Руфь

Глава 1

1 В те дни,3117 когда управляли8199 судьи,8199 случился голод7458 на земле.776 И пошел3212 один человек376 из Вифлеема1035 Иудейского3063 со своею женою802 и двумя8147 сыновьями1121 своими жить1481 на полях7704 Моавитских.4124

2 Имя8034 человека376 того Елимелех,458 имя8034 жены802 его Ноеминь,5281 а имена8034 двух8147 сынов1121 его Махлон4248 и Хилеон;3630 они были Ефрафяне673 из Вифлеема1035 Иудейского.3063 И пришли935 они на поля7704 Моавитские4124 и остались там.

3 И умер4191 Елимелех,458 муж376 Ноемини,5281 и осталась7604 она с двумя8147 сыновьями1121 своими.

4 Они взяли5375 себе жен802 из Моавитянок,8024125 имя8034 одной259 Орфа,6204 а имя8034 другой8145 Руфь,7327 и жили3427 там около десяти6235 лет.8141

5 Но потом и оба8147 сына ее, Махлон4248 и Хилеон,3630 умерли,4191 и осталась7604 та женщина802 после обоих8147 своих сыновей3206 и после мужа376 своего.

6 И встала6965 она со снохами3618 своими и пошла7725 обратно7725 с полей7704 Моавитских,4124 ибо услышала8085 на полях7704 Моавитских,4124 что Бог3068 посетил6485 народ5971 Свой и дал5414 им хлеб.3899

7 И вышла3318 она из того места,4725 в котором жила, и обе8147 снохи3618 ее с нею. Когда они шли3212 по дороге,1870 возвращаясь7725 в землю776 Иудейскую,3063

8 Ноеминь5281 сказала559 двум8147 снохам3618 своим: пойдите,3212 возвратитесь7725 каждая802 в дом1004 матери517 своей; да сотворит6213 Господь3068 с вами милость,2617 как вы поступали6213 с умершими4191 и со мною!

9 да даст5414 вам Господь,3068 чтобы вы нашли4672 пристанище4496 каждая802 в доме1004 своего мужа!376 И поцеловала5401 их. Но они подняли5375 вопль6963 и плакали1058

10 и сказали:559 нет, мы с тобою возвратимся7725 к народу5971 твоему.

11 Ноеминь5281 же сказала:559 возвратитесь,7725 дочери1323 мои; зачем вам идти3212 со мною? Разве еще есть у меня сыновья1121 в моем чреве,4578 которые были бы вам мужьями?582

12 Возвратитесь,7725 дочери1323 мои, пойдите,3212 ибо я уже стара,2204 чтоб быть замужем.376 Да если б я и сказала:559 «есть3426 мне еще надежда»,8615 и даже если бы я сию же ночь3915 была с мужем376 и потом родила3205 сыновей,1121

13 то можно ли вам ждать,7663 пока они3860 выросли1431 бы? можно ли вам медлить5702 и не выходить замуж?376 Нет, дочери1323 мои, я весьма3966 сокрушаюсь4843 о вас, ибо рука3027 Господня3068 постигла3318 меня.

14 Они подняли5375 вопль6963 и опять стали плакать.1058 И Орфа6204 простилась5401 со свекровью2545 своею, а Руфь7327 осталась1692 с нею.

15 Ноеминь сказала559 Руфи: вот, невестка2994 твоя возвратилась7725 к народу5971 своему и к своим богам;430 возвратись7725 и ты вслед310 за310 невесткою2994 твоею.

16 Но Руфь7327 сказала:559 не принуждай6293 меня оставить5800 тебя и возвратиться7725 от310 тебя; но куда ты пойдешь,3212 туда и я пойду,3212 и где ты жить3885 будешь, там и я буду жить;3885 народ5971 твой будет моим народом,5971 и твой Бог430 — моим Богом;430

17 и где ты умрешь,4191 там и я умру4191 и погребена6912 буду;6912 пусть то и то сделает6213 мне Господь,3068 и еще3254 больше3254 сделает; смерть4194 одна разлучит6504 меня с тобою.

18 Ноеминь, видя,7200 что она твердо553 решилась553 идти3212 с нею, перестала2308 уговаривать1696 ее.

19 И шли3212 обе8147 они, доколе не пришли935 в Вифлеем.1035 Когда пришли935 они в Вифлеем,1035 весь город5892 пришел1949 в1949 движение1949 от них, и говорили:559 это Ноеминь?5281

20 Она сказала559 им: не называйте7121 меня Ноеминью,5281 а называйте7121 меня Марою,4755 потому что Вседержитель7706 послал4843 мне великую3966 горесть;4843

21 я вышла1980 отсюда с4392 достатком,4392 а возвратил7725 меня Господь3068 с7387 пустыми7387 руками;7387 зачем называть7121 меня Ноеминью,5281 когда Господь3068 заставил6030 меня страдать,6030 и Вседержитель7706 послал7489 мне несчастье?7489

22 И возвратилась7725 Ноеминь,5281 и с нею сноха3618 ее Руфь7327 Моавитянка,4125 пришедшая7725 с полей7704 Моавитских,4124 и пришли935 они в Вифлеем1035 в начале8462 жатвы7105 ячменя.8184

Рут

Розділ 1

1 I сталось за ча́су, коли судді судили, то був голод у Краю́. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських поля́х, він і жінка та двоє синів його.

