Библия - Обещанное Восстановление

2-я книга Царств

Глава 21

1 Во времена царствования Давида на земле три года подряд был голод. Давид помолился Господу, и Господь ответил ему: «Всё это случилось из-за Саула и его семьи убийц, за то, что он убил гаваонитян».

2 Гаваонитяне не принадлежали к роду израильтян, они были аморреями. Израильтяне поклялись не причинять им зла, но Саул, питая сильные чувства к Израилю и Иудее, пытался истребить их. Царь созвал гаваонитян и говорил с ними.

3 Давид спросил их: «Что мне сделать для вас? Что мне сделать, чтобы снять грех Израиля и чтобы вы благословили народ Господа?»

4 Гаваонитяне ответили Давиду: «В семье Саула нет столько серебра и золота, чтобы отплатить за все совершённые грехи, и у нас нет права убивать кого-либо в Израиле». Давид спросил: «Что вы хотите, чтобы я сделал для вас?»

5 И они ответили царю Давиду: «Саул губил нас и хотел истребить весь наш народ, живущий на земле Израиля.

6 Выдай нам семь его сыновей, и мы повесим их перед Господом на горе Гаваон Саула, избранного Господом». Царь Давид ответил: «Я выдам их вам».

7 Но царь пощадил Мемфивосфея, сына Ионафана, сына Саула, потому что между Давидом и Ионафаном была клятва, данная Давидом перед Господом.

8 Давид отдал им Армона и Мемфивосфея. Они были сыновьями Саула и Рицпы, дочери Айя. Давид также отдал пять сыновей Меровы, дочери Саула, которых она родила Адриэлу, сыну Верзеллия из Мехолы.

9 Он отдал их в руки гаваонитян, и они повесили их на горе перед Господом. Все семеро погибли вместе; они были умерщвлены в первые дни жатвы ячменя.

10 Рицпа, дочь Айя, взяла покрывало печали и расстелила его на камне. И от начала жатвы до начала дождей Рицпа сидела там день и ночь. Она не позволяла прикасаться к телам ни птицам небесным в дневное время, ни диким зверям в ночное время.

11 Давиду донесли, что сделала Рицпа, дочь Айя, наложница Саула.

12 Тогда Давид забрал кости Саула и кости его сына Ионафана у жителей Иависа Галаадского (жители Иависа Галаадского тайно взяли их с площади Беф-Сана после того, как филистимляне убили Саула в Гелвуе).

13 Давид перенёс оттуда кости Саула и кости его сына Ионафана. Они также принесли и кости тех семерых, которые были повешены.

14 Кости Саула и кости его сына Ионафана были похоронены в земле Вениамина в могиле Киса, отца Саула. Люди сделали всё, что велел им царь. И тогда Бог услышал молитвы людей на земле.

15 И снова началась война между филистимлянами и Израилем. Давид со своими людьми вышел сразиться с филистимлянами, но он очень утомился и ослабел.

16 У Иесвия, одного из воинов, посвящённых богу Рефаиму, было копьё, медная часть которого весила 300 шекелей, и новые доспехи. Иесвий хотел убить Давида,

17 но Авесса, сын Саруи, спас царя, убив филистимлянина Иесвия. Тогда люди Давида поклялись ему: «Никогда больше ты не выйдешь с нами на войну, чтобы Израилю не потерять своего величайшего вождя».

18 И снова была война с филистимлянами в Гобе. Тогда Совохай хушатянин убил Сафута, одного из потомков Рефаима.

19 А потом было ещё одно сражение с филистимлянами в Гобе. Тогда Елханан, сын Ягаре-Оргима вифлеемского, убил Лахмия, брата Голиафа гефянина, у которого древко копья было таким же длинным, как ткацкий навой.

20 И было ещё одно сражение в Гефе. Там был жил один очень рослый человек, у которого было по шесть пальцев на руках и по шесть пальцев на ногах, всего двадцать четыре. Он также был одним из потомков Рефаима.

21 Этот человек высмеивал израильтян и провоцировал их к битве, но его убил Ионафан, сын Шимея, брата Давида.

