3-я книга ЦарствГлава 19 |
1 |
2 Тогда Иезавель отправила посланца к Илии сказать: |
3 |
4 а сам целый день шёл по пустыне. Он сел под кустом и стал просить себе смерти. Он сказал: |
5 Затем он лёг под деревом и уснул. И коснулся его Ангел, и сказал: |
6 Илия огляделся и увидел у изголовья лепёшку, испечённую на углях, и кувшин воды. Он поел и попил, а затем снова лёг и заснул. |
7 Позже Ангел Господний снова пришёл к нему, коснулся его и сказал: |
8 Он встал, поел и напился и, подкрепившись той пищей, шёл сорок дней и ночей до Хорива, Божьей горы. |
9 |
10 Илия ответил: |
11 И сказал Господь Илии: |
12 После землетрясения был огонь, но Господа не было в огне. После огня был тихий, нежный голос. |
13 Когда Илия услышал этот звук, он закрыл своё лицо плащом, вышел и встал у входа в пещеру. Затем голос обратился к нему: |
14 Илия ответил: |
15 И сказал ему Господь: |
16 Затем помажь Ииуя, сына Намессии, стать царём над Израилем. Затем помажь Елисея, сына Сафата, из Авел-Мехолы. Он будет пророком вместо тебя. |
17 Азаил убьёт много людей. Тех, кто спасётся от меча Азаила, убьёт Ииуй, а тех, кто спасётся от меча Ииуя, убьёт Елисей. |
18 Но даже после этого в Израиле останется семь тысяч человек, которые не преклонялись перед Ваалом и никогда не целовали его идолов». |
19 |
20 Елисей сразу оставил своих волов и побежал за ним, обратившись с такой просьбой: |
21 Елисей ушёл и зарезал пару волов. Он сжёг ярмо, на огне сварил мясо, а затем он раздал его людям, и они вместе съели его. После этого Елисей пошёл за Илиёй и стал его помощником. |
1-а царiвРозділ 19 |
1 |
2 І послала Єзаве́ль посланця́ до Іллі, говорячи: „Отак нехай зро́блять мені бо́ги, і так нехай додадуть, якщо цього ча́су взавтра я не зроблю́ душі твоїй, як зро́блено душі кожного з них!“ |
3 І побачив він це, і встав та й пішов, боячи́сь за душу свою́. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хло́пця. |
4 А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівце́м, і зажадав собі смерти, і сказав: „До́сить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батькі́в своїх!“ |
5 І поклався він, і заснув під одним ялівце́м. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: „Устань та попоїж!“ |
6 І глянув він, аж ось у його голова́х кала́ч, спечений на вугіллі, та дзба́нок води. І він їв та пив, і зно́ву поклався. |
7 І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: „Устань, попоїж, бо дорога тяжка́ перед тобою“. |
8 І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкрі́плений тією їжею, сорок день та сорок ноче́й аж до Божої гори Хори́в. |
9 І прибу́в він туди до печери, і переночува́в там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: „Чого́ ти тут, Іллє́?“ |
10 А той відказав: „Я був дуже горливий для Господа, Бога Савао́та, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбива́ли же́ртівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мече́м, — і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її“. |
11 А Він відказав: „Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось перехо́дитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцни́й, що зриває го́ри та скелі лама́є. Та не в вітрі Господь. А по вітрі — трус землі, та не в трусі Господь. |
12 А по трусі огонь, — і не в огні Господь. А по огні — тихий ла́гідний голос“. |
13 І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плаще́м своїм, та й ви́йшов, і став у входа печери. Аж ось до нього Голос, шо говорив: „Чого́ ти тут, Іллє́?“ |
14 А він відказав: „Я був дуже горливий для Господа, Бога Савао́та, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали же́ртівники твої, а пророків Твоїх повбивали мече́м, — і позоста́вся я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її“. |
15 І сказав до нього Господь: „Іди, вернися на свою доро́гу на Дамаську пустиню. І при́йдеш, і пома́жеш Хазаїла на царя над Сирією. |
16 А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисе́я, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість се́бе. |
17 І станеться, — хто втече від Хазаїлового меча, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисе́й. |
18 А в Ізраїлі Я позоста́вив сім тисяч, — усі коліна, що не схиля́лися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його“. |
19 І пішов він ізві́дти, і знайшов Єлисе́я, Шафатового сина, а він оре́. Дванадцять за́прягів перед ним, а він при дванадцятому. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща́. |
20 І позоставив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: „Нехай поцілую я батька свого́ та свою матір, — та й піду́ за тобою!“ А той відказав йому: „Іди, але вернися, бо що́ я зробив тобі?“ |
21 І вернувся він від нього, і взяв за́пряга волів та й прині́с його в жертву, а я́рмами волів зварив його м'ясо, і дав народові, а ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому. |
