3-я книга Царств

Глава 19

1 Царь Ахав рассказал Иезавели обо всём, что сделал Илия, и о том, что он убил мечом всех пророков.

2 Тогда Иезавель отправила посланца к Илии сказать: «Я клянусь, что завтра к этому времени я убью тебя, как ты убил тех пророков. Если я не сделаю этого, тогда пусть боги накажут меня».

3 Когда Илия услышал об этом, он очень испугался и убежал Вирсавию Иудейскую, чтобы спасти свою жизнь. Он оставил там слугу, который путешествовал с ним,

4 а сам целый день шёл по пустыне. Он сел под кустом и стал просить себе смерти. Он сказал: «Довольно мне, Господи! Возьми жизнь мою. Я не лучше моих предков».

5 Затем он лёг под деревом и уснул. И коснулся его Ангел, и сказал: «Встань, поешь!»

6 Илия огляделся и увидел у изголовья лепёшку, испечённую на углях, и кувшин воды. Он поел и попил, а затем снова лёг и заснул.

7 Позже Ангел Господний снова пришёл к нему, коснулся его и сказал: «Встань, поешь, иначе у тебя не будет сил для дальней дороги».

8 Он встал, поел и напился и, подкрепившись той пищей, шёл сорок дней и ночей до Хорива, Божьей горы.

9 Там Илия вошёл в пещеру и провёл в ней ночь. Затем Господь обратился к нему с таким вопросом: «Почему ты здесь, Илия?»

10 Илия ответил: «Господи, Бог Всемогущий, я всегда служил Тебе. Но израильтяне отказались исполнять Твоё соглашение, разрушили Твои алтари и убили Твоих пророков. Я — единственный пророк, оставшийся в живых. А сейчас они пытаются убить и меня тоже!»

11 И сказал Господь Илии: «Выйди и стань на горе передо Мной. Я, Господь, пройду мимо тебя». Затем подул сильный ветер, разрушающий горы и сокрушающий скалы перед Господом, но Господа не было в ветре. После ветра было землетрясение, но Господа не было в землетрясении.

12 После землетрясения был огонь, но Господа не было в огне. После огня был тихий, нежный голос.

13 Когда Илия услышал этот звук, он закрыл своё лицо плащом, вышел и встал у входа в пещеру. Затем голос обратился к нему: «Илия, почему ты здесь?»

14 Илия ответил: «О, Господи, Бог Всемогущий, я всегда усердно служил Тебе. Но израильтяне нарушили Твоё соглашение, разрушили Твои алтари и убили Твоих пророков. Я — единственный пророк, оставшийся в живых. А сейчас они пытаются убить и меня тоже».

15 И сказал ему Господь: «Пойди обратно по той дороге, по которой ты пришёл, в пустыню вокруг Дамаска. Войди в Дамаск и помажь Азаила на царство в Сирии.

16 Затем помажь Ииуя, сына Намессии, стать царём над Израилем. Затем помажь Елисея, сына Сафата, из Авел-Мехолы. Он будет пророком вместо тебя.

17 Азаил убьёт много людей. Тех, кто спасётся от меча Азаила, убьёт Ииуй, а тех, кто спасётся от меча Ииуя, убьёт Елисей.

18 Но даже после этого в Израиле останется семь тысяч человек, которые не преклонялись перед Ваалом и никогда не целовали его идолов».

19 Затем Илия ушёл оттуда и нашёл Елисея, сына Сафата, который вспахивал двенадцать акров земли. Он распахивал двенадцатый, когда пришёл Илия. Пророк подошёл к нему и протянул ему свой плащ.

20 Елисей сразу оставил своих волов и побежал за ним, обратившись с такой просьбой: «Позволь мне поцеловать мою мать и моего отца на прощание. Потом я пойду за тобой». Илия ответил: «Хорошо, иди. Я не остановлю тебя».

21 Елисей ушёл и зарезал пару волов. Он сжёг ярмо, на огне сварил мясо, а затем он раздал его людям, и они вместе съели его. После этого Елисей пошёл за Илиёй и стал его помощником.

1-а царiв

Розділ 19

1 А Аха́в доніс Єзаве́лі все, що́ зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мече́м.

2 І послала Єзаве́ль посланця́ до Іллі, говорячи: „Отак нехай зро́блять мені бо́ги, і так нехай додадуть, якщо цього ча́су взавтра я не зроблю́ душі твоїй, як зро́блено душі кожного з них!“

3 І побачив він це, і встав та й пішов, боячи́сь за душу свою́. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хло́пця.

