Послание к евреямГлава 11 |
1 |
2 Ибо чрез неё получили доброе свидетельство древние. |
3 |
4 |
5 Верою Енох был переселён так, что не видел смерти, и не находили его, потому что переселил его Бог. Ибо до переселения своего он получил свидетельство, что угодил Богу. |
6 А без веры невозможно угодить: ибо приходящий к Богу должен уверовать, что Он есть и ищущим Его Он воздает. |
7 Верою Ной, получив откровение о том, что еще не было видимо, благоговея, построил ковчег для спасения дома своего; ею осудил он мир и стал наследником праведности по вере. |
8 |
9 Верою он поселился пришельцем в земле обетованной, как чужой, живя в шатрах, с Исааком и Иаковом, сонаследниками того же обещания. |
10 Ибо он ожидал града, имеющего твердые основания, и которого художник и строитель Бог. |
11 Верою и сама Сарра получила силу к принятию семени и не по времени возраста, потому что она почла верным Обещавшего. |
12 Потому и от одного, и притом омертвелого, родилось так много, как много звёзд на небе и как бесчислен песок на берегу морском. |
13 |
14 Ибо те, которые так говорят, показывают, что они ищут отечества. |
15 И, если бы они вспоминали о том отечестве, из которого вышли, они имели бы время вернуться. |
16 Но на самом деле они стремятся к лучшему, то есть к небесному. Потому Бог не стыдится их, чтобы называть Себя их Богом: ибо Он приготовил им град. |
17 |
18 ему было сказано: в Исааке наречётся тебе семя. |
19 Он рассудил, что силен Бог и из мёртвых воскрешать, потому он и получил его обратно в предзнаменование. |
20 Верою, и для будущего, благословил Исаак Иакова и Исава. |
21 Верою Иаков, умирая, благословил каждого из сыновей Иосифа и поклонился Богу, опираясь на верх своего посоха. |
22 Верою Иосиф, при кончине, упомянул об исходе сынов Израилевых и заповедал о костях своих. |
23 |
24 Верою Моисей, став взрослым, отказался называться сыном дочери фараона, |
25 предпочтя страдать с народом Божиим, чем иметь временное наслаждение грехом, |
26 поношение Христово почтя большим богатством, чем сокровища Египта; ибо он взирал на воздаяние. |
27 Верою оставил он Египет, не убоявшись ярости царя: ибо он, словно видя Невидимого, был твёрд. |
28 Верою совершил он Пасху и кропление кровью, чтобы истребитель первенцев не коснулся их. |
29 Верою перешли они Чермное море, как по суше, на что покусившись, Египтяне были поглощены. |
30 Верою пали стены Иерихона по семидневном обхождении. |
31 Верою Раав блудница не погибла с непокорными, приняв разведчиков с миром. |
32 |
33 которые чрез веру покорили царства, творили правду, достигли обещаний, заградили уста львов, |
34 угасили силу огня, избежали острия меча, приведены были в силу от немощи, стали крепкими на войне, отразили полки чужих. |
35 Были женщины, получившие мертвых своих воскресшими. Другие же были замучены, отказавшись от освобождения, чтобы достигнуть лучшего воскресения. |
36 Иные же испытали поругания и побои, а также узы и заключение, |
37 были побиты камнями, подвергнуты пытке, перепилены, умерли от меча, провели жизнь в скитаниях в овечьих шкурах, в козьих кожах, терпя недостатки, тесноту, страдания: |
38 те, которых мир не был достоин, блуждали по пустыням, по горам, по пещерам и отверстиям земли. |
39 |
40 потому что Бог предвидел о нас нечто лучшее, чтобы они не без нас достигли совершенства. |
До євреївРозділ 11 |
1 |
2 Бо нею засвідчені ста́рші були́. |
3 Вірою ми розуміємо, що віки́ Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме. |
4 Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Ка́їн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог сві́дчив про да́ри його; нею, і вмерши, він ще промовляє. |
5 Вірою Ено́х був перене́сений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що „Богові він догоди́в“. |
6 Догоди́ти ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду. |
7 Вірою Ной, як дістав об'я́влення про те, чого́ ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти́; нею світ засудив він, і став спадкоє́мцем праведности, що з віри вона. |
8 Вірою Авраа́м, покликаний на місце, яке мав прийняти в спа́дщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. |
9 Вірою він перебува́в на Землі Обі́цяній, як на чужій, і проживав у наме́тах з Іса́ком та Яковом, співспадкоє́мцями тієї ж обі́тниці, |
10 бо чекав він міста, що має підва́лини, що Бог його будівни́чий та творе́ць. |
11 Вірою й Са́ра сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обі́тницю дав. |
12 Тому́ й від одно́го, та ще змертвілого, народилось так багато, як зо́рі небесні й пісок незчисле́нний край моря. |
13 Усі вони повмирали за вірою, не оде́ржавши обі́тниць, але зда́лека бачили їх, і повітали, і ві́рували в них, та визнавали, що „вони на землі чужани́ці й прихо́дьки“. |
