Єзекiїль

Розділ 19

1 А ти пісню жало́бну здійми про князі́в Ізраїлевих,

2 та й скажи: Яка твоя мати леви́ця: Лягла поміж ле́вів, серед левчукі́в вона ви́кохала левеня́т!

3 І одне із своїх левеня́т вона ви́годувала, левчуко́м воно стало, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер!

4 І по́хід розголоси́ли наро́ди на нього, в їхню яму він схо́плений був, і його в ланцюга́х до кра́ю єгипетського відвели́.

5 Як леви́ця побачила, що надаре́мно чекає, що пропала наді́я її, то взяла́ вона знову одне із своїх левеня́т, і вчинила його левчуко́м.

6 І ходив він між ле́вами й став левчуко́м, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер!

7 І він розбивав їхні пала́ти, і руйнував їхні міста́, і від голосу рику його остовпі́ла земля й що на ній!

8 Та пастку на нього поста́вили люди знавко́ла з округ, і свою сітку на нього розки́нули, — і він схо́плений був в їхню яму!

9 І кинули в клітку його́ в ланцюга́х, і його відвели́ до царя вавилонського, і в тверди́ню його запрото́рили, щоб голос його вже не чувся на го́рах Ізраїлевих.

10 Твоя мати, як той виноград у винограднику, поса́дженому над водою, плодю́ча й гілля́ста була́ через во́ди великі.

11 І виросли пру́ття міцні́, й надавались на бе́рла воло́дарів, і височі́в між гуща́винами його зріст, — і він показався в своїй висоті́, у числе́нних галу́зках своїх!

12 Та була вона ви́рвана в лютості, о́б землю ки́нена, і вітер зо сходу зсушив її плід,— полама́лися й повисиха́ли вони, а її міцний прут — огонь його зжер.

13 А тепер посадили її на пустині, у кра́ї сухому й безві́дному,—

14 і вийшов огонь із прута́ її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцно́го пру́та, бе́рла на панува́ння. Це пісня жало́бна, і буде за пісню жало́би вона“.

Книга пророка Иезекииля

Глава 19

1 Ты же произнеси плачевную песнь о начальствующих у Израиля,

2 И скажи: что! мать твоя львица, среди львов почивала, между молодыми львами растила щенят своих.

3 И вскормила одного из щенков своих; он сделался молодым львом, и научился ловить добычу, людей ел.

4 И услышали об нем народы; пойман он в яму их; и, вдев кольцо, отвели его в землю Египетскую.

5 И когда, пождав, увидела она, что надежда ее пропала; тогда взяла еще одного из щенков своих, сделала его молодым львом.

6 И сделавшись молодым львом, он стал ходить между львами, и научился ловить добычу, людей ел.

7 И узнал домы их, и города их опустошал; и опустела земля и все наполняющее ее, от гласа рыкания его.

8 Тогда расставили на него народы из окрестных держав и закинули на него сеть свою; он пойман в яму их.

9 И вдев кольца, посадили его в клетку, и отвели его к царю вавилонскому; отвели его в крепкое место, чтоб не слышен уже был голос его на горах Израилевых.

10 Мать твоя, подобно тебе, была как виноградная лоза, посаженная у воды, плодовита и ветвиста была от большой воды.

11 И были у ней сучья крепкие, годные на скипетры владельцев, и высок был рост ее между густыми ветвями; и выказалась она высоким ростом своим, множеством ветвей своих.

12 Но была вырвана, во гневе на землю брошена, и восточный ветр иссушил плоды ее; отторжены и иссохли сучья силы ее, огонь пожрал их.

13 Теперь она пересажена в пустыню, в землю сухости и жажды.

14 И вышел огонь из сучьев лозы, пожрал плоды ее, и не осталось на ней сучьев крепких, годных на скипетр владетеля. Это плачевная песнь, и будет плачевною песнею.

