Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 27

1 Прошли годы, Исаак состарился и стал так слаб глазами, что почти ничего видел. Однажды позвал он к себе старшего сына своего Исава и сказал ему: «Сын мой!» «Да, отец!» — отозвался тот.

2 «Видишь, стар я уже, — проговорил Исаак, — и в любой день могу умереть.

3 Возьми-ка ты свое оружие, лук свой да стрелы, пойди в поле и добудь для меня дичи.

4 Приготовь кушанье, любимое мною, и принеси мне поесть, чтобы я мог от всей души тебя благословить, пока я жив».

5 Ревекка подслушала разговор Исаака с его сыном Исавом. И как только тот ушел в поле за дичью для отца,

6 она сказала своему сыну Иакову: «Я услышала, что твой отец говорил брату твоему Исаву:

7 „Принеси дичи и приготовь мне ее повкуснее, чтобы я поел и, пока жив, благословил тебя пред ГОСПОДОМ“.

8 Послушай же меня, сын мой, и сделай то, что я скажу тебе.

9 Иди в стадо и выбери мне там двух козлят получше. Я приготовлю для отца твоего кушанье, как он любит,

10 а ты отнесешь ему, чтобы он поел и благословил тебя, пока еще жив».

11 «Но ведь Исав, брат мой, весь покрыт волосами, а у меня кожа гладкая, — возразил Иаков Ревекке, матери своей, —

12 может случиться, отец ощупает меня, и я окажусь в глазах его обманщиком и навлеку на себя проклятие, а не благословение».

13 Но мать его продолжала настаивать: «Пусть то проклятие на меня падет, сын мой, ты только слушайся меня! Иди и принеси мне козлят!»

14 Иаков исполнил просьбу матери: принес ей козлят, и та приготовила из них кушанье, любимое его отцом.

15 Затем Ревекка взяла лучшие одежды старшего сына своего Исава, что были в доме у нее, надела их на младшего сына своего Иакова,

16 а его руки и шею обернула шкурами козлят.

17 Сделав всё это, она отдала в руки Иакову приготовленное ею кушанье и испеченный хлеб.

18 Иаков вошел к отцу и сказал: «Отец мой!» «Да, сын мой! — откликнулся Исаак. — А ты который из моих сыновей?»

19 «Я Исав, твой первенец, — ответил Иаков отцу, — я сделал всё, как ты сказал мне. Прошу, приподнимись, сядь и поешь моей дичи, чтобы мог ты благословить меня».

20 «Сын мой! Как удалось тебе так быстро найти дичь?» — спросил Исаак. «Мне ГОСПОДЬ, Бог твой, послал ее», — ответил Иаков.

21 «Подойди, сын мой, — велел Исаак Иакову, — я ощупаю тебя, дабы убедиться мне: ты ли сын мой Исав или нет?»

22 Иаков подошел к Исааку, отцу своему; тот ощупал его и сказал: «Голос — голос Иакова, а руки — руки Исава!»

23 (Исаак не узнал, что это был Иаков, так как руки его были подобны рукам Исава, брата его: волосатыми были, потому и благословил его.)

24 «Так ты на самом деле сын мой Исав?» — спросил Исаак. «Да!» — молвил тот.

25 «Теперь угости меня дичью твоей, сын мой, — продолжил Исаак, — и я, насытившись, благословлю тебя». Иаков подал ему, и он ел и пил вино, которое принес ему Иаков.

26 После трапезы этой Исаак сказал: «Подойди, сын мой, и поцелуй меня».

27 Иаков подошел и поцеловал отца, который почувствовал при этом запах его одежд. Тогда, благословляя его, Исаак сказал: «О запах сына моего, что благоухание поля, на котором благословение ГОСПОДНЕ.

28 Бог да одарит тебя росою с неба, нивами тучными, изобилием хлеба и плода лозы виноградной!

29 Народы пусть служат тебе, племена пусть головы перед тобой склоняют. Будь господином над братьями твоими, и сыны матери твоей пусть склоняют головы перед тобою! Прокляты да будут проклинающие тебя, благословенны — тебя благословляющие!»

