Iсус НавинРозділ 22 |
1 |
2 та й сказав їм: „Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував. |
3 Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували ви́конання за́повідей Господа, Бога вашого. |
4 А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверні́ться, та й ідіть собі до наметів своїх, до кра́ю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йорда́ну. |
5 Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Зако́на, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма́ Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею“. |
6 І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наме́тів своїх. |
7 А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йорда́ну на за́хід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наме́тів, то поблагословив їх, |
8 та й сказав до них, говорячи: „Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже числе́нною худобою, зо сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома́ одежами. Поділіть здо́бич від ваших ворогів із вашими братами“. |
9 І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло́, що в ханаанському краї, щоб піти до кра́ю Ґілеад, до кра́ю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея. |
10 І прийшли до йорда́нських могил, що в ханаанському кра́ї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника над Йорда́ном, жертівника великого на вид. |
11 І почули Ізраїлеві сини таке: „Оце збудували сини Руви́мові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника навпроти ханаанського кра́ю, при йорданських моги́лах, на боці Ізраїлевих синів. |
12 І почули це Ізраїлеві сини, і була́ зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло́, щоб піти на них війною. |
13 І послали Ізраїлеві сини до синів Руви́мових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського кра́ю Пінхаса, сина священика Елеазара, |
14 та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них — голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих. |
15 І прийшли вони до синів Руви́мових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського кра́ю, та й говорили з ними, кажучи: |
16 „Так сказала вся Господня громада: Що́ це за пере́ступ, що ви спроневі́рилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі же́ртівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа. |
17 Чи нам мало Пеорового гріха́, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пора́за в Господній громаді? |
18 А ви відверта́єтеся сьогодні від Господа. І станеться, — ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду. |
19 І справді, — якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до кра́ю Господньої посілости, що там пробу ває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудува́нням собі же́ртівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого. |
20 Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневі́рився був пере́ступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єди́ний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх“. |
21 І відповіли сини Руви́мові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих: |
22 „Бог богів Господь, Бог богів Господь, — Він знає, і Ізра́їль — він буде знати. Не пощади́ нас цього дня, якщо бунтом і якщо пере́ступом проти Господа ми це зробили, |
23 якщо ми збудували собі же́ртівника на відве́рнення від Господа; а якщо ми будували на прине́сення цілопа́лення та жертви хлі́бної, і якщо на споря́дження на ньому мирних жертов, то Господь — Він відплатить, |
24 і якщо ми не зробили цього з оба́вою про таку річ, гово́рячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого? |
25 Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йорда́н, — нема вам наділу в Господі! І ваші сини віді́рвуть наших синів від бо́язні Господа. |
26 Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопа́лення й не на жертву, |
27 але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопа́леннями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі! |