22 Эти четверо были потомками Рефаима из города Геф. Они пали от руки Давида и его слуг.

2-а Самуїлова

Розділ 21

1 І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: „Кров на Саула та на його дім за те, що повбива́в він ґів'оні́тян“.

2 І покликав цар ґів'оні́тян та й сказав їм про це. А ґів'оні́тяни, — вони не з Ізра́їлевих синів, а з останку аморе́янина, а Ізраїлеві сини були присягну́ли їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди.

3 І сказав Давид до ґів'оні́тян: „Що́ я зроблю́ вам і чим надолу́жу, щоб ви поблагослови́ли Господню спа́дщину?“

4 І сказали йому ґів'оні́тяни: „Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі“. А він сказав: „Що́ ви скажете, зроблю́ вам“.

5 І сказали вони до царя: „Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас ви́нищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі, —

6 нехай буде нам да́но семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула, Господнього вибра́нця“. А цар сказав: „Я дам“.

7 Та змилосе́рдився цар над Мефівошетом, сином Йоната́на, Саулового сина, через Господню прися́гу, що була поміж ними, — між Давидом та між Йонатаиом, Сауловим сином.

8 І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки́ Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки́, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,

9 та й дав їх у руку ґів'оні́тян, — і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро ра́зом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли поча́ток жнив ячме́ню.

10 А Ріцпа, дочка Айїна, взяла́ вере́тище, і простягла́ його собі на скелі, і була там від поча́тку жнив аж поки не зійшли́ на них во́ди з неба, і не дала́ вона спочити на них пта́ству небесному вдень, а польові́й звірині́ вночі.

11 І було доне́сено Давидові, що́ зробила Ріцпа, Айїна дочка́, Саулова нало́жниця.

12 А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йоната́на від госпо́дарів ґілеадського Явешу, що ви́крали були їх із майда́ну Бет-Шану що їх повісили там филисти́мляни того дня, коли филисти́мляни побили Саула в Ґілбоа.

13 І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості пові́шаних.

14 І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому кра́ї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, — і пото́му Бог був убла́ганий Кра́єм.

15 І була ще війна филисти́млян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филисти́млянами. І змучився Давид.

16 І був Ішбі в Нові, що з наща́дків Рафи, а вага його списа́ три сотні шеклів міді, і опере́заний він був ново́ю зброєю. І він сказав, щоб забити Давида.

17 Та поміг йому Авіша́й, син Церуїн, — і він ударив филисти́млянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли́ йому, говорячи: „Ти не ви́йдеш уже з нами на війну, — і не пога́сиш Ізраїлевого світильника!“

18 І сталося по́тім, і була́ ще війна в Нові з филисти́млянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, шо з наща́дків Рафи.

19 І була́ ще війна в Нові з филисти́млянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, побив ґатянина Ґоліята, — а держа́к списа́ його був, як тка́цький вал.

20 І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на нога́х по шість пальців, числом двадцять і чотири. Також і він був наро́джений тому Рафі.

21 І зневажав він Ізраїля, — та вбив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата!

22 Четверо тих були наро́джені тому Рафі в Ґаті, — і попа́дали вони від руки Давида та від руки його слуг.

