ЧислаРозділ 30 |
|
1 |
|
2 І Промовляв Мойсей до голів племе́н Ізраїлевих синів, говорячи: „Оце та річ, що Господь наказав: |
|
3 Коли хто складає обі́тницю для Господа або присягне́ прися́гу заректи́ заро́ка на душу свою, хай той не порушить свого слова, — нехай зробить усе, як вийшло було з його уст. |
|
4 А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече́ заро́ка в домі свого батька в своїй мо́лодості, |
|
5 і почує її батько обітницю її та заро́ка, що зарекла́ на свою душу, та буде мовчати їй ба́тько її, то будуть важні всі обі́тниці її, і буде важний кожен зарі́к її, що вона зарекла́ на ду́шу свою́. |
|
6 А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обі́тниці її та заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, то не будуть вони важні́, а Госпо́дь пробачить їй, бо її ба́тько заборонив їй. |
|
7 А якщо буде вона замі́жня, а обі́тниці її на ній або мова уст її, що зарекла́ на душу свою, |
|
8 і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні́ обі́тниці її, і заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, будуть важні́. |
|
9 А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і унева́жнить обі́тниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла́ на свою душу, то Господь пробачить їй. |
|
10 А обі́тниця вдови та розве́деної, усе, що зарекла́ на свою душу, буде важне́ на ній. |
|
11 А якщо вона обі́тувала в домі свого чоловіка, або зарекла́ заро́ка на свою душу прися́гою, |
|
12 а чоловік її чув та змо́вчав їй, не заборонив їй, то будуть важні́ всі обі́тниці її, і кожен зарі́к, що зарекла́ на свою душу, буде важни́й. |
|
13 А якщо справді унева́жнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для заро́ків душі її, не буде важне́, — її чоловік унева́жнив їх, і Господь про́стить їй. |
|
14 Кожна обі́тниця й кожна прися́га заро́ку впокоря́ти свою душу, — чоловік її зробить важно́ю, або́ чоловік її унева́жнить її. |
|
15 А якщо чоловік її, замо́вчуючи, буде мовча́ти їй з дня на день, то зробить важни́ми всі її обі́тниці, або всі її заро́ки, що на ній; зробив їх важни́ми, бо він мовчав їй того дня, коли був почув. |
|
16 А якщо справді унева́жнить він їх по то́му, як був почув, то понесе він гріх її. |
|
17 Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між ба́тьком та його дочкою в її мо́лодості в домі батька свого“. |
ЧислаГлава 30 |
|
1 И сказал Моисей сынам Израилевым все, что повелел Господь Моисею. |
|
2 |
|
3 Если кто даст обет Господу или поклянется клятвою, возлагая обязательство на душу свою: то он не должен нарушать слова своего, но должен исполнить все, что вышло из уст его. |
|
4 Если женщина даст обет Господу и возложит на себя обязательство, в доме отца своего, в юности своей; |
|
5 И услышит отец ее обет ее и обязательство, которое она положила на душу свою, и промолчит отец ее: то все обеты ее состоятся, и всякое обязательство ее, которое она возложила на душу свою, состоится. |
|
6 Если же отец ее, услышав, запретит ей: то все обеты ее и обязательства, которые она возложила на душу свою, не состоятся, и Господь простит ей, потому что запретил ей отец ее. |
|
7 Если она выйдет в замужество, а на ней обет ее или слово уст ее, которым она возложила на себя обязательство; |
|
8 И услышит муж ее, и, услышав, промолчит: то обеты ее состоятся и обязательства ее, которые она возложила на душу свою, состоятся. |
|
9 Если же муж ее, услышав, запретит ей и отвергнет обет ее, который на ней, и безрассудно произнесенное устами ее обязательство, которое она возложила на душу свою: [то они не состоятся, потому что запретил ей муж ее,] и Господь простит ей. |
|
10 Обет вдовы и разведенной, какое бы она ни возложила обязательство на душу свою, состоится. |
|
11 Если жена в доме мужа своего дала обет или возложила обязательство на душу свою с клятвою, |
|
12 И муж ее слышал, и промолчал, и не запретил ей: то все обеты ее состоятся, и всякое обязательство, которое она возложила на душу свою, состоится. |
|
13 Если же муж ее, услышав, отвергнул их: то все вышедшее из уст ее, касательно обетов ее и обязательства души ее, не состоится, муж ее отвергнул их, и Господь простит ей. |
|
14 |
|
15 Если же муж ее молчал день за день: то он тем утвердил обеты ее, и все обязательства ее, которые на ней, утвердил, потому что он, услышав, молчал. |
|
16 А если [муж] отвергнул их, после того как услышал, то он взял на себя грех ее. |
|
17 |
ЧислаРозділ 30 |
