала, которые были его братьями, и жители Сихема помогали ему в этом. И послал Бог духа, причинившего раздор между Авимелехом и жителями Сихема. Вождям Сихема больше не нравился Авимелех, и они стали думать, как бы ему навредить.	23 І послав Господь злого духа між Авімелехом та між сихемськими госпо́дарями, — і зрадили сихемські госпо́дарі Авімелеха,
24	24 щоб прийшла кривда семидесяти Єруббаалових синів, а їхня кров спала на Авімелеха, їхнього брата, що їх повбивав, та на сихемських господарів, що зміцнили його руки забити братів своїх.
25 Они разместили на вершинах гор людей, которые грабили всякого, проходящего мимо, и Авимелеху донесли об этом.	25 І сихемські господарі́ поставили на верхів'ях гір чатівників на нього, і вони грабува́ли все, що прихо́дило до них на дорозі. І сказано про це Авімелеху.
26 Гаал, сын Еведа, пришёл со своими братьями в Сихем, и вожди Сихема решили довериться ему и пойти за ним.	26 І прийшов Ґаал, Еведів син, та брати його, і вони прийшли до Сихему, — і дові́рилися йому сихемські господарі́.
27 Однажды жители Сихема вышли в поле собирать виноград. Они выдавили виноград, сделали вино и устроили праздник в храме своего бога. Они ели, пили и проклинали Авимелеха.	27 І вихо́дили вони в поле, і збирали виноград свій, і вича́влювали, і робили празник. І входили вони до дому свого бога, і їли й пили та проклинали Авімелеха.
28 Гаал, сын Еведа, сказал: «Мы — народ Сихема. Почему мы должны подчиняться Авимелеху? Кто он такой? Не сын ли он Иероваала? Не сделал ли Иероваал Зевула главным начальником? Мы не должны служить Авимелеху! Его народ был слугой Еммора, основателя Сихема.	28 І говорив Ґаал, син Еведів: „Хто Авімелех і хто Сихе́м, що бу́демо служити йому? Чи ж він не син Єруббаа́лів, а Зевул начальник його? Служіть людям Гемора, батька Сихема, а чому ми бу́демо служити йому?
29 Если ты сделаешь меня командиром над этими людьми, я прогоню Авимелеха. Я скажу ему: „Собери своё войско и выходи на битву”».	29 А хто дав би цього народа в мою руку, то я прогнав би Авімелеха. І він скаже до Авімелеха: Помнож своє ві́йсько, та й вийди!“
30 Зевул, начальник города, услышав слова Гаала, сына Еведа, очень рассердился	30 І почув Зевул, голова міста, слова Ґаала, сина Еведового, — і запалився його гнів.
31 и отправил послов к Авимелеху в город Арум. Вот его послание: Гаал, сын Еведа, и его братья пришли в Сихем и настраивают всех жителей города против тебя.	31 І послав він послів до Авімелеха з хитрістю, говорячи: „Ось Ґаал, син Еведів, та брати його прихо́дять до Сихему, і ось вони підбу́рюють місто проти тебе.
32 Так вот, ты и твой народ должны подойти ночью к городу и спрятаться в поле,	32 А тепер устань уночі ти та той наро́д, що з тобою, і чату́й на полі.
33 а утром, на восходе солнца, атакуй город. Гаал со своими людьми выйдет из города, чтобы сразиться с тобой, и, когда они выйдут на битву, делай с ними, что в твоих силах.	33 І буде, — встанеш рано вранці, як схо́дитиме сонце, і нападеш на місто. І ось, — він та народ той, що з ним, ви́йдуть до тебе, а ти зробиш йому, як зна́йде потрібним рука твоя“.
34 Ночью Авимелех и его воины встали и подошли к городу. Возле Сихема, разделившись на четыре группы, они сели в засаду.	34 І встав уночі Авімелех та ввесь народ, що з ним, та й чатували над Сихемом чотири відділи.
35 Когда Гаал, сын Еведа, подошёл к городским воротам, Авимелех и те, кто были с ним, вышли из засады.	35 І вийшов Ґаал, син Еведів, і став при вході місько́ї брами. І встав Авімелех та народ, що з ним, із за́сідки.
36 Увидев людей, Гаал сказал Зевулу: «Смотри, люди спускаются с гор». «Ты принимаешь тень от гор за людей», — ответил Зевул.	36 А Ґаал побачив той народ, та й сказав до Зевула: „Ось народ схо́дить із верхі́в гір“. І сказав до нього Зевул: „Ти бачиш гірську́ тінь, немов людей!“
37 Но Гаал снова сказал: «Смотри, вот люди спускаются с возвышенности. Я вижу чью-то голову у дерева Колдунов».	37 А Ґаал далі говорив та казав: „Ось народ сходить з верхі́в'я, а один відділ приходить із дороги Елон-Меоненіму“.
38 Зевул сказал Гаалу: «Почему ты не хвастаешься сейчас? Ты говорил, что Авимелех — никто и что мы не должны подчиняться ему. Это те люди, над которыми ты смеялся. Так иди теперь и сразись с ними».	38 І сказав до нього Зевул: „Де тоді уста твої, що говорили: Хто Авімелех, що ми бу́дем служити йому? А оце той народ, що ти пого́рджував ним. Виходь же тепер, та й воюй з ним!“
39 И вышел Гаал, ведя за собой жителей Сихема, на битву с Авимелехом.	39 І вийшов Ґаал перед сихемськими господаря́ми, та й воював з Авімелехом.
40 Авимелех погнался за Гаалом и его людьми, которые побежали назад к городским воротам, и многие из них были убиты прежде, чем добежали до ворот.	40 І Авімелех погнав його, і він побі́г перед ним. І напа́дало багато трупів аж до входу до брами.
