3-я книга ЦарствГлава 22 |
1 |
2 Но на третий год Иосафат, иудейский царь, отправился навестить израильского царя. |
3 Тогда израильский царь сказал своим слугам: |
4 И спросил Ахав царя Иосафата: |
5 Но Иосафат сказал израильскому царю: |
6 Тогда израильский царь собрал пророков (а их было около четырёхсот человек) и спросил их: |
7 Услышав эти слова, Иосафат сказал: |
8 Тогда израильский царь ответил Иосафату: |
9 Затем израильский царь позвал одного из слуг и приказал ему: |
10 |
11 Один из пророков по имени Седекия, сын Хенааны, сделал железные рога. Он сказал: |
12 Все остальные пророки пророчествовали то же самое. Они говорили: |
13 Слуга, которого послали найти Михея, нашёл его и сказал ему: |
14 Но Михей ответил: |
15 |
16 Но Ахав сказал ему: |
17 Михей ответил: |
18 Тогда Ахав сказал Иосафату: |
19 Но Михей продолжал: |
20 Тогда Господь сказал: „Кто из вас может склонить Ахава пойти войной на Рамоф Галаадский, чтобы там ему погибнуть?” Ангелы спорили о том, как поступить. |
21 Тогда один из духов вышел вперёд, стал перед Господом и сказал: „Я обману его!” Господь спросил: „Как ты заставишь его это сделать?” |
22 Дух ответил: „Я выйду и буду лживым духом в устах всех его пророков. Всё, что скажут пророки, будет ложью”. Господь сказал: „Хорошо! Иди и обмани Ахава!”» |
23 Закончив свой рассказ, Михей сказал: |
24 Тогда пророк Седекия, сын Хенааны, подошёл к Михею, ударил его по лицу и сказал: |
25 Михей ответил: |
26 Тогда израильский царь приказал: |
27 Скажите им, что царь говорит так: „Посадите Михея в темницу и не давайте ему ничего, кроме хлеба и воды. Держите его там, пока я не вернусь домой после битвы”». |
28 Тогда Михей обратился ко всему народу: |
29 |
30 Царь Ахав сказал Иосафату: |
31 У сирийского царя было тридцать два начальника колесниц, и он приказал им: |
32 Во время битвы начальники колесниц увидели Иосафата и, думая, что это израильский царь, повернули, чтобы убить его. Но Иосафат закричал, |
33 и начальники, увидев, что это не царь Израиля, перестали его преследовать. |
34 Но один воин, ни в кого не целясь, выстрелил из лука в воздух и стрелой ранил израильского царя сквозь прорезь доспехов. Тогда сказал царь своему вознице: |
35 Войска продолжали сражаться, а царь Ахав стоял, опираясь на свою колесницу, и смотрел на сирийцев. Кровь из его раны лилась в колесницу, и к вечеру он умер. |
36 На заходе солнца всему израильскому войску было приказано: |
37 Так умер царь Ахав. Его тело привезли в Самарию и там его похоронили. |
38 Колесницу вымыли в Самарийском пруде, где обычно мылись блудницы; и псы лизали кровь царя Ахава. Всё случилось так, как и предрёк Господь. |
39 |
40 |
41 На четвёртый год царствования Ахава, израильского царя, Иосафат, сын Асы, стал царём Иудеи. |
42 Иосафату было тридцать пять лет, когда он стал царём, и царствовал он в Иерусалиме двадцать пять лет. Его мать звали Азувой, она была дочерью Салаиля. |
43 Во всём Иосафат поступал так, как Аса, его отец, до него. Иосафат делал всё, что желал Господь, но он не уничтожил высот. И поэтому люди продолжали совершать жертвоприношения и сжигать благовонные курения на высотах. |
44 Иосафат заключил мир с израильским царём. |
45 |
46 Иосафат выгнал из страны всех мужчин и женщин, занимавшихся блудом в местах поклонения лжебогам, которые оставались с того времени, когда царём был его отец Аса. |
47 В Едоме же в то время не было царя, там правил царский наместник. |
48 |
49 Тогда Охозия, сын Ахава, предложил Иосафату помощь, сказав: |
50 |
51 |
52 Он творил зло перед Господом, как делали его отец Ахав и мать Иезавель. Охозия ввёл народ Израиля в грех так же, как и Иеровоам, сын Навата. |
53 Охозия поклонялся лжебогу Ваалу, вызывая гнев Господа, Бога Израиля, как и его отец. |
1-а царiвРозділ 22 |
1 |
2 І сталося третього року, і зійшов Йосафа́т, цар Юдин, до Ізраїлевого царя. |
