CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Luke 1
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Luke

Chapter 1

1 SINCE many have desired to have in writing the story of those works, with which we are familiar,

2 According to what was handed down to us by those who from the beginning were eyewitnesses and ministers of that very word,

3 And since these were seen by me also because I was near and considered them all very carefully, I will therefore write to you everything in its order, most honorable Theophilus,

4 So that you may know the truth of the words, by which you were made a convert.

5 There was in the days of Herod, king of Judaea, a priest whose name was Zacharias, of the order of ministry of the house of Abijah; and his wife was of the daughters of Aaron, and her name was Elizabeth.

6 They were both righteous before God, and walked in all his commandments, and in the righteousness of the Lord without blame.

7 But they had no son, because Elizabeth was barren, and they were both well on in years.

8 And it happened, while he was ministering in the order of his ministry before God,

9 According to the custom of the priesthood, his turn came to burn incense; so he entered the temple of the Lord.

10 And all the congregation of the people prayed outside, at the time of incense.

11 And the angel of the Lord appeared to Zacharias, standing on the right of the altar of incense.

12 And when Zacharias saw him he became dumbfounded, and fear came upon him.

13 And the angel said to him, Fear not, Zacharias; for your prayer has been heard, and your wife Elizabeth will bear you a son, and you will call his name John.

14 And you will have joy and gladness; and a great many will rejoice at his birth.

15 For he will be great before the Lord, and he will not drink wine and strong drink; and he will be filled with the Holy Spirit, while he is still in the womb of his mother.

16 And many Israelites he will cause to turn to the Lord their God.

17 And he will go before them with the spirit and the power of Elijah, to turn the hearts of parents to their children, and those who are disobedient to the wisdom of the righteous; and he will prepare a true people for the Lord.

18 And Zacharias said to the angel, How will I understand this? for I am an old man, and my wife is well on in years.

19 And the angel answered, saying to him, I am Gabriel, who stand in the presence of God; and I am sent to speak to you, and to bring you these glad tidings.

20 From henceforth you will be dumb, and not able to speak, till the day these things happen, because you did not believe these my words which are to be fulfilled in their time.

21 Now the people stood waiting for Zacharias, and wondered because he remained so long in the temple.

22 When Zacharias came out, he could not speak with them; and they understood that he had seen a vision in the temple; and he made signs to them with his eyes, but remained dumb.

23 And when the days of his ministry were finished, he went to his house.

24 And it happened after those days, his wife Elizabeth conceived, and hid herself for five months; and she said,

25 The Lord has done these things to me in the days that he has been mindful of me, to remove my reproach among men.

26 Now in the sixth month the angel Gabriel was sent from God to Galilee, to a city called Nazareth,

27 To a virgin who was acquired for a price for a man named Joseph, of the house of David; and the name of the virgin was Mary.

28 And the angel went in and said to her, Peace be to you, O full of grace; our Lord is with you, O blessed one among women.

29 When she saw him, she was disturbed at his word, and wondered what kind of salutation this could be.

30 And the angel said to her, Fear not, Mary; for you have found grace with God.

31 For behold, you will conceive and give birth to a son, and you will call his name Jesus.

32 He will be great, and he will be called the Son of the Highest; and the Lord God will give him the throne of his father David.

33 And he will rule over the house of Jacob for ever; and there will be no limit to his kingdom.

34 Then Mary said to the angel, How can this be, for no man has known me.

35 The angel answered and said to her, The Holy Spirit will come, and the power of the Highest will rest upon you; therefore the one who is to be born of you is holy, and he will be called the Son of God.

36 And behold, Elizabeth your kinswoman has also conceived a son in her old age; and yet this is the sixth month with her, who is called barren.

37 For nothing is impossible for God.

38 Mary said, Here I am, a handmaid of the Lord; let it be to me according to your word. And the angel went away from her.

39 In those days, Mary rose up, and went hurriedly to a mountain, to a city of Judaea.

40 And she entered the house of Zacharias, and saluted Elizabeth.

41 And when Elizabeth heard the salutation of Mary, the babe leaped in her womb; and Elizabeth was filled with the Holy Spirit.