41 Затем Авимелех вернулся в город Арум, а Зевул выгнал Гаала и его братьев из Сихема.	41 І осівся Авімелех в Арумі, а Зевул вигнав Ґаал а та братів його, щоб не сиділи в Сихемі.
42 На другой день вышел народ Сихема на работу в поле, а Авимелех узнал об этом.	42 I сталося другого дня, і вийшов наро́д на поле, а Авімелеху доне́сли про це.
43 Авимелех хотел неожиданно напасть на жителей Сихема. Тогда он разделил свой народ на три отряда и поставил людей в засаду в поле. Увидев людей, идущих из города, они поднялись и атаковали их.	43 І взяв він людей, і поділив їх на три ві́дділи, та й чатував на полі. І побачив він, аж ось народ вихо́дить із міста, — і встав він на них, та й побив їх.
44 Авимелех со своими отрядами побежал к городским воротам и стал там, а два других отряда напали на тех, кто был в поле, и убили их.	44 А Авімелех та відділи, що з ним, напали й стали при вході місько́ї брами, а два відділи напали на все, що в полі, та й повбивали їх.
45 Авимелех сражался с городом Сихем весь день. Они захватили город и убили всех его жителей, а город разрушили и посыпали руины солью.	45 І Авімелех воював із містом ці́лий той день, та й здобув місто, а народ, що був у ньому, позабивав. І зруйнував він те місто, та й обсіяв його сіллю.
46 Когда те, кто жил в Сихемской башне, услышали, что произошло в Сихеме, они собрались в безопасной комнате храма бога Элверифа.	46 І почули про це всі, хто був у сихемській башті, і ввійшли до твердині, до дому бога Беріта.
47 Когда Авимелеху донесли, что живущие в Сихемской башне собрались все вместе,	47 І було доне́сено Авімелехові, що зібралися всі господарі́ сихемської ба́шти.
48 он пошёл со своим народом на гору Залмон, взял топор, нарубил сучьев, положил их себе на плечи и сказал народу: «Скорее! Делайте то же, что и я».	48 І вийшов Авімелех на го́ру Цалмон, він та ввесь народ, що з ним. І взяв Авімелех сокири в свою руку, та й настина́в галу́ззя з де́рева, і позно́сив його, і поклав на своє плече. І сказав він до народу, що з ним: „Що ви бачили, що́ зробив я, — поспішно зробіть, як я“.
49 И каждый из них нарубил сучьев и пошёл за Авимелехом. Они положили сучья возле безопасной комнаты храма Элверифа, подожгли их и сожгли всех, кто там находился. Так погибло около одной тысячи мужчин и женщин, живших в Сихемской башне.	49 І настина́в також увесь народ кожен галу́ззя собі, і пішли за Авімелехом, і поскладали над печерою, та й підпалили над ними ту печеру огнем. І повмирали всі люди сихемської ве́жі, близько тисячі чоловіків та жінок.
50 Потом Авимелех и его люди напали на город Тевец и захватили его.	50 І пішов Авімелех до Тевецу, і таборува́в при Тевеці, та й здобув його.
51 В городе находилась хорошо укреплённая башня. Все жители города побежали туда и, заперев за собою дверь, поднялись на крышу.	51 А в сере́дині міста була́ міцна́ башта, і повтікали туди всі чоловіки й жінки та всі господарі́ міста, і замкнули за собою, та й вийшли на дах тієї башти.
52 Авимелех со своими людьми атаковал башню. Он подошёл к дверям башни, чтобы сжечь её.	52 І прийшов Авімелех аж до башти, та й воював із нею. І підійшов він аж до входу башти, щоб спалити її огнем.
53 Но пока он стоял около дверей, женщина, стоявшая на крыше, сбросила ему на голову точильный камень и проломила ему череп.	53 Тоді одна жінка кинула горі́шнього ка́меня від жо́рен на Авімелехову голову, — та й розторо́щила йому че́репа.
54 Авимелех тотчас подозвал оруженосца и сказал ему: «Обнажи свой меч и убей меня, чтобы не говорили, что Авимелеха убила женщина». Тогда слуга пронзил Авимелеха мечом, и он умер.	54 І він зараз кликнув до юнака́, свого́ зброєно́ші, та й сказав йому: „Витягни свого меча, та й забий мене, щоб не сказали про мене: Його жінка забила!“ І його юна́к проколов його, — і він помер.
55 Израильтяне увидели, что Авимелех умер, и разошлись по домам.	55 І побачили ізра́їльтяни, що Авімелех помер, та й порозхо́дилися кожен на своє місце.
56 Так Бог наказал Авимелеха за все злодеяния, которые он сделал отцу своему, убив семьдесят своих братьев.	56 І Бог віддав Авімелехові зло, яке він зробив був своєму батькові, що повбивав сімдеся́т братів своїх.
57 Бог также наказал всех жителей города Сихем за все их злодеяния. И постигло их проклятие Иофама, сына Иероваала (Гедеона).	57 А все зло сихемських людей Бог повернув на їхню го́лову, — і прийшло на них прокля́ття Йотама, Єруббаа́лового сина.

Ветхий
завет

Новый
завет

Книга Судей

Глава 9

Книга Суддiв

Розділ 9

Книга Судей

Глава 9

Книга Суддiв

Розділ 9

Ветхий завет

Новый завет

Книга Судей

Глава 9

Книга Суддiв

Розділ 9

Книга Судей

Глава 9

Книга Суддiв

Розділ 9

Ветхий
завет

Новый
завет