2-а СамуїловаРозділ 6 |
|
1 |
|
2 І встав та й пішов Давид та ввесь наро́д, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб ви́нести звідти Божого ковче́га, що над ним кли́четься Ім'я́, — Ім'я́ Господа Савао́та, шо замешкує на херуви́мах. |
|
3 І вони поста́вили Божого ковчега на ново́го во́за, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, прова́дили того ново́го во́за. |
|
4 І не́сли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом. |
|
5 А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та пісня́ми, і на ци́трах, і на а́рфах, і на бу́бнах, на гу́слах, і на цимба́лах. |
|
6 І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопи́в його́, бо знорови́лась була́ худо́ба. |
|
7 І запали́вся Господній гнів на Уззу, — і Бог ура́зив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі. |
|
8 І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза,і так воно зветься аж до цього дня. |
|
9 І Давид злякався Господа того дня та й сказав: „Як уві́йде до ме́не Господній ковчег?“ |
|
10 І не хотів Давид перено́сити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерува́в його Давид до дому ґатянина Овед-Едома. |
|
11 І пробува́в Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагослови́в Овед-Едома та ввесь його дім. |
|
12 І доне́сено цареві Давидові, говорячи: „Господь поблагослови́в дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого“. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю. |
|
13 І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він прино́сив у жертву вола та відгодо́вану штуку худоби. |
|
14 А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був опере́заний лляни́м ефо́дом. |
|
15 І Давид та ввесь Ізраїлів дім не́сли Господнього ковчега з о́криком та з сурмленням сурми́. |
|
16 І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхо́ла, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцюва́в та скакав перед Господнім лицем. І вона погорди́ла ним у серці своєму. |
|
17 І прине́сли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед наме́ту, що для нього поста́вив Давид. І приніс Давид цілопа́лення перед Господнім лицем та жертву мирну. |
|
18 А коли Давид скінчи́в прино́сити цілопа́лення та мирні жертви, то він поблагослови́в народ Іменем Господа Саваота. |
|
19 І він роздав для всього наро́ду, для всього Ізраїлевого на́товпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одно́му буханце́ві хліба, по одному кава́лкові пече́ного м'яса та по одному виноградному калаче́ві. І пішов увесь наро́д кожен до дому свого́. |
|
20 І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхо́ла, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: „Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажа́вся сьогодні на оча́х неві́льниць своїх рабів, як обнажується який з пустуні́в!“ |
|
21 І сказав Давид до Мелхоли: „Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім наро́дом, над Ізраїлем, — буду весели́тися перед Господнім лицем! |
|
22 І коли я буду пого́рджений ще більш від того, і буду низьки́й у своїх оча́х, то при невільницях, що ти говорила, — і при них я буду шанований!“ |
|
23 І в Мелхоли, Саулової дочки́, — по цьо́му не було їй дитини аж до дня смерти її. |
Вторая хроника царствГлава 6 |
|
1 |
|
2 Вместе со всеми своими людьми он отправился из Кириат-Иеарима, . чтобы перенести оттуда сундук Всевышнего, . на котором наречено имя Вечного, Повелителя Сил, восседающего на херувимах. . |
|
3 Они поставили сундук Всевышнего на новую повозку и вывезли его из дома Авинадава, что на холме. Узза и Ахио, сыновья Авинадава, везли новую повозку |
|
4 с сундуком Всевышнего, и Ахио шёл перед сундуком. |
|
5 Давуд и весь народ Исраила изо всех сил веселились перед Вечным, пели песни и играли на арфах, лирах, бубнах, трещотках и тарелках. |
|
6 Когда они дошли до гумна Нахона, Узза протянул руку, чтобы поддержать сундук Всевышнего, потому что волы споткнулись. |
|
