2-а хронiкиРозділ 6 |
|
1 |
|
2 А я збудува́в храм оселі Твоєї, і місце Твого́ пробува́ння навіки!“ |
|
3 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. |
|
4 А він сказав: „Благословенний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми ви́конав, кажучи: |
|
5 Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського кра́ю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Імени там. І не вибрав Я ніко́го, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем. |
|
6 Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем. |
|
7 І було на серці мого батька Давида збудува́ти храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. |
|
8 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоє́му серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці. |
|
9 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із сте́гон твоїх, — він збудує цей храм для Ймення Мого! |
|
10 І спо́внив Госпо́дь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. |
|
11 І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими сина́ми“. |
|
12 |
|
13 А Соломон зробив був мідяне́ стоя́ло, і поставив його на сере́дину подві́р'я, — п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба, |
|
14 та й сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стереже́ш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем. |
|
15 Ти спо́внив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю ви́повнив, як цього дня. |
|
16 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм. |
|
17 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові. |
|
18 Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував? |
|
19 І Ти зве́рнешся до молитви Свого раба та до його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути по́клик та молитву, якою раб Твій мо́литься перед лицем Твоїм, |
|
20 щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладе́ш Ім'я́ Своє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці. |
|
21 І Ти бу́деш прислуха́тися до блага́нь Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробува́ння, із небе́с — і почуєш, і пробачиш. |
|
22 Якщо згрішить люди́на проти свого бли́жнього, і буде примушена прине́сти клятву, щоб присягнути, і клятва при́йде перед Твоїм же́ртівником у цьому храмі, |
|
23 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — обвинува́тиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його го́лову, й усправедли́виш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю. |
|
24 А якщо Твій наро́д, Ізра́їль, бу́де вда́рений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони зве́рнуться, і бу́дуть хвалити Ім'я́ Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, |
|
25 то Ти почуєш із небе́с, і про́стиш гріх народу Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам! |
|
26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, — |
|
27 то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину! |
|
28 Голод коли бу́де в Краю́, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли буде, коли його вороги гноби́тимуть його́ в Краї міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, — |
|
29 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого́, Ізраїля, коли кожен буде знати пора́зу свою та горе своє, і простя́гне руки свої до цього храму, |
|
30 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого́, — і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма́ його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце лю́дських синів, |
|
31 щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батька́м нашим! |
|
32 Також і чужи́нця, який не з наро́ду Твого, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́ великого, і руки́ Твоєї Сильної та раме́на Твого ви́тягненого, і при́йде, і помо́литься в цьому храмі, |
|
33 то Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужи́нець, щоб усі наро́ди землі пізнали Ім'я́ Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізра́їль, і щоб пізнали вони, що Ім'я́ Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував! |
|
34 Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого, |
|
35 то почуєш Ти з небе́с їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд! |
