ЙовРозділ 4 |
|
1 |
|
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́? |
|
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв, |
|
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв! |
|
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався. |
|
6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх? |
|
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені? |
|
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її: |
|
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають! |
|
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби. |
|
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають. |
|
12 |
|
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей, |
|
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, — |
|
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм. |
|
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я: |
|
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший? |
|
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в! |
|
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені! |
|
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди. |
|
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості! |
Книга ИоваГлава 4 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
ЙовРозділ 4 |
Книга ИоваГлава 4 |
|
1 |
1 |
|
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́? |
2 |
|
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв, |
3 |
|
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв! |
4 |
|
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався. |
5 |
|
6 Хіба не була́ богобійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх? |
6 |
|
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені? |
7 |
|
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її: |
8 |
|
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають! |
9 |
|
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби. |
10 |
|
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають. |
11 |
|
12 |
12 |
|
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей, |
13 |
|
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, — |
14 |
|
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм. |
15 |
|
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я: |
16 |
|
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший? |
17 |
|
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в! |
18 |
|
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вони будуть розча́влені! |
19 |
|
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди. |
20 |
|
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості! |
21 |