3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: „Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо́, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя“. |
4 І сказав він до Йосафа́та: „Чи ти пі́деш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?“ А Йосафа́т відказав: „Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!“ |
5 І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“ |
6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті відказали: „Іди, а Господь дасть його в цареву руку“. |
7 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і ви́відаємо від нього“. |
8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин“. А Йосафа́т відказав: „Нехай цар не говорить так!“ |
9 І покликав Ізраїлів цар одного є́внуха, і сказав: „Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!“ |
10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в ша́ти при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними. |
11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до ви́гублення їх!“ |
12 І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку“. |
13 А той послане́ць, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говори́тимеш добре“. |
14 І сказав Міхей: „Як живий Господь, — те, що скаже мені Госпо́дь, я те говоритиму!“ |
15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“. |
16 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“ |
17 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов ове́ць, що не мають пастуха́. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з миром кожен до дому свого“. |
18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафа́та: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе́?“ |
19 А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його. |
20 І сказав Господь: Хто́ намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так. |
21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим? |
22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! |
23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе́“... |
24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“ |
25 А Міхей сказав: „Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімна́ти, щоб схова́тися“. |
26 І сказав Ізраїлів цар: „Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина, |
27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“. |
28 А Міхей відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!“ І до того сказав: „Слухайте це, всі наро́ди!“ |
29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафа́т, цар Юдин, до ґілеадського Рамо́ту. |
30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберу́ся, і піду́ на бій, а ти вбери свої царські шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій. |
31 А сирійський цар наказав керівника́м своїх колесни́ць, тридцятьом і двом, говорячи: „Не бу́дете воювати з мали́м та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем“. |
32 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили Йосафа́та, то вони сказали: „Це дійсно Ізраїлів цар!“ І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафа́т закричав. |
33 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то поверну́ли від нього. |
34 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'яза́нням пояса та між па́нцерем. А той сказав своєму візникові: „Поверни назад, і виведи мене з табо́ру, бо я ране́ний“... |
35 І знявся бій того дня, а цар був поста́влений на колесни́ці проти Сирії, і помер уве́чорі. І кров із рани текла в колесни́цю. |
36 А як сонце захо́дило, нісся крик у табо́рі такий: „Кожен — до міста свого́, і кожен — до кра́ю свого́!“ |
37 І помер цар, і був приве́зений до Самарії. І поховали царя в Самарії. |
38 І полоска́ли колесни́цю над ставом у Самарії, і пси лиза́ли його кров, а блудни́ці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив. |
39 А решта Ахавових діл, і все, що́ він зробив був, і дім зо слоно́вої кости, що він збудував, і всі міста́, які він побудува́в, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. |
