Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Матвiя

Розділ 27

1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.

2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.

3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,

4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.

5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.

6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.

7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,

8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.

9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,

10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.

11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.

12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.

13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“

14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.

15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.

16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.

17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“

18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.

19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.

20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.

21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.

22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“

23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“

24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.

25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“

26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.

27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.

28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.

29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.

31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.

32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.

33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,

34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.

35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.

36 І, посідавши, стерегли́ Його там.

37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.

38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.

39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,

40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“

41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:

42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!

43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.

44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.

45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!

46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“

47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.

48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.

49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.

50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.

51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,

52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,

53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.

54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“

55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.

56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.

57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.

58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.

59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,

60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.

61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.

62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,

63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.

64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.

65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.

66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.

Евангелие от Матфея

Глава 27

1 На следующее утро все главные священники и старейшины народа собрали совет, на котором решили предать Иисуса смерти.

2 Связав, они отвели и передали Его правителю Пилату.

3 Когда Иуда, предавший Иисуса, увидел, что Его осудили, то раскаялся и возвратил тридцать серебреников главным священникам и старейшинам.

4 Он сказал: «Я согрешил, предав невинную кровь». Но они сказали: «Что нам до этого? Это твоя забота!»

5 Тогда он бросил серебряные монеты в храме, пошёл и повесился.

6 Главные священники же подобрали монеты и сказали: «Не по закону класть их в храмовую копилку, так как это — цена крови».

7 Посоветовавшись, они купили на эти деньги участок земли, называвшийся полем Горшечника, чтобы там хоронить чужестранцев.

8 По этой причине это поле и по сей день называется Кровавым полем.

9 Так исполнилось пророчество, сказанное Иеремией: «Они взяли тридцать серебреников, такую цену назначили люди Израиля за Его жизнь,

10 и отдали их за поле Горшечника, как указал мне Господь».

11 Когда Иисус предстал перед Пилатом, правитель спросил Его: «Ты ли Царь Иудейский?» Иисус ответил ему: «Ты прав говоря, что Я — Царь Иудейский».

12 А когда Его обвиняли главные священники и старейшины, то Он им ничего не отвечал.

13 Тогда Пилат сказал Иисусу: «Разве Ты не слышишь все эти обвинения против Тебя?»

14 Но Он не ответил ему ни на одно обвинение, так что правитель был весьма удивлён.

15 На праздник Пасхи правитель по обычаю отпускал одного из заключённых, за которого просил народ.

16 В то время в тюрьме был известный преступник по имени Варавва.

17 И когда толпа собралась, Пилат спросил у людей: «Кого вы хотите, чтобы я освободил: Варавву или Иисуса, называемого Христом?»

18 Пилат знал, что только из зависти главные священники и старейшины доставили Иисуса к нему.

19 В то время как Пилат заседал в суде, его жена прислала к нему слугу с таким сообщением: «Не осуждай этого Праведника, потому что прошлой ночью мне приснился сон про Него, и я очень встревожена».

20 Но главные священники и старейшины убедили толпу просить за Варавву, а Иисуса предать смерти.

21 Тогда правитель спросил их: «Кого из двоих вы хотите, чтобы я отпустил?» Они ответили: «Варавву».

22 Пилат спросил: «Что сделать мне с Иисусом, называемым Христом?» И они все закричали: «Пусть распнут Его!»

23 Пилат спросил: «Почему? Что Он сделал плохого?» Но они продолжали кричать ещё громче: «Пусть распнут Его!»

24 Тогда Пилат, видя, что он не сможет убедить народ и что может начаться бунт, взял воды и на глазах у толпы умыл руки, сказав: «Я неповинен в крови Этого Человека, решайте сами».

25 Народ ответил: «Пусть Его кровь падёт на нас и на наших детей!»

26 Затем Пилат отпустил Варавву, Иисуса же он приказал избить плетью и отвести на распятие.

27 Тогда солдаты Пилата отвели Иисуса во дворец правителя, и вокруг Него собрался весь полк.

28 Раздев Его донага, они надели на Него багровые одежды.

29 Солдаты свили из колючек венок, надели Ему на голову, дали в руки посох и, издеваясь над Иисусом, пали перед Ним на колени, говоря: «Приветствуем Тебя, Царь Иудейский!»

30 Они плевали в Него, а потом взяли посох из Его руки и стали бить Иисуса по голове.

31 Наиздевавшись вдоволь, они сняли с Христа багровые одежды, надели на Него Его собственную одежду и повели на распятие.

