Книга судейГлава 18 |
1 |
2 Люди из колена Данова послали на Ефремово нагорье из Цоры и Эштаола пятерых могучих воинов из числа своих сородичей, из своих семейств, на разведку, чтобы они осмотрели ту землю. Им было велено: «Ступайте и осмотрите ту землю!» Они пришли на Ефремово нагорье, в дом Михи, и заночевали там. |
3 Около дома Михи они увидели юношу и по речи распознали в нем левита, подошли к нему и спросили: «Кто привел тебя сюда? Что ты здесь делаешь? Зачем ты здесь?» |
4 Он рассказал им, что сделал для него Миха, как нанял его и сделал своим священником. |
5 Они попросили его: «Узнай у Бога, успешен ли будет путь наш, в который мы отправились». |
6 Священник ответил им: «Ступайте с миром; видит ГОСПОДЬ путь ваш, в который вы отправились». |
7 |
8 Когда пятеро воинов возвратились к своим братьям в Цору и Эштаол, их спросили: «Что вы узнали?» |
9 Они ответили: «Выступим в поход и нападем на этих людей. Мы видели их землю, и она очень хороша. Чего же ждать? Отправимся немедленно и завладеем этой землей! |
10 Народ, против которого мы выступим, беспечен, край его просторен, и Бог предает его в наши руки. Чего только ни бывает на земле — ни в чем тот край не знает недостатка!» |
11 |
12 Они стали лагерем в Кирьят-Еариме в Иудее; то место близ Кирьят-Еарима и по сей день называется Станом Дана. |
13 Оттуда они отправились на Ефремово нагорье и дошли до дома Михи. |
14 |
15 Свернули пятеро к дому молодого левита (точнее, дому Михи), вошли и поприветствовали левита. |
16 А шестьсот воинов колена Дана с оружием в руках остановились у ворот. |
17 И пятеро ходивших на разведку в тот край забрали резное изображение, эфод, домашних божков и литого истукана. Священник же стоял у ворот, а рядом были шестьсот воинов с оружием в руках. |
18 Когда пятеро вошли в дом Михи и забрали эфод, домашних божков, изображение и статую, священник спросил их: «Что вы делаете?!» |
19 Они ответили: «Молчи, не говори ни слова, иди лучше с нами и будь нам отцом и священником. Что лучше для тебя — быть священником в доме одного человека или быть священником для целого колена, для одного из израильских родов?» |
20 Священник с радостью взял эфод, домашних божков и резное изображение и отправился с ними. |
21 |
22 Когда они отошли от дома Михи, тот собрал людей, живших по соседству, и погнался с ними за Дановым отрядом. |
23 Они кричали вслед Данову отряду, и те обернулись и спросили Миху: «Что тебе, зачем ты кричишь?» |
24 Он ответил: «Вы унесли моего бога, которого я сделал, и увели моего священника — чего же больше? И после этого вы спрашиваете меня: что тебе?» |
25 Люди из Данова отряда ответили ему: «Лучше бы нам не слышать твоего голоса, а не то найдутся такие, что разъярятся и нападут на тебя, погубят тебя и всех твоих домочадцев». |
26 Данов отряд пошел своей дорогой, а Миха, видя, что они сильнее, повернул обратно и пошел домой. |
27 |
28 И некому было прийти им на помощь, потому что от Сидона Лаиш был далеко, а ни с кем другим дел они не имели. Лаиш находился в долине Бет-Рехов. Колено Даново отстроило город заново и заселило его. |
29 Город они назвали Дан, по имени своего прародителя Дана, который родился у Израиля; прежде же город назывался Лаиш. |
30 Даново колено поставило там резное изображение, а священниками в Дановом колене были Ионафан, сын Гершома и внук Моисея, и его потомки — вплоть до тех пор, пока жители того края не отправились в изгнание при ассирийцах. |
31 Даново колено установило у себя резное изображение, сделанное Михой, и стояло оно всё время, пока Святилище Божье находилось в Силоме. |
Книга СуддiвРозділ 18 |
1 |
2 І Данові сини послали зо свого ро́ду п'ятеро люда з загалу́ людей військо́вих, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: „Ідіть, дослідіть цей Край“. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там. |
3 Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й зайшли туди й сказали йому: „Хто тебе привів сюди, і що́ ти тут робиш? І що́ ти тут маєш?“ |
4 І сказав він до них: „Так і так зробив мені Миха, — і він найняв мене, і я став йому за священика“. |
5 А вони сказали йому: „Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо́“. |
6 І сказав їм священик: „Ідіть із ми́ром, — перед Господом ваша дорога, якою ви пі́дете“. |
7 І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, — він сидить безпечно, за зви́чаєм сидо́нян, спокійний та безпечний. І не було ніко́го, хто робив би їм щось зле в Краю́, посів би вла́ду над ними, і вони дале́ко від сидо́нян, і нема їм ді́ла ні до кого. |
8 І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: „Що́ ви прине́сли?“ |
9 А вони відказали: „Устаньте, і пі́демо на них, бо ми бачили той Край, і ось — дуже він добрий. А ви мовчите́? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край. |
10 Як ви пі́дете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, — бо Бог дав його в вашу ру́ку, — це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі“. |
11 І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка, опере́заних збро́єю. |