Єзекiїль

Розділ 19

Книга пророка Иезекииля

Глава 19

1 А ти пісню жало́бну здійми про князі́в Ізраїлевих,

1 Ты же произнеси плачевную песнь о начальствующих у Израиля,

2 та й скажи: Яка твоя мати леви́ця: Лягла поміж ле́вів, серед левчукі́в вона ви́кохала левеня́т!

2 И скажи: что! мать твоя львица, среди львов почивала, между молодыми львами растила щенят своих.

3 І одне із своїх левеня́т вона ви́годувала, левчуко́м воно стало, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер!

3 И вскормила одного из щенков своих; он сделался молодым львом, и научился ловить добычу, людей ел.

4 І по́хід розголоси́ли наро́ди на нього, в їхню яму він схо́плений був, і його в ланцюга́х до кра́ю єгипетського відвели́.

4 И услышали об нем народы; пойман он в яму их; и, вдев кольцо, отвели его в землю Египетскую.

5 Як леви́ця побачила, що надаре́мно чекає, що пропала наді́я її, то взяла́ вона знову одне із своїх левеня́т, і вчинила його левчуко́м.

5 И когда, пождав, увидела она, что надежда ее пропала; тогда взяла еще одного из щенков своих, сделала его молодым львом.

6 І ходив він між ле́вами й став левчуко́м, і здо́бич ловити навчився, люди́ну він жер!

6 И сделавшись молодым львом, он стал ходить между львами, и научился ловить добычу, людей ел.

7 І він розбивав їхні пала́ти, і руйнував їхні міста́, і від голосу рику його остовпі́ла земля й що на ній!

7 И узнал домы их, и города их опустошал; и опустела земля и все наполняющее ее, от гласа рыкания его.

8 Та пастку на нього поста́вили люди знавко́ла з округ, і свою сітку на нього розки́нули, — і він схо́плений був в їхню яму!

8 Тогда расставили на него народы из окрестных держав и закинули на него сеть свою; он пойман в яму их.

9 І кинули в клітку його́ в ланцюга́х, і його відвели́ до царя вавилонського, і в тверди́ню його запрото́рили, щоб голос його вже не чувся на го́рах Ізраїлевих.

9 И вдев кольца, посадили его в клетку, и отвели его к царю вавилонскому; отвели его в крепкое место, чтоб не слышен уже был голос его на горах Израилевых.

10 Твоя мати, як той виноград у винограднику, поса́дженому над водою, плодю́ча й гілля́ста була́ через во́ди великі.

10 Мать твоя, подобно тебе, была как виноградная лоза, посаженная у воды, плодовита и ветвиста была от большой воды.

11 І виросли пру́ття міцні́, й надавались на бе́рла воло́дарів, і височі́в між гуща́винами його зріст, — і він показався в своїй висоті́, у числе́нних галу́зках своїх!

11 И были у ней сучья крепкие, годные на скипетры владельцев, и высок был рост ее между густыми ветвями; и выказалась она высоким ростом своим, множеством ветвей своих.

12 Та була вона ви́рвана в лютості, о́б землю ки́нена, і вітер зо сходу зсушив її плід,— полама́лися й повисиха́ли вони, а її міцний прут — огонь його зжер.

12 Но была вырвана, во гневе на землю брошена, и восточный ветр иссушил плоды ее; отторжены и иссохли сучья силы ее, огонь пожрал их.

13 А тепер посадили її на пустині, у кра́ї сухому й безві́дному,—

13 Теперь она пересажена в пустыню, в землю сухости и жажды.

14 і вийшов огонь із прута́ її вітки та й пожер її плід, і немає у неї міцно́го пру́та, бе́рла на панува́ння. Це пісня жало́бна, і буде за пісню жало́би вона“.

14 И вышел огонь из сучьев лозы, пожрал плоды ее, и не осталось на ней сучьев крепких, годных на скипетр владетеля. Это плачевная песнь, и будет плачевною песнею.