42 And she cried in a loud voice, and said to Mary, Blessed are you among women, and blessed is the fruit of your womb.

43 How does this happen to me, that the mother of my Lord should come to me?

44 For behold, when the voice of your salutation fell on my ears, the babe in my womb leaped with great joy.

45 And blessed is she who believed; for there will be a fulfillment of the things which were spoken to her from the Lord.

46 And Mary said, My soul magnifies the Lord,

47 And my spirit rejoices in God my Saviour.

48 For he has regarded the meekness of his handmaid; for behold, from henceforth, all generations shall envy me.

49 For he who is mighty has done great things to me; holy is his name.

50 And his mercy is for centuries and generations, upon those who fear him.

51 He has brought victory with his arm; he has scattered the proud in the imagination of their heart.

52 He has put down the mighty from their seats, and he has lifted up the meek.

53 He has filled the hungry with good things; and dismissed the rich empty.

54 He has helped his servant Israel, and has remembered his mercy,

55 Just as he spoke with our forefathers, with Abraham, and with his seed for ever.

56 Mary stayed with Elizabeth about three months, and then returned to her own home.

57 Now the time came for Elizabeth to be delivered, and she gave birth to a son.

58 And when her neighbors and relatives heard that God had increased his mercy to her, they rejoiced with her.

59 And it happened on the eighth day, they came to circumcise the boy; and they would have called him Zacharias, after the name of his father.

60 And his mother answered and said to them, Not so; but he should be called John.

61 And they said to her, There is no man in your family, who is called by this name.

62 Then they made signs to his father, what he wanted to call him.

63 And he asked for a tablet and wrote, saying, John is his name. And every one was surprised.

64 And immediately his mouth and his tongue were opened, and he spoke and blessed God.

65 And fear came on all their neighbors; and these things were spoken throughout the mountain of Judaea.

66 And all who heard it reasoned in their hearts, saying, What a boy he will be! And the hand of the Lord was with him.

67 And his father Zacharias was filled with the Holy Spirit, and prophesied, and said,

68 Blessed is the Lord, the God of Israel; for he has visited his people and wrought a salvation for them.

69 And he has raised up a horn of salvation for us in the house of his servant David;

70 Just as he spoke by the mouth of his holy prophets who have been for ages,

71 That he would save us from our enemies, and from the hand of all who hate us.

72 He has shown mercy to our fathers, and he has remembered his holy covenants;

73 And the oaths which he swore to Abraham our father,

74 To grant to us, that we may be saved from the hand of our enemies, and serve before him without fear,

75 In justice and righteousness all our days.

76 And you, boy, will be called the prophet of the Highest; for you will go before the face of the Lord, to prepare his way;

77 To give knowledge of life to his people by the forgiveness of their sins,

78 Through the mercy and kindness of our God; whereby we shall be visited by a ray from above,

79 To give light to those who sit in darkness and in the shadow of death, to guide our feet into the way of peace.

80 The boy grew and became strong in spirit; and he was in the desert until the day of his appearance to Israel.

Вiд Луки

Розділ 1

1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.

Luke

Chapter 1

Вiд Луки

Розділ 1

1 SINCE many have desired to have in writing the story of those works, with which we are familiar,

1 Через те, що багато-хто брались складати опо́вість про спра́ви, які стались між нами,

2 According to what was handed down to us by those who from the beginning were eyewitnesses and ministers of that very word,

2 як нам ті розповіли, хто споча́тку були самови́дцями й слу́гами Сло́ва,

3 And since these were seen by me also because I was near and considered them all very carefully, I will therefore write to you everything in its order, most honorable Theophilus,

3 тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодосто́йний Тео́філе,

4 So that you may know the truth of the words, by which you were made a convert.

4 щоб пізнав ти істо́ту науки, якої навчився.

5 There was in the days of Herod, king of Judaea, a priest whose name was Zacharias, of the order of ministry of the house of Abijah; and his wife was of the daughters of Aaron, and her name was Elizabeth.

5 За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я́ Заха́рій, з денної черги́ Аві́я, та дружина його із дочо́к Ааро́нових, а ім'я́ їй Єлисавета.

6 They were both righteous before God, and walked in all his commandments, and in the righteousness of the Lord without blame.

6 І обо́є вони були праведні перед Богом, бездоганно сповня́ючи заповіді й постанови Господні.

