CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Быт. 23
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Бытие

Глава 23

1 Сарра прожила сто двадцать семь лет.

2 Умерла она в Кирьят-Арбе (именуемой теперь Хевроном), в земле ханаанской. Авраам пришел и горевал о Сарре, оплакивал ее,

3 а затем, поднявшись и оставив усопшую, Авраам повел разговор с хеттами:

4 «Среди вас я всего лишь пришлый, на время поселившийся здесь человек; дайте мне возможность приобрести у вас в собственность место для погребения, чтобы можно мне было похоронить умершую свою».

5 Хетты так ответили Аврааму:

6 «Выслушай нас, господин наш! Ты среди нас — князь милостью Божьей. В лучшей из наших гробниц похорони свою умершую. Никто из нас не откажет тебе в месте захоронения для погребения умершей твоей».

7 Авраам поднялся и, низко поклонившись жителям земли той, хеттам,

8 сказал им: «Если вы согласны помочь мне с погребением умершей моей, замолвите за меня слово Эфрону, сыну Цохарову,

9 чтобы уступил он мне принадлежащую ему пещеру Махпела, что на краю его поля. Пусть он при вас продаст мне ее за полную цену, дабы была у меня своя родовая усыпальница».

10 Сам Эфрон-хетт сидел тогда вместе с другими хеттами у городских ворот и перед всеми, кто был там, отвечал Аврааму:

11 «Нет, господин мой! Послушай меня! Я дарю тебе поле и вместе с ним отдаю тебе и пещеру, которая на нем. Здесь в присутствии соплеменников моих тебе даю ее. Иди и хорони усопшую свою».

12 Авраам опять низко поклонился жителям той земли

13 и сказал Эфрону перед всеми собравшимися: «И всё же, если бы ты только послушал меня! Я уплачу тебе за поле, сколько оно стоит; получи с меня положенное, и я похороню там умершую свою».

14 Эфрон ответил Аврааму:

15 «Раз уж ты так настаиваешь, тогда послушай, господин мой! Эта земля стоит четыреста шекелей серебра, что это для нас с тобой?! Похорони усопшую свою!»

16 Авраам согласился с предложением Эфрона и отвесил ему столько серебра, сколько тот назначил в присутствии хеттов: четыреста шекелей серебра, по весу, принятому у купцов.

17 Так принадлежавшее Эфрону поле, что при Махпеле, на востоке от Мамре, поле и пещера, которая на нем, и все деревья в пределах всего этого поля — всё это перешло

18 в законную собственность Авраама, и свидетелями тому были все те хетты, что собрались у городских ворот.

19 После этого Авраам похоронил Сарру, жену свою, в Ханаане в пещере Махпела, на востоке от Мамре, что ныне Хевроном зовется.

20 И при этом поле, принадлежавшее хеттам, и пещера на нем перешли в собственность Авраама как место для погребения.

Буття

Розділ 23

1 І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, — літа життя Сарриного.

2 І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, — це Хеврон у кра́ї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.

3 І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи:

4 „Я прихо́дько й захо́жий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого“.

5 І відповіли́ сини Хетові Авраамові, та й сказали йому:

6 Послухай нас, пане мій, — ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою“.

7 І встав Авраам, і вклонився наро́ду тієї землі, синам Хетовим,

8 та й промовив до них і сказав: „Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового,

9 і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, — хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу“.

10 А Ефрон пробува́в серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи:

11 „Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, — на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою“.

12 І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі,

13 та й сказав до Ефрона, так що чув був наро́д тієї землі, говорячи: „Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, — візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою“.

14 А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому:

15 „Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, — що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!“

16 І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, — чотири сотні шеклів срібла купецької ваги.

17 І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо,

18 купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його.

19 І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, — це Хеврон у землі ханаанській.

20 І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.

Бытие

Глава 23

Буття

Розділ 23

1 Сарра прожила сто двадцать семь лет.

1 І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, — літа життя Сарриного.

