1-е до коринтян

Розділ 13

1 Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!

2 І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!

3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!

4 Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,

5 не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,

6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7 усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!

8 Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.

9 Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;

10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

11 Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.

12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.

13 А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!

哥林多前書

第13章

1 [Though]能說眾人的方言,並天使的話語,卻沒有愛,我就成[as]鳴的鑼,響的鈸一般。

2[though]有先知的恩賜[gift],也明白各樣的奧秘,各樣的知識、而且有全備的信,叫我能夠移山,卻沒有愛,我就算不得甚麼。

3[though]將所有的賙濟窮人,又捨己身叫人焚燒,卻沒有愛,仍然與我無益。

4 愛是恆久忍耐,又有恩慈;愛是不嫉妒;愛是不自誇,不自高[puffed up]

5 不作羞恥[unseemly]的事,不求自己的益處,不輕易發怒,不思想邪惡[thinketh no evil]

6 不喜歡不義,只喜歡真理;

7 凡事包容,凡事相信,凡事盼望,凡事忍耐。

8 愛是永不止息。先知講道之能終必止息[fail];說方言之能終必停止;知識也終必歸於無有。

9 我們現在所知道的有限,先知所預言[prophesy]的也有限,

10 等那完全的來到,這有限的必歸於無有了。

11 我作孩子的時候,話語像孩子,心思像孩子,意念像孩子,既成了人,就把孩子的事丟棄了。

12 我們如今彷彿隔著玻璃[through a glass]觀看,糢糊不清[darkly];到那時就要面對面了。我如今所知道的有限,到那時就全知道,如同主知道我一樣。

13 如今常存的有信,有望,有愛這三樣,其中最大的是愛。

1-е до коринтян

Розділ 13

哥林多前書

第13章

1 Коли я говорю́ мовами лю́дськими й а́нгольськими, та любови не маю, — то став я як мідь та дзвінка́ або бу́бон гудя́чий!

1 [Though]能說眾人的方言,並天使的話語,卻沒有愛,我就成[as]鳴的鑼,響的鈸一般。

2 І коли маю дара пророкува́ти, і знаю всі таємни́ці й усе знання́, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставля́ти, та любови не маю, — то я ніщо!

2[though]有先知的恩賜[gift],也明白各樣的奧秘,各樣的知識、而且有全備的信,叫我能夠移山,卻沒有愛,我就算不得甚麼。

3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я відда́м своє тіло на спа́лення, та любови не маю, — то пожитку не матиму жа́дного!

3[though]將所有的賙濟窮人,又捨己身叫人焚燒,卻沒有愛,仍然與我無益。

4 Любов довготе́рпить, любов милосе́рдствує, не за́здрить, любов не величається, не надима́ється,

4 愛是恆久忍耐,又有恩慈;愛是不嫉妒;愛是不自誇,不自高[puffed up]

5 не пово́диться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не ду́має лихо́го,

5 不作羞恥[unseemly]的事,不求自己的益處,不輕易發怒,不思想邪惡[thinketh no evil]

6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,

6 不喜歡不義,只喜歡真理;

7 усе зно́сить, вірить у все, сподіва́ється всього, усе те́рпить!

7 凡事包容,凡事相信,凡事盼望,凡事忍耐。

8 Ніко́ли любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, — та припи́няться, хоч мови існують, — замо́вкнуть, хоч існує знання́, — та скасу́ється.

8 愛是永不止息。先知講道之能終必止息[fail];說方言之能終必停止;知識也終必歸於無有。

9 Бо ми знаємо части́нно, і пророкуємо частинно;

9 我們現在所知道的有限,先知所預言[prophesy]的也有限,

10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

10 等那完全的來到,這有限的必歸於無有了。

11 Коли я дити́ною був, то я говорив, як дити́на, як дити́на я ду́мав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитя́че.

11 我作孩子的時候,話語像孩子,心思像孩子,意念像孩子,既成了人,就把孩子的事丟棄了。

12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзе́ркалі, у за́гадці, але по́тім — обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а по́тім пізна́ю, як і пі́знаний я.

12 我們如今彷彿隔著玻璃[through a glass]觀看,糢糊不清[darkly];到那時就要面對面了。我如今所知道的有限,到那時就全知道,如同主知道我一樣。

13 А тепер залиша́ються віра, надія, любов, — оці три. А найбільша між ними — любов!

13 如今常存的有信,有望,有愛這三樣,其中最大的是愛。