ЧислаГлава 30 |
|
1 |
1 И сказал Моисей сынам Израилевым все, что повелел Господь Моисею. |
|
2 І Промовляв Мойсей до голів племе́н Ізраїлевих синів, говорячи: „Оце та річ, що Господь наказав: |
2 |
|
3 Коли хто складає обі́тницю для Господа або присягне́ прися́гу заректи́ заро́ка на душу свою, хай той не порушить свого слова, — нехай зробить усе, як вийшло було з його уст. |
3 Если кто даст обет Господу или поклянется клятвою, возлагая обязательство на душу свою: то он не должен нарушать слова своего, но должен исполнить все, что вышло из уст его. |
|
4 А жінка, коли складає обітницю для Господа, і зарече́ заро́ка в домі свого батька в своїй мо́лодості, |
4 Если женщина даст обет Господу и возложит на себя обязательство, в доме отца своего, в юности своей; |
|
5 і почує її батько обітницю її та заро́ка, що зарекла́ на свою душу, та буде мовчати їй ба́тько її, то будуть важні всі обі́тниці її, і буде важний кожен зарі́к її, що вона зарекла́ на ду́шу свою́. |
5 И услышит отец ее обет ее и обязательство, которое она положила на душу свою, и промолчит отец ее: то все обеты ее состоятся, и всякое обязательство ее, которое она возложила на душу свою, состоится. |
|
6 А якщо батько її заборонить їй того дня, коли був почув, усі обі́тниці її та заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, то не будуть вони важні́, а Госпо́дь пробачить їй, бо її ба́тько заборонив їй. |
6 Если же отец ее, услышав, запретит ей: то все обеты ее и обязательства, которые она возложила на душу свою, не состоятся, и Господь простит ей, потому что запретил ей отец ее. |
|
7 А якщо буде вона замі́жня, а обі́тниці її на ній або мова уст її, що зарекла́ на душу свою, |
7 Если она выйдет в замужество, а на ней обет ее или слово уст ее, которым она возложила на себя обязательство; |
|
8 і почує її чоловік, і буде мовчати їй того дня, коли почує, то будуть важні́ обі́тниці її, і заро́ки її, що зарекла́ на свою душу, будуть важні́. |
8 И услышит муж ее, и, услышав, промолчит: то обеты ее состоятся и обязательства ее, которые она возложила на душу свою, состоятся. |
|
9 А якщо того дня, коли чоловік її почув, він заборонить їй і унева́жнить обі́тниці її, що на ній, і мову уст її, що зарекла́ на свою душу, то Господь пробачить їй. |
9 Если же муж ее, услышав, запретит ей и отвергнет обет ее, который на ней, и безрассудно произнесенное устами ее обязательство, которое она возложила на душу свою: [то они не состоятся, потому что запретил ей муж ее,] и Господь простит ей. |
|
10 А обі́тниця вдови та розве́деної, усе, що зарекла́ на свою душу, буде важне́ на ній. |
10 Обет вдовы и разведенной, какое бы она ни возложила обязательство на душу свою, состоится. |
|
11 А якщо вона обі́тувала в домі свого чоловіка, або зарекла́ заро́ка на свою душу прися́гою, |
11 Если жена в доме мужа своего дала обет или возложила обязательство на душу свою с клятвою, |
|
12 а чоловік її чув та змо́вчав їй, не заборонив їй, то будуть важні́ всі обі́тниці її, і кожен зарі́к, що зарекла́ на свою душу, буде важни́й. |
12 И муж ее слышал, и промолчал, и не запретил ей: то все обеты ее состоятся, и всякое обязательство, которое она возложила на душу свою, состоится. |
|
13 А якщо справді унева́жнить їх чоловік її того дня, коли він почує, то все, що вийшло з її уст для її обітниць та для заро́ків душі її, не буде важне́, — її чоловік унева́жнив їх, і Господь про́стить їй. |
13 Если же муж ее, услышав, отвергнул их: то все вышедшее из уст ее, касательно обетов ее и обязательства души ее, не состоится, муж ее отвергнул их, и Господь простит ей. |
|
14 Кожна обі́тниця й кожна прися́га заро́ку впокоря́ти свою душу, — чоловік її зробить важно́ю, або́ чоловік її унева́жнить її. |
14 |
|
15 А якщо чоловік її, замо́вчуючи, буде мовча́ти їй з дня на день, то зробить важни́ми всі її обі́тниці, або всі її заро́ки, що на ній; зробив їх важни́ми, бо він мовчав їй того дня, коли був почув. |
15 Если же муж ее молчал день за день: то он тем утвердил обеты ее, и все обязательства ее, которые на ней, утвердил, потому что он, услышав, молчал. |
|
16 А якщо справді унева́жнить він їх по то́му, як був почув, то понесе він гріх її. |
16 А если [муж] отвергнул их, после того как услышал, то он взял на себя грех ее. |
|
17 Оце постанови, що Господь наказав був Мойсеєві, у цій справі між чоловіком та його жінкою, між ба́тьком та його дочкою в її мо́лодості в домі батька свого“. |
17 |