Iсус Навин

Розділ 22

1 Тоді покликав Ісус племе́но Рувимове та Ґадове, та половину Манасіїного племени,

2 та й сказав їм: „Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував.

3 Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували ви́конання за́повідей Господа, Бога вашого.

4 А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверні́ться, та й ідіть собі до наметів своїх, до кра́ю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йорда́ну.

5 Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Зако́на, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма́ Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею“.

6 І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наме́тів своїх.

7 А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йорда́ну на за́хід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наме́тів, то поблагословив їх,

8 та й сказав до них, говорячи: „Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже числе́нною худобою, зо сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома́ одежами. Поділіть здо́бич від ваших ворогів із вашими братами“.

9 І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло́, що в ханаанському краї, щоб піти до кра́ю Ґілеад, до кра́ю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея.

10 І прийшли до йорда́нських могил, що в ханаанському кра́ї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника над Йорда́ном, жертівника великого на вид.

11 І почули Ізраїлеві сини таке: „Оце збудували сини Руви́мові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника навпроти ханаанського кра́ю, при йорданських моги́лах, на боці Ізраїлевих синів.

12 І почули це Ізраїлеві сини, і була́ зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло́, щоб піти на них війною.

13 І послали Ізраїлеві сини до синів Руви́мових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського кра́ю Пінхаса, сина священика Елеазара,

14 та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них — голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих.

15 І прийшли вони до синів Руви́мових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського кра́ю, та й говорили з ними, кажучи:

16 „Так сказала вся Господня громада: Що́ це за пере́ступ, що ви спроневі́рилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі же́ртівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа.

17 Чи нам мало Пеорового гріха́, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пора́за в Господній громаді?

18 А ви відверта́єтеся сьогодні від Господа. І станеться, — ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду.

19 І справді, — якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до кра́ю Господньої посілости, що там пробу ває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудува́нням собі же́ртівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого.

20 Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневі́рився був пере́ступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єди́ний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх“.

21 І відповіли сини Руви́мові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих:

22 „Бог богів Господь, Бог богів Господь, — Він знає, і Ізра́їль — він буде знати. Не пощади́ нас цього дня, якщо бунтом і якщо пере́ступом проти Господа ми це зробили,

23 якщо ми збудували собі же́ртівника на відве́рнення від Господа; а якщо ми будували на прине́сення цілопа́лення та жертви хлі́бної, і якщо на споря́дження на ньому мирних жертов, то Господь — Він відплатить,

24 і якщо ми не зробили цього з оба́вою про таку річ, гово́рячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого?

25 Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йорда́н, — нема вам наділу в Господі! І ваші сини віді́рвуть наших синів від бо́язні Господа.

26 Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопа́лення й не на жертву,

27 але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопа́леннями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі!

28 І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколі́нь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопа́лення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами.

29 Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відверта́тися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопа́лення, і на жертву хлі́бну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його“.

30 І почув священик Пінхас та начальники громади й го́лови тисяч Ізра́їлевих, що були з ним, ті слова́, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх оча́х.

31 І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: „Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневі́рилися Господе́ві тим пере́ступом, — тепе́р ви ви́зволили Ізраїлевих синів від Господньої руки“.

32 І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського кра́ю до Кра́ю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали́ їм звіт.

33 І була́ добра та річ в оча́х синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому.

34 І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім'я́ жертівникові: Ед, бо він свідок між нами, що Господь — Він Бог.

Иешуа, сын Нуна

Глава 22

1 Иешуа созвал роды Рувима, Гада и половину рода Манассы

2 и сказал им: – Вы исполнили всё, что повелел вам Муса, раб Вечного, и были послушны мне во всём, что я вам повелевал.

3 Долгое время, до этого самого дня, вы не оставляли своих братьев, но несли служение, которое дал вам Вечный, ваш Бог.

4 Теперь Вечный, ваш Бог, дал вашим братьям покой, как Он и обещал. Поэтому возвращайтесь домой, в землю, которую Муса, раб Вечного, дал вам на другой стороне Иордана.

5 Только прилежно исполняйте повеления и Закон, которые дал вам Муса, раб Вечного: любите Вечного, вашего Бога, ходите всеми Его путями, храните Его повеления, крепко держитесь Его и служите Ему от всего сердца и от всей души.

6 Иешуа благословил и отпустил их, и они вернулись в свои шатры.

7 (Одной половине рода Манассы Муса дал землю в Башане, а другой половине рода Иешуа дал землю рядом с их братьями на западной стороне Иордана.) Отпуская домой, Иешуа благословил их,

8 сказав: – Возвращайтесь домой со своим великим богатством – большими стадами, серебром, золотом, бронзой, и железом, и великим множеством одежд – и поделитесь со своими братьями добычей, взятой вами у врагов.