14 Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають ба́тьківщини. |
15 І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б час повернутись. |
16 Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому́ й Бог не соро́миться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготува́в їм місто. |
17 Вірою Авраа́м, випробо́вуваний, привів на жертву Ісака, і, мавши обі́тницю, приніс одноро́дженого, |
18 що йому було сказано: „В Ісакові буде насіння тобі“. |
19 Бо він розумі́в, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на проо́браз. |
20 Вірою в майбу́тнє поблагословив Іса́к Якова та Іса́ва. |
21 Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йо́сипового, і „схилився на верх свого́ жезла.“ |
22 Вірою Йо́сип, умираючи, згадав про ви́хід синів Ізра́їлевих та про кості свої запові́в. |
23 Вірою Мойсе́й, як родився, перехо́вувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались нака́зу царе́вого. |
24 Вірою Мойсе́й, коли виріс, відрікся зватися сином дочки́ фарао́нової. |
25 Він хотів краще страждати з наро́дом Божим, аніж мати доча́сну гріховну потіху. |
26 Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж ска́рби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду. |
27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царе́вого, бо він був непохитний, як той, хто Невиди́мого бачить. |
28 Вірою справив він Пасху й покро́плення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених. |
29 Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходо́лом, на що спокусившись єги́птяни, потопились. |
30 Вірою впали єрихо́нські му́ри по семиденнім обхо́дженні їх. |
31 Вірою блудни́ця Раха́в не згинула з невірними, коли з миром прийняла́ виві́дувачів. |
32 І що ще скажу́? Бо не стане ча́су мені, щоб оповіда́ти про Гедео́на, Вара́ка, Самсо́на, Ефта́я, Дави́да й Самуі́ла та про пророків, |
33 що вірою ца́рства побива́ли, правду чинили, оде́ржували обі́тниці, пащі левам загороджували, |
34 силу огне́нну гасили, утікали від ві́стря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були́ на війні, оберта́ли в розтіч полки́ чужоземців; |
35 жінки діставали поме́рлих своїх із воскресі́ння; а інші бували скатовані, не прийнявши визво́лення, щоб отримати краще воскресі́ння; |
36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайда́ни й в'язниці. |
37 Камінням побиті бува́ли, допитувані, перепи́лювані, умирали, зару́бані мече́м, тинялися в овечих та ко́зячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. |
38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та го́рах, і по печерах та прова́ллях зе́мних. |
39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обі́тниці не прийняли́, |
40 бо Бог передбачив щось краще про нас, — щоб вони не без нас досконалість оде́ржали. |
Послание к евреямГлава 11 |
До євреївРозділ 11 |
1 |
1 |
2 Ибо чрез неё получили доброе свидетельство древние. |
2 Бо нею засвідчені ста́рші були́. |
3 |
3 Вірою ми розуміємо, що віки́ Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме. |
4 |
4 Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, як Ка́їн; нею засвідчений був, що він праведний, як Бог сві́дчив про да́ри його; нею, і вмерши, він ще промовляє. |
5 Верою Енох был переселён так, что не видел смерти, и не находили его, потому что переселил его Бог. Ибо до переселения своего он получил свидетельство, что угодил Богу. |
5 Вірою Ено́х був перене́сений на небо, щоб не бачити смерти; і його не знайшли, бо Бог переніс його. Бо раніш, як його перенесено, він був засвідчений, що „Богові він догоди́в“. |
6 А без веры невозможно угодить: ибо приходящий к Богу должен уверовать, что Он есть и ищущим Его Он воздает. |
6 Догоди́ти ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду. |
7 Верою Ной, получив откровение о том, что еще не было видимо, благоговея, построил ковчег для спасения дома своего; ею осудил он мир и стал наследником праведности по вере. |
7 Вірою Ной, як дістав об'я́влення про те, чого́ ще не бачив, побоявшись, зробив ковчега, щоб дім свій спасти́; нею світ засудив він, і став спадкоє́мцем праведности, що з віри вона. |
8 |
8 Вірою Авраа́м, покликаний на місце, яке мав прийняти в спа́дщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде. |
9 Верою он поселился пришельцем в земле обетованной, как чужой, живя в шатрах, с Исааком и Иаковом, сонаследниками того же обещания. |
9 Вірою він перебува́в на Землі Обі́цяній, як на чужій, і проживав у наме́тах з Іса́ком та Яковом, співспадкоє́мцями тієї ж обі́тниці, |
10 Ибо он ожидал града, имеющего твердые основания, и которого художник и строитель Бог. |
10 бо чекав він міста, що має підва́лини, що Бог його будівни́чий та творе́ць. |
11 Верою и сама Сарра получила силу к принятию семени и не по времени возраста, потому что она почла верным Обещавшего. |