2 Умерла она в Кирьят-Арбе (именуемой теперь Хевроном), в земле ханаанской. Авраам пришел и горевал о Сарре, оплакивал ее,

2 І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, — це Хеврон у кра́ї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.

3 а затем, поднявшись и оставив усопшую, Авраам повел разговор с хеттами:

3 І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи:

4 «Среди вас я всего лишь пришлый, на время поселившийся здесь человек; дайте мне возможность приобрести у вас в собственность место для погребения, чтобы можно мне было похоронить умершую свою».

4 „Я прихо́дько й захо́жий між вами. Дайте в себе мені власність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого“.

5 Хетты так ответили Аврааму:

5 І відповіли́ сини Хетові Авраамові, та й сказали йому:

6 «Выслушай нас, господин наш! Ты среди нас — князь милостью Божьей. В лучшей из наших гробниц похорони свою умершую. Никто из нас не откажет тебе в месте захоронения для погребения умершей твоей».

6 Послухай нас, пане мій, — ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небіжку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжку твою“.

7 Авраам поднялся и, низко поклонившись жителям земли той, хеттам,

7 І встав Авраам, і вклонився наро́ду тієї землі, синам Хетовим,

8 сказал им: «Если вы согласны помочь мне с погребением умершей моей, замолвите за меня слово Эфрону, сыну Цохарову,

8 та й промовив до них і сказав: „Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового,

9 чтобы уступил он мне принадлежащую ему пещеру Махпела, что на краю его поля. Пусть он при вас продаст мне ее за полную цену, дабы была у меня своя родовая усыпальница».

9 і нехай мені дасть він печеру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, — хай мені її дасть поміж вами на власність для гробу“.

10 Сам Эфрон-хетт сидел тогда вместе с другими хеттами у городских ворот и перед всеми, кто был там, отвечал Аврааму:

10 А Ефрон пробува́в серед Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи:

11 «Нет, господин мой! Послушай меня! Я дарю тебе поле и вместе с ним отдаю тебе и пещеру, которая на нем. Здесь в присутствии соплеменников моих тебе даю ее. Иди и хорони усопшую свою».

11 „Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, — на очах синів народу мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою“.

12 Авраам опять низко поклонился жителям той земли

12 І вклонивсь Авраам перед народом тієї землі,

13 и сказал Эфрону перед всеми собравшимися: «И всё же, если бы ты только послушал меня! Я уплачу тебе за поле, сколько оно стоит; получи с меня положенное, и я похороню там умершую свою».

13 та й сказав до Ефрона, так що чув був наро́д тієї землі, говорячи: „Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, — візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою“.

14 Эфрон ответил Аврааму:

14 А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому:

15 «Раз уж ты так настаиваешь, тогда послушай, господин мой! Эта земля стоит четыреста шекелей серебра, что это для нас с тобой?! Похорони усопшую свою!»

15 „Пане мій, послухай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, — що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!“

16 Авраам согласился с предложением Эфрона и отвесил ему столько серебра, сколько тот назначил в присутствии хеттов: четыреста шекелей серебра, по весу, принятому у купцов.

16 І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той був сказав, так що чули сини Хетові, — чотири сотні шеклів срібла купецької ваги.

17 Так принадлежавшее Эфрону поле, что при Махпеле, на востоке от Мамре, поле и пещера, которая на нем, и все деревья в пределах всего этого поля — всё это перешло

17 І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі його навколо,

18 в законную собственность Авраама, и свидетелями тому были все те хетты, что собрались у городских ворот.

18 купном Авраамові в присутності синів Хетових, усіх, хто входив до брами міста його.

19 После этого Авраам похоронил Сарру, жену свою, в Ханаане в пещере Махпела, на востоке от Мамре, что ныне Хевроном зовется.

19 І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, — це Хеврон у землі ханаанській.

20 И при этом поле, принадлежавшее хеттам, и пещера на нем перешли в собственность Авраама как место для погребения.

20 І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від синів Хетових.