28 І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколі́нь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопа́лення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами. |
29 Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відверта́тися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопа́лення, і на жертву хлі́бну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його“. |
30 І почув священик Пінхас та начальники громади й го́лови тисяч Ізра́їлевих, що були з ним, ті слова́, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх оча́х. |
31 І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: „Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневі́рилися Господе́ві тим пере́ступом, — тепе́р ви ви́зволили Ізраїлевих синів від Господньої руки“. |
32 І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського кра́ю до Кра́ю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали́ їм звіт. |
33 І була́ добра та річ в оча́х синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому. |
34 І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім'я́ жертівникові: Ед, бо він свідок між нами, що Господь — Він Бог. |
Иешуа, сын НунаГлава 22 |
1 |
2 и сказал им: |
3 Долгое время, до этого самого дня, вы не оставляли своих братьев, но несли служение, которое дал вам Вечный, ваш Бог. |
4 Теперь Вечный, ваш Бог, дал вашим братьям покой, как Он и обещал. Поэтому возвращайтесь домой, в землю, которую Муса, раб Вечного, дал вам на другой стороне Иордана. |
5 Только прилежно исполняйте повеления и Закон, которые дал вам Муса, раб Вечного: любите Вечного, вашего Бога, ходите всеми Его путями, храните Его повеления, крепко держитесь Его и служите Ему от всего сердца и от всей души. |
6 Иешуа благословил и отпустил их, и они вернулись в свои шатры. |
7 (Одной половине рода Манассы Муса дал землю в Башане, а другой половине рода Иешуа дал землю рядом с их братьями на западной стороне Иордана.) Отпуская домой, Иешуа благословил их, |
8 сказав: |
9 И роды Рувима, Гада и половина рода Манассы оставили исраильтян в Шило, что в Ханаане, чтобы вернуться в Галаад, в свою землю, которой они завладели по повелению Вечного, данному через Мусу. |
10 |
11 Когда исраильтяне услышали, что те соорудили на границе Ханаана в Гелилоте, что рядом с Иорданом на исраильской стороне, жертвенник, |
12 весь народ Исраила собрался в Шило, чтобы идти на них войной. |
13 Исраильтяне послали в землю Галаада, к родам Рувима, Гада и половине рода Манассы, Пинхаса, сына священнослужителя Элеазара. |
14 С ним отправилось десять вождей, по одному от каждого из исраильских родов, каждый из них был главой семейства среди исраильских кланов. |
15 Когда они пришли в Галаад – к родам Рувима, Гада и половине рода Манассы – они сказали им: |
16 – Всё общество Вечного говорит: |
17 Разве не было с нас довольно греха Пеора? . До этого самого дня мы ещё не очистились от того греха, за который весь народ Вечного поразил мор! |
18 А сегодня вы собираетесь отступить от Вечного? Если сегодня вы восстанете против Вечного, то завтра Он разгневается на весь народ Исраила. |
19 Если ваша земля нечиста, то перейдите в землю Вечного, где стоит священный шатёр Вечного, и разделите землю с нами. Только не восставайте против Вечного и против нас, . сооружая себе иной жертвенник, нежели жертвенник Вечного, нашего Бога. |
20 Разве когда Ахан, правнук Зераха, нечестно поступил с подлежащими уничтожению вещами, не обрушился гнев на весь народ Исраила? А за тот грех умер не он один». |
21 Рувимиты, гадиты и половина рода Манассы ответили главам исраильских кланов: |
22 – Вечный – Бог богов! Вечный – Бог богов! Он знает, и Исраил пусть знает, – если это было восстание или предательство против Вечного, то не щадите нас сегодня. |
23 Если мы построили свой собственный жертвенник, чтобы, отступив от Вечного, приносить на нём всесожжения и хлебные приношения или совершать жертвы примирения, то пусть Сам Вечный призовёт нас к ответу. |