32 По дороге солдаты встретили одного киринеянина по имени Симон и заставили его нести крест Иисуса.

33 Когда они пришли к месту под названием Голгофа, что означает «Лобное место»,

34 то дали Иисусу выпить вина, смешанного с жёлчью. Он же, попробовав, отказался его пить.

35 Распяв Христа, они бросили между собой жребий, кому что достанется из Его одежды,

36 а потом сели и стали охранять Его.

37 У Него над головой солдаты прикрепили табличку со словами обвинения: «это Иисус, Царь Иудейский».

38 Одновременно с Ним были распяты два разбойника: один справа, а другой слева от Иисуса.

39 Проходившие мимо люди выкрикивали оскорбления, кивая в Его сторону

40 и говоря: «Эй, Ты, Который собирался разрушить храм и восстановить его в три дня, спаси же Себя. Если Ты Сын Божий, сойди с креста!»

41 Главные священники вместе с законоучителями и старейшинами тоже издевались над Иисусом, говоря:

42 «Он спасал других, а Себя спасти не может. Если Он действительно Царь израильский, так пусть теперь сойдёт с креста, и мы поверим в Него!

43 Он верит в Бога, так пусть же Бог спасёт Его теперь, если Он Ему угоден. Ведь Сам Он говорил: „Я — Сын Божий”».

44 И разбойники, распятые вместе с Ним, тоже осыпали Его оскорблениями.

45 В полдень на землю опустилась тьма и не рассеивалась до трёх часов.

46 А около трёх часов Иисус воскликнул громким голосом: «Эли, Эли, лема савахтани?» — что означает: «Боже Мой, Боже Мой! Почему же Ты покинул Меня?»

47 Некоторые из тех, кто стояли поблизости, услышав это, сказали: «Он взывает к Илии!»

48 И тут же один из них побежал, намочил губку в уксусе, надел её на палку и дал Ему пить.

49 Но остальные говорили: «Оставь Его в покое. Посмотрим, появится ли Илия, чтобы спасти Его?»

50 И ещё раз закричал Иисус громким голосом и испустил дух.

51 После Его смерти завеса храма разорвалась надвое: сверху донизу, и всколыхнулась земля, и раскололись камни,

52 и открылись гробницы, и воскресло множество усопших святых,

53 и, выйдя из своих гробниц после Его воскресения, они пришли в святой город и явились множеству людей.

54 Центурион и те, кто вместе с ним сторожил Иисуса, при виде землетрясения и всех других происшествий очень перепугались и сказали: «Воистину это был Сын Божий!»

55 За этим издалека наблюдали и многие женщины, которые пришли с Иисусом из Галилеи, чтобы прислуживать Ему.

56 Среди них были Мария Магдалина, а также Мария, мать Иакова и Иосифа, и мать сыновей Зеведея.

57 Когда наступил вечер, из Аримафеи пришёл один богач по имени Иосиф, который тоже был учеником Иисуса.

58 Он пришёл к Пилату и попросил у него, чтобы тот отдал ему тело Иисуса. Пилат приказал, чтобы тело Иисуса отдали ему.

59 Иосиф взял тело, завернул его в чистый льняной покров

60 и положил в свою собственную новую гробницу, высеченную в скале. Привалив большой камень к входу в гробницу, он ушёл.

61 А Мария Магдалина и другая Мария сели напротив гробницы.

62 Всё это случилось в день Приготовления. На следующий день главные священники и фарисеи пришли к Пилату

63 и сказали: «Господин, мы вспомнили, что тот обманщик, когда был жив, сказал: „Через три дня Я воскресну”.

64 Поэтому прикажи хорошенько охранять гробницу до наступления третьего дня, чтобы не пришли Его ученики, не выкрали тело и не сказали всем: „Он воскрес из мёртвых”. Тогда последний обман будет хуже первого».

65 Пилат сказал им: «Возьмите с собой стражников и охраняйте гробницу как знаете».

66 Они пошли, наглухо закрыли гробницу, запечатали её и оставили там стражу.