4 А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівце́м, і зажадав собі смерти, і сказав: „До́сить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батькі́в своїх!“

5 І поклався він, і заснув під одним ялівце́м. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: „Устань та попоїж!“

6 І глянув він, аж ось у його голова́х кала́ч, спечений на вугіллі, та дзба́нок води. І він їв та пив, і зно́ву поклався.

7 І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: „Устань, попоїж, бо дорога тяжка́ перед тобою“.

8 І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкрі́плений тією їжею, сорок день та сорок ноче́й аж до Божої гори Хори́в.

9 І прибу́в він туди до печери, і переночува́в там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: „Чого́ ти тут, Іллє́?“

10 А той відказав: „Я був дуже горливий для Господа, Бога Савао́та, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбива́ли же́ртівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мече́м, — і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її“.

11 А Він відказав: „Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось перехо́дитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцни́й, що зриває го́ри та скелі лама́є. Та не в вітрі Господь. А по вітрі — трус землі, та не в трусі Господь.

12 А по трусі огонь, — і не в огні Господь. А по огні — тихий ла́гідний голос“.

13 І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плаще́м своїм, та й ви́йшов, і став у входа печери. Аж ось до нього Голос, шо говорив: „Чого́ ти тут, Іллє́?“

14 А він відказав: „Я був дуже горливий для Господа, Бога Савао́та, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали же́ртівники твої, а пророків Твоїх повбивали мече́м, — і позоста́вся я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її“.

15 І сказав до нього Господь: „Іди, вернися на свою доро́гу на Дамаську пустиню. І при́йдеш, і пома́жеш Хазаїла на царя над Сирією.

16 А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисе́я, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість се́бе.

17 І станеться, — хто втече від Хазаїлового меча, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисе́й.

18 А в Ізраїлі Я позоста́вив сім тисяч, — усі коліна, що не схиля́лися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його“.

19 І пішов він ізві́дти, і знайшов Єлисе́я, Шафатового сина, а він оре́. Дванадцять за́прягів перед ним, а він при дванадцятому. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща́.

20 І позоставив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: „Нехай поцілую я батька свого́ та свою матір, — та й піду́ за тобою!“ А той відказав йому: „Іди, але вернися, бо що́ я зробив тобі?“

21 І вернувся він від нього, і взяв за́пряга волів та й прині́с його в жертву, а я́рмами волів зварив його м'ясо, і дав народові, а ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому.

3-я книга Царств

Глава 19

1-а царiв

Розділ 19

1 Царь Ахав рассказал Иезавели обо всём, что сделал Илия, и о том, что он убил мечом всех пророков.

1 А Аха́в доніс Єзаве́лі все, що́ зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мече́м.

2 Тогда Иезавель отправила посланца к Илии сказать: «Я клянусь, что завтра к этому времени я убью тебя, как ты убил тех пророков. Если я не сделаю этого, тогда пусть боги накажут меня».

2 І послала Єзаве́ль посланця́ до Іллі, говорячи: „Отак нехай зро́блять мені бо́ги, і так нехай додадуть, якщо цього ча́су взавтра я не зроблю́ душі твоїй, як зро́блено душі кожного з них!“

3 Когда Илия услышал об этом, он очень испугался и убежал Вирсавию Иудейскую, чтобы спасти свою жизнь. Он оставил там слугу, который путешествовал с ним,

3 І побачив він це, і встав та й пішов, боячи́сь за душу свою́. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хло́пця.

4 а сам целый день шёл по пустыне. Он сел под кустом и стал просить себе смерти. Он сказал: «Довольно мне, Господи! Возьми жизнь мою. Я не лучше моих предков».

4 А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівце́м, і зажадав собі смерти, і сказав: „До́сить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батькі́в своїх!“

5 Затем он лёг под деревом и уснул. И коснулся его Ангел, и сказал: «Встань, поешь!»

5 І поклався він, і заснув під одним ялівце́м. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: „Устань та попоїж!“

6 Илия огляделся и увидел у изголовья лепёшку, испечённую на углях, и кувшин воды. Он поел и попил, а затем снова лёг и заснул.

6 І глянув він, аж ось у його голова́х кала́ч, спечений на вугіллі, та дзба́нок води. І він їв та пив, і зно́ву поклався.

7 Позже Ангел Господний снова пришёл к нему, коснулся его и сказал: «Встань, поешь, иначе у тебя не будет сил для дальней дороги».

7 І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: „Устань, попоїж, бо дорога тяжка́ перед тобою“.

8 Он встал, поел и напился и, подкрепившись той пищей, шёл сорок дней и ночей до Хорива, Божьей горы.

8 І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкрі́плений тією їжею, сорок день та сорок ноче́й аж до Божої гори Хори́в.

