Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Луки

Розділ 1

1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 1

1 Поскольку уже многие принялись составлять описание произошедших среди нас событий

2 на основе сведений, переданных нам людьми, которые с самого начала были их очевидцами и служителями Радостной Вести,

3 то и я решил, тщательно исследовав всё от начала, описать тебе, достопочтеннейший Феофил, всё по порядку,

4 чтобы ты мог убедиться в достоверности того, чему был научен.

5 Во время правления Ирода, . царя Иудеи, жил священнослужитель, которого звали Закария; он принадлежал к группе священнослужителей из смены Авии. Его жена тоже была потомком Харуна, её звали Элишева.

6 Оба они были праведны перед Всевышним, живя непорочно и строго соблюдая все повеления и установления Вечного. .

7 Но у них не было детей, потому что Элишева была бесплодна. Они оба были уже в преклонном возрасте.

8 Однажды, когда была очередь служить смене, к которой принадлежал Закария, он нёс службу перед Всевышним.

9 В соответствии с установленным для священнослужителей порядком ему выпало по жребию войти в храм Вечного и возжигать благовония.

10 Во время возжигания благовоний множество народа молилось снаружи.

11 Закарии же явился ангел от Вечного. Он стоял справа от жертвенника, где возжигались благовония.

12 Когда Закария увидел его, он был чрезвычайно поражён и испуган.

13 Ангел сказал ему: – Не бойся, Закария, твоя молитва услышана. Твоя жена Элишева родит тебе сына, и ты назовёшь его Яхия.

14 Твоё сердце наполнится счастьем и ликованием, и многие будут радоваться его рождению,

15 потому что он будет великим в глазах Вечного. Он никогда не будет пить вина или пива. От самого рождения он будет исполнен Святым Духом.

16 Многих исраильтян он обратит к Вечному, их Богу.

17 Он будет предшествовать Ему в духе и силе пророка Ильяса, . чтобы обратить сердца отцов к детям, а непокорных – к мудрости праведных, приготовляя народ к приходу Вечного.

18 Закария спросил ангела: – Как мне узнать, что это сбудется? Ведь я уже стар, и жена моя в преклонных годах.

19 Ангел ответил: – Я – Джабраил, стоящий перед Всевышним, и я послан, чтобы сообщить тебе эту радостную весть.

20 Но сейчас, за то, что ты не поверил моим словам, которые обязательно исполнятся в своё время, ты лишишься дара речи и не будешь говорить до того дня, пока это не сбудется.

21 Между тем люди ждали Закарию и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.

22 Когда Закария вышел, он не мог говорить и вынужден был общаться с ними жестами. Все поняли, что в храме ему было видение.

23 Когда срок его служения закончился, Закария возвратился домой.

24 Вскоре его жена Элишева забеременела и пять месяцев не выходила из дома.

25 Она говорила: – Вот что сделал для меня Вечный, по милости Своей сняв с меня позор перед людьми!

26 Когда Элишева была на шестом месяце беременности, Всевышний послал ангела Джабраила в галилейский город Назарет

27 к непорочной девушке по имени Марьям. Марьям была обручена с Юсуфом, потомком царя Давуда.

28 Ангел пришёл к ней и сказал: – Приветствую тебя, получившая милость! С тобой Вечный!

29 Марьям эти слова очень удивили, и она размышляла, что бы значило такое приветствие.

30 Ангел продолжал: – Не бойся, Марьям, потому что Всевышний проявил к тебе милость!

31 Ты забеременеешь, и родишь сына, и назовёшь Его Иса. .

32 Он станет великим, и Его будут называть Сыном Высочайшего (Царственным Спасителем). . Вечный Бог даст Ему престол Его предка Давуда,

33 и Он будет царствовать над потомками Якуба вовеки, и Его Царству не будет конца.

34 – Как это может быть? – спросила Марьям. – Ведь я ещё не была с мужчиной.

35 Ангел ответил: – Святой Дух сойдёт на тебя, и, как тень, найдёт на тебя сила Высочайшего. Поэтому ребёнка, который родится у тебя, будут называть «Святой», а также «Сын Всевышнего».

36 Вот и твоя родственница Элишева тоже родит сына в её преклонные годы. О ней говорили, что она бесплодна, но она уже на шестом месяце беременности.

37 Для Всевышнего нет ничего невозможного.