24 Нет! Мы сделали это из страха, что однажды ваши потомки могут сказать нашим: |
25 Вечный сделал Иордан границей между нами и вами, рувимиты и гадиты! Нет у вас доли в Вечном». |
26 Вот почему мы сказали: |
27 Напротив, пусть он будет свидетелем между нами и вами и грядущими поколениями, что мы чтим Вечного в Его святилище своими всесожжениями, приношениями и жертвами примирения. Тогда в будущем ваши потомки не смогут сказать нашим: |
28 Мы решили, что если они когда-нибудь скажут это нам или нашим потомкам, то мы ответим: |
29 Да не будет того, чтобы нам сегодня восстать против Вечного и отступить от Него, соорудив иной жертвенник для всесожжений, хлебных приношений и жертв примирения, нежели тот жертвенник Вечного, нашего Бога, что находится перед Его священным шатром. |
30 Когда священнослужитель Пинхас и вожди народа, главы исраильских кланов, услышали, что сказали рувимиты, гадиты и половина рода Манассы, они были удовлетворены. |
31 И священнослужитель Пинхас, сын Элеазара, сказал рувимитам, гадитам и половине рода Манассы: |
32 И священнослужитель Пинхас, сын Элеазара, возвратился вместе с вождями от рувимитов и гадитов в Галааде и принёс от них ответ в Ханаан, к исраильтянам. |
33 Те были рады услышать эту весть и возблагодарили Всевышнего. И больше они не говорили о том, чтобы пойти войной на страну, где живут рувимиты и гадиты, и опустошить её. |
34 А рувимиты и гадиты назвали жертвенник «Свидетель», потому что они говорили: |
Iсус НавинРозділ 22 |
Иешуа, сын НунаГлава 22 |
1 |
1 |
2 та й сказав їм: „Ви виконували все, що вам наказав був раб Господній Мойсей, і ви слухалися голосу мого про все, що я вам наказував. |
2 и сказал им: |
3 Ви оце не лишали братів своїх довгі дні аж до цього дня, і ви додержували ви́конання за́повідей Господа, Бога вашого. |
3 Долгое время, до этого самого дня, вы не оставляли своих братьев, но несли служение, которое дал вам Вечный, ваш Бог. |
4 А тепер Господь, Бог ваш, дав мир вашим братам, як вам говорив був. І тепер поверні́ться, та й ідіть собі до наметів своїх, до кра́ю вашої власности, що вам дав Мойсей, раб Господній, на тім боці Йорда́ну. |
4 Теперь Вечный, ваш Бог, дал вашим братьям покой, как Он и обещал. Поэтому возвращайтесь домой, в землю, которую Муса, раб Вечного, дал вам на другой стороне Иордана. |
5 Тільки дуже пильнуйте виконувати заповідь та Зако́на, що наказав був вам Мойсей, раб Господній: любити Господа, Бога вашого, і ходити всіма́ Його дорогами, і додержувати Його заповіді, і линути до Нього, і служити Йому всім вашим серцем та всією вашою душею“. |
5 Только прилежно исполняйте повеления и Закон, которые дал вам Муса, раб Вечного: любите Вечного, вашего Бога, ходите всеми Его путями, храните Его повеления, крепко держитесь Его и служите Ему от всего сердца и от всей души. |
6 І поблагословив їх Ісус, та й послав їх, а вони пішли до наме́тів своїх. |
6 Иешуа благословил и отпустил их, и они вернулись в свои шатры. |
7 А половині Манасіїного племени Мойсей дав у Башані, а половині його дав Ісус з їхніми братами на цім боці Йорда́ну на за́хід. І також, коли Ісус відпускав їх до їхніх наме́тів, то поблагословив їх, |
7 (Одной половине рода Манассы Муса дал землю в Башане, а другой половине рода Иешуа дал землю рядом с их братьями на западной стороне Иордана.) Отпуская домой, Иешуа благословил их, |
8 та й сказав до них, говорячи: „Верніться до своїх наметів із великими маєтками та з дуже числе́нною худобою, зо сріблом, і з золотом, і з міддю, і з залізом, і з дуже багатьома́ одежами. Поділіть здо́бич від ваших ворогів із вашими братами“. |
8 сказав: |
9 І вернулися, і пішли сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени від Ізраїлевих синів, із Шіло́, що в ханаанському краї, щоб піти до кра́ю Ґілеад, до кра́ю своєї власности, що посіли його на наказ Господній через Мойсея. |
9 И роды Рувима, Гада и половина рода Манассы оставили исраильтян в Шило, что в Ханаане, чтобы вернуться в Галаад, в свою землю, которой они завладели по повелению Вечного, данному через Мусу. |