40 І спочив Ахав із батька́ми своїми, а замість нього зацарюва́в син його Ахазія. |
41 |
42 Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азува, дочка́ Шілхи. |
43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х. |
44 Тільки па́гірки не були пони́щені, — народ іще прино́сив жертви й кадив на па́гірках. |
45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем. |
46 А решта Йосафатових діл та лица́рськість його, що́ він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. |
47 А решту блудоді́їв, що позостава́лися за днів його батька Аси, він вигубив із Кра́ю. |
48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів. |
49 А Йосафат наробив був таршіських кораблі́в, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбива́лися кораблі при Ецйон-Ґевері. |
50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: „Нехай пі́дуть на корабля́х мої раби з рабами твоїми“. Та Йосафат не захотів. |
51 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похо́ваний в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам. |
52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки. |
53 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, і ходив дорогою ба́тька свого́ й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. |
3-я книга ЦарствГлава 22 |
1-а царiвРозділ 22 |
1 |
1 |
2 Но на третий год Иосафат, иудейский царь, отправился навестить израильского царя. |
2 І сталося третього року, і зійшов Йосафа́т, цар Юдин, до Ізраїлевого царя. |
3 Тогда израильский царь сказал своим слугам: |
3 І сказав Ізраїлів цар до своїх слуг: „Чи ви знаєте, що ґілеадський Рамот — наш? А ми мовчимо́, замість того, щоб забрати його з руки сирійського царя“. |
4 И спросил Ахав царя Иосафата: |
4 І сказав він до Йосафа́та: „Чи ти пі́деш зо мною на війну до ґілеадського Рамоту?“ А Йосафа́т відказав: „Я — як ти, народ мій — як народ твій, мої коні — як твої коні!“ |
5 Но Иосафат сказал израильскому царю: |
5 І сказав Йосафа́т до Ізраїлевого царя: „Вивідай зараз слово Господнє!“ |
6 Тогда израильский царь собрал пророков (а их было около четырёхсот человек) и спросил их: |
6 І зібрав Ізраїлів цар пророків, близько чотирьох сотень чоловіка, та й сказав до них: „Чи йти мені на війну на ґілеадський Рамот, чи занеха́ти?“ А ті відказали: „Іди, а Господь дасть його в цареву руку“. |
7 Услышав эти слова, Иосафат сказал: |
7 І сказав Йосафа́т: „Чи нема тут іще Господнього пророка, — і ви́відаємо від нього“. |
8 Тогда израильский царь ответил Иосафату: |
8 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Є ще один муж, щоб від нього вивідати Господа. Та я нена́виджу його, бо він не пророкує на мене добре, а тільки зле. Це Міхей, син Їмлин“. А Йосафа́т відказав: „Нехай цар не говорить так!“ |
9 Затем израильский царь позвал одного из слуг и приказал ему: |
9 І покликав Ізраїлів цар одного є́внуха, і сказав: „Приведи скоріш Міхея, Їмлиного сина!“ |
10 |
10 І цар Ізраїлів та цар Юдин сиділи кожен на троні своїм, повби́рані в ша́ти при вході до брами Самарії, а всі пророки пророкували перед ними. |
11 Один из пророков по имени Седекия, сын Хенааны, сделал железные рога. Он сказал: |
11 А Седекія, Кенаанин син, зробив собі залізні ро́ги й сказав: „Так сказав Господь: Оцим будеш побивати сиріян аж до ви́гублення їх!“ |
12 Все остальные пророки пророчествовали то же самое. Они говорили: |
12 І всі пророки пророкували так, говорячи: Виходь до ґілеадського Рамоту, і пощастить тобі, — і Господь дасть його в цареву руку“. |
13 Слуга, которого послали найти Михея, нашёл его и сказал ему: |
13 А той послане́ць, що пішов покликати Міхея, говорив до нього, кажучи: „Ось слова тих пророків, — одноусто звіщають цареві добро. Нехай же буде слово твоє, як слово кожного з них, і ти говори́тимеш добре“. |
14 Но Михей ответил: |
14 І сказав Міхей: „Як живий Господь, — те, що скаже мені Госпо́дь, я те говоритиму!“ |
15 |