2-я книга Царств Глава 21	2-а Самуїлова Розділ 21
1 Во времена царствования Давида на земле три года подряд был голод. Давид помолился Господу, и Господь ответил ему: «Всё это случилось из-за Саула и его семьи убийц, за то, что он убил гаваонитян».	1 І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця, а Господь сказав: „Кров на Саула та на його дім за те, що повбива́в він ґів'оні́тян“.
2 Гаваонитяне не принадлежали к роду израильтян, они были аморреями. Израильтяне поклялись не причинять им зла, но Саул, питая сильные чувства к Израилю и Иудее, пытался истребить их. Царь созвал гаваонитян и говорил с ними.	2 І покликав цар ґів'оні́тян та й сказав їм про це. А ґів'оні́тяни, — вони не з Ізра́їлевих синів, а з останку аморе́янина, а Ізраїлеві сини були присягну́ли їм. Та Саул шукав, щоб повбивати їх через свою горливість для синів Ізраїля та Юди.
3 Давид спросил их: «Что мне сделать для вас? Что мне сделать, чтобы снять грех Израиля и чтобы вы благословили народ Господа?»	3 І сказав Давид до ґів'оні́тян: „Що́ я зроблю́ вам і чим надолу́жу, щоб ви поблагослови́ли Господню спа́дщину?“
4 Гаваонитяне ответили Давиду: «В семье Саула нет столько серебра и золота, чтобы отплатить за все совершённые грехи, и у нас нет права убивать кого-либо в Израиле». Давид спросил: «Что вы хотите, чтобы я сделал для вас?»	4 І сказали йому ґів'оні́тяни: „Не треба нам ані срібла, ані золота від Саула та від дому його, і не треба нам забивати чоловіка в Ізраїлі“. А він сказав: „Що́ ви скажете, зроблю́ вам“.
5 И они ответили царю Давиду: «Саул губил нас и хотел истребить весь наш народ, живущий на земле Израиля.	5 І сказали вони до царя: „Чоловік той, що вигубив нас, і що замишляв на нас, щоб нас ви́нищити, щоб ми не стали в усій Ізраїлевій границі, —
6 Выдай нам семь его сыновей, и мы повесим их перед Господом на горе Гаваон Саула, избранного Господом». Царь Давид ответил: «Я выдам их вам».	6 нехай буде нам да́но семеро мужа з синів його, і ми повішаємо їх для Господа в Ґів'аті Саула, Господнього вибра́нця“. А цар сказав: „Я дам“.
7 Но царь пощадил Мемфивосфея, сына Ионафана, сына Саула, потому что между Давидом и Ионафаном была клятва, данная Давидом перед Господом.	7 Та змилосе́рдився цар над Мефівошетом, сином Йоната́на, Саулового сина, через Господню прися́гу, що була поміж ними, — між Давидом та між Йонатаиом, Сауловим сином.
8 Давид отдал им Армона и Мемфивосфея. Они были сыновьями Саула и Рицпы, дочери Айя. Давид также отдал пять сыновей Меровы, дочери Саула, которых она родила Адриэлу, сыну Верзеллия из Мехолы.	8 І взяв цар двох синів Ріцпи, дочки́ Айї, яких вона породила Саулові, Армонія та Мефівошета, і п'ятьох синів Мелхоли, Саулової дочки́, що вона породила Адріїлові, синові мехолатянина Барзіллая,
9 Он отдал их в руки гаваонитян, и они повесили их на горе перед Господом. Все семеро погибли вместе; они были умерщвлены в первые дни жатвы ячменя.	9 та й дав їх у руку ґів'оні́тян, — і вони повішали їх на горі перед Господнім лицем. І впали семеро ра́зом, а були вони побиті в перших днях жнив, коли поча́ток жнив ячме́ню.
10 Рицпа, дочь Айя, взяла покрывало печали и расстелила его на камне. И от начала жатвы до начала дождей Рицпа сидела там день и ночь. Она не позволяла прикасаться к телам ни птицам небесным в дневное время, ни диким зверям в ночное время.	10 А Ріцпа, дочка Айїна, взяла́ вере́тище, і простягла́ його собі на скелі, і була там від поча́тку жнив аж поки не зійшли́ на них во́ди з неба, і не дала́ вона спочити на них пта́ству небесному вдень, а польові́й звірині́ вночі.
11 Давиду донесли, что сделала Рицпа, дочь Айя, наложница Саула.	11 І було доне́сено Давидові, що́ зробила Ріцпа, Айїна дочка́, Саулова нало́жниця.