30 Лишь только Исаак произнес последние слова благословения над Иаковом, и едва тот успел выйти от Исаака, отца своего, как вернулся с охоты брат его Исав.

31 Тот тоже приготовил вкусное кушанье и, принеся его к отцу, сказал: «Сядь на своей постели, отец мой, поешь дичи сына своего, дабы ты, как и обещал, мог дать мне свое благословение».

32 «Кто ты?» — спросил его Исаак. «Я сын твой Исав, — ответил тот, — первенец твой».

33 Охваченный ужасом, дрожа всем телом, Исаак сказал: «А кто же был тот, кто сходил уже на охоту и принес мне дичи? Я поел ее перед тем, как ты пришел, и благословил его — он и будет благословенным!»

34 Услышав это, Исав издал вопль отчаяния и стал просить Исаака: «Отец мой! Благослови и меня!»

35 «Твой брат приходил ко мне и хитростью забрал себе твое благословение», — сказал ему Исаак.

36 «Не случайно его зовут Иаков! — вырвалось у Исава. — Он уже дважды подставил мне подножку: сначала присвоил себе мое право первородства, а теперь — предназначавшееся мне благословение. Но неужели, отец, ты не оставил для меня никакого благословения?»

37 «Вот я поставил его господином над тобою и всех родственников его определил быть слугами ему, одарил его хлебом, плод лозы виноградной отдал ему. Что же я сделаю для тебя, сын мой?» — ответил ему Исаак.

38 «Отец мой, неужели у тебя одно благословение? Благослови же, благослови и меня!» — повторил Исав и громко зарыдал.

39 Тогда сказал ему Исаак, отец его: «Да, обитание твое будет там, где нет ни земли тучной, ни росы небесной.

40 Ты будешь жить мечом своим и будешь брату своему служить. Но время придет, воспротивишься ты и свергнешь ярмо его с шеи своей».

41 Исав затаил злобу на Иакова из-за благословения, которое дал тому отец, и решил: «Скоро наступят дни плача по отцу — ему осталось недолго, и тогда я убью Иакова, брата моего».

42 Когда Ревекка узнала о злобном умысле ее старшего сына Исава, она послала за своим младшим сыном, за Иаковом, и сказала ему: «Слушай, Исав, брат твой, хочет отомстить тебе. Он собирается убить тебя.

43 Поэтому, сын мой, сделай то, что я скажу тебе: беги к моему брату Лавану в Харан,

44 поживи некоторое время у него, пока не утихнет ярость брата твоего,

45 пока не пройдет его обида на тебя. А там он и позабудет, что ты сделал ему. Тогда я пошлю кого-нибудь за тобой, и ты вернешься. Не терять же мне в один день сразу вас обоих!»

46 А Исааку Ревекка сказала: «Мне жизнь не в радость из-за этих женщин, хеттянок; если еще и Иаков возьмет себе в жены одну из них, из местных хеттянок, зачем мне и жить?»

Буття

Розділ 27

1 І сталося, що зостарівсь Ісак, і зате́мнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: „Мій сину!“ А той відказав йому: „Ось я!“

2 І промовив до нього Ісак: „Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї...

3 А тепер візьми знаряддя своє, — сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здо́бич мисливську.

4 І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю́, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру“.

5 А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.

6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: „Ось я чула, як твій ба́тько казав до Ісава, брата твого, говорячи:

7 „Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, — нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю“.

8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу́ тобі.

9 Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить.

10 І принесеш батькові своєму, і бу́де він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю“.

11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: „Таж брат мій Ісав — чоловік волохатий, а я — чоловік гладенький!

12 Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокля́ття, а не благослове́ння“.

13 І сказала йому його мати: „На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені“.

14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачни́й, як любив його ба́тько.

15 I взяла Ревека гарні вбрання́ свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова.

16 А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його.

17 І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.

18 І прибув він до ба́тька свого та й сказав: „Батьку мій!“ А той відказав: „Ось я. Хто ти, мій сину?“

19 А Яків промовив до батька свого: „Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здо́бичі мисливської, щоб душа́ твоя поблагословила мене“.

20 І сказав Ісак до сина свого: „Як це ти так швидко знайшов, сину мій?“ А той відказав: „Бо мені допоміг Господь, Бог твій“.