|
36 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згріши́ла, — і Ти розгніваєшся на них, і даси їх во́рогові, а їхні поневі́льники ві́зьмуть їх до неволі до кра́ю далекого чи близько́го, |
|
37 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті до неволі, і наве́рнуться, і бу́дуть блага́ти Тебе в краю́ своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі, |
|
38 і коли вони наве́рнуться до Те́бе всім своїм серцем і всією́ душею своєю в краю́ своєї неволі, куди їх понево́лили, і помоляться в напрямі до свого Кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого́, |
|
39 то Ти почуєш із небе́с, із постійного місця пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхні блага́ння, і вчи́ниш їм суд, і про́стиш Своє́му наро́дові, що вони згрішили Тобі! |
|
40 Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наста́влені на слу́хання молитви цього місця! |
|
41 А тепер, — Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочи́нок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасі́ння зодя́гнуться, а побо́жні Твої хай добром веселя́ться! |
|
42 Господи Боже, не відве́ртай лиця від Свого́ помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!“ |
Вторая книга ПаралипоменонГлава 6 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 и сказал: «Благословен ГОСПОДЬ, Бог Израиля! Он свершил рукой Своей то, что Сам заповедал отцу моему Давиду, когда говорил ему: |
|
5 „С того дня как Я вывел народ Мой из Египта, Я не избирал ни одного города из всех колен Израиля, чтобы построить в нем Храм для имени Моего. И царем над народом Моим, Израилем, Я не избирал никого. |
|
6 Но Иерусалим Я избрал, чтобы имя Мое там пребывало, и Я избрал Давида, чтобы правил он народом Моим, Израилем“. |
|
7 Отец мой Давид всем сердцем желал построить Храм для имени ГОСПОДА, Бога Израилева. |
|
8 Но ГОСПОДЬ сказал отцу моему Давиду: „Желание твое благое — построить Храм для имени Моего. |
|
9 Но не ты построишь этот Храм, а сын твой, рожденный от тебя, — он построит Храм для имени Моего“. |
|
10 И ныне ГОСПОДЬ исполнил Свое обещание. Я, наследник отца моего Давида, взошел на престол Израилев, как заповедал ГОСПОДЬ, и построил Храм для имени ГОСПОДА, Бога Израилева, |
|
11 и поставил в нем ковчег Завета, Союза, что ГОСПОДЬ заключил с израильтянами». |
|
12 |
|
13 Соломон встал на медный помост — этот помост был сделан им и поставлен посреди большого двора; помост был длиною в пять локтей, шириною в пять локтей и высотою в три локтя. Соломон преклонил колени на виду у всей общины Израиля и, воздев руки к небу, |
|
14 стал молиться: «ГОСПОДИ, Боже Израилев! Нет бога, подобного Тебе, ни в небесах, ни на земле! Ты хранишь верность Завету, Союзу, и неизменен в любви Своей к слугам Твоим, которые служат Тебе всем сердцем. |
|
15 Ныне Ты исполнил обещание Свое, данное слуге Твоему Давиду, моему отцу; и ныне Ты Своей рукою исполнил то, что изрек устами Своими. |
|
16 И ныне, ГОСПОДИ, Боже Израилев, исполни и другое Свое обещание, данное слуге Твоему Давиду, моему отцу, ведь Ты сказал: „Никогда не лишишься ты наследника, сидящего пред Моими очами на престоле израильском, если только сыновья твои будут идти праведными путями и следовать Закону Моему, как следовал ему ты предо Мною“. |
|
17 ГОСПОДИ, Боже Израилев! Да сбудется это Твое обещание, данное слуге Твоему Давиду. |
|
18 |
|
19 Внемли, о ГОСПОДИ, Боже мой, мольбе моей, молитве слуги Своего! Услышь вопль и молитву, которую слуга Твой возносит перед Тобою! |
|
20 Да взираешь Ты открытыми очами Своими на Храм этот днем и ночью, на место это, где, по слову Твоему, имя Твое пребудет, и да будет услышана Тобой та молитва, которую слуга Твой будет возносить на этом месте. |
|
21 Внемли мольбам, которые слуга Твой и народ Твой Израиль будут возносить на этом месте, услышь в небесной обители Своей, услышь и помилуй! |
|
22 |
|
23 тогда услышь с небес и рассуди слуг Твоих. Воздай злодею, пусть на голову его обрушится его же зло, а невинного оправдай и воздай ему за его праведность. |
|
24 |
|
25 тогда услышь их на небесах, и прости грех народа Твоего Израиля, и верни им благополучие на земле, которую Ты дал им и праотцам их. |
|
26 |
|