15 І прийшов він до царя, а цар сказав до нього: „Міхе́ю, — чи пі́демо на війну́ до ґілеа́дського Рамо́ту, чи занеха́ємо?“ А той відказав йому: „Вийди, і пощастить тобі, — і Господь дасть у цареву руку“. |
16 Но Ахав сказал ему: |
16 І сказав йому цар: „Аж скільки разі́в я заприсягав тебе, що ти не говоритимеш мені нічо́го, тільки правду в Ім'я́ Господа?“ |
17 Михей ответил: |
17 А той відказав: „Я бачив усього Ізраїля, розпоро́шеного по гора́х, немов ове́ць, що не мають пастуха́. І сказав Господь: Немає в них пана, — нехай ве́рнуться з миром кожен до дому свого“. |
18 Тогда Ахав сказал Иосафату: |
18 І сказав Ізраїлів цар до Йосафа́та: „Чи ж не казав я тобі, — він не буде пророкувати мені доброго, а тільки лихе́?“ |
19 Но Михей продолжал: |
19 А Міхей відказав: „Тому́ послухай Господнього слова: Бачив я Господа, що сидів на престолі Своїм, а все небесне ві́йсько стояло при Ньому з прави́ці Його та з ліви́ці Його. |
20 Тогда Господь сказал: „Кто из вас может склонить Ахава пойти войной на Рамоф Галаадский, чтобы там ему погибнуть?” Ангелы спорили о том, как поступить. |
20 І сказав Господь: Хто́ намовить Ахава, і він вийде й упаде в ґілеадському Рамоті? І говорив той так, а той говорив так. |
21 Тогда один из духов вышел вперёд, стал перед Господом и сказал: „Я обману его!” Господь спросил: „Как ты заставишь его это сделать?” |
21 І вийшов дух, і став перед Господнім лицем та й сказав: Я намо́влю його! І сказав йому Господь: Чим? |
22 Дух ответил: „Я выйду и буду лживым духом в устах всех его пророков. Всё, что скажут пророки, будет ложью”. Господь сказал: „Хорошо! Иди и обмани Ахава!”» |
22 А той відказав: Я вийду й стану духом неправди в устах усіх його пророків. А Господь сказав: Ти намовиш, а також переможеш; вийди та й зроби так! |
23 Закончив свой рассказ, Михей сказал: |
23 А тепер оце Господь дав духа неправди в уста всіх оцих пророків, а Господь говорив на тебе лихе́“... |
24 Тогда пророк Седекия, сын Хенааны, подошёл к Михею, ударил его по лицу и сказал: |
24 І підійшов Седекія, Кенаанин син, і вдарив Міхея по щоці та й сказав: „Кудою це перейшов Дух Господній від мене, щоб говорити з тобою?“ |
25 Михей ответил: |
25 А Міхей сказав: „Ось ти побачиш це, коли вбіжиш до найдальшої кімна́ти, щоб схова́тися“. |
26 Тогда израильский царь приказал: |
26 І сказав Ізраїлів цар: „Візьми Міхея, і відведи до Амона, начальника міста, та до Йоаша, царевого сина, |
27 Скажите им, что царь говорит так: „Посадите Михея в темницу и не давайте ему ничего, кроме хлеба и воды. Держите его там, пока я не вернусь домой после битвы”». |
27 та й скажеш: Отак сказав цар: Посадіть оцього до в'язни́чного дому, і давайте йому їсти скупо хліба й скупо води, аж поки я не верну́ся з миром“. |
28 Тогда Михей обратился ко всему народу: |
28 А Міхей відказав: „Якщо справді ве́рнешся ти з миром, то не говорив Господь через мене!“ І до того сказав: „Слухайте це, всі наро́ди!“ |
29 |
29 І вийшов Ізраїлів цар та Йосафа́т, цар Юдин, до ґілеадського Рамо́ту. |
30 Царь Ахав сказал Иосафату: |
30 І сказав Ізраїлів цар до Йосафата: „Я переберу́ся, і піду́ на бій, а ти вбери свої царські шати!“ І перебрався Ізраїлів цар, і пішов на бій. |
31 У сирийского царя было тридцать два начальника колесниц, и он приказал им: |
31 А сирійський цар наказав керівника́м своїх колесни́ць, тридцятьом і двом, говорячи: „Не бу́дете воювати з мали́м та з великим, а тільки з самим Ізраїлевим царем“. |
32 Во время битвы начальники колесниц увидели Иосафата и, думая, что это израильский царь, повернули, чтобы убить его. Но Иосафат закричал, |
32 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили Йосафа́та, то вони сказали: „Це дійсно Ізраїлів цар!“ І зайшли на нього, щоб воювати, а Йосафа́т закричав. |
33 и начальники, увидев, что это не царь Израиля, перестали его преследовать. |
33 І сталося, як керівники́ колесни́ць побачили, що це не Ізраїлів цар, то поверну́ли від нього. |