21 І промовив Ісак до Якова: „Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти — це син мій Ісав, чи ні“.

22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: „Голос — голос Яковів, а руки — руки Ісавові“.

23 І не впізнав він його, бо були́ його руки — як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.

24 І сказав він: „То ти син мій Ісав?“ А той відказав: „Я“.

25 І промовив Ісак: „Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здо́бичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя“. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив.

26 І промовив до нього Ісак, його батько: „Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!“

27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: „Дивись, запах сина мого — немов запах поля, що його Господь благословив!

28 І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого!

29 Нехай тобі служать наро́ди, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для бра́ттів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — прокля́тий, а хто поблагосло́вить тебе — благослове́нний!“

30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полюва́ння свого.

31 І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: „Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!“

32 І озвався до нього Ісак, його батько: „Хто ти?“ А той відказав: „Я син твій, — твій перворідний Ісав“.

33 І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: „Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благослове́нний!“

34 Як Ісав почув слова́ батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: „Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“

35 А той відказав: „Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благослове́ння твоє!“

36 І промовив Ісав: „Тому звалось ім'я́ його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благослове́ння моє“. І сказав він: „Чи ти не заховав для мене благослове́ння?“

37 А Ісак відповів і промовив до Ісава: „Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю́, сину мій?“

38 І сказав Ісав до батька свого: „Чи в тебе одне те благослове́ння, батьку мій? Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“ І підніс Ісав голос свій, та й заплакав...

39 І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: „Ото буде сади́ба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори.

40 І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...“

41 І знена́видів Ісав Якова через благослове́ння, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: „Нехай наближаться дні жало́би по батьку моєму, — і я вб'ю Якова, брата свого“.

42 І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: „Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе.

43 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, — і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану.

44 І посидиш у нього кілька ча́су, аж поки відвернеться лютість твого брата,

45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що́ ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу́ тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?“

46 І сказала Ревека Ісакові: „Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?“