38 – Я рабыня Вечного, – ответила Марьям, – пусть всё произойдёт со мной так, как ты сказал. И ангел оставил её.

39 Вскоре после этого Марьям собралась и поспешила в город, расположенный в нагорьях Иудеи.

40 Она вошла в дом Закарии и поприветствовала Элишеву.

41 Когда Элишева услышала приветствие Марьям, ребёнок внутри у неё встрепенулся; Элишева исполнилась Святого Духа

42 и воскликнула громким голосом: – Благословенна ты среди женщин, и благословен ребёнок, которого ты носишь!

43 Чем я заслужила такую милость, что ко мне пришла мать моего Повелителя?

44 Как только я услышала твоё приветствие, ребёнок во мне так и встрепенулся от радости.

45 Благословенна поверившая в исполнение того, что сказал Вечный!

46 Марьям ответила:
– Душа моя славит Вечного,

47 и дух мой радуется о Всевышнем, Спасителе моём,

48 потому что Он обратил внимание на меня, Свою скромную рабыню. Отныне все поколения будут называть меня благословенной,

49 потому что Всемогущий совершил такое великое дело для меня! Его имя свято!

50 Из поколения в поколение Он проявляет милость к боящимся Его!

51 Его рукой совершены великие дела: Он рассеял гордых в надмении сердца их,

52 сверг правителей с их престолов и возвысил смиренных!

53 Он насытил благами голодных, а богатых отослал ни с чем.

54 Он помог Своему рабу Исраилу, помня Своё обещание нашим предкам –быть милосердным к Ибрахиму и его потомкам вовеки.

56 Марьям погостила у Элишевы около трёх месяцев и затем возвратилась домой.

57 Когда подошло время, Элишева родила сына.

58 Её соседи и родственники услышали о том, что Вечный явил ей великую милость, и радовались вместе с ней.

59 На восьмой день они пришли, чтобы совершить над ребёнком обряд обрезания, и хотели назвать его в честь отца Закарией.

60 Но мать ребёнка возразила: – Нет! Его будут звать Яхия.

61 Ей стали говорить: – Но ведь среди ваших родственников нет никого с таким именем!

62 Они стали жестами спрашивать отца, как бы он хотел назвать сына.

63 Закария попросил табличку для письма и, к удивлению всех, написал: «Его имя Яхия».

64 В тот же миг к нему вернулась речь, и он начал говорить, прославляя Всевышнего.

65 Всех соседей объял страх, и весть о случившемся разнеслась по всем нагорьям Иудеи.

66 Все, кто слышал об этом, с удивлением спрашивали: – Кем же станет этот ребёнок? – потому что сила Вечного была с ним.

67 Закария, отец Яхии, исполнился Святого Духа и начал пророчествовать:

68 – Хвала Вечному, Богу Исраила, Который посетил Свой народ и дал ему избавление!

69 Он воздвиг нам могучего Спасителя из рода Своего раба Давуда,

70 как Он издавна обещал через Своих святых пророков,

71 что Он спасёт нас от врагов и от рук тех, кто ненавидит нас.

72 Так Он проявил милость к нашим предкам, помня Своё священное соглашение,

73 клятву, которой Он поклялся нашему предку Ибрахиму:

74 избавить нас от рук наших врагов, чтобы мы могли без страха служить Ему,

75 живя перед Ним в святости и праведности во все дни нашей жизни!

76 И ты, дитя, будешь назван пророком Высочайшего, потому что будешь идти перед Вечным, Повелителем Сил, чтобы приготовить Ему пути,

77 возвестить Его народу спасение через прощение грехов,

78 по глубочайшему милосердию нашего Бога, Который пошлёт нам Утреннюю Зарю с небес, .

79 чтобы дать свет живущим во тьме и тени смертной и направить наши стопы на путь мира!

80 Ребёнок рос и укреплялся в духе. Он жил в пустыне до того времени, когда открыто явился Исраилу.