7 И гнев Вечного воспылал против Уззы. Всевышний поразил его там за дерзновение, и Узза умер там же у сундука Всевышнего. |
|
8 Давуд опечалился из-за того, что гнев Всевышнего прорвался на Уззу, и до сегодняшнего дня то место называется Фарец-Узза («прорыв на Уззу»). |
|
9 В тот день Давуд устрашился Вечного и сказал: |
|
10 Он не хотел брать сундук Вечного к себе, в Город Давуда. Вместо этого он отвёз его в дом гатянина Овид-Эдома. |
|
11 Сундук Вечного оставался в доме гатянина Овид-Эдома три месяца, и Вечный благословил его и всех его домашних. |
|
12 Царю же Давуду сказали: |
|
13 Через каждые шесть шагов, которые делали несущие сундук Вечного, он приносил в жертву быка и упитанного телёнка. |
|
14 Одетый в льняной ефод Давуд изо всех сил плясал перед Вечным. |
|
15 Так он и весь народ Исраила перенесли сундук Вечного с радостными криками под звуки рогов. |
|
16 Когда сундук Вечного вносили в Город Давуда, Михаль, дочь Шаула, смотрела из окна. Увидев царя Давуда, который прыгал и плясал перед Вечным, она уничижила его в своём сердце. |
|
17 А сундук Вечного принесли и поставили в шатре, который разбил для него Давуд. Давуд принёс Вечному жертвы всесожжения и жертвы примирения. |
|
18 Закончив приносить жертвы всесожжения и жертвы примирения, он благословил народ во имя Вечного, Повелителя Сил. |
|
19 Затем он раздал всему народу, всему множеству исраильтян – и мужчинам, и женщинам, – по одной лепёшке, по куску жареного мяса и по связке изюма. После этого весь народ разошёлся по своим домам. |
|
20 Когда Давуд вернулся домой, чтобы благословить своих домашних, Михаль, дочь Шаула, вышла встретить его и сказала: |
|
21 Давуд сказал Михаль: |
|
22 Я стану ещё недостойнее и буду ещё ничтожнее в своих собственных глазах. Но те рабыни, о которых ты говорила, будут меня чтить. |
|
23 И у Михаль, дочери Шаула, не было детей до конца жизни. |
2-а СамуїловаРозділ 6 |
Вторая хроника царствГлава 6 |
|
1 |
1 |
|
2 І встав та й пішов Давид та ввесь наро́д, що був з ним з Юдиного Баалу, щоб ви́нести звідти Божого ковче́га, що над ним кли́четься Ім'я́, — Ім'я́ Господа Савао́та, шо замешкує на херуви́мах. |
2 Вместе со всеми своими людьми он отправился из Кириат-Иеарима, . чтобы перенести оттуда сундук Всевышнего, . на котором наречено имя Вечного, Повелителя Сил, восседающего на херувимах. . |
|
3 І вони поста́вили Божого ковчега на ново́го во́за, і винесли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї. А Узза та Ахйо, сини Авінадавові, прова́дили того ново́го во́за. |
3 Они поставили сундук Всевышнего на новую повозку и вывезли его из дома Авинадава, что на холме. Узза и Ахио, сыновья Авинадава, везли новую повозку |
|
4 І не́сли його з Авінадавового дому, що в Ґів'ї, і йшли з ковчегом Божим, а Ахйо йшов перед ковчегом. |
4 с сундуком Всевышнего, и Ахио шёл перед сундуком. |
|
5 А Давид та ввесь Ізраїлів дім грали перед Божим лицем усією силою та пісня́ми, і на ци́трах, і на а́рфах, і на бу́бнах, на гу́слах, і на цимба́лах. |
5 Давуд и весь народ Исраила изо всех сил веселились перед Вечным, пели песни и играли на арфах, лирах, бубнах, трещотках и тарелках. |
|
6 І прийшли вони аж до Ґорен-Нахону, а Узза простяг руку до Божого ковчегу, і схопи́в його́, бо знорови́лась була́ худо́ба. |
6 Когда они дошли до гумна Нахона, Узза протянул руку, чтобы поддержать сундук Всевышнего, потому что волы споткнулись. |
|
7 І запали́вся Господній гнів на Уззу, — і Бог ура́зив його там за цю провину. І він помер там при Божому ковчезі. |
7 И гнев Вечного воспылал против Уззы. Всевышний поразил его там за дерзновение, и Узза умер там же у сундука Всевышнего. |
|
8 І запалився Давидів гнів за те, що Господь покарав Уззу, і він назвав ім'я тому місцю: Перец-Узза,і так воно зветься аж до цього дня. |
8 Давуд опечалился из-за того, что гнев Всевышнего прорвался на Уззу, и до сегодняшнего дня то место называется Фарец-Узза («прорыв на Уззу»). |
|
9 І Давид злякався Господа того дня та й сказав: „Як уві́йде до ме́не Господній ковчег?“ |
