CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Эккл. 2
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
high-volume

Книга Экклезиаста, или Проповедника

Глава 2

1 Сказал я тогда себе самому: „Что ж, испытаю-ка я всякие радости и узнаю, не сулят ли они чего-нибудь отрадного!“ Но и тут мне тщета открылась.

2 О смехе подумал я: „Безумие сущее“, о радости: „Не дает она ничего“.

3 Решил я тогда услаждать свою плоть вином, не отрекаясь, однако, в сердце своем от мудрости, задумал я вникнуть в глупость и понять: что же радует людей в отмеренной им жизни под небесами?

4 Посвятил я себя и великим делам: возводил дворцы, насаждал виноградники,

5 разбивал сады и парки, сажал в них всякие плодовые деревья,

6 водоемы устраивал для полива деревьев, что росли в моих рощах:

7 купил я много рабов и рабынь, и служили уже мне их дети, рожденные в доме моем, а коров и овец у меня было больше, чем у кого бы то ни было в Иерусалиме.

8 Накопил я богатства несметные: золото и серебро, сокровища царские из разных стран, приобретал я певцов и певиц и красавиц, что одна другой краше, — усладу смертных.

9 И стал я так велик и богат, как никто прежде в Иерусалиме (мудрость же моя всегда при мне оставалась).

10 И чего бы ни жаждал взор мой, ни в чем я себе не отказывал, не отказывал в радостях сердцу своему, радуя его всеми приобретениями — то была награда мне за труды.

11 Но вот взглянул я на это всё, что своими руками делал, на все труды и свершения свои, и увидел, что и это всё тщета и погоня за ветром — нет в этом проку под солнцем.

12 Тогда решил присмотреться я к мудрости, а также к глупости и безумию. Но что может свершить наследник царя сверх того, чего добился тот до него?

13 И понял я, что мудрость так же превосходит глупость, как свет — тьму:

14 зорок взор мудрого, глупец же блуждает во тьме. Но узнал я, что у того и другого — одна судьба.

15 И сказал я себе самому: „Не миновать мне той же судьбы глупца. Так зачем же мне столько мудрости?“ И повторил я себе самому: всё — тщета.

16 И не вспомнят вовек ни мудрого, ни глупца: всем грядущие дни сулят скорое забвение — умирать и мудрому, и глупцу!

17 Опостылела жизнь мне, и злым показалось мне всё, что творится под солнцем, ибо это тщета и за ветром погоня.

18 И все приобретения мои, всё, что вершил я при свете солнца, опостылело мне, ведь всё накопленное мною перейдет к тому, кто будет после меня, —

19 и как знать, будет умен он иль глуп? Однако он будет распоряжаться всем тем, что приобрел я своими трудами и мудростью при свете солнца. И это тщета.

20 Тогда опечалилось сердце мое обо всём, над чем трудился я под солнцем.

21 Вот ведь как получается: вкладывает человек в дела свои и мудрость, и познание, и прилежание, а переходит всё к тому, кто не трудился над этим. И в этом — тщета и великое зло!

22 И что человеку достается от всех усилий его, для чего, трудясь при свете солнца, томил он сердце свое,

23 так что все дни его — в скорбях, и тревожны все заботы его, так что нет покоя сердцу его даже ночью?.. Воистину — одна лишь тщета!

24 Нет ничего лучшего для человека, чем есть и пить, ничто так не радует душу, как добрые плоды собственных трудов. Я убедился, что всё это от Бога.

25 Кому же еще есть, и пить, и наслаждаться, как не мне?

26 Угоден человек Богу — дарует Он ему мудрость, познание и радость, если же грешит человек — налагает на него заботы, чтобы усерднее он копил и собирал, но не для себя, а для другого человека, который Богу угоден. Но и тут воистину — тщета и за ветром погоня.

Екклезiяст

Розділ 2

1 Сказав був я в серці своє́му: Іди но, хай ви́пробую тебе радістю, і придивись до добра́, — та й воно ось марно́та.

2 На сміх я сказав: „Нерозумний“, а на радість: „Що́ робить вона?“

3 Задумав я в серці своє́му вином оживля́ти своє тіло, і прова́дити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупо́ти, аж поки побачу, що́ ж добре для лю́дських синів, що робили б під небом за короткого ча́су свого життя.

4 Поробив я великі діла́: поставив для себе доми́, задля се́бе садив виноградники,

5 запрова́див для себе садки́ та гаї́, і понаса́джував в них усіля́ких дерев овоче́вих.

6 Наробив я для себе ставі́в, щоб полива́ти із них ліс дере́в, що виро́стали.

7 Набував я для себе рабів та неві́льниць, були в мене й домі́вники. А худо́би великої та худоби дрібно́ї було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до ме́не були́!