Бытие Глава 27	Буття Розділ 27
1 Прошли годы, Исаак состарился и стал так слаб глазами, что почти ничего видел. Однажды позвал он к себе старшего сына своего Исава и сказал ему: «Сын мой!» «Да, отец!» — отозвался тот.	1 І сталося, що зостарівсь Ісак, і зате́мнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: „Мій сину!“ А той відказав йому: „Ось я!“
2 «Видишь, стар я уже, — проговорил Исаак, — и в любой день могу умереть.	2 І промовив до нього Ісак: „Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї...
3 Возьми-ка ты свое оружие, лук свой да стрелы, пойди в поле и добудь для меня дичи.	3 А тепер візьми знаряддя своє, — сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здо́бич мисливську.
4 Приготовь кушанье, любимое мною, и принеси мне поесть, чтобы я мог от всей души тебя благословить, пока я жив».	4 І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю́, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру“.
5 Ревекка подслушала разговор Исаака с его сыном Исавом. И как только тот ушел в поле за дичью для отца,	5 А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.
6 она сказала своему сыну Иакову: «Я услышала, что твой отец говорил брату твоему Исаву:	6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: „Ось я чула, як твій ба́тько казав до Ісава, брата твого, говорячи:
7 „Принеси дичи и приготовь мне ее повкуснее, чтобы я поел и, пока жив, благословил тебя пред ГОСПОДОМ“.	7 „Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, — нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю“.
8 Послушай же меня, сын мой, и сделай то, что я скажу тебе.	8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу́ тобі.
9 Иди в стадо и выбери мне там двух козлят получше. Я приготовлю для отца твоего кушанье, как он любит,	9 Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить.
10 а ты отнесешь ему, чтобы он поел и благословил тебя, пока еще жив».	10 І принесеш батькові своєму, і бу́де він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю“.
11 «Но ведь Исав, брат мой, весь покрыт волосами, а у меня кожа гладкая, — возразил Иаков Ревекке, матери своей, —	11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: „Таж брат мій Ісав — чоловік волохатий, а я — чоловік гладенький!
12 может случиться, отец ощупает меня, и я окажусь в глазах его обманщиком и навлеку на себя проклятие, а не благословение».	12 Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокля́ття, а не благослове́ння“.
13 Но мать его продолжала настаивать: «Пусть то проклятие на меня падет, сын мой, ты только слушайся меня! Иди и принеси мне козлят!»	13 І сказала йому його мати: „На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені“.
14 Иаков исполнил просьбу матери: принес ей козлят, и та приготовила из них кушанье, любимое его отцом.	14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачни́й, як любив його ба́тько.
15 Затем Ревекка взяла лучшие одежды старшего сына своего Исава, что были в доме у нее, надела их на младшего сына своего Иакова,	15 I взяла Ревека гарні вбрання́ свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова.
16 а его руки и шею обернула шкурами козлят.	16 А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його.
17 Сделав всё это, она отдала в руки Иакову приготовленное ею кушанье и испеченный хлеб.	17 І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.
18 Иаков вошел к отцу и сказал: «Отец мой!» «Да, сын мой! — откликнулся Исаак. — А ты который из моих сыновей?»	18 І прибув він до ба́тька свого та й сказав: „Батьку мій!“ А той відказав: „Ось я. Хто ти, мій сину?“
19 «Я Исав, твой первенец, — ответил Иаков отцу, — я сделал всё, как ты сказал мне. Прошу, приподнимись, сядь и поешь моей дичи, чтобы мог ты благословить меня».	19 А Яків промовив до батька свого: „Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здо́бичі мисливської, щоб душа́ твоя поблагословила мене“.
20 «Сын мой! Как удалось тебе так быстро найти дичь?» — спросил Исаак. «Мне ГОСПОДЬ, Бог твой, послал ее», — ответил Иаков.	20 І сказав Ісак до сина свого: „Як це ти так швидко знайшов, сину мій?“ А той відказав: „Бо мені допоміг Господь, Бог твій“.
21 «Подойди, сын мой, — велел Исаак Иакову, — я ощупаю тебя, дабы убедиться мне: ты ли сын мой Исав или нет?»	21 І промовив Ісак до Якова: „Підійди но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти — це син мій Ісав, чи ні“.
22 Иаков подошел к Исааку, отцу своему; тот ощупал его и сказал: «Голос — голос Иакова, а руки — руки Исава!»	22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: „Голос — голос Яковів, а руки — руки Ісавові“.
23 (Исаак не узнал, что это был Иаков, так как руки его были подобны рукам Исава, брата его: волосатыми были, потому и благословил его.)	23 І не впізнав він його, бо були́ його руки — як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.
24 «Так ты на самом деле сын мой Исав?» — спросил Исаак. «Да!» — молвил тот.	24 І сказав він: „То ти син мій Ісав?“ А той відказав: „Я“.
25 «Теперь угости меня дичью твоей, сын мой, — продолжил Исаак, — и я, насытившись, благословлю тебя». Иаков подал ему, и он ел и пил вино, которое принес ему Иаков.	25 І промовив Ісак: „Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здо́бичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя“. І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив.
26 После трапезы этой Исаак сказал: «Подойди, сын мой, и поцелуй меня».	26 І промовив до нього Ісак, його батько: „Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!“