12 І пішли вони й таборува́ли в Кір'ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан,і так воно зветься аж до цього дня, — оце за Кір'ят-Єарімом. |
13 І перейшли вони звідти на Єфремові го́ри, і прийшли аж до Михиного дому. |
14 І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край до Лаїшу, і сказали своїм бра́ттям: „Чи ви знаєте, що в цих домах є ефо́д та тера́фи, і бовва́н рі́зьблений та бовван литий? А тепер знайте, що́ зробите“. |
15 І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир. |
16 А шість сотень мужа, що з Данових синів, опере́заних своєю зброєю, стояли при вході до брами. |
17 І пішли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край, увійшли туди, узяли рі́зьбленого боввана, і ефо́да та тера́фи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, опере́заних зброєю. |
18 І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли рі́зьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: „Що́ ви робите?“ |
19 А вони відказали йому: „Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одно́го чоловіка, чи бути тобі священиком для пле́мени та для роду Ізра́їлевого?“ |
20 І стало добре на серці того священика, і він узяв ефо́да та тера́фи й рі́зьбленого боввана, і ввійшов поміж народ. |
21 І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тяга́р пустили перед себе. |
22 Коли вони віддали́лися від Михиного дому, то люди, що в дома́х, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів. |
23 І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: „Що́ тобі, що ти кричиш?“ |
24 І він сказав: „Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?“ |
25 І сказали до нього Данові сини: „Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із зло́сти нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні. |
26 І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому. |
27 А вони взяли́, що́ зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх ві́стрям меча, а місто спалили огнем. |
28 А рятівника́ не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них ді́ла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому. |
29 І вони назвали ім'я́ тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім'я́ того міста було Лаїш. |
30 І поставили Данові сини того рі́зьбленого боввана в себе, а Йоната́н, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня ви́ходу на вигна́ння того кра́ю. |
31 І поклали вони в себе Михиного рі́зьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло́. |
Книга судейГлава 18 |
Книга СуддiвРозділ 18 |
1 |
1 |
2 Люди из колена Данова послали на Ефремово нагорье из Цоры и Эштаола пятерых могучих воинов из числа своих сородичей, из своих семейств, на разведку, чтобы они осмотрели ту землю. Им было велено: «Ступайте и осмотрите ту землю!» Они пришли на Ефремово нагорье, в дом Михи, и заночевали там. |
2 І Данові сини послали зо свого ро́ду п'ятеро люда з загалу́ людей військо́вих, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: „Ідіть, дослідіть цей Край“. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там. |
3 Около дома Михи они увидели юношу и по речи распознали в нем левита, подошли к нему и спросили: «Кто привел тебя сюда? Что ты здесь делаешь? Зачем ты здесь?» |
3 Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й зайшли туди й сказали йому: „Хто тебе привів сюди, і що́ ти тут робиш? І що́ ти тут маєш?“ |
4 Он рассказал им, что сделал для него Миха, как нанял его и сделал своим священником. |
4 І сказав він до них: „Так і так зробив мені Миха, — і він найняв мене, і я став йому за священика“. |
5 Они попросили его: «Узнай у Бога, успешен ли будет путь наш, в который мы отправились». |
5 А вони сказали йому: „Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо́“. |
6 Священник ответил им: «Ступайте с миром; видит ГОСПОДЬ путь ваш, в который вы отправились». |
6 І сказав їм священик: „Ідіть із ми́ром, — перед Господом ваша дорога, якою ви пі́дете“. |
7 |
7 І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, — він сидить безпечно, за зви́чаєм сидо́нян, спокійний та безпечний. І не було ніко́го, хто робив би їм щось зле в Краю́, посів би вла́ду над ними, і вони дале́ко від сидо́нян, і нема їм ді́ла ні до кого. |
8 Когда пятеро воинов возвратились к своим братьям в Цору и Эштаол, их спросили: «Что вы узнали?» |
8 І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: „Що́ ви прине́сли?“ |
9 Они ответили: «Выступим в поход и нападем на этих людей. Мы видели их землю, и она очень хороша. Чего же ждать? Отправимся немедленно и завладеем этой землей! |
9 А вони відказали: „Устаньте, і пі́демо на них, бо ми бачили той Край, і ось — дуже він добрий. А ви мовчите́? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край. |
10 Народ, против которого мы выступим, беспечен, край его просторен, и Бог предает его в наши руки. Чего только ни бывает на земле — ни в чем тот край не знает недостатка!» |
10 Як ви пі́дете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, — бо Бог дав його в вашу ру́ку, — це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі“. |