Вiд Матвiя Розділ 27	Евангелие от Матфея Глава 27
1 А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.	1 На следующее утро все главные священники и старейшины народа собрали совет, на котором решили предать Иисуса смерти.
2 І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.	2 Связав, они отвели и передали Его правителю Пилату.
3 Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,	3 Когда Иуда, предавший Иисуса, увидел, что Его осудили, то раскаялся и возвратил тридцать серебреников главным священникам и старейшинам.
4 та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.	4 Он сказал: «Я согрешил, предав невинную кровь». Но они сказали: «Что нам до этого? Это твоя забота!»
5 І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.	5 Тогда он бросил серебряные монеты в храме, пошёл и повесился.
6 А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.	6 Главные священники же подобрали монеты и сказали: «Не по закону класть их в храмовую копилку, так как это — цена крови».
7 А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,	7 Посоветовавшись, они купили на эти деньги участок земли, называвшийся полем Горшечника, чтобы там хоронить чужестранцев.
8 чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.	8 По этой причине это поле и по сей день называется Кровавым полем.
9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,	9 Так исполнилось пророчество, сказанное Иеремией: «Они взяли тридцать серебреников, такую цену назначили люди Израиля за Его жизнь,
10 і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.	10 и отдали их за поле Горшечника, как указал мне Господь».
11 Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.	11 Когда Иисус предстал перед Пилатом, правитель спросил Его: «Ты ли Царь Иудейский?» Иисус ответил ему: «Ты прав говоря, что Я — Царь Иудейский».
12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.	12 А когда Его обвиняли главные священники и старейшины, то Он им ничего не отвечал.
13 Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“	13 Тогда Пилат сказал Иисусу: «Разве Ты не слышишь все эти обвинения против Тебя?»
14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.	14 Но Он не ответил ему ни на одно обвинение, так что правитель был весьма удивлён.
15 Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.	15 На праздник Пасхи правитель по обычаю отпускал одного из заключённых, за которого просил народ.
16 Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.	16 В то время в тюрьме был известный преступник по имени Варавва.
17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“	17 И когда толпа собралась, Пилат спросил у людей: «Кого вы хотите, чтобы я освободил: Варавву или Иисуса, называемого Христом?»
18 Бо він знав, що Його через за́здрощі видали.	18 Пилат знал, что только из зависти главные священники и старейшины доставили Иисуса к нему.
19 Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.	19 В то время как Пилат заседал в суде, его жена прислала к нему слугу с таким сообщением: «Не осуждай этого Праведника, потому что прошлой ночью мне приснился сон про Него, и я очень встревожена».
20 А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.	20 Но главные священники и старейшины убедили толпу просить за Варавву, а Иисуса предать смерти.
21 Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.	21 Тогда правитель спросил их: «Кого из двоих вы хотите, чтобы я отпустил?» Они ответили: «Варавву».
22 Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“	22 Пилат спросил: «Что сделать мне с Иисусом, называемым Христом?» И они все закричали: «Пусть распнут Его!»
23 А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“	23 Пилат спросил: «Почему? Что Он сделал плохого?» Но они продолжали кричать ещё громче: «Пусть распнут Его!»
24 І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.	24 Тогда Пилат, видя, что он не сможет убедить народ и что может начаться бунт, взял воды и на глазах у толпы умыл руки, сказав: «Я неповинен в крови Этого Человека, решайте сами».
25 А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“	25 Народ ответил: «Пусть Его кровь падёт на нас и на наших детей!»
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.	26 Затем Пилат отпустил Варавву, Иисуса же он приказал избить плетью и отвести на распятие.
27 Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.	27 Тогда солдаты Пилата отвели Иисуса во дворец правителя, и вокруг Него собрался весь полк.
28 І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.	28 Раздев Его донага, они надели на Него багровые одежды.
29 І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“	29 Солдаты свили из колючек венок, надели Ему на голову, дали в руки посох и, издеваясь над Иисусом, пали перед Ним на колени, говоря: «Приветствуем Тебя, Царь Иудейский!»
30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.	30 Они плевали в Него, а потом взяли посох из Его руки и стали бить Иисуса по голове.
31 А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.	31 Наиздевавшись вдоволь, они сняли с Христа багровые одежды, надели на Него Его собственную одежду и повели на распятие.
32 А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.	32 По дороге солдаты встретили одного киринеянина по имени Симон и заставили его нести крест Иисуса.
33 І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,	33 Когда они пришли к месту под названием Голгофа, что означает «Лобное место»,