27 тогда услышь их на небесах и прости грех слугам Твоим, народу Твоему Израилю, научи их ходить по пути добра и даруй дождь земле Твоей, которую Ты дал народу Своему во владение. |
|
28 |
|
29 тогда все мольбы и молитвы каждого человека из народа Твоего Израиля, в скорби и страдании простирающего руки на месте этом, |
|
30 услышь с небес, из обители Своей, и помилуй! Каждому воздай по делам его, ведь Ты знаешь, что у человека в сердце, — Ты один знаешь все мысли человека. |
|
31 Пусть они благоговеют пред Тобой и идут путями Твоими, пока живут на этой земле, которую дал Ты праотцам нашим. |
|
32 |
|
33 услышь в небесной своей обители и исполни всё, о чем попросит Тебя этот пришлый человек, чтобы все народы земли познали имя Твое и благоговели пред Тобой, как народ Твой Израиль. Пусть они узнают, что Твое имя носит этот Храм, который я построил. |
|
34 |
|
35 тогда услышь на небесах их мольбу, их молитву, и рассуди их по правде. |
|
36 |
|
37 и если они раскаются всем сердцем в той стране, куда будут изгнаны, и станут молить Тебя в стране, где оказались в плену, говоря: „Мы грешили, мы поступали беззаконно и нечестиво“, |
|
38 если обратятся к Тебе всем сердцем, всей душою в той земле, где оказались в плену, куда были угнаны, если будут молиться, повернувшись лицом к той земле, которую Ты дал отцам их, к городу, который Ты избрал, и к Храму, который я построил для имени Твоего, — |
|
39 тогда услышь их мольбу и молитву в небесной Твоей обители, рассуди их по правде и помилуй народ Твой, который против Тебя согрешил! |
|
40 Отныне, Боже, да взирают открытые очи Твои на молящихся здесь неотступно, да внемлют уши Твои молитвам их на месте этом! |
|
41 |
|
42 |
2-а хронiкиРозділ 6 |
Вторая книга ПаралипоменонГлава 6 |
|
1 |
1 |
|
2 А я збудува́в храм оселі Твоєї, і місце Твого́ пробува́ння навіки!“ |
2 |
|
3 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв. |
3 |
|
4 А він сказав: „Благословенний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми ви́конав, кажучи: |
4 и сказал: «Благословен ГОСПОДЬ, Бог Израиля! Он свершил рукой Своей то, что Сам заповедал отцу моему Давиду, когда говорил ему: |
|
5 Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського кра́ю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племе́н, щоб збудувати храм на пробува́ння Мого Імени там. І не вибрав Я ніко́го, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем. |
5 „С того дня как Я вывел народ Мой из Египта, Я не избирал ни одного города из всех колен Израиля, чтобы построить в нем Храм для имени Моего. И царем над народом Моим, Израилем, Я не избирал никого. |
|
6 Та вибрав Я Єрусали́м на пробува́ння Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем. |
6 Но Иерусалим Я избрал, чтобы имя Мое там пребывало, и Я избрал Давида, чтобы правил он народом Моим, Израилем“. |
|
7 І було на серці мого батька Давида збудува́ти храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. |
7 Отец мой Давид всем сердцем желал построить Храм для имени ГОСПОДА, Бога Израилева. |
|
8 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоє́му серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці. |
8 Но ГОСПОДЬ сказал отцу моему Давиду: „Желание твое благое — построить Храм для имени Моего. |
|
9 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із сте́гон твоїх, — він збудує цей храм для Ймення Мого! |
9 Но не ты построишь этот Храм, а сын твой, рожденный от тебя, — он построит Храм для имени Моего“. |
|
10 І спо́внив Госпо́дь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого. |
10 И ныне ГОСПОДЬ исполнил Свое обещание. Я, наследник отца моего Давида, взошел на престол Израилев, как заповедал ГОСПОДЬ, и построил Храм для имени ГОСПОДА, Бога Израилева, |
|
11 І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими сина́ми“. |
11 и поставил в нем ковчег Завета, Союза, что ГОСПОДЬ заключил с израильтянами». |
|
12 |
12 |
|
13 А Соломон зробив був мідяне́ стоя́ло, і поставив його на сере́дину подві́р'я, — п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба, |