7 But they had no son, because Elizabeth was barren, and they were both well on in years.

7 А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, — та й віку старого обо́є були́.

8 And it happened, while he was ministering in the order of his ministry before God,

8 І ось раз, як у порядку своєї черги́ він служив перед Богом,

9 According to the custom of the priesthood, his turn came to burn incense; so he entered the temple of the Lord.

9 за звича́єм свяще́нства, жеребко́м йому випало до Господнього храму ввійти й покади́ти.

10 And all the congregation of the people prayed outside, at the time of incense.

10 Під час же каді́ння вся бе́зліч народу молилась знадво́ру.

11 And the angel of the Lord appeared to Zacharias, standing on the right of the altar of incense.

11 І з'явивсь йому ангол Господній, ставши право́руч кадильного же́ртівника.

12 And when Zacharias saw him he became dumbfounded, and fear came upon him.

12 І стриво́живсь Захарій, побачивши, і о́страх на нього напав.

13 And the angel said to him, Fear not, Zacharias; for your prayer has been heard, and your wife Elizabeth will bear you a son, and you will call his name John.

13 А ангол до нього промовив: „Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружи́на твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому йме́ння Іван.

14 And you will have joy and gladness; and a great many will rejoice at his birth.

14 І він буде на радість та втіху тобі, і з його наро́дження багато-хто втішаться.

15 For he will be great before the Lord, and he will not drink wine and strong drink; and he will be filled with the Holy Spirit, while he is still in the womb of his mother.

15 Бо він бу́де великий у Господа, „ні вина, ні п'янко́го напо́ю не питиме“, і напо́вниться Духом Святим ще з утро́би своєї матері.

16 And many Israelites he will cause to turn to the Lord their God.

16 І багато синів із Ізраїля він наве́рне до їхнього Господа Бога.

17 And he will go before them with the spirit and the power of Elijah, to turn the hearts of parents to their children, and those who are disobedient to the wisdom of the righteous; and he will prepare a true people for the Lord.

17 І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, „щоб серця́ батьків приверну́ти до дітей“, і неслухняних — до мудрости праведних, щоб готових людей споряди́ти для Господа“.

18 And Zacharias said to the angel, How will I understand this? for I am an old man, and my wife is well on in years.

18 І промовив Захарій до Ангола: „Із чо́го пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похи́лого віку“.

19 And the angel answered, saying to him, I am Gabriel, who stand in the presence of God; and I am sent to speak to you, and to bring you these glad tidings.

19 А ангол прорік йому в відповідь: „Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене по́слано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Нови́ну.

20 From henceforth you will be dumb, and not able to speak, till the day these things happen, because you did not believe these my words which are to be fulfilled in their time.

20 І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться ча́су свого́!“

21 Now the people stood waiting for Zacharias, and wondered because he remained so long in the temple.

21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого́ забаривсь він у храмі.

22 When Zacharias came out, he could not speak with them; and they understood that he had seen a vision in the temple; and he made signs to them with his eyes, but remained dumb.

22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки́ їм давав, — і залиши́вся німий.

23 And when the days of his ministry were finished, he went to his house.

23 І як дні його служби скінчи́лись, він вернувся до дому свого́.

24 And it happened after those days, his wife Elizabeth conceived, and hid herself for five months; and she said,

24 А після тих днів зачала́ його дружи́на Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

25 The Lord has done these things to me in the days that he has been mindful of me, to remove my reproach among men.

25 „Так для мене Господь учинив за тих днів, коли згля́нувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми́!“

26 Now in the sixth month the angel Gabriel was sent from God to Galilee, to a city called Nazareth,

26 А шостого місяця від Бога був по́сланий ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я́ Назаре́т,

27 To a virgin who was acquired for a price for a man named Joseph, of the house of David; and the name of the virgin was Mary.

27 до діви, що заручена з мужем була́, на ім'я́ йому Йо́сип, із дому Давидового, а ім'я́ діві — Марі́я.

28 And the angel went in and said to her, Peace be to you, O full of grace; our Lord is with you, O blessed one among women.

28 І, ввійшовши до неї, промовив: „Раді́й, благода́тная, Госпо́дь із тобою! Ти благослове́нна між жо́нами!“

29 When she saw him, she was disturbed at his word, and wondered what kind of salutation this could be.

29 Вона ж затриво́жилась словом, та й стала розду́мувати, що́ б то значило це привіта́ння.