10 І прийшли до йорда́нських могил, що в ханаанському кра́ї, і збудували там сини Рувимові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника над Йорда́ном, жертівника великого на вид. |
10 |
11 І почули Ізраїлеві сини таке: „Оце збудували сини Руви́мові й сини Ґадові та половина Манасіїного племени же́ртівника навпроти ханаанського кра́ю, при йорданських моги́лах, на боці Ізраїлевих синів. |
11 Когда исраильтяне услышали, что те соорудили на границе Ханаана в Гелилоте, что рядом с Иорданом на исраильской стороне, жертвенник, |
12 І почули це Ізраїлеві сини, і була́ зібрана вся громада Ізраїлевих синів до Шіло́, щоб піти на них війною. |
12 весь народ Исраила собрался в Шило, чтобы идти на них войной. |
13 І послали Ізраїлеві сини до синів Руви́мових і до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени ґілеадського кра́ю Пінхаса, сина священика Елеазара, |
13 Исраильтяне послали в землю Галаада, к родам Рувима, Гада и половине рода Манассы, Пинхаса, сына священнослужителя Элеазара. |
14 та з ним десять начальників, по одному начальникові для батькового дому з усіх Ізраїлевих племен; а кожен із них — голова дому їхніх батьків, вони для тисяч Ізраїлевих. |
14 С ним отправилось десять вождей, по одному от каждого из исраильских родов, каждый из них был главой семейства среди исраильских кланов. |
15 І прийшли вони до синів Руви́мових й до синів Ґадових та до половини Манасіїного племени до ґілеадського кра́ю, та й говорили з ними, кажучи: |
15 Когда они пришли в Галаад – к родам Рувима, Гада и половине рода Манассы – они сказали им: |
16 „Так сказала вся Господня громада: Що́ це за пере́ступ, що ви спроневі́рилися ним проти Ізраїлевого Бога, щоб відвернутись сьогодні від Господа? Бо ви збудували собі же́ртівника, щоб сьогодні збунтуватися проти Господа. |
16 – Всё общество Вечного говорит: |
17 Чи нам мало Пеорового гріха́, з якого ми не очистилися аж до цього дня, і була пора́за в Господній громаді? |
17 Разве не было с нас довольно греха Пеора? . До этого самого дня мы ещё не очистились от того греха, за который весь народ Вечного поразил мор! |
18 А ви відверта́єтеся сьогодні від Господа. І станеться, — ви збунутуєтеся сьогодні проти Господа, а Він узавтра розгнівається на всю Ізраїлеву громаду. |
18 А сегодня вы собираетесь отступить от Вечного? Если сегодня вы восстанете против Вечного, то завтра Он разгневается на весь народ Исраила. |
19 І справді, — якщо край вашої посілости нечистий, перейдіть собі до кра́ю Господньої посілости, що там пробу ває Господня скинія, і візьміть посілість серед нас, а на Господа не бунтуйтеся, і не бунтуйтеся проти нас вашим збудува́нням собі же́ртівника, окрім жертівника Господа, Бога нашого. |
19 Если ваша земля нечиста, то перейдите в землю Вечного, где стоит священный шатёр Вечного, и разделите землю с нами. Только не восставайте против Вечного и против нас, . сооружая себе иной жертвенник, нежели жертвенник Вечного, нашего Бога. |
20 Чи ж не Ахан, син Зерахів, спроневі́рився був пере́ступом у заклятому, а гнів був на всю Ізраїлеву громаду? І він був єди́ний чоловік, що не помер своєю смертю через свій гріх“. |
20 Разве когда Ахан, правнук Зераха, нечестно поступил с подлежащими уничтожению вещами, не обрушился гнев на весь народ Исраила? А за тот грех умер не он один». |
21 І відповіли сини Руви́мові, сини Ґадові та половина Манасіїного племени, і говорили з головами тисяч Ізраїлевих: |
21 Рувимиты, гадиты и половина рода Манассы ответили главам исраильских кланов: |
22 „Бог богів Господь, Бог богів Господь, — Він знає, і Ізра́їль — він буде знати. Не пощади́ нас цього дня, якщо бунтом і якщо пере́ступом проти Господа ми це зробили, |
22 – Вечный – Бог богов! Вечный – Бог богов! Он знает, и Исраил пусть знает, – если это было восстание или предательство против Вечного, то не щадите нас сегодня. |