Вiд Луки Розділ 1	Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки Глава 1
1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,	1 Поскольку уже многие принялись составлять описание произошедших среди нас событий
2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,	2 на основе сведений, переданных нам людьми, которые с самого начала были их очевидцами и служителями Радостной Вести,
3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,	3 то и я решил, тщательно исследовав всё от начала, описать тебе, достопочтеннейший Феофил, всё по порядку,
4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.	4 чтобы ты мог убедиться в достоверности того, чему был научен.
5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.	5 Во время правления Ирода, . царя Иудеи, жил священнослужитель, которого звали Закария; он принадлежал к группе священнослужителей из смены Авии. Его жена тоже была потомком Харуна, её звали Элишева.
6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.	6 Оба они были праведны перед Всевышним, живя непорочно и строго соблюдая все повеления и установления Вечного. .
7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.	7 Но у них не было детей, потому что Элишева была бесплодна. Они оба были уже в преклонном возрасте.
8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,	8 Однажды, когда была очередь служить смене, к которой принадлежал Закария, он нёс службу перед Всевышним.
9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.	9 В соответствии с установленным для священнослужителей порядком ему выпало по жребию войти в храм Вечного и возжигать благовония.
10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.	10 Во время возжигания благовоний множество народа молилось снаружи.
11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.	11 Закарии же явился ангел от Вечного. Он стоял справа от жертвенника, где возжигались благовония.
12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.	12 Когда Закария увидел его, он был чрезвычайно поражён и испуган.
13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.	13 Ангел сказал ему: – Не бойся, Закария, твоя молитва услышана. Твоя жена Элишева родит тебе сына, и ты назовёшь его Яхия.
14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.	14 Твоё сердце наполнится счастьем и ликованием, и многие будут радоваться его рождению,
15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.	15 потому что он будет великим в глазах Вечного. Он никогда не будет пить вина или пива. От самого рождения он будет исполнен Святым Духом.
16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.	16 Многих исраильтян он обратит к Вечному, их Богу.
17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.	17 Он будет предшествовать Ему в духе и силе пророка Ильяса, . чтобы обратить сердца отцов к детям, а непокорных – к мудрости праведных, приготовляя народ к приходу Вечного.
18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.	18 Закария спросил ангела: – Как мне узнать, что это сбудется? Ведь я уже стар, и жена моя в преклонных годах.
19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.	19 Ангел ответил: – Я – Джабраил, стоящий перед Всевышним, и я послан, чтобы сообщить тебе эту радостную весть.
20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“	20 Но сейчас, за то, что ты не поверил моим словам, которые обязательно исполнятся в своё время, ты лишишься дара речи и не будешь говорить до того дня, пока это не сбудется.
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.	21 Между тем люди ждали Закарию и удивлялись, почему он так долго не выходит из храма.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.	22 Когда Закария вышел, он не мог говорить и вынужден был общаться с ними жестами. Все поняли, что в храме ему было видение.
23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.	23 Когда срок его служения закончился, Закария возвратился домой.
24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:	24 Вскоре его жена Элишева забеременела и пять месяцев не выходила из дома.
25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“	25 Она говорила: – Вот что сделал для меня Вечный, по милости Своей сняв с меня позор перед людьми!
26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,	26 Когда Элишева была на шестом месяце беременности, Всевышний послал ангела Джабраила в галилейский город Назарет
27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.	27 к непорочной девушке по имени Марьям. Марьям была обручена с Юсуфом, потомком царя Давуда.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“	28 Ангел пришёл к ней и сказал: – Приветствую тебя, получившая милость! С тобой Вечный!
29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.	29 Марьям эти слова очень удивили, и она размышляла, что бы значило такое приветствие.
30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!	30 Ангел продолжал: – Не бойся, Марьям, потому что Всевышний проявил к тебе милость!
31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.	31 Ты забеременеешь, и родишь сына, и назовёшь Его Иса. .
32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.	32 Он станет великим, и Его будут называть Сыном Высочайшего (Царственным Спасителем). . Вечный Бог даст Ему престол Его предка Давуда,
33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.	33 и Он будет царствовать над потомками Якуба вовеки, и Его Царству не будет конца.
34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“	34 – Как это может быть? – спросила Марьям. – Ведь я ещё не была с мужчиной.
35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!	35 Ангел ответил: – Святой Дух сойдёт на тебя, и, как тень, найдёт на тебя сила Высочайшего. Поэтому ребёнка, который родится у тебя, будут называть «Святой», а также «Сын Всевышнего».
36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.	36 Вот и твоя родственница Элишева тоже родит сына в её преклонные годы. О ней говорили, что она бесплодна, но она уже на шестом месяце беременности.
37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“	37 Для Всевышнего нет ничего невозможного.
38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.	38 – Я рабыня Вечного, – ответила Марьям, – пусть всё произойдёт со мной так, как ты сказал. И ангел оставил её.