2 А ім'я́ тому чоловікові Елімеле́х, а ім'я́ жінці його Ноомі́; і ім'я́ двох синів його — Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля́, та й залишилися.

3 І помер Елімелех, муж Ноомі́, і зоста́лася вона та два їхні си́ни.

4 І взяли вони собі за жіно́к моаві́тянок, — ім'я́ одній Орпа́, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.

5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох ді́тях своїх та по чоловікові своєму.

6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Госпо́дь згадав про наро́д Свій, даючи їм хліба.

7 І вийшла вона з того місця, де була́ там, та оби́дві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного кра́ю.

8 І сказала Ноомі́ до двох своїх невісток: „Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.

9 Нехай Господь дасть вам, — і ви зна́йдете відпочинок кожна в домі свого мужа!“ І вона поцілувала їх, а вони підняли́ свій голос та плакали.

10 І вони сказали до неї: „Ні, — з тобою ми ве́рнемось до народу твого!“

11 А Ноомі́ сказала: „Вертайтеся, до́чки мої, — чого ви пі́дете зо мною? Чи я маю ще в утро́бі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?

12 Верніться, до́чки мої, ідіть, бо я занадто стара́, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, —

13 чи ж ви чекали б їх, аж поки повироста́ють? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, до́чки мої, бо мені значно гірше, як вам, — бо Господня рука знайшла мене“.

14 І підняли́ вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекру́ху, а Рут пригорну́лася до неї.

15 І сказала Ноомі: „Ось зови́ця твоя вернулася до наро́ду свого та до богів своїх, — вернися й ти за зови́цею своєю!“

16 А Рут відказала: „Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди пі́деш ти, туди піду́ й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Наро́д твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог.

17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою“.

18 І побачила Ноомі́, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.

19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони вхо́дили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: „Чи це Ноомі́?“

20 А вона сказала їм: „Не кличте мене: Ноомі́, — кличте мене: Мара́, бо велику гірко́ту зробив мені Всемогу́тній.

21 Я замо́жною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі́, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?“

22 І вернулася Ноомі́ та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячме́ню.

Руфь

Глава 1

Рут

Розділ 1

1 В те дни,3117 когда управляли8199 судьи,8199 случился голод7458 на земле.776 И пошел3212 один человек376 из Вифлеема1035 Иудейского3063 со своею женою802 и двумя8147 сыновьями1121 своими жить1481 на полях7704 Моавитских.4124

1 I сталось за ча́су, коли судді судили, то був голод у Краю́. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських поля́х, він і жінка та двоє синів його.

2 Имя8034 человека376 того Елимелех,458 имя8034 жены802 его Ноеминь,5281 а имена8034 двух8147 сынов1121 его Махлон4248 и Хилеон;3630 они были Ефрафяне673 из Вифлеема1035 Иудейского.3063 И пришли935 они на поля7704 Моавитские4124 и остались там.

2 А ім'я́ тому чоловікові Елімеле́х, а ім'я́ жінці його Ноомі́; і ім'я́ двох синів його — Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля́, та й залишилися.

3 И умер4191 Елимелех,458 муж376 Ноемини,5281 и осталась7604 она с двумя8147 сыновьями1121 своими.

3 І помер Елімелех, муж Ноомі́, і зоста́лася вона та два їхні си́ни.

4 Они взяли5375 себе жен802 из Моавитянок,8024125 имя8034 одной259 Орфа,6204 а имя8034 другой8145 Руфь,7327 и жили3427 там около десяти6235 лет.8141

4 І взяли вони собі за жіно́к моаві́тянок, — ім'я́ одній Орпа́, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.

5 Но потом и оба8147 сына ее, Махлон4248 и Хилеон,3630 умерли,4191 и осталась7604 та женщина802 после обоих8147 своих сыновей3206 и после мужа376 своего.

5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох ді́тях своїх та по чоловікові своєму.

6 И встала6965 она со снохами3618 своими и пошла7725 обратно7725 с полей7704 Моавитских,4124 ибо услышала8085 на полях7704 Моавитских,4124 что Бог3068 посетил6485 народ5971 Свой и дал5414 им хлеб.3899

6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Госпо́дь згадав про наро́д Свій, даючи їм хліба.

7 И вышла3318 она из того места,4725 в котором жила, и обе8147 снохи3618 ее с нею. Когда они шли3212 по дороге,1870 возвращаясь7725 в землю776 Иудейскую,3063

7 І вийшла вона з того місця, де була́ там, та оби́дві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного кра́ю.

