CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
1 Chr. 21
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

1 Chronicles

Chapter 21

1 THEN Satan stood up against Israel and provoked David to number Israel.

2 So David said to Joab the son of Zuriah and to the princes of the people, Go, number the people of Israel from Beersheba even to Dan, and come back to me, that I may know the number of the people.

3 And Joab said to King David, May the LORD make his people a hundred times so many more as they are, and let the eyes of my lord the king see it, for they are all his servants; why then should our lord the king require this thing?

4 Nevertheless the king's word prevailed against Joab. Wherefore Joab departed and went throughout all Israel and came back to Jerusalem.

5 And Joab gave the sum of the number of the people to David. And the total number of the children of Israel was one million and one hundred thousand footmen who drew the sword; and the tribe of Judah was four hundred and seventy thousand men who drew the sword.

6 But the Levites, the priests, and the tribe of Benjamin were not counted among them; for the king's word was abominable to Joab, and Joab was unwilling to number them.

7 And the LORD was displeased with this thing, because David had numbered Israel.

8 And David said to the LORD, I have sinned greatly in that I have done this thing; but now, take away the iniquity of thy servant; for I have done very foolishly.

9 And David arose early in the morning, and the word of the LORD came to Gad, the prophet, saying,

10 Go and tell David, saying, Thus says the LORD: I offer you three disasters; choose one of them, that I may do it to you.

11 So Gad the prophet came to David and said to him, Thus says the LORD: Choose for yourself

12 Either three years of famine in the land or three months to be defeated before your enemies while they shall pursue you and rule over you or else three days the sword of the LORD in Israel. Now therefore advise what answer you will give to him who sent me to you.

13 And David said .to Gad, I am in a great distress; let me be delivered into the hands of the LORD; for his mercies are very great; but let me not be delivered into the hand of men.

14 So the LORD sent pestilence upon Israel; and there fell of Israel seventy thousand men.

15 And the LORD sent an angel to Jerusalem to destroy it; and as he was destroying it, the LORD saw and considered it and averted the disaster, and said to the angel that destroyed, You have destroyed a great many, stay now your hand. And the angel of the LORD stood by the threshing floor of Aran the Jebusite.

16 And David lifted up his eyes and saw the angel of the LORD standing between heaven and earth, having a drawn sword in his hand stretched out over Jerusalem. Then David and the elders of Israel, who were with him clothed in sackcloth, fell upon their faces.

17 And David said to the LORD, Is it not I who commanded the people to be numbered? Even I it is who have sinned, and the folly which I have committed is great; but as for these innocent sheep, what have they done? Let thy hand, O LORD my God, be against me and against my father's house; but let the plague cease from the people.

18 Then the angel of the LORD said to Gad the prophet, Go and say to David that David should go up and build an altar to the LORD in the threshing floor of Aran the Jebusite.

19 And David went up at the saying of Gad which he spoke in the name of the LORD.

20 And David saw the angel who was destroying the people, that he had stayed his hand and was destroying no more.

21 And as David came to Aran, Aran turned and saw David and went out of his threshing floor, and bowed himself to David with his face to the ground.

22 Then David said to Aran, Give me the place of this threshing floor, that I may build on it an altar to the LORD; you shall give it to me for money at a good price, that the plague may be stayed from the people.

23 And Aran said to David, Take it to you, and let my lord the king do that which is good in his eyes; and I will give you oxen also for burnt offering and the threshing instrument for wood and the wheat for the meal offering; everything which is needed I shall give it all.

24 But King David said to Aran, Far be it, but I will surely buy it with money for the full price; for I will not take that which is yours and offer a burnt offering to the LORD without cost.

25 So David bought from Aran that place of the threshing floor for fifty shekels.

26 And David built there an altar to the LORD, and offered burnt offerings and peace offerings of lambs, and prayed before the LORD and he answered him, and fire came down from heaven and consumed the burnt offerings that were upon the altar.

27 And the LORD commanded the angel; and he put back his sword again into its sheath.

28 At that time when David saw that the LORD had answered him in the threshing floor of Aran the Jebusite, then he offered there many sacrifices.

29 And he pitched there before the LORD the tabernacle which Moses had made in the wilderness when the children of Israel went forth out of Egypt.

30 At that time David was exceedingly afraid, and could not go to pray before the LORD for he was afraid because of the sword of the angel of the LORD.

1-а хронiки

Розділ 21

1 І повстав сатана́ на Ізраїля, і намо́вив Давида перелічи́ти Ізраїля.

2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: „Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!“

3 І сказав Йоа́в: „Нехай Господь додасть до наро́ду Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій ца́рю, раби мого пана? На́що буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?“

4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьо́му Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму.

5 І дав Йоав Давидові число пере́ліку наро́ду. І було́ всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витяга́ють меча, а Юди — чотири сотні й сімдеся́т тисяч чоловіка, що витягають меча.