8 Назбирав я собі також срі́бла та золота, і ска́рбів царів та прові́нцій, завів я собі співакі́в та співа́чок, і всякі приє́мнощі лю́дських синів, жінок — нало́жниць.

9 І звели́чувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були́, моя мудрість стояла також при мені.

10 І всього́, чого очі мої пожада́ли, я їм не відмо́влював: я не стримував се́рця свого від жодної втіхи, бо ті́шилось серце моє від усякого тру́ду мого́, — і це була частка моя від усякого тру́ду свого!

11 Та коли́ я зверну́вся до всіх своїх чи́нів, що їх поробили були́ мої ру́ки, і до тру́ду, що я потрудився був, ро́блячи, — й ось усе це марно́та та ло́влення вітру, і немає під сонцем нічого кори́сного!

12 І звернувсь я, щоб бачити мудрість, і бе́зум, і ду́рощі. Бо що зро́бить люди́на, що при́йде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

13 І я побачив, що є перева́га у мудрости над глупото́ю, як є перевага у світла над те́мрявою:

14 у мудрого очі його в голові́ його, а безглу́здий у те́мряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм тра́питься!

15 І промовив я в серці своє́му: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то на́що тоді я мудрі́шим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марно́та й оце.

16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки́, — в днях насту́пних зовсім все забу́деться, і мудрий вмирає так са́мо, як і нерозумний.

17 І життя я знена́видів, бо проти́вний мені кожен чин, що під сонцем він чи́ниться, — бо все це марно́та та ло́влення вітру!

18 І знена́видів я ввесь свій труд, що під сонцем труди́вся я був, — бо його позоста́влю люди́ні, що буде вона по мені,

19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрі́в був під сонцем? Це марно́та також.

20 І я обернувся чини́ти, щоб серце моє прийшло в ро́зпач від усього труда́, що чинив я під сонцем.

21 Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике!

22 Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона?

23 Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце!

24 Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!

25 Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього?

26 Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру!

Книга Экклезиаста, или Проповедника

Глава 2

Екклезiяст

Розділ 2

1 Сказал я тогда себе самому: „Что ж, испытаю-ка я всякие радости и узнаю, не сулят ли они чего-нибудь отрадного!“ Но и тут мне тщета открылась.

1 Сказав був я в серці своє́му: Іди но, хай ви́пробую тебе радістю, і придивись до добра́, — та й воно ось марно́та.

2 О смехе подумал я: „Безумие сущее“, о радости: „Не дает она ничего“.

2 На сміх я сказав: „Нерозумний“, а на радість: „Що́ робить вона?“

3 Решил я тогда услаждать свою плоть вином, не отрекаясь, однако, в сердце своем от мудрости, задумал я вникнуть в глупость и понять: что же радует людей в отмеренной им жизни под небесами?

3 Задумав я в серці своє́му вином оживля́ти своє тіло, і прова́дити мудрістю серце своє, і що буду держатись глупо́ти, аж поки побачу, що́ ж добре для лю́дських синів, що робили б під небом за короткого ча́су свого життя.

4 Посвятил я себя и великим делам: возводил дворцы, насаждал виноградники,

4 Поробив я великі діла́: поставив для себе доми́, задля се́бе садив виноградники,

5 разбивал сады и парки, сажал в них всякие плодовые деревья,

5 запрова́див для себе садки́ та гаї́, і понаса́джував в них усіля́ких дерев овоче́вих.

6 водоемы устраивал для полива деревьев, что росли в моих рощах:

6 Наробив я для себе ставі́в, щоб полива́ти із них ліс дере́в, що виро́стали.

7 купил я много рабов и рабынь, и служили уже мне их дети, рожденные в доме моем, а коров и овец у меня было больше, чем у кого бы то ни было в Иерусалиме.

7 Набував я для себе рабів та неві́льниць, були в мене й домі́вники. А худо́би великої та худоби дрібно́ї було в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до ме́не були́!

8 Накопил я богатства несметные: золото и серебро, сокровища царские из разных стран, приобретал я певцов и певиц и красавиц, что одна другой краше, — усладу смертных.

8 Назбирав я собі також срі́бла та золота, і ска́рбів царів та прові́нцій, завів я собі співакі́в та співа́чок, і всякі приє́мнощі лю́дських синів, жінок — нало́жниць.

9 И стал я так велик и богат, как никто прежде в Иерусалиме (мудрость же моя всегда при мне оставалась).

9 І звели́чувавсь я усе більше та більше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були́, моя мудрість стояла також при мені.

10 И чего бы ни жаждал взор мой, ни в чем я себе не отказывал, не отказывал в радостях сердцу своему, радуя его всеми приобретениями — то была награда мне за труды.

10 І всього́, чого очі мої пожада́ли, я їм не відмо́влював: я не стримував се́рця свого від жодної втіхи, бо ті́шилось серце моє від усякого тру́ду мого́, — і це була частка моя від усякого тру́ду свого!