9 И роды Рувима, Гада и половина рода Манассы оставили исраильтян в Шило, что в Ханаане, чтобы вернуться в Галаад, в свою землю, которой они завладели по повелению Вечного, данному через Мусу.

10 Придя в Гелилот, что рядом с Иорданом, в земле Ханаана, роды Рувима, Гада и половина рода Манассы соорудили у Иордана огромный жертвенник.

11 Когда исраильтяне услышали, что те соорудили на границе Ханаана в Гелилоте, что рядом с Иорданом на исраильской стороне, жертвенник,

12 весь народ Исраила собрался в Шило, чтобы идти на них войной.

13 Исраильтяне послали в землю Галаада, к родам Рувима, Гада и половине рода Манассы, Пинхаса, сына священнослужителя Элеазара.

14 С ним отправилось десять вождей, по одному от каждого из исраильских родов, каждый из них был главой семейства среди исраильских кланов.

15 Когда они пришли в Галаад – к родам Рувима, Гада и половине рода Манассы – они сказали им:

16 – Всё общество Вечного говорит: «Как вы могли совершить такое предательство против Бога Исраила? Как вы могли отступить от Вечного и соорудить себе жертвенник, восстав против Вечного?

17 Разве не было с нас довольно греха Пеора? . До этого самого дня мы ещё не очистились от того греха, за который весь народ Вечного поразил мор!

18 А сегодня вы собираетесь отступить от Вечного? Если сегодня вы восстанете против Вечного, то завтра Он разгневается на весь народ Исраила.

19 Если ваша земля нечиста, то перейдите в землю Вечного, где стоит священный шатёр Вечного, и разделите землю с нами. Только не восставайте против Вечного и против нас, . сооружая себе иной жертвенник, нежели жертвенник Вечного, нашего Бога.

20 Разве когда Ахан, правнук Зераха, нечестно поступил с подлежащими уничтожению вещами, не обрушился гнев на весь народ Исраила? А за тот грех умер не он один».

21 Рувимиты, гадиты и половина рода Манассы ответили главам исраильских кланов:

22 – Вечный – Бог богов! Вечный – Бог богов! Он знает, и Исраил пусть знает, – если это было восстание или предательство против Вечного, то не щадите нас сегодня.

23 Если мы построили свой собственный жертвенник, чтобы, отступив от Вечного, приносить на нём всесожжения и хлебные приношения или совершать жертвы примирения, то пусть Сам Вечный призовёт нас к ответу.

24 Нет! Мы сделали это из страха, что однажды ваши потомки могут сказать нашим: «Что вам до Вечного, Бога Исраила?

25 Вечный сделал Иордан границей между нами и вами, рувимиты и гадиты! Нет у вас доли в Вечном». Так ваши потомки могут заставить наших перестать чтить Вечного.

26 Вот почему мы сказали: «Приготовимся и соорудим жертвенник, но не для всесожжений или жертвоприношений».

27 Напротив, пусть он будет свидетелем между нами и вами и грядущими поколениями, что мы чтим Вечного в Его святилище своими всесожжениями, приношениями и жертвами примирения. Тогда в будущем ваши потомки не смогут сказать нашим: «Нет у вас доли в Вечном».

28 Мы решили, что если они когда-нибудь скажут это нам или нашим потомкам, то мы ответим: «Посмотрите на жертвенник, который соорудили наши отцы по образу жертвенника Вечного не для всесожжений или приношений, но для свидетельства между нами и вами».

29 Да не будет того, чтобы нам сегодня восстать против Вечного и отступить от Него, соорудив иной жертвенник для всесожжений, хлебных приношений и жертв примирения, нежели тот жертвенник Вечного, нашего Бога, что находится перед Его священным шатром.

30 Когда священнослужитель Пинхас и вожди народа, главы исраильских кланов, услышали, что сказали рувимиты, гадиты и половина рода Манассы, они были удовлетворены.

31 И священнослужитель Пинхас, сын Элеазара, сказал рувимитам, гадитам и половине рода Манассы: – Сегодня мы узнали, что Вечный с нами, что вы не совершили против Вечного этого предательства. Теперь вы избавили исраильтян от руки Вечного.

32 И священнослужитель Пинхас, сын Элеазара, возвратился вместе с вождями от рувимитов и гадитов в Галааде и принёс от них ответ в Ханаан, к исраильтянам.

33 Те были рады услышать эту весть и возблагодарили Всевышнего. И больше они не говорили о том, чтобы пойти войной на страну, где живут рувимиты и гадиты, и опустошить её.

34 А рувимиты и гадиты назвали жертвенник «Свидетель», потому что они говорили: «Это свидетель между нами, что Вечный – наш Бог».