30 And the angel said to her, Fear not, Mary; for you have found grace with God.

30 А ангол промовив до неї: „Не бійся, Маріє, — бо в Бога благода́ть ти знайшла́!

31 For behold, you will conceive and give birth to a son, and you will call his name Jesus.

31 І ось ти в утро́бі зачне́ш, і Сина породиш, і даси Йому йме́ння Ісус.

32 He will be great, and he will be called the Son of the Highest; and the Lord God will give him the throne of his father David.

32 Він же буде Великий, і Сином Всеви́шнього зва́ний, і Господь Бог дасть Йому престола Його ба́тька Давида.

33 And he will rule over the house of Jacob for ever; and there will be no limit to his kingdom.

33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюва́нню Його не буде кінця“.

34 Then Mary said to the angel, How can this be, for no man has known me.

34 А Марія озвалась до ангола: „Як же станеться це, коли мужа не знаю?“

35 The angel answered and said to her, The Holy Spirit will come, and the power of the Highest will rest upon you; therefore the one who is to be born of you is holy, and he will be called the Son of God.

35 І ангол промовив у відповідь їй: „Дух Святий зли́не на тебе, і Всеви́шнього сила обго́рне тебе, через те то й Святе, що наро́диться, бу́де Син Божий!

36 And behold, Elizabeth your kinswoman has also conceived a son in her old age; and yet this is the sixth month with her, who is called barren.

36 А ото твоя родичка Єлисаве́та — і вона зачала́ в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

37 For nothing is impossible for God.

37 Бо „для Бога нема неможливої жодної речі!“

38 Mary said, Here I am, a handmaid of the Lord; let it be to me according to your word. And the angel went away from her.

38 А Марія промовила: „Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!“ І відійшов а́нгол від неї.

39 In those days, Mary rose up, and went hurriedly to a mountain, to a city of Judaea.

39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську око́лицю, у місто Юдине.

40 And she entered the house of Zacharias, and saluted Elizabeth.

40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоро́вила Єлисавету.

41 And when Elizabeth heard the salutation of Mary, the babe leaped in her womb; and Elizabeth was filled with the Holy Spirit.

41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпота́ла дитина в утро́бі її. І Єлисавета напо́внилась Духом Святим,

42 And she cried in a loud voice, and said to Mary, Blessed are you among women, and blessed is the fruit of your womb.

42 і скрикнула голосом гучним, та й прорекла́: „Благослове́нна Ти між жо́нами, і благослове́нний Плід утро́би твоєї!

43 How does this happen to me, that the mother of my Lord should come to me?

43 І звідкіля́ мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

44 For behold, when the voice of your salutation fell on my ears, the babe in my womb leaped with great joy.

44 Бо як тільки в ву́хах моїх голос привіту твого забрині́в, — від ра́дощів затріпота́ла дитина в утробі моїй!

45 And blessed is she who believed; for there will be a fulfillment of the things which were spoken to her from the Lord.

45 Блаженна ж та, що повірила, бо спо́вниться проре́чене їй від Господа!“

46 And Mary said, My soul magnifies the Lord,

46 А Марія промовила: „Велича́є душа моя Господа,

47 And my spirit rejoices in God my Saviour.

47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

48 For he has regarded the meekness of his handmaid; for behold, from henceforth, all generations shall envy me.

48 що зглянувся Він на поко́ру Своєї раби, бо ось від ча́су цього́ всі ро́ди мене за блаженну вважатимуть,

49 For he who is mighty has done great things to me; holy is his name.

49 бо велике вчинив мені Поту́жний! Його ж Іме́ння святе,

50 And his mercy is for centuries and generations, upon those who fear him.

50 і милість Його́ з роду в рід на тих, хто боїться Його́!

51 He has brought victory with his arm; he has scattered the proud in the imagination of their heart.

51 Він показує міць Свого раме́на, розпорошує тих, хто пиша́ється думкою серця свого́!

52 He has put down the mighty from their seats, and he has lifted up the meek.

52 Він могутніх скидає з престолів, підіймає покі́рливих,

53 He has filled the hungry with good things; and dismissed the rich empty.

53 удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чи́м!