11 Но вот взглянул я на это всё, что своими руками делал, на все труды и свершения свои, и увидел, что и это всё тщета и погоня за ветром — нет в этом проку под солнцем.

11 Та коли́ я зверну́вся до всіх своїх чи́нів, що їх поробили були́ мої ру́ки, і до тру́ду, що я потрудився був, ро́блячи, — й ось усе це марно́та та ло́влення вітру, і немає під сонцем нічого кори́сного!

12 Тогда решил присмотреться я к мудрости, а также к глупости и безумию. Но что может свершить наследник царя сверх того, чего добился тот до него?

12 І звернувсь я, щоб бачити мудрість, і бе́зум, і ду́рощі. Бо що зро́бить люди́на, що при́йде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!

13 И понял я, что мудрость так же превосходит глупость, как свет — тьму:

13 І я побачив, що є перева́га у мудрости над глупото́ю, як є перевага у світла над те́мрявою:

14 зорок взор мудрого, глупец же блуждает во тьме. Но узнал я, что у того и другого — одна судьба.

14 у мудрого очі його в голові́ його, а безглу́здий у те́мряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм тра́питься!

15 И сказал я себе самому: „Не миновать мне той же судьбы глупца. Так зачем же мне столько мудрости?“ И повторил я себе самому: всё — тщета.

15 І промовив я в серці своє́му: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то на́що тоді я мудрі́шим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марно́та й оце.

16 И не вспомнят вовек ни мудрого, ни глупца: всем грядущие дни сулят скорое забвение — умирать и мудрому, и глупцу!

16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і про нерозумного, на вічні віки́, — в днях насту́пних зовсім все забу́деться, і мудрий вмирає так са́мо, як і нерозумний.

17 Опостылела жизнь мне, и злым показалось мне всё, что творится под солнцем, ибо это тщета и за ветром погоня.

17 І життя я знена́видів, бо проти́вний мені кожен чин, що під сонцем він чи́ниться, — бо все це марно́та та ло́влення вітру!

18 И все приобретения мои, всё, что вершил я при свете солнца, опостылело мне, ведь всё накопленное мною перейдет к тому, кто будет после меня, —

18 І знена́видів я ввесь свій труд, що під сонцем труди́вся я був, — бо його позоста́влю люди́ні, що буде вона по мені,

19 и как знать, будет умен он иль глуп? Однако он будет распоряжаться всем тем, что приобрел я своими трудами и мудростью при свете солнца. И это тщета.

19 а хто знає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, над яким я трудився й змудрі́в був під сонцем? Це марно́та також.

20 Тогда опечалилось сердце мое обо всём, над чем трудился я под солнцем.

20 І я обернувся чини́ти, щоб серце моє прийшло в ро́зпач від усього труда́, що чинив я під сонцем.

21 Вот ведь как получается: вкладывает человек в дела свои и мудрость, и познание, и прилежание, а переходит всё к тому, кто не трудился над этим. И в этом — тщета и великое зло!

21 Бо буває люди́на, що тру́диться з мудрістю, зо знання́м та із хи́стом, та все полишає на долю люди́ні, яка не трудила́ся в то́му: Марно́та й оце й зло велике!

22 И что человеку достается от всех усилий его, для чего, трудясь при свете солнца, томил он сердце свое,

22 Та й що має люди́на зо всього свойого труда́ та із кло́поту серця свого, що під сонцем працює вона?

23 так что все дни его — в скорбях, и тревожны все заботы его, так что нет покоя сердцу его даже ночью?.. Воистину — одна лишь тщета!

23 Бо всі дні її — муки, а смуток — робо́та її, і навіть вночі її серце споко́ю не знає, — теж марно́та й оце!

24 Нет ничего лучшего для человека, чем есть и пить, ничто так не радует душу, как добрые плоды собственных трудов. Я убедился, что всё это от Бога.

24 Нема ліпшого зе́мній люди́ні над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із тру́ду свого́. Та й оце все, я бачив, воно з руки Бога!

25 Кому же еще есть, и пить, и наслаждаться, как не мне?

25 Бо хто буде їсти, і хто спожива́ти спроможе без Нього?

26 Угоден человек Богу — дарует Он ему мудрость, познание и радость, если же грешит человек — налагает на него заботы, чтобы усерднее он копил и собирал, но не для себя, а для другого человека, который Богу угоден. Но и тут воистину — тщета и за ветром погоня.

26 Бо люди́ні, що перед лицем Його до́бра, дає Він премудрість, і пізна́ння, і радість; а грішникові Він роботу дає, щоб збирати й грома́дити, — щоб пізніше віддати тому́, хто добрий перед Божим лицем. Марно́та і це все та ло́влення вітру!

1.0x