6 А Левія та Веніямина він не перерахува́в серед них, бо царське́ слово було огидою для Йоа́ва...

7 І було зло в Божих оча́х на ту річ, — і Він ударив Ізраїля!

8 І сказав Давид до Бога: „Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!“...

9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи:

10 „Іди, і бу́деш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Госпо́дь: Три карі кладу́ Я на те́бе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ тобі“.

11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому́: „Так сказав Госпо́дь: Ви́бери собі:

12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втіка́ння перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганя́тиме тебе́, чи три дні Господнього меча та морови́ці в Краю́, і Ангол Господній бу́де нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну́ Я Тому́, Хто послав мене“...

13 І сказав Давид до Ґада: „Тяжко мені дуже! Нехай же впаду́ я в руку Господа, бо дуже велике Його милосе́рдя, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“

14 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдеся́т тисяч чоловіка!

15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб зни́щити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це ли́хо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: „Забагато тепер! Попусти свою ру́ку!“ А Ангол Господній стояв при то́ці євусе́янина Орнана.

16 I підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був ви́тягнений меч, скеро́ваний на Єрусалим. І впав Давид та ті старші́, покриті вере́тами, на обличчя свої.

17 І сказав Давид до Бога: „Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці ві́вці — що́ зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на наро́ді Твоє́му, щоб погубити його“.

18 А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити же́ртівника для Господа на току євусе́янина Орнана.

19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені.

20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, похова́лися. А Орнан молотив пшеницю.

21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із то́ку, і поклонився Дави́дові обличчям до землі.

22 І сказав Давид до Орнана: „Дай же мені місце цього то́ку, й я збудую на ньому же́ртівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, — і буде стри́мана морови́ця від наро́ду“.

23 І сказав Орнан до Давида: „Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в оча́х його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопа́лення, а молота́рки — на дро́ва, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!“

24 І сказав цар Давид до Орнана: „Ні, бо купу́ючи, куплю́ за срібло повної ваги, бо не піднесу́ твого в жертві для Господа, і не спалю́ цілопа́лення да́рмо!“

25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень ше́клів.

26 І збудував там Давид же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому́ огнем із небе́с на же́ртівник цілопа́лення.

27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до пі́хов його́.

28 Того ча́су, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току́ євусе́янина Орнана, то прино́сив там жертву.

29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та же́ртівник цілопа́лення були того ча́су на па́гірку в Ґів'оні.

30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настра́шився меча Господнього Ангола.

1 Chronicles

Chapter 21

1-а хронiки

Розділ 21

1 THEN Satan stood up against Israel and provoked David to number Israel.

1 І повстав сатана́ на Ізраїля, і намо́вив Давида перелічи́ти Ізраїля.

2 So David said to Joab the son of Zuriah and to the princes of the people, Go, number the people of Israel from Beersheba even to Dan, and come back to me, that I may know the number of the people.

2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: „Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!“

3 And Joab said to King David, May the LORD make his people a hundred times so many more as they are, and let the eyes of my lord the king see it, for they are all his servants; why then should our lord the king require this thing?

3 І сказав Йоа́в: „Нехай Господь додасть до наро́ду Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій ца́рю, раби мого пана? На́що буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?“

4 Nevertheless the king's word prevailed against Joab. Wherefore Joab departed and went throughout all Israel and came back to Jerusalem.

4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьо́му Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму.

5 And Joab gave the sum of the number of the people to David. And the total number of the children of Israel was one million and one hundred thousand footmen who drew the sword; and the tribe of Judah was four hundred and seventy thousand men who drew the sword.

5 І дав Йоав Давидові число пере́ліку наро́ду. І було́ всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витяга́ють меча, а Юди — чотири сотні й сімдеся́т тисяч чоловіка, що витягають меча.

6 But the Levites, the priests, and the tribe of Benjamin were not counted among them; for the king's word was abominable to Joab, and Joab was unwilling to number them.

6 А Левія та Веніямина він не перерахува́в серед них, бо царське́ слово було огидою для Йоа́ва...

7 And the LORD was displeased with this thing, because David had numbered Israel.

7 І було зло в Божих оча́х на ту річ, — і Він ударив Ізраїля!

8 And David said to the LORD, I have sinned greatly in that I have done this thing; but now, take away the iniquity of thy servant; for I have done very foolishly.

8 І сказав Давид до Бога: „Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!“...

9 And David arose early in the morning, and the word of the LORD came to Gad, the prophet, saying,

9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи:

10 Go and tell David, saying, Thus says the LORD: I offer you three disasters; choose one of them, that I may do it to you.

10 „Іди, і бу́деш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Госпо́дь: Три карі кладу́ Я на те́бе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ тобі“.

11 So Gad the prophet came to David and said to him, Thus says the LORD: Choose for yourself

11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому́: „Так сказав Госпо́дь: Ви́бери собі:

12 Either three years of famine in the land or three months to be defeated before your enemies while they shall pursue you and rule over you or else three days the sword of the LORD in Israel. Now therefore advise what answer you will give to him who sent me to you.