3-я книга ЦарствГлава 19 |
1-а царiвРозділ 19 |
1 |
1 |
2 Тогда Иезавель отправила посланца к Илии сказать: |
2 І послала Єзаве́ль посланця́ до Іллі, говорячи: „Отак нехай зро́блять мені бо́ги, і так нехай додадуть, якщо цього ча́су взавтра я не зроблю́ душі твоїй, як зро́блено душі кожного з них!“ |
3 |
3 І побачив він це, і встав та й пішов, боячи́сь за душу свою́. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хло́пця. |
4 а сам целый день шёл по пустыне. Он сел под кустом и стал просить себе смерти. Он сказал: |
4 А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівце́м, і зажадав собі смерти, і сказав: „До́сить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батькі́в своїх!“ |
5 Затем он лёг под деревом и уснул. И коснулся его Ангел, и сказал: |
5 І поклався він, і заснув під одним ялівце́м. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: „Устань та попоїж!“ |
6 Илия огляделся и увидел у изголовья лепёшку, испечённую на углях, и кувшин воды. Он поел и попил, а затем снова лёг и заснул. |
6 І глянув він, аж ось у його голова́х кала́ч, спечений на вугіллі, та дзба́нок води. І він їв та пив, і зно́ву поклався. |
7 Позже Ангел Господний снова пришёл к нему, коснулся его и сказал: |
7 І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: „Устань, попоїж, бо дорога тяжка́ перед тобою“. |
8 Он встал, поел и напился и, подкрепившись той пищей, шёл сорок дней и ночей до Хорива, Божьей горы. |
8 І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкрі́плений тією їжею, сорок день та сорок ноче́й аж до Божої гори Хори́в. |
9 |
9 І прибу́в він туди до печери, і переночува́в там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: „Чого́ ти тут, Іллє́?“ |
10 Илия ответил: |
10 А той відказав: „Я був дуже горливий для Господа, Бога Савао́та, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбива́ли же́ртівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мече́м, — і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її“. |
11 И сказал Господь Илии: |
11 А Він відказав: „Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось перехо́дитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцни́й, що зриває го́ри та скелі лама́є. Та не в вітрі Господь. А по вітрі — трус землі, та не в трусі Господь. |
12 После землетрясения был огонь, но Господа не было в огне. После огня был тихий, нежный голос. |
12 А по трусі огонь, — і не в огні Господь. А по огні — тихий ла́гідний голос“. |
13 Когда Илия услышал этот звук, он закрыл своё лицо плащом, вышел и встал у входа в пещеру. Затем голос обратился к нему: |
13 І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плаще́м своїм, та й ви́йшов, і став у входа печери. Аж ось до нього Голос, шо говорив: „Чого́ ти тут, Іллє́?“ |
14 Илия ответил: |
14 А він відказав: „Я був дуже горливий для Господа, Бога Савао́та, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали же́ртівники твої, а пророків Твоїх повбивали мече́м, — і позоста́вся я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її“. |
15 И сказал ему Господь: |
15 І сказав до нього Господь: „Іди, вернися на свою доро́гу на Дамаську пустиню. І при́йдеш, і пома́жеш Хазаїла на царя над Сирією. |
16 Затем помажь Ииуя, сына Намессии, стать царём над Израилем. Затем помажь Елисея, сына Сафата, из Авел-Мехолы. Он будет пророком вместо тебя. |
16 А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисе́я, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість се́бе. |
17 Азаил убьёт много людей. Тех, кто спасётся от меча Азаила, убьёт Ииуй, а тех, кто спасётся от меча Ииуя, убьёт Елисей. |
17 І станеться, — хто втече від Хазаїлового меча, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисе́й. |
18 Но даже после этого в Израиле останется семь тысяч человек, которые не преклонялись перед Ваалом и никогда не целовали его идолов». |
18 А в Ізраїлі Я позоста́вив сім тисяч, — усі коліна, що не схиля́лися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його“. |
19 |
19 І пішов він ізві́дти, і знайшов Єлисе́я, Шафатового сина, а він оре́. Дванадцять за́прягів перед ним, а він при дванадцятому. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща́. |
20 Елисей сразу оставил своих волов и побежал за ним, обратившись с такой просьбой: |
20 І позоставив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: „Нехай поцілую я батька свого́ та свою матір, — та й піду́ за тобою!“ А той відказав йому: „Іди, але вернися, бо що́ я зробив тобі?“ |
21 Елисей ушёл и зарезал пару волов. Он сжёг ярмо, на огне сварил мясо, а затем он раздал его людям, и они вместе съели его. После этого Елисей пошёл за Илиёй и стал его помощником. |
21 І вернувся він від нього, і взяв за́пряга волів та й прині́с його в жертву, а я́рмами волів зварив його м'ясо, і дав народові, а ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому. |