27 Иаков подошел и поцеловал отца, который почувствовал при этом запах его одежд. Тогда, благословляя его, Исаак сказал: «О запах сына моего, что благоухание поля, на котором благословение ГОСПОДНЕ.	27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: „Дивись, запах сина мого — немов запах поля, що його Господь благословив!
28 Бог да одарит тебя росою с неба, нивами тучными, изобилием хлеба и плода лозы виноградной!	28 І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого!
29 Народы пусть служат тебе, племена пусть головы перед тобой склоняют. Будь господином над братьями твоими, и сыны матери твоей пусть склоняют головы перед тобою! Прокляты да будут проклинающие тебя, благословенны — тебя благословляющие!»	29 Нехай тобі служать наро́ди, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для бра́ттів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає — прокля́тий, а хто поблагосло́вить тебе — благослове́нний!“
30 Лишь только Исаак произнес последние слова благословения над Иаковом, и едва тот успел выйти от Исаака, отца своего, как вернулся с охоты брат его Исав.	30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полюва́ння свого.
31 Тот тоже приготовил вкусное кушанье и, принеся его к отцу, сказал: «Сядь на своей постели, отец мой, поешь дичи сына своего, дабы ты, как и обещал, мог дать мне свое благословение».	31 І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: „Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!“
32 «Кто ты?» — спросил его Исаак. «Я сын твой Исав, — ответил тот, — первенец твой».	32 І озвався до нього Ісак, його батько: „Хто ти?“ А той відказав: „Я син твій, — твій перворідний Ісав“.
33 Охваченный ужасом, дрожа всем телом, Исаак сказал: «А кто же был тот, кто сходил уже на охоту и принес мне дичи? Я поел ее перед тем, как ты пришел, и благословил его — он и будет благословенным!»	33 І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: „Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благослове́нний!“
34 Услышав это, Исав издал вопль отчаяния и стал просить Исаака: «Отец мой! Благослови и меня!»	34 Як Ісав почув слова́ батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: „Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“
35 «Твой брат приходил ко мне и хитростью забрал себе твое благословение», — сказал ему Исаак.	35 А той відказав: „Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благослове́ння твоє!“
36 «Не случайно его зовут Иаков! — вырвалось у Исава. — Он уже дважды подставил мне подножку: сначала присвоил себе мое право первородства, а теперь — предназначавшееся мне благословение. Но неужели, отец, ты не оставил для меня никакого благословения?»	36 І промовив Ісав: „Тому звалось ім'я́ його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благослове́ння моє“. І сказав він: „Чи ти не заховав для мене благослове́ння?“
37 «Вот я поставил его господином над тобою и всех родственников его определил быть слугами ему, одарил его хлебом, плод лозы виноградной отдал ему. Что же я сделаю для тебя, сын мой?» — ответил ему Исаак.	37 А Ісак відповів і промовив до Ісава: „Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю́, сину мій?“
38 «Отец мой, неужели у тебя одно благословение? Благослови же, благослови и меня!» — повторил Исав и громко зарыдал.	38 І сказав Ісав до батька свого: „Чи в тебе одне те благослове́ння, батьку мій? Поблагослови мене, — також мене, батьку мій!“ І підніс Ісав голос свій, та й заплакав...
39 Тогда сказал ему Исаак, отец его: «Да, обитание твое будет там, где нет ни земли тучной, ни росы небесной.	39 І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: „Ото буде сади́ба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори.
40 Ты будешь жить мечом своим и будешь брату своему служить. Но время придет, воспротивишься ты и свергнешь ярмо его с шеи своей».	40 І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...“
41 Исав затаил злобу на Иакова из-за благословения, которое дал тому отец, и решил: «Скоро наступят дни плача по отцу — ему осталось недолго, и тогда я убью Иакова, брата моего».	41 І знена́видів Ісав Якова через благослове́ння, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: „Нехай наближаться дні жало́би по батьку моєму, — і я вб'ю Якова, брата свого“.
42 Когда Ревекка узнала о злобном умысле ее старшего сына Исава, она послала за своим младшим сыном, за Иаковом, и сказала ему: «Слушай, Исав, брат твой, хочет отомстить тебе. Он собирается убить тебя.	42 І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: „Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе.
43 Поэтому, сын мой, сделай то, что я скажу тебе: беги к моему брату Лавану в Харан,	43 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, — і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану.
44 поживи некоторое время у него, пока не утихнет ярость брата твоего,	44 І посидиш у нього кілька ча́су, аж поки відвернеться лютість твого брата,
45 пока не пройдет его обида на тебя. А там он и позабудет, что ты сделал ему. Тогда я пошлю кого-нибудь за тобой, и ты вернешься. Не терять же мне в один день сразу вас обоих!»	45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що́ ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу́ тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?“
46 А Исааку Ревекка сказала: «Мне жизнь не в радость из-за этих женщин, хеттянок; если еще и Иаков возьмет себе в жены одну из них, из местных хеттянок, зачем мне и жить?»	46 І сказала Ревека Ісакові: „Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?“

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 27

Буття

Розділ 27

Бытие

Глава 27

Буття

Розділ 27

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 27

Буття

Розділ 27

Бытие

Глава 27

Буття

Розділ 27

Ветхий
завет

Новый
завет