13 Соломон встал на медный помост — этот помост был сделан им и поставлен посреди большого двора; помост был длиною в пять локтей, шириною в пять локтей и высотою в три локтя. Соломон преклонил колени на виду у всей общины Израиля и, воздев руки к небу, |
|
14 та й сказав: „Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стереже́ш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем. |
14 стал молиться: «ГОСПОДИ, Боже Израилев! Нет бога, подобного Тебе, ни в небесах, ни на земле! Ты хранишь верность Завету, Союзу, и неизменен в любви Своей к слугам Твоим, которые служат Тебе всем сердцем. |
|
15 Ти спо́внив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю ви́повнив, як цього дня. |
15 Ныне Ты исполнил обещание Свое, данное слуге Твоему Давиду, моему отцу; и ныне Ты Своей рукою исполнил то, что изрек устами Своими. |
|
16 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, спо́вни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведе́ться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть доде́ржувати своїх доріг, щоб ходити в Зако́ні Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм. |
16 И ныне, ГОСПОДИ, Боже Израилев, исполни и другое Свое обещание, данное слуге Твоему Давиду, моему отцу, ведь Ты сказал: „Никогда не лишишься ты наследника, сидящего пред Моими очами на престоле израильском, если только сыновья твои будут идти праведными путями и следовать Закону Моему, как следовал ему ты предо Мною“. |
|
17 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запе́внене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові. |
17 ГОСПОДИ, Боже Израилев! Да сбудется это Твое обещание, данное слуге Твоему Давиду. |
|
18 Бо чи ж справді Бог сидить з люди́ною на землі? Ось небо та небо небе́с не обіймають Тебе, — що́ ж тоді храм цей, що я збудував? |
18 |
|
19 І Ти зве́рнешся до молитви Свого раба та до його блага́ння, Господи, Боже мій, щоб почути по́клик та молитву, якою раб Твій мо́литься перед лицем Твоїм, |
19 Внемли, о ГОСПОДИ, Боже мой, мольбе моей, молитве слуги Своего! Услышь вопль и молитву, которую слуга Твой возносит перед Тобою! |
|
20 щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладе́ш Ім'я́ Своє там, щоб почути молитву, якою буде моли́тися Твій раб на цьому місці. |
20 Да взираешь Ты открытыми очами Своими на Храм этот днем и ночью, на место это, где, по слову Твоему, имя Твое пребудет, и да будет услышана Тобой та молитва, которую слуга Твой будет возносить на этом месте. |
|
21 І Ти бу́деш прислуха́тися до блага́нь Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробува́ння, із небе́с — і почуєш, і пробачиш. |
21 Внемли мольбам, которые слуга Твой и народ Твой Израиль будут возносить на этом месте, услышь в небесной обители Своей, услышь и помилуй! |
|
22 Якщо згрішить люди́на проти свого бли́жнього, і буде примушена прине́сти клятву, щоб присягнути, і клятва при́йде перед Твоїм же́ртівником у цьому храмі, |
22 |
|
23 то Ти почуєш із небе́с, і зробиш, і розсу́диш Своїх рабів, — обвинува́тиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його го́лову, й усправедли́виш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю. |
23 тогда услышь с небес и рассуди слуг Твоих. Воздай злодею, пусть на голову его обрушится его же зло, а невинного оправдай и воздай ему за его праведность. |
|
24 А якщо Твій наро́д, Ізра́їль, бу́де вда́рений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони зве́рнуться, і бу́дуть хвалити Ім'я́ Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі, |
24 |
|
25 то Ти почуєш із небе́с, і про́стиш гріх народу Свого, Ізраїля, і ве́рнеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам! |
25 тогда услышь их на небесах, и прости грех народа Твоего Израиля, и верни им благополучие на земле, которую Ты дал им и праотцам их. |
|
26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогріша́ться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть сла́вити Ім'я́ Твоє, — і з гріха́ свого наве́рнуться, бо Ти будеш їх впокоря́ти, — |
26 |
|
27 то Ти почу́єш на небеса́х, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони пі́дуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму наро́дові на спа́дщину! |
27 тогда услышь их на небесах и прости грех слугам Твоим, народу Твоему Израилю, научи их ходить по пути добра и даруй дождь земле Твоей, которую Ты дал народу Своему во владение. |