9 Там Илия вошёл в пещеру и провёл в ней ночь. Затем Господь обратился к нему с таким вопросом: «Почему ты здесь, Илия?»

9 І прибу́в він туди до печери, і переночува́в там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: „Чого́ ти тут, Іллє́?“

10 Илия ответил: «Господи, Бог Всемогущий, я всегда служил Тебе. Но израильтяне отказались исполнять Твоё соглашение, разрушили Твои алтари и убили Твоих пророков. Я — единственный пророк, оставшийся в живых. А сейчас они пытаются убить и меня тоже!»

10 А той відказав: „Я був дуже горливий для Господа, Бога Савао́та, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбива́ли же́ртівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мече́м, — і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її“.

11 И сказал Господь Илии: «Выйди и стань на горе передо Мной. Я, Господь, пройду мимо тебя». Затем подул сильный ветер, разрушающий горы и сокрушающий скалы перед Господом, но Господа не было в ветре. После ветра было землетрясение, но Господа не было в землетрясении.

11 А Він відказав: „Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось перехо́дитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцни́й, що зриває го́ри та скелі лама́є. Та не в вітрі Господь. А по вітрі — трус землі, та не в трусі Господь.

12 После землетрясения был огонь, но Господа не было в огне. После огня был тихий, нежный голос.

12 А по трусі огонь, — і не в огні Господь. А по огні — тихий ла́гідний голос“.

13 Когда Илия услышал этот звук, он закрыл своё лицо плащом, вышел и встал у входа в пещеру. Затем голос обратился к нему: «Илия, почему ты здесь?»

13 І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плаще́м своїм, та й ви́йшов, і став у входа печери. Аж ось до нього Голос, шо говорив: „Чого́ ти тут, Іллє́?“

14 Илия ответил: «О, Господи, Бог Всемогущий, я всегда усердно служил Тебе. Но израильтяне нарушили Твоё соглашение, разрушили Твои алтари и убили Твоих пророков. Я — единственный пророк, оставшийся в живых. А сейчас они пытаются убить и меня тоже».

14 А він відказав: „Я був дуже горливий для Господа, Бога Савао́та, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали же́ртівники твої, а пророків Твоїх повбивали мече́м, — і позоста́вся я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її“.

15 И сказал ему Господь: «Пойди обратно по той дороге, по которой ты пришёл, в пустыню вокруг Дамаска. Войди в Дамаск и помажь Азаила на царство в Сирии.

15 І сказав до нього Господь: „Іди, вернися на свою доро́гу на Дамаську пустиню. І при́йдеш, і пома́жеш Хазаїла на царя над Сирією.

16 Затем помажь Ииуя, сына Намессии, стать царём над Израилем. Затем помажь Елисея, сына Сафата, из Авел-Мехолы. Он будет пророком вместо тебя.

16 А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисе́я, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість се́бе.

17 Азаил убьёт много людей. Тех, кто спасётся от меча Азаила, убьёт Ииуй, а тех, кто спасётся от меча Ииуя, убьёт Елисей.

17 І станеться, — хто втече від Хазаїлового меча, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисе́й.

18 Но даже после этого в Израиле останется семь тысяч человек, которые не преклонялись перед Ваалом и никогда не целовали его идолов».

18 А в Ізраїлі Я позоста́вив сім тисяч, — усі коліна, що не схиля́лися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його“.

19 Затем Илия ушёл оттуда и нашёл Елисея, сына Сафата, который вспахивал двенадцать акров земли. Он распахивал двенадцатый, когда пришёл Илия. Пророк подошёл к нему и протянул ему свой плащ.

19 І пішов він ізві́дти, і знайшов Єлисе́я, Шафатового сина, а він оре́. Дванадцять за́прягів перед ним, а він при дванадцятому. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща́.

20 Елисей сразу оставил своих волов и побежал за ним, обратившись с такой просьбой: «Позволь мне поцеловать мою мать и моего отца на прощание. Потом я пойду за тобой». Илия ответил: «Хорошо, иди. Я не остановлю тебя».

20 І позоставив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: „Нехай поцілую я батька свого́ та свою матір, — та й піду́ за тобою!“ А той відказав йому: „Іди, але вернися, бо що́ я зробив тобі?“

21 Елисей ушёл и зарезал пару волов. Он сжёг ярмо, на огне сварил мясо, а затем он раздал его людям, и они вместе съели его. После этого Елисей пошёл за Илиёй и стал его помощником.

21 І вернувся він від нього, і взяв за́пряга волів та й прині́с його в жертву, а я́рмами волів зварив його м'ясо, і дав народові, а ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому.

1.0x