34 Но один воин, ни в кого не целясь, выстрелил из лука в воздух и стрелой ранил израильского царя сквозь прорезь доспехов. Тогда сказал царь своему вознице: |
34 А один чоловік зне́хотя натягнув лука, та й ударив Ізраїлевого царя між підв'яза́нням пояса та між па́нцерем. А той сказав своєму візникові: „Поверни назад, і виведи мене з табо́ру, бо я ране́ний“... |
35 Войска продолжали сражаться, а царь Ахав стоял, опираясь на свою колесницу, и смотрел на сирийцев. Кровь из его раны лилась в колесницу, и к вечеру он умер. |
35 І знявся бій того дня, а цар був поста́влений на колесни́ці проти Сирії, і помер уве́чорі. І кров із рани текла в колесни́цю. |
36 На заходе солнца всему израильскому войску было приказано: |
36 А як сонце захо́дило, нісся крик у табо́рі такий: „Кожен — до міста свого́, і кожен — до кра́ю свого́!“ |
37 Так умер царь Ахав. Его тело привезли в Самарию и там его похоронили. |
37 І помер цар, і був приве́зений до Самарії. І поховали царя в Самарії. |
38 Колесницу вымыли в Самарийском пруде, где обычно мылись блудницы; и псы лизали кровь царя Ахава. Всё случилось так, как и предрёк Господь. |
38 І полоска́ли колесни́цю над ставом у Самарії, і пси лиза́ли його кров, а блудни́ці мили своє тіло, за словом Господнім, що Він говорив. |
39 |
39 А решта Ахавових діл, і все, що́ він зробив був, і дім зо слоно́вої кости, що він збудував, і всі міста́, які він побудува́в, — отож вони написані в Книзі Хроніки Ізраїлевих царів. |
40 |
40 І спочив Ахав із батька́ми своїми, а замість нього зацарюва́в син його Ахазія. |
41 На четвёртый год царствования Ахава, израильского царя, Иосафат, сын Асы, стал царём Иудеи. |
41 |
42 Иосафату было тридцать пять лет, когда он стал царём, и царствовал он в Иерусалиме двадцать пять лет. Его мать звали Азувой, она была дочерью Салаиля. |
42 Йосафат був віку тридцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я́ його матері — Азува, дочка́ Шілхи. |
43 Во всём Иосафат поступал так, как Аса, его отец, до него. Иосафат делал всё, что желал Господь, но он не уничтожил высот. И поэтому люди продолжали совершать жертвоприношения и сжигать благовонные курения на высотах. |
43 І ходив він усією дорогою батька свого Аси, і не збо́чував із неї, щоб чинити добре в Господніх оча́х. |
44 Иосафат заключил мир с израильским царём. |
44 Тільки па́гірки не були пони́щені, — народ іще прино́сив жертви й кадив на па́гірках. |
45 |
45 І Йосафат замирив з Ізраїлевим царем. |
46 Иосафат выгнал из страны всех мужчин и женщин, занимавшихся блудом в местах поклонения лжебогам, которые оставались с того времени, когда царём был его отец Аса. |
46 А решта Йосафатових діл та лица́рськість його, що́ він чинив був та як воював, — отож вони написані в Книзі Хроніки Юдиних царів. |
47 В Едоме же в то время не было царя, там правил царский наместник. |
47 А решту блудоді́їв, що позостава́лися за днів його батька Аси, він вигубив із Кра́ю. |
48 |
48 А царя не було в Едомі, — був намісник царів. |
49 Тогда Охозия, сын Ахава, предложил Иосафату помощь, сказав: |
49 А Йосафат наробив був таршіських кораблі́в, щоб піти до Офіру по золото, та не пішов, бо порозбива́лися кораблі при Ецйон-Ґевері. |
50 |
50 Тоді сказав Ахазія, син Ахавів, до Йосафата: „Нехай пі́дуть на корабля́х мої раби з рабами твоїми“. Та Йосафат не захотів. |
51 |
51 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похо́ваний в Місті Давида, свого батька, а замість нього зацарював син його Єгорам. |
52 Он творил зло перед Господом, как делали его отец Ахав и мать Иезавель. Охозия ввёл народ Израиля в грех так же, как и Иеровоам, сын Навата. |
52 Ахазія, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Самарії, в сімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював над Ізраїлем два роки. |
53 Охозия поклонялся лжебогу Ваалу, вызывая гнев Господа, Бога Израиля, как и его отец. |
53 І робив він лихе́ в Господніх оча́х, і ходив дорогою ба́тька свого́ й дорогою своєї матері, та дорогою Єровоама, Неватового сина, що вводив у гріх Ізраїля. |