54 He has helped his servant Israel, and has remembered his mercy,

54 Пригорну́в Він Ізраїля, Свого слугу, щоб ми́лість згадати,

55 Just as he spoke with our forefathers, with Abraham, and with his seed for ever.

55 як прорік був Він нашим отця́м, — Аврааму й насінню його аж повіки!“

56 Mary stayed with Elizabeth about three months, and then returned to her own home.

56 І залиша́лась у неї Марія щось місяців зо́ три, та й вернулась до дому свого́.

57 Now the time came for Elizabeth to be delivered, and she gave birth to a son.

57 А Єлисаветі настав час родити, — і сина вона породила.

58 And when her neighbors and relatives heard that God had increased his mercy to her, they rejoiced with her.

58 І почули сусіди й роди́на її, що Господь Свою милість велику на неї послав, — та й утішалися ра́зом із нею.

59 And it happened on the eighth day, they came to circumcise the boy; and they would have called him Zacharias, after the name of his father.

59 І сталося во́сьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йме́нням ба́тька його — Заха́рій.

60 And his mother answered and said to them, Not so; but he should be called John.

60 І озвалася мати його та й сказала: „Ні, — нехай на́званий буде Іван!“

61 And they said to her, There is no man in your family, who is called by this name.

61 А до неї сказали: „Таж у роди́ні твоїй нема жодного, який на́званий був тим ім'я́м!“

62 Then they made signs to his father, what he wanted to call him.

62 І кива́ли до батька його, — як хотів би назвати його?

63 And he asked for a tablet and wrote, saying, John is his name. And every one was surprised.

63 Попросивши ж табличку, написав він слова́: „Іван імення йому“. І всі дивувались.

64 And immediately his mouth and his tongue were opened, and he spoke and blessed God.

64 І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, — і він став говорити, благословляючи Бога!

65 And fear came on all their neighbors; and these things were spoken throughout the mountain of Judaea.

65 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верхови́нах юдейських проне́слася чутка про це все.

66 And all who heard it reasoned in their hearts, saying, What a boy he will be! And the hand of the Lord was with him.

66 А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: „Чим то буде дитина оця?“ І Господня рука була з нею.

67 And his father Zacharias was filled with the Holy Spirit, and prophesied, and said,

67 Його ж батько Захарій напо́внився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

68 Blessed is the Lord, the God of Israel; for he has visited his people and wrought a salvation for them.

68 „Благослове́нний Госпо́дь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

69 And he has raised up a horn of salvation for us in the house of his servant David;

69 Він ріг спасі́ння підні́с нам у домі Давида, Свого слуги,

70 Just as he spoke by the mouth of his holy prophets who have been for ages,

70 як був заповів відвіку уста́ми святих пророків Своїх,

71 That he would save us from our enemies, and from the hand of all who hate us.

71 що від ворогі́в наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

72 He has shown mercy to our fathers, and he has remembered his holy covenants;

72 що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

73 And the oaths which he swore to Abraham our father,

73 що дотримає й нам ту прися́гу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю́ нашому,

74 To grant to us, that we may be saved from the hand of our enemies, and serve before him without fear,

74 щоб ми, ви́зволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

75 In justice and righteousness all our days.

75 у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

76 And you, boy, will be called the prophet of the Highest; for you will go before the face of the Lord, to prepare his way;

76 Ти ж, дитино, станеш пророком Всеви́шнього, бо будеш ходи́ти перед Господом, щоб дорогу Йому приготува́ти,

77 To give knowledge of life to his people by the forgiveness of their sins,

77 щоб наро́ду Його дати пізнати спасі́ння у відпу́щенні їхніх гріхів,

78 Through the mercy and kindness of our God; whereby we shall be visited by a ray from above,

78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

79 To give light to those who sit in darkness and in the shadow of death, to guide our feet into the way of peace.

79 щоб світити всім тим, хто перебуває в те́мряві й тіні смерте́льній, щоб спрямува́ти наші ноги на дорогу спокою!“

80 The boy grew and became strong in spirit; and he was in the desert until the day of his appearance to Israel.

80 А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебува́ла в пустинях до дня свого з'я́влення перед Ізраїлем.