|
28 Голод коли бу́де в Краю́, морови́ця коли буде, посу́ха, жовта́чка, сарана́, черва́ коли буде, коли його вороги гноби́тимуть його́ в Краї міст його, коли буде яка пора́за, яка хвороба, — |
28 |
|
29 усяка молитва, усяке блага́ння, що буде від якої люди́ни чи від усього наро́ду Твого́, Ізраїля, коли кожен буде знати пора́зу свою та горе своє, і простя́гне руки свої до цього храму, |
29 тогда все мольбы и молитвы каждого человека из народа Твоего Израиля, в скорби и страдании простирающего руки на месте этом, |
|
30 то Ти почуєш із небе́с, із місця постійного пробува́ння Свого́, — і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма́ його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце лю́дських синів, |
30 услышь с небес, из обители Своей, и помилуй! Каждому воздай по делам его, ведь Ты знаешь, что у человека в сердце, — Ты один знаешь все мысли человека. |
|
31 щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батька́м нашим! |
31 Пусть они благоговеют пред Тобой и идут путями Твоими, пока живут на этой земле, которую дал Ты праотцам нашим. |
|
32 Також і чужи́нця, який не з наро́ду Твого, Ізраїля, і він при́йде з далекого кра́ю ради Йме́ння Твого́ великого, і руки́ Твоєї Сильної та раме́на Твого ви́тягненого, і при́йде, і помо́литься в цьому храмі, |
32 |
|
33 то Ти почуєш це з небе́с, місця постійного пробува́ння Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужи́нець, щоб усі наро́ди землі пізнали Ім'я́ Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізра́їль, і щоб пізнали вони, що Ім'я́ Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував! |
33 услышь в небесной своей обители и исполни всё, о чем попросит Тебя этот пришлый человек, чтобы все народы земли познали имя Твое и благоговели пред Тобой, как народ Твой Израиль. Пусть они узнают, что Твое имя носит этот Храм, который я построил. |
|
34 Коли народ Твій ви́йде на війну на своїх ворогів, доро́гою, якою Ти пошле́ш їх, і помо́ляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого, |
34 |
|
35 то почуєш Ти з небе́с їхню молитву та їхнє блага́ння, — і вчиниш їм суд! |
35 тогда услышь на небесах их мольбу, их молитву, и рассуди их по правде. |
|
36 Коли вони згріша́ть Тобі, — бо немає люди́ни, щоб вона не згріши́ла, — і Ти розгніваєшся на них, і даси їх во́рогові, а їхні поневі́льники ві́зьмуть їх до неволі до кра́ю далекого чи близько́го, |
36 |
|
37 і коли вони при́йдуть до розуму в краю́, куди взяті до неволі, і наве́рнуться, і бу́дуть блага́ти Тебе в краю́ своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі, |
37 и если они раскаются всем сердцем в той стране, куда будут изгнаны, и станут молить Тебя в стране, где оказались в плену, говоря: „Мы грешили, мы поступали беззаконно и нечестиво“, |
|
38 і коли вони наве́рнуться до Те́бе всім своїм серцем і всією́ душею своєю в краю́ своєї неволі, куди їх понево́лили, і помоляться в напрямі до свого Кра́ю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого́, |
38 если обратятся к Тебе всем сердцем, всей душою в той земле, где оказались в плену, куда были угнаны, если будут молиться, повернувшись лицом к той земле, которую Ты дал отцам их, к городу, который Ты избрал, и к Храму, который я построил для имени Твоего, — |
|
39 то Ти почуєш із небе́с, із постійного місця пробува́ння Свого́, їхню молитву та їхні блага́ння, і вчи́ниш їм суд, і про́стиш Своє́му наро́дові, що вони згрішили Тобі! |
39 тогда услышь их мольбу и молитву в небесной Твоей обители, рассуди их по правде и помилуй народ Твой, который против Тебя согрешил! |
|
40 Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наста́влені на слу́хання молитви цього місця! |
40 Отныне, Боже, да взирают открытые очи Твои на молящихся здесь неотступно, да внемлют уши Твои молитвам их на месте этом! |
|
41 А тепер, — Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочи́нок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасі́ння зодя́гнуться, а побо́жні Твої хай добром веселя́ться! |
41 |
|
42 Господи Боже, не відве́ртай лиця від Свого́ помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!“ |
42 |