12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втіка́ння перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганя́тиме тебе́, чи три дні Господнього меча та морови́ці в Краю́, і Ангол Господній бу́де нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну́ Я Тому́, Хто послав мене“...

13 And David said .to Gad, I am in a great distress; let me be delivered into the hands of the LORD; for his mercies are very great; but let me not be delivered into the hand of men.

13 І сказав Давид до Ґада: „Тяжко мені дуже! Нехай же впаду́ я в руку Господа, бо дуже велике Його милосе́рдя, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“

14 So the LORD sent pestilence upon Israel; and there fell of Israel seventy thousand men.

14 І дав Господь морови́цю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдеся́т тисяч чоловіка!

15 And the LORD sent an angel to Jerusalem to destroy it; and as he was destroying it, the LORD saw and considered it and averted the disaster, and said to the angel that destroyed, You have destroyed a great many, stay now your hand. And the angel of the LORD stood by the threshing floor of Aran the Jebusite.

15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб зни́щити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це ли́хо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: „Забагато тепер! Попусти свою ру́ку!“ А Ангол Господній стояв при то́ці євусе́янина Орнана.

16 And David lifted up his eyes and saw the angel of the LORD standing between heaven and earth, having a drawn sword in his hand stretched out over Jerusalem. Then David and the elders of Israel, who were with him clothed in sackcloth, fell upon their faces.

16 I підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був ви́тягнений меч, скеро́ваний на Єрусалим. І впав Давид та ті старші́, покриті вере́тами, на обличчя свої.

17 And David said to the LORD, Is it not I who commanded the people to be numbered? Even I it is who have sinned, and the folly which I have committed is great; but as for these innocent sheep, what have they done? Let thy hand, O LORD my God, be against me and against my father's house; but let the plague cease from the people.

17 І сказав Давид до Бога: „Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці ві́вці — що́ зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на наро́ді Твоє́му, щоб погубити його“.

18 Then the angel of the LORD said to Gad the prophet, Go and say to David that David should go up and build an altar to the LORD in the threshing floor of Aran the Jebusite.

18 А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити же́ртівника для Господа на току євусе́янина Орнана.

19 And David went up at the saying of Gad which he spoke in the name of the LORD.

19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені.

20 And David saw the angel who was destroying the people, that he had stayed his hand and was destroying no more.

20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, похова́лися. А Орнан молотив пшеницю.

21 And as David came to Aran, Aran turned and saw David and went out of his threshing floor, and bowed himself to David with his face to the ground.

21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із то́ку, і поклонився Дави́дові обличчям до землі.

22 Then David said to Aran, Give me the place of this threshing floor, that I may build on it an altar to the LORD; you shall give it to me for money at a good price, that the plague may be stayed from the people.

22 І сказав Давид до Орнана: „Дай же мені місце цього то́ку, й я збудую на ньому же́ртівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, — і буде стри́мана морови́ця від наро́ду“.

23 And Aran said to David, Take it to you, and let my lord the king do that which is good in his eyes; and I will give you oxen also for burnt offering and the threshing instrument for wood and the wheat for the meal offering; everything which is needed I shall give it all.

23 І сказав Орнан до Давида: „Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в оча́х його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопа́лення, а молота́рки — на дро́ва, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!“

24 But King David said to Aran, Far be it, but I will surely buy it with money for the full price; for I will not take that which is yours and offer a burnt offering to the LORD without cost.

24 І сказав цар Давид до Орнана: „Ні, бо купу́ючи, куплю́ за срібло повної ваги, бо не піднесу́ твого в жертві для Господа, і не спалю́ цілопа́лення да́рмо!“

25 So David bought from Aran that place of the threshing floor for fifty shekels.

25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень ше́клів.

26 And David built there an altar to the LORD, and offered burnt offerings and peace offerings of lambs, and prayed before the LORD and he answered him, and fire came down from heaven and consumed the burnt offerings that were upon the altar.

26 І збудував там Давид же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому́ огнем із небе́с на же́ртівник цілопа́лення.

27 And the LORD commanded the angel; and he put back his sword again into its sheath.

27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до пі́хов його́.

28 At that time when David saw that the LORD had answered him in the threshing floor of Aran the Jebusite, then he offered there many sacrifices.

28 Того ча́су, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току́ євусе́янина Орнана, то прино́сив там жертву.

29 And he pitched there before the LORD the tabernacle which Moses had made in the wilderness when the children of Israel went forth out of Egypt.

29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та же́ртівник цілопа́лення були того ча́су на па́гірку в Ґів'оні.

30 At that time David was exceedingly afraid, and could not go to pray before the LORD for he was afraid because of the sword of the angel of the LORD.

30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настра́шився меча Господнього Ангола.

1.0x