8 Ноеминь5281 сказала559 двум8147 снохам3618 своим: пойдите,3212 возвратитесь7725 каждая802 в дом1004 матери517 своей; да сотворит6213 Господь3068 с вами милость,2617 как вы поступали6213 с умершими4191 и со мною!

8 І сказала Ноомі́ до двох своїх невісток: „Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.

9 да даст5414 вам Господь,3068 чтобы вы нашли4672 пристанище4496 каждая802 в доме1004 своего мужа!376 И поцеловала5401 их. Но они подняли5375 вопль6963 и плакали1058

9 Нехай Господь дасть вам, — і ви зна́йдете відпочинок кожна в домі свого мужа!“ І вона поцілувала їх, а вони підняли́ свій голос та плакали.

10 и сказали:559 нет, мы с тобою возвратимся7725 к народу5971 твоему.

10 І вони сказали до неї: „Ні, — з тобою ми ве́рнемось до народу твого!“

11 Ноеминь5281 же сказала:559 возвратитесь,7725 дочери1323 мои; зачем вам идти3212 со мною? Разве еще есть у меня сыновья1121 в моем чреве,4578 которые были бы вам мужьями?582

11 А Ноомі́ сказала: „Вертайтеся, до́чки мої, — чого ви пі́дете зо мною? Чи я маю ще в утро́бі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?

12 Возвратитесь,7725 дочери1323 мои, пойдите,3212 ибо я уже стара,2204 чтоб быть замужем.376 Да если б я и сказала:559 «есть3426 мне еще надежда»,8615 и даже если бы я сию же ночь3915 была с мужем376 и потом родила3205 сыновей,1121

12 Верніться, до́чки мої, ідіть, бо я занадто стара́, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів, —

13 то можно ли вам ждать,7663 пока они3860 выросли1431 бы? можно ли вам медлить5702 и не выходить замуж?376 Нет, дочери1323 мои, я весьма3966 сокрушаюсь4843 о вас, ибо рука3027 Господня3068 постигла3318 меня.

13 чи ж ви чекали б їх, аж поки повироста́ють? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, до́чки мої, бо мені значно гірше, як вам, — бо Господня рука знайшла мене“.

14 Они подняли5375 вопль6963 и опять стали плакать.1058 И Орфа6204 простилась5401 со свекровью2545 своею, а Руфь7327 осталась1692 с нею.

14 І підняли́ вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекру́ху, а Рут пригорну́лася до неї.

15 Ноеминь сказала559 Руфи: вот, невестка2994 твоя возвратилась7725 к народу5971 своему и к своим богам;430 возвратись7725 и ты вслед310 за310 невесткою2994 твоею.

15 І сказала Ноомі: „Ось зови́ця твоя вернулася до наро́ду свого та до богів своїх, — вернися й ти за зови́цею своєю!“

16 Но Руфь7327 сказала:559 не принуждай6293 меня оставить5800 тебя и возвратиться7725 от310 тебя; но куда ты пойдешь,3212 туда и я пойду,3212 и где ты жить3885 будешь, там и я буду жить;3885 народ5971 твой будет моим народом,5971 и твой Бог430 — моим Богом;430

16 А Рут відказала: „Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди пі́деш ти, туди піду́ й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Наро́д твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог.

17 и где ты умрешь,4191 там и я умру4191 и погребена6912 буду;6912 пусть то и то сделает6213 мне Господь,3068 и еще3254 больше3254 сделает; смерть4194 одна разлучит6504 меня с тобою.

17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою“.

18 Ноеминь, видя,7200 что она твердо553 решилась553 идти3212 с нею, перестала2308 уговаривать1696 ее.

18 І побачила Ноомі́, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.

19 И шли3212 обе8147 они, доколе не пришли935 в Вифлеем.1035 Когда пришли935 они в Вифлеем,1035 весь город5892 пришел1949 в1949 движение1949 от них, и говорили:559 это Ноеминь?5281

19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони вхо́дили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: „Чи це Ноомі́?“

20 Она сказала559 им: не называйте7121 меня Ноеминью,5281 а называйте7121 меня Марою,4755 потому что Вседержитель7706 послал4843 мне великую3966 горесть;4843

20 А вона сказала їм: „Не кличте мене: Ноомі́, — кличте мене: Мара́, бо велику гірко́ту зробив мені Всемогу́тній.

21 я вышла1980 отсюда с4392 достатком,4392 а возвратил7725 меня Господь3068 с7387 пустыми7387 руками;7387 зачем называть7121 меня Ноеминью,5281 когда Господь3068 заставил6030 меня страдать,6030 и Вседержитель7706 послал7489 мне несчастье?7489

21 Я замо́жною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі́, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?“

22 И возвратилась7725 Ноеминь,5281 и с нею сноха3618 ее Руфь7327 Моавитянка,4125 пришедшая7725 с полей7704 Моавитских,4124 и пришли935 они в Вифлеем1035 в начале8462 жатвы7105 ячменя.8184

22 І вернулася Ноомі́ та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячме́ню.