9 В тот день Давуд устрашился Вечного и сказал: |
|
10 І не хотів Давид перено́сити Господнього ковчега до себе, до Давидового Міста, а скерува́в його Давид до дому ґатянина Овед-Едома. |
10 Он не хотел брать сундук Вечного к себе, в Город Давуда. Вместо этого он отвёз его в дом гатянина Овид-Эдома. |
|
11 І пробува́в Господній ковчег у домі ґатянина Овед-Едома три місяці, і Господь поблагослови́в Овед-Едома та ввесь його дім. |
11 Сундук Вечного оставался в доме гатянина Овид-Эдома три месяца, и Вечный благословил его и всех его домашних. |
|
12 І доне́сено цареві Давидові, говорячи: „Господь поблагослови́в дім Овед-Едома та все, що його, ради ковчегу Божого“. І пішов Давид, і виніс Божого ковчега з дому Овед-Едома до Давидового Міста з радістю. |
12 Царю же Давуду сказали: |
|
13 І сталося, коли ті, хто ніс Господнього ковчега, ступали шість кроків, то він прино́сив у жертву вола та відгодо́вану штуку худоби. |
13 Через каждые шесть шагов, которые делали несущие сундук Вечного, он приносил в жертву быка и упитанного телёнка. |
|
14 А Давид танцював перед Господнім лицем зо всієї сили. І Давид був опере́заний лляни́м ефо́дом. |
14 Одетый в льняной ефод Давуд изо всех сил плясал перед Вечным. |
|
15 І Давид та ввесь Ізраїлів дім не́сли Господнього ковчега з о́криком та з сурмленням сурми́. |
15 Так он и весь народ Исраила перенесли сундук Вечного с радостными криками под звуки рогов. |
|
16 І сталося, коли Господній ковчег увійшов до Давидового Міста, то Мелхо́ла, Саулова дочка, виглядала через вікно, і побачила царя Давида, що танцюва́в та скакав перед Господнім лицем. І вона погорди́ла ним у серці своєму. |
16 Когда сундук Вечного вносили в Город Давуда, Михаль, дочь Шаула, смотрела из окна. Увидев царя Давуда, который прыгал и плясал перед Вечным, она уничижила его в своём сердце. |
|
17 І прине́сли Господнього ковчега, і поставили його на місці його серед наме́ту, що для нього поста́вив Давид. І приніс Давид цілопа́лення перед Господнім лицем та жертву мирну. |
17 А сундук Вечного принесли и поставили в шатре, который разбил для него Давуд. Давуд принёс Вечному жертвы всесожжения и жертвы примирения. |
|
18 А коли Давид скінчи́в прино́сити цілопа́лення та мирні жертви, то він поблагослови́в народ Іменем Господа Саваота. |
18 Закончив приносить жертвы всесожжения и жертвы примирения, он благословил народ во имя Вечного, Повелителя Сил. |
|
19 І він роздав для всього наро́ду, для всього Ізраїлевого на́товпу, від чоловіка й аж до жінки, для кожного по одно́му буханце́ві хліба, по одному кава́лкові пече́ного м'яса та по одному виноградному калаче́ві. І пішов увесь наро́д кожен до дому свого́. |
19 Затем он раздал всему народу, всему множеству исраильтян – и мужчинам, и женщинам, – по одной лепёшке, по куску жареного мяса и по связке изюма. После этого весь народ разошёлся по своим домам. |
|
20 І вернувся Давид, щоб поблагословити свій дім. І вийшла Мелхо́ла, Саулова дочка, навпроти Давида й сказала: „Який славний був сьогодні Ізраїлів цар, що обнажа́вся сьогодні на оча́х неві́льниць своїх рабів, як обнажується який з пустуні́в!“ |
20 Когда Давуд вернулся домой, чтобы благословить своих домашних, Михаль, дочь Шаула, вышла встретить его и сказала: |
|
21 І сказав Давид до Мелхоли: „Перед лицем Господа, що вибрав мене над твого батька та над увесь дім його, і наказав мені бути володарем над Господнім наро́дом, над Ізраїлем, — буду весели́тися перед Господнім лицем! |
21 Давуд сказал Михаль: |
|
22 І коли я буду пого́рджений ще більш від того, і буду низьки́й у своїх оча́х, то при невільницях, що ти говорила, — і при них я буду шанований!“ |
22 Я стану ещё недостойнее и буду ещё ничтожнее в своих собственных глазах. Но те рабыни, о которых ты говорила, будут меня чтить. |
|
23 І в Мелхоли, Саулової дочки́, — по цьо́му не було їй дитини аж до дня смерти її. |
23 И у Михаль, дочери Шаула, не было детей до конца жизни. |