| ЙовРозділ 30 | 
| 1  | 
| 2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась! | 
| 3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу! | 
| 4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом. | 
| 5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв, | 
| 6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях, | 
| 7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, — | 
| 8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю! | 
| 9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром. | 
| 10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни, | 
| 11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм. | 
| 12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого. | 
| 13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, — | 
| 14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем. | 
| 15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє. | 
| 16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! | 
| 17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються. | 
| 18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н. | 
| 19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу. | 
| 20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся. | 
| 21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки. | 
| 22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення! | 
| 23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого. | 
| 24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить? | 
| 25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала? | 
| 26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла. | 
| 27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя, | 
| 28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́. | 
| 29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем, | 
| 30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої. | 
| 31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим. | 
| JobChapter 30 | 
| 1 But now | 
| 2 Yes, | 
| 3 For want | 
| 4 Who cut | 
| 5 They were driven | 
| 6 To dwell | 
| 7 Among | 
| 8 They were children | 
| 9 And now | 
| 10 They abhor | 
| 11 Because | 
| 12 On my right | 
| 13 They mar | 
| 14 They came | 
| 15 Terrors | 
| 16 And now | 
| 17 My bones | 
| 18 By the great | 
| 19 He has cast | 
| 20 I cry | 
| 21 You are become | 
| 22 You lift | 
| 23 For I know | 
| 24 However, he will not stretch | 
| 25 Did not I weep | 
| 26 When | 
| 27 My bowels | 
| 28 I went | 
| 29 I am a brother | 
| 30 My skin | 
| 31 My harp | 
| ЙовРозділ 30 | JobChapter 30 | 
| 1  | 1 But now | 
| 2 Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась! | 2 Yes, | 
| 3 Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу! | 3 For want | 
| 4 рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом. | 4 Who cut | 
| 5 Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв, | 5 They were driven | 
| 6 так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах підземних та скелях, | 6 To dwell | 
| 7 ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, — | 7 Among | 
| 8 сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю! | 8 They were children | 
| 9 А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром. | 9 And now | 
| 10 Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни, | 10 They abhor | 
| 11 бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм. | 11 Because | 
| 12 По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого. | 12 On my right | 
| 13 Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, — | 13 They mar | 
| 14 немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем. | 14 They came | 
| 15 Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє. | 15 Terrors | 
| 16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя! | 16 And now | 
| 17 Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються. | 17 My bones | 
| 18 З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н. | 18 By the great | 
| 19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу. | 19 He has cast | 
| 20 Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся. | 20 I cry | 
| 21 Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки. | 21 You are become | 
| 22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення! | 22 You lift | 
| 23 Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого. | 23 For I know | 
| 24 Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить? | 24 However, he will not stretch | 
| 25 Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала? | 25 Did not I weep | 
| 26 Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла. | 26 When | 
| 27 Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя, | 27 My bowels | 
| 28 ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́. | 28 I went | 
| 29 Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем, | 29 I am a brother | 
| 30 моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої. | 30 My skin | 
| 31 І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим. | 31 My harp |