34 дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.	34 то дали Иисусу выпить вина, смешанного с жёлчью. Он же, попробовав, отказался его пить.
35 А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.	35 Распяв Христа, они бросили между собой жребий, кому что достанется из Его одежды,
36 І, посідавши, стерегли́ Його там.	36 а потом сели и стали охранять Его.
37 І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.	37 У Него над головой солдаты прикрепили табличку со словами обвинения: «это Иисус, Царь Иудейский».
38 Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.	38 Одновременно с Ним были распяты два разбойника: один справа, а другой слева от Иисуса.
39 А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,	39 Проходившие мимо люди выкрикивали оскорбления, кивая в Его сторону
40 і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“	40 и говоря: «Эй, Ты, Который собирался разрушить храм и восстановить его в три дня, спаси же Себя. Если Ты Сын Божий, сойди с креста!»
41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:	41 Главные священники вместе с законоучителями и старейшинами тоже издевались над Иисусом, говоря:
42 „Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!	42 «Он спасал других, а Себя спасти не может. Если Он действительно Царь израильский, так пусть теперь сойдёт с креста, и мы поверим в Него!
43 Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.	43 Он верит в Бога, так пусть же Бог спасёт Его теперь, если Он Ему угоден. Ведь Сам Он говорил: „Я — Сын Божий”».
44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.	44 И разбойники, распятые вместе с Ним, тоже осыпали Его оскорблениями.
45 А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!	45 В полдень на землю опустилась тьма и не рассеивалась до трёх часов.
46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“	46 А около трёх часов Иисус воскликнул громким голосом: «Эли, Эли, лема савахтани?» — что означает: «Боже Мой, Боже Мой! Почему же Ты покинул Меня?»
47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.	47 Некоторые из тех, кто стояли поблизости, услышав это, сказали: «Он взывает к Илии!»
48 А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.	48 И тут же один из них побежал, намочил губку в уксусе, надел её на палку и дал Ему пить.
49 Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.	49 Но остальные говорили: «Оставь Его в покое. Посмотрим, появится ли Илия, чтобы спасти Его?»
50 А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.	50 И ещё раз закричал Иисус громким голосом и испустил дух.
51 І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,	51 После Его смерти завеса храма разорвалась надвое: сверху донизу, и всколыхнулась земля, и раскололись камни,
52 і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,	52 и открылись гробницы, и воскресло множество усопших святых,
53 а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.	53 и, выйдя из своих гробниц после Его воскресения, они пришли в святой город и явились множеству людей.
54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“	54 Центурион и те, кто вместе с ним сторожил Иисуса, при виде землетрясения и всех других происшествий очень перепугались и сказали: «Воистину это был Сын Божий!»
55 Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.	55 За этим издалека наблюдали и многие женщины, которые пришли с Иисусом из Галилеи, чтобы прислуживать Ему.
56 Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.	56 Среди них были Мария Магдалина, а также Мария, мать Иакова и Иосифа, и мать сыновей Зеведея.
57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.	57 Когда наступил вечер, из Аримафеи пришёл один богач по имени Иосиф, который тоже был учеником Иисуса.
58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.	58 Он пришёл к Пилату и попросил у него, чтобы тот отдал ему тело Иисуса. Пилат приказал, чтобы тело Иисуса отдали ему.
59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,	59 Иосиф взял тело, завернул его в чистый льняной покров
60 і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.	60 и положил в свою собственную новую гробницу, высеченную в скале. Привалив большой камень к входу в гробницу, он ушёл.
61 Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.	61 А Мария Магдалина и другая Мария сели напротив гробницы.
62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,	62 Всё это случилось в день Приготовления. На следующий день главные священники и фарисеи пришли к Пилату
63 і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.	63 и сказали: «Господин, мы вспомнили, что тот обманщик, когда был жив, сказал: „Через три дня Я воскресну”.
64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.	64 Поэтому прикажи хорошенько охранять гробницу до наступления третьего дня, чтобы не пришли Его ученики, не выкрали тело и не сказали всем: „Он воскрес из мёртвых”. Тогда последний обман будет хуже первого».
65 Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.	65 Пилат сказал им: «Возьмите с собой стражников и охраняйте гробницу как знаете».
66 І вони відійшли, і, запеча́тавши каменя, біля гро́бу сторожу поставили.	66 Они пошли, наглухо закрыли гробницу, запечатали её и оставили там стражу.

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Матвiя

Розділ 27

Евангелие от Матфея

Глава 27

Вiд Матвiя

Розділ 27

Евангелие от Матфея

Глава 27

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Матвiя

Розділ 27

Евангелие от Матфея

Глава 27

Вiд Матвiя

Розділ 27

Евангелие от Матфея

Глава 27

Старий
завіт

Новий
завіт