Iсус Навин

Розділ 22

Иешуа, сын Нуна

Глава 22

1 Тоді покликав Ісус племе́но Рувимове та Ґадове, та половину Манасіїного племени,

1 Иешуа созвал роды Рувима, Гада и половину рода Манассы

2 та й сказав їм: „Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував.

2 и сказал им: – Вы исполнили всё, что повелел вам Муса, раб Вечного, и были послушны мне во всём, что я вам повелевал.

3 Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували ви́конання за́повідей Господа, Бога вашого.

3 Долгое время, до этого самого дня, вы не оставляли своих братьев, но несли служение, которое дал вам Вечный, ваш Бог.

4 А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверні́ться, та й ідіть собі до наметів своїх, до кра́ю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йорда́ну.

4 Теперь Вечный, ваш Бог, дал вашим братьям покой, как Он и обещал. Поэтому возвращайтесь домой, в землю, которую Муса, раб Вечного, дал вам на другой стороне Иордана.

5 Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Зако́на, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма́ Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею“.

5 Только прилежно исполняйте повеления и Закон, которые дал вам Муса, раб Вечного: любите Вечного, вашего Бога, ходите всеми Его путями, храните Его повеления, крепко держитесь Его и служите Ему от всего сердца и от всей души.

6 І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наме́тів своїх.

6 Иешуа благословил и отпустил их, и они вернулись в свои шатры.

7 А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йорда́ну на за́хід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наме́тів, то поблагословив їх,

7 (Одной половине рода Манассы Муса дал землю в Башане, а другой половине рода Иешуа дал землю рядом с их братьями на западной стороне Иордана.) Отпуская домой, Иешуа благословил их,

8 та й сказав до них, говорячи: „Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже числе́нною худобою, зо сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома́ одежами. Поділіть здо́бич від ваших ворогів із вашими братами“.

8 сказав: – Возвращайтесь домой со своим великим богатством – большими стадами, серебром, золотом, бронзой, и железом, и великим множеством одежд – и поделитесь со своими братьями добычей, взятой вами у врагов.

9 І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло́, що в ханаанському краї, щоб піти до кра́ю Ґілеад, до кра́ю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея.

9 И роды Рувима, Гада и половина рода Манассы оставили исраильтян в Шило, что в Ханаане, чтобы вернуться в Галаад, в свою землю, которой они завладели по повелению Вечного, данному через Мусу.

10 І прийшли до йорда́нських могил, що в ханаанському кра́ї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника над Йорда́ном, жертівника великого на вид.

10 Придя в Гелилот, что рядом с Иорданом, в земле Ханаана, роды Рувима, Гада и половина рода Манассы соорудили у Иордана огромный жертвенник.

11 І почули Ізраїлеві сини таке: „Оце збудували сини Руви́мові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника навпроти ханаанського кра́ю, при йорданських моги́лах, на боці Ізраїлевих синів.

11 Когда исраильтяне услышали, что те соорудили на границе Ханаана в Гелилоте, что рядом с Иорданом на исраильской стороне, жертвенник,

12 І почули це Ізраїлеві сини, і була́ зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло́, щоб піти на них війною.

12 весь народ Исраила собрался в Шило, чтобы идти на них войной.

13 І послали Ізраїлеві сини до синів Руви́мових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського кра́ю Пінхаса, сина священика Елеазара,

13 Исраильтяне послали в землю Галаада, к родам Рувима, Гада и половине рода Манассы, Пинхаса, сына священнослужителя Элеазара.

14 та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них — голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих.

14 С ним отправилось десять вождей, по одному от каждого из исраильских родов, каждый из них был главой семейства среди исраильских кланов.

15 І прийшли вони до синів Руви́мових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського кра́ю, та й говорили з ними, кажучи:

15 Когда они пришли в Галаад – к родам Рувима, Гада и половине рода Манассы – они сказали им:

16 „Так сказала вся Господня громада: Що́ це за пере́ступ, що ви спроневі́рилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі же́ртівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа.

16 – Всё общество Вечного говорит: «Как вы могли совершить такое предательство против Бога Исраила? Как вы могли отступить от Вечного и соорудить себе жертвенник, восстав против Вечного?

17 Чи нам мало Пеорового гріха́, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пора́за в Господній громаді?

17 Разве не было с нас довольно греха Пеора? . До этого самого дня мы ещё не очистились от того греха, за который весь народ Вечного поразил мор!

18 А ви відверта́єтеся сьогодні від Господа. І станеться, — ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду.

18 А сегодня вы собираетесь отступить от Вечного? Если сегодня вы восстанете против Вечного, то завтра Он разгневается на весь народ Исраила.

19 І справді, — якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до кра́ю Господньої посілости, що там пробу ває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудува́нням собі же́ртівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого.