12 Тогда Давид забрал кости Саула и кости его сына Ионафана у жителей Иависа Галаадского (жители Иависа Галаадского тайно взяли их с площади Беф-Сана после того, как филистимляне убили Саула в Гелвуе).	12 А Давид пішов, і взяв кості Саула та кості сина його Йоната́на від госпо́дарів ґілеадського Явешу, що ви́крали були їх із майда́ну Бет-Шану що їх повісили там филисти́мляни того дня, коли филисти́мляни побили Саула в Ґілбоа.
13 Давид перенёс оттуда кости Саула и кости его сына Ионафана. Они также принесли и кости тех семерых, которые были повешены.	13 І виніс він звідти кості Саула та кості сина його Йонатана, і зібрали кості пові́шаних.
14 Кости Саула и кости его сына Ионафана были похоронены в земле Вениамина в могиле Киса, отца Саула. Люди сделали всё, что велел им царь. И тогда Бог услышал молитвы людей на земле.	14 І поховали кості Саула та сина його Йонатана в Веніяминовому кра́ї, в Целі, в гробі батька його Кіша. І зробили все, що наказав був цар, — і пото́му Бог був убла́ганий Кра́єм.
15 И снова началась война между филистимлянами и Израилем. Давид со своими людьми вышел сразиться с филистимлянами, но он очень утомился и ослабел.	15 І була ще війна филисти́млян з Ізраїлем. І зійшов Давид та з ним слуги його, і воювали з филисти́млянами. І змучився Давид.
16 У Иесвия, одного из воинов, посвящённых богу Рефаиму, было копьё, медная часть которого весила 300 шекелей, и новые доспехи. Иесвий хотел убить Давида,	16 І був Ішбі в Нові, що з наща́дків Рафи, а вага його списа́ три сотні шеклів міді, і опере́заний він був ново́ю зброєю. І він сказав, щоб забити Давида.
17 но Авесса, сын Саруи, спас царя, убив филистимлянина Иесвия. Тогда люди Давида поклялись ему: «Никогда больше ты не выйдешь с нами на войну, чтобы Израилю не потерять своего величайшего вождя».	17 Та поміг йому Авіша́й, син Церуїн, — і він ударив филисти́млянина, та й забив його. Тоді Давидові люди присягли́ йому, говорячи: „Ти не ви́йдеш уже з нами на війну, — і не пога́сиш Ізраїлевого світильника!“
18 И снова была война с филистимлянами в Гобе. Тогда Совохай хушатянин убил Сафута, одного из потомков Рефаима.	18 І сталося по́тім, і була́ ще війна в Нові з филисти́млянами. Тоді хушанин Сіббехай побив Сафа, шо з наща́дків Рафи.
19 А потом было ещё одно сражение с филистимлянами в Гобе. Тогда Елханан, сын Ягаре-Оргима вифлеемского, убил Лахмия, брата Голиафа гефянина, у которого древко копья было таким же длинным, как ткацкий навой.	19 І була́ ще війна в Нові з филисти́млянами, і віфлеємець Елханан, син Яаре, побив ґатянина Ґоліята, — а держа́к списа́ його був, як тка́цький вал.
20 И было ещё одно сражение в Гефе. Там был жил один очень рослый человек, у которого было по шесть пальцев на руках и по шесть пальцев на ногах, всего двадцать четыре. Он также был одним из потомков Рефаима.	20 І була ще війна в Ґаті. А там чоловік великого зросту, що мав на руках та на нога́х по шість пальців, числом двадцять і чотири. Також і він був наро́джений тому Рафі.
21 Этот человек высмеивал израильтян и провоцировал их к битве, но его убил Ионафан, сын Шимея, брата Давида.	21 І зневажав він Ізраїля, — та вбив його Йонатан, син Шім'ї, Давидового брата!
22 Эти четверо были потомками Рефаима из города Геф. Они пали от руки Давида и его слуг.	22 Четверо тих були наро́джені тому Рафі в Ґаті, — і попа́дали вони від руки Давида та від руки його слуг.

Ветхий
завет

Новый
завет

2-я книга Царств

Глава 21

2-а Самуїлова

Розділ 21

2-я книга Царств

Глава 21

2-а Самуїлова

Розділ 21

Ветхий завет

Новый завет

2-я книга Царств

Глава 21

2-а Самуїлова

Розділ 21

2-я книга Царств

Глава 21

2-а Самуїлова

Розділ 21

Ветхий
завет

Новый
завет