39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.	39 Вскоре после этого Марьям собралась и поспешила в город, расположенный в нагорьях Иудеи.
40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.	40 Она вошла в дом Закарии и поприветствовала Элишеву.
41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,	41 Когда Элишева услышала приветствие Марьям, ребёнок внутри у неё встрепенулся; Элишева исполнилась Святого Духа
42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!	42 и воскликнула громким голосом: – Благословенна ты среди женщин, и благословен ребёнок, которого ты носишь!
43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?	43 Чем я заслужила такую милость, что ко мне пришла мать моего Повелителя?
44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!	44 Как только я услышала твоё приветствие, ребёнок во мне так и встрепенулся от радости.
45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“	45 Благословенна поверившая в исполнение того, что сказал Вечный!
46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,	46 Марьям ответила: – Душа моя славит Вечного,
47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,	47 и дух мой радуется о Всевышнем, Спасителе моём,
48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,	48 потому что Он обратил внимание на меня, Свою скромную рабыню. Отныне все поколения будут называть меня благословенной,
49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,	49 потому что Всемогущий совершил такое великое дело для меня! Его имя свято!
50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!	50 Из поколения в поколение Он проявляет милость к боящимся Его!
51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!	51 Его рукой совершены великие дела: Он рассеял гордых в надмении сердца их,
52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,	52 сверг правителей с их престолов и возвысил смиренных!
53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!	53 Он насытил благами голодных, а богатых отослал ни с чем.
54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,	54 Он помог Своему рабу Исраилу, помня Своё обещание нашим предкам –быть милосердным к Ибрахиму и его потомкам вовеки.
55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“	55
56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.	56 Марьям погостила у Элишевы около трёх месяцев и затем возвратилась домой.
57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.	57 Когда подошло время, Элишева родила сына.
58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.	58 Её соседи и родственники услышали о том, что Вечный явил ей великую милость, и радовались вместе с ней.
59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.	59 На восьмой день они пришли, чтобы совершить над ребёнком обряд обрезания, и хотели назвать его в честь отца Закарией.
60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“	60 Но мать ребёнка возразила: – Нет! Его будут звать Яхия.
61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“	61 Ей стали говорить: – Но ведь среди ваших родственников нет никого с таким именем!
62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?	62 Они стали жестами спрашивать отца, как бы он хотел назвать сына.
63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.	63 Закария попросил табличку для письма и, к удивлению всех, написал: «Его имя Яхия».
64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!	64 В тот же миг к нему вернулась речь, и он начал говорить, прославляя Всевышнего.
65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.	65 Всех соседей объял страх, и весть о случившемся разнеслась по всем нагорьям Иудеи.
66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.	66 Все, кто слышал об этом, с удивлением спрашивали: – Кем же станет этот ребёнок? – потому что сила Вечного была с ним.
67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:	67 Закария, отец Яхии, исполнился Святого Духа и начал пророчествовать:
68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!	68 – Хвала Вечному, Богу Исраила, Который посетил Свой народ и дал ему избавление!
69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,	69 Он воздвиг нам могучего Спасителя из рода Своего раба Давуда,
70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,	70 как Он издавна обещал через Своих святых пророков,
71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,	71 что Он спасёт нас от врагов и от рук тех, кто ненавидит нас.
72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,	72 Так Он проявил милость к нашим предкам, помня Своё священное соглашение,
73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,	73 клятву, которой Он поклялся нашему предку Ибрахиму:
74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому	74 избавить нас от рук наших врагов, чтобы мы могли без страха служить Ему,
75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.	75 живя перед Ним в святости и праведности во все дни нашей жизни!
76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,	76 И ты, дитя, будешь назван пророком Высочайшего, потому что будешь идти перед Вечным, Повелителем Сил, чтобы приготовить Ему пути,
77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,	77 возвестить Его народу спасение через прощение грехов,
78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,	78 по глубочайшему милосердию нашего Бога, Который пошлёт нам Утреннюю Зарю с небес, .
79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“	79 чтобы дать свет живущим во тьме и тени смертной и направить наши стопы на путь мира!
80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.	80 Ребёнок рос и укреплялся в духе. Он жил в пустыне до того времени, когда открыто явился Исраилу.

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Луки

Розділ 1

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 1

Вiд Луки

Розділ 1

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 1

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Луки

Розділ 1

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 1

Вiд Луки

Розділ 1

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Луки

Глава 1

Старий
завіт

Новий
завіт