11 |
11 І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка, опере́заних збро́єю. |
12 Они стали лагерем в Кирьят-Еариме в Иудее; то место близ Кирьят-Еарима и по сей день называется Станом Дана. |
12 І пішли вони й таборува́ли в Кір'ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан,і так воно зветься аж до цього дня, — оце за Кір'ят-Єарімом. |
13 Оттуда они отправились на Ефремово нагорье и дошли до дома Михи. |
13 І перейшли вони звідти на Єфремові го́ри, і прийшли аж до Михиного дому. |
14 |
14 І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край до Лаїшу, і сказали своїм бра́ттям: „Чи ви знаєте, що в цих домах є ефо́д та тера́фи, і бовва́н рі́зьблений та бовван литий? А тепер знайте, що́ зробите“. |
15 Свернули пятеро к дому молодого левита (точнее, дому Михи), вошли и поприветствовали левита. |
15 І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир. |
16 А шестьсот воинов колена Дана с оружием в руках остановились у ворот. |
16 А шість сотень мужа, що з Данових синів, опере́заних своєю зброєю, стояли при вході до брами. |
17 И пятеро ходивших на разведку в тот край забрали резное изображение, эфод, домашних божков и литого истукана. Священник же стоял у ворот, а рядом были шестьсот воинов с оружием в руках. |
17 І пішли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край, увійшли туди, узяли рі́зьбленого боввана, і ефо́да та тера́фи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, опере́заних зброєю. |
18 Когда пятеро вошли в дом Михи и забрали эфод, домашних божков, изображение и статую, священник спросил их: «Что вы делаете?!» |
18 І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли рі́зьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: „Що́ ви робите?“ |
19 Они ответили: «Молчи, не говори ни слова, иди лучше с нами и будь нам отцом и священником. Что лучше для тебя — быть священником в доме одного человека или быть священником для целого колена, для одного из израильских родов?» |
19 А вони відказали йому: „Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одно́го чоловіка, чи бути тобі священиком для пле́мени та для роду Ізра́їлевого?“ |
20 Священник с радостью взял эфод, домашних божков и резное изображение и отправился с ними. |
20 І стало добре на серці того священика, і він узяв ефо́да та тера́фи й рі́зьбленого боввана, і ввійшов поміж народ. |
21 |
21 І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тяга́р пустили перед себе. |
22 Когда они отошли от дома Михи, тот собрал людей, живших по соседству, и погнался с ними за Дановым отрядом. |
22 Коли вони віддали́лися від Михиного дому, то люди, що в дома́х, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів. |
23 Они кричали вслед Данову отряду, и те обернулись и спросили Миху: «Что тебе, зачем ты кричишь?» |
23 І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: „Що́ тобі, що ти кричиш?“ |
24 Он ответил: «Вы унесли моего бога, которого я сделал, и увели моего священника — чего же больше? И после этого вы спрашиваете меня: что тебе?» |
24 І він сказав: „Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?“ |
25 Люди из Данова отряда ответили ему: «Лучше бы нам не слышать твоего голоса, а не то найдутся такие, что разъярятся и нападут на тебя, погубят тебя и всех твоих домочадцев». |
25 І сказали до нього Данові сини: „Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із зло́сти нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні. |
26 Данов отряд пошел своей дорогой, а Миха, видя, что они сильнее, повернул обратно и пошел домой. |
26 І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому. |
27 |
27 А вони взяли́, що́ зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх ві́стрям меча, а місто спалили огнем. |
28 И некому было прийти им на помощь, потому что от Сидона Лаиш был далеко, а ни с кем другим дел они не имели. Лаиш находился в долине Бет-Рехов. Колено Даново отстроило город заново и заселило его. |
28 А рятівника́ не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них ді́ла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому. |
29 Город они назвали Дан, по имени своего прародителя Дана, который родился у Израиля; прежде же город назывался Лаиш. |
29 І вони назвали ім'я́ тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім'я́ того міста було Лаїш. |
30 Даново колено поставило там резное изображение, а священниками в Дановом колене были Ионафан, сын Гершома и внук Моисея, и его потомки — вплоть до тех пор, пока жители того края не отправились в изгнание при ассирийцах. |
30 І поставили Данові сини того рі́зьбленого боввана в себе, а Йоната́н, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня ви́ходу на вигна́ння того кра́ю. |
31 Даново колено установило у себя резное изображение, сделанное Михой, и стояло оно всё время, пока Святилище Божье находилось в Силоме. |
31 І поклали вони в себе Михиного рі́зьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло́. |