23 якщо ми збудували собі же́ртівника на відве́рнення від Господа; а якщо ми будували на прине́сення цілопа́лення та жертви хлі́бної, і якщо на споря́дження на ньому мирних жертов, то Господь — Він відплатить, |
23 Если мы построили свой собственный жертвенник, чтобы, отступив от Вечного, приносить на нём всесожжения и хлебные приношения или совершать жертвы примирения, то пусть Сам Вечный призовёт нас к ответу. |
24 і якщо ми не зробили цього з оба́вою про таку річ, гово́рячи: Завтра скажуть ваші сини до наших синів, говорячи: Що вам до Господа, Бога Ізраїлевого? |
24 Нет! Мы сделали это из страха, что однажды ваши потомки могут сказать нашим: |
25 Бо Господь дав границю поміж нами та поміж вами, сини Рувимові та сини Ґадові, Йорда́н, — нема вам наділу в Господі! І ваші сини віді́рвуть наших синів від бо́язні Господа. |
25 Вечный сделал Иордан границей между нами и вами, рувимиты и гадиты! Нет у вас доли в Вечном». |
26 Тож сказали ми: Зробім собі, збудуймо жертівника не на цілопа́лення й не на жертву, |
26 Вот почему мы сказали: |
27 але щоб він був свідком між нами та між вами, і між поколіннями нашими по нас, що ми служили служби Господні перед Його лицем нашими цілопа́леннями, і нашими жертвами, і нашими жертвами мирними. І не скажуть ваші сини взавтра до наших синів: нема вам наділу в Господі! |
27 Напротив, пусть он будет свидетелем между нами и вами и грядущими поколениями, что мы чтим Вечного в Его святилище своими всесожжениями, приношениями и жертвами примирения. Тогда в будущем ваши потомки не смогут сказать нашим: |
28 І сказали ми: І станеться, коли так скажуть до нас та до наших поколі́нь узавтра, то ми скажемо: Подивіться на вигляд жертівника, що зробили були наші батьки не на цілопа́лення й не на жертву, але щоб був він свідком між нами та між вами. |
28 Мы решили, что если они когда-нибудь скажут это нам или нашим потомкам, то мы ответим: |
29 Борони нас, Боже, бунтуватися нам проти Господа, і відверта́тися сьогодні від Господа, щоб будувати жертівника на цілопа́лення, і на жертву хлі́бну, і на жертву, окрім жертівника Господа, Бога нашого, що перед скинією Його“. |
29 Да не будет того, чтобы нам сегодня восстать против Вечного и отступить от Него, соорудив иной жертвенник для всесожжений, хлебных приношений и жертв примирения, нежели тот жертвенник Вечного, нашего Бога, что находится перед Его священным шатром. |
30 І почув священик Пінхас та начальники громади й го́лови тисяч Ізра́їлевих, що були з ним, ті слова́, що казали сини Рувимові й сини Ґадові та сини Манасіїні, і було це добре в їхніх оча́х. |
30 Когда священнослужитель Пинхас и вожди народа, главы исраильских кланов, услышали, что сказали рувимиты, гадиты и половина рода Манассы, они были удовлетворены. |
31 І сказав Пінхас, син священика Елеазара, до синів Рувимових, і до синів Ґадових та до синів Манасіїних: „Сьогодні ми пізнали, що Господь серед вас, що ви не спроневі́рилися Господе́ві тим пере́ступом, — тепе́р ви ви́зволили Ізраїлевих синів від Господньої руки“. |
31 И священнослужитель Пинхас, сын Элеазара, сказал рувимитам, гадитам и половине рода Манассы: |
32 І вернувся Пінхас, син священика Елеазара, та начальники від синів Рувимових, і від синів Ґадових з ґілеадського кра́ю до Кра́ю ханаанського до Ізраїлевих синів, і здали́ їм звіт. |
32 И священнослужитель Пинхас, сын Элеазара, возвратился вместе с вождями от рувимитов и гадитов в Галааде и принёс от них ответ в Ханаан, к исраильтянам. |
33 І була́ добра та річ в оча́х синів Ізраїлевих. І поблагословили Бога Ізраїлеві сини, і не сказали йти на них війною, щоб знищити край, що сини Рувимові та сини Ґадові сидять у ньому. |
33 Те были рады услышать эту весть и возблагодарили Всевышнего. И больше они не говорили о том, чтобы пойти войной на страну, где живут рувимиты и гадиты, и опустошить её. |
34 І назвали сини Рувимові та сини Ґадові ім'я́ жертівникові: Ед, бо він свідок між нами, що Господь — Він Бог. |
34 А рувимиты и гадиты назвали жертвенник «Свидетель», потому что они говорили: |