19 Если ваша земля нечиста, то перейдите в землю Вечного, где стоит священный шатёр Вечного, и разделите землю с нами. Только не восставайте против Вечного и против нас, . сооружая себе иной жертвенник, нежели жертвенник Вечного, нашего Бога.

20 Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневі́рився був пере́ступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єди́ний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх“.

20 Разве когда Ахан, правнук Зераха, нечестно поступил с подлежащими уничтожению вещами, не обрушился гнев на весь народ Исраила? А за тот грех умер не он один».

21 І відповіли сини Руви́мові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих:

21 Рувимиты, гадиты и половина рода Манассы ответили главам исраильских кланов:

22 „Бог богів Господь, Бог богів Господь, — Він знає, і Ізра́їль — він буде знати. Не пощади́ нас цього дня, якщо бунтом і якщо пере́ступом проти Господа ми це зробили,

22 – Вечный – Бог богов! Вечный – Бог богов! Он знает, и Исраил пусть знает, – если это было восстание или предательство против Вечного, то не щадите нас сегодня.

23 якщо ми збудували собі же́ртівника на відве́рнення від Господа; а якщо ми будували на прине́сення цілопа́лення та жертви хлі́бної, і якщо на споря́дження на ньому мирних жертов, то Господь — Він відплатить,

23 Если мы построили свой собственный жертвенник, чтобы, отступив от Вечного, приносить на нём всесожжения и хлебные приношения или совершать жертвы примирения, то пусть Сам Вечный призовёт нас к ответу.

24 і якщо ми не зробили цього з оба́вою про таку річ, гово́рячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого?

24 Нет! Мы сделали это из страха, что однажды ваши потомки могут сказать нашим: «Что вам до Вечного, Бога Исраила?

25 Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йорда́н, — нема вам наділу в Господі! І ваші сини віді́рвуть наших синів від бо́язні Господа.

25 Вечный сделал Иордан границей между нами и вами, рувимиты и гадиты! Нет у вас доли в Вечном». Так ваши потомки могут заставить наших перестать чтить Вечного.

26 Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопа́лення й не на жертву,

26 Вот почему мы сказали: «Приготовимся и соорудим жертвенник, но не для всесожжений или жертвоприношений».

27 але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопа́леннями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі!

27 Напротив, пусть он будет свидетелем между нами и вами и грядущими поколениями, что мы чтим Вечного в Его святилище своими всесожжениями, приношениями и жертвами примирения. Тогда в будущем ваши потомки не смогут сказать нашим: «Нет у вас доли в Вечном».

28 І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколі́нь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопа́лення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами.

28 Мы решили, что если они когда-нибудь скажут это нам или нашим потомкам, то мы ответим: «Посмотрите на жертвенник, который соорудили наши отцы по образу жертвенника Вечного не для всесожжений или приношений, но для свидетельства между нами и вами».

29 Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відверта́тися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопа́лення, і на жертву хлі́бну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його“.

29 Да не будет того, чтобы нам сегодня восстать против Вечного и отступить от Него, соорудив иной жертвенник для всесожжений, хлебных приношений и жертв примирения, нежели тот жертвенник Вечного, нашего Бога, что находится перед Его священным шатром.

30 І почув священик Пінхас та начальники громади й го́лови тисяч Ізра́їлевих, що були з ним, ті слова́, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх оча́х.

30 Когда священнослужитель Пинхас и вожди народа, главы исраильских кланов, услышали, что сказали рувимиты, гадиты и половина рода Манассы, они были удовлетворены.

31 І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: „Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневі́рилися Господе́ві тим пере́ступом, — тепе́р ви ви́зволили Ізраїлевих синів від Господньої руки“.

31 И священнослужитель Пинхас, сын Элеазара, сказал рувимитам, гадитам и половине рода Манассы: – Сегодня мы узнали, что Вечный с нами, что вы не совершили против Вечного этого предательства. Теперь вы избавили исраильтян от руки Вечного.

32 І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського кра́ю до Кра́ю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали́ їм звіт.

32 И священнослужитель Пинхас, сын Элеазара, возвратился вместе с вождями от рувимитов и гадитов в Галааде и принёс от них ответ в Ханаан, к исраильтянам.

33 І була́ добра та річ в оча́х синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому.

33 Те были рады услышать эту весть и возблагодарили Всевышнего. И больше они не говорили о том, чтобы пойти войной на страну, где живут рувимиты и гадиты, и опустошить её.

34 І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім'я́ жертівникові: Ед, бо він свідок між нами, що Господь — Він Бог.

34 А рувимиты и гадиты назвали жертвенник «Свидетель», потому что они говорили: «Это свидетель между нами, что Вечный – наш Бог».

1.0x