11 Вірою й Са́ра сама дістала силу прийняти насіння, і породила понад час свого віку, бо вірним вважала Того, Хто обі́тницю дав. |
12 Потому и от одного, и притом омертвелого, родилось так много, как много звёзд на небе и как бесчислен песок на берегу морском. |
12 Тому́ й від одно́го, та ще змертвілого, народилось так багато, як зо́рі небесні й пісок незчисле́нний край моря. |
13 |
13 Усі вони повмирали за вірою, не оде́ржавши обі́тниць, але зда́лека бачили їх, і повітали, і ві́рували в них, та визнавали, що „вони на землі чужани́ці й прихо́дьки“. |
14 Ибо те, которые так говорят, показывают, что они ищут отечества. |
14 Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають ба́тьківщини. |
15 И, если бы они вспоминали о том отечестве, из которого вышли, они имели бы время вернуться. |
15 І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б час повернутись. |
16 Но на самом деле они стремятся к лучшему, то есть к небесному. Потому Бог не стыдится их, чтобы называть Себя их Богом: ибо Он приготовил им град. |
16 Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому́ й Бог не соро́миться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготува́в їм місто. |
17 |
17 Вірою Авраа́м, випробо́вуваний, привів на жертву Ісака, і, мавши обі́тницю, приніс одноро́дженого, |
18 ему было сказано: в Исааке наречётся тебе семя. |
18 що йому було сказано: „В Ісакові буде насіння тобі“. |
19 Он рассудил, что силен Бог и из мёртвых воскрешать, потому он и получил его обратно в предзнаменование. |
19 Бо він розумі́в, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на проо́браз. |
20 Верою, и для будущего, благословил Исаак Иакова и Исава. |
20 Вірою в майбу́тнє поблагословив Іса́к Якова та Іса́ва. |
21 Верою Иаков, умирая, благословил каждого из сыновей Иосифа и поклонился Богу, опираясь на верх своего посоха. |
21 Вірою Яків, умираючи, поблагословив кожного сина Йо́сипового, і „схилився на верх свого́ жезла.“ |
22 Верою Иосиф, при кончине, упомянул об исходе сынов Израилевых и заповедал о костях своих. |
22 Вірою Йо́сип, умираючи, згадав про ви́хід синів Ізра́їлевих та про кості свої запові́в. |
23 |
23 Вірою Мойсе́й, як родився, перехо́вувався батьками своїми три місяці, бо вони бачили, що гарне дитя, і не злякались нака́зу царе́вого. |
24 Верою Моисей, став взрослым, отказался называться сыном дочери фараона, |
24 Вірою Мойсе́й, коли виріс, відрікся зватися сином дочки́ фарао́нової. |
25 предпочтя страдать с народом Божиим, чем иметь временное наслаждение грехом, |
25 Він хотів краще страждати з наро́дом Божим, аніж мати доча́сну гріховну потіху. |
26 поношение Христово почтя большим богатством, чем сокровища Египта; ибо он взирал на воздаяние. |
26 Він наругу Христову вважав за більше багатство, ніж ска́рби єгипетські, бо він озирався на Божу нагороду. |
27 Верою оставил он Египет, не убоявшись ярости царя: ибо он, словно видя Невидимого, был твёрд. |
27 Вірою він покинув Єгипет, не злякавшися гніву царе́вого, бо він був непохитний, як той, хто Невиди́мого бачить. |
28 Верою совершил он Пасху и кропление кровью, чтобы истребитель первенцев не коснулся их. |
28 Вірою справив він Пасху й покро́плення крови, щоб їх не торкнувся той, хто погубив первороджених. |
29 Верою перешли они Чермное море, как по суше, на что покусившись, Египтяне были поглощены. |
29 Вірою вони перейшли Червоне море, немов суходо́лом, на що спокусившись єги́птяни, потопились. |
30 Верою пали стены Иерихона по семидневном обхождении. |
30 Вірою впали єрихо́нські му́ри по семиденнім обхо́дженні їх. |
31 Верою Раав блудница не погибла с непокорными, приняв разведчиков с миром. |
31 Вірою блудни́ця Раха́в не згинула з невірними, коли з миром прийняла́ виві́дувачів. |
32 |
32 І що ще скажу́? Бо не стане ча́су мені, щоб оповіда́ти про Гедео́на, Вара́ка, Самсо́на, Ефта́я, Дави́да й Самуі́ла та про пророків, |
33 которые чрез веру покорили царства, творили правду, достигли обещаний, заградили уста львов, |
33 що вірою ца́рства побива́ли, правду чинили, оде́ржували обі́тниці, пащі левам загороджували, |
34 угасили силу огня, избежали острия меча, приведены были в силу от немощи, стали крепкими на войне, отразили полки чужих. |
34 силу огне́нну гасили, утікали від ві́стря меча, зміцнялись від слабости, хоробрі були́ на війні, оберта́ли в розтіч полки́ чужоземців; |
35 Были женщины, получившие мертвых своих воскресшими. Другие же были замучены, отказавшись от освобождения, чтобы достигнуть лучшего воскресения. |
35 жінки діставали поме́рлих своїх із воскресі́ння; а інші бували скатовані, не прийнявши визво́лення, щоб отримати краще воскресі́ння; |
36 Иные же испытали поругания и побои, а также узы и заключение, |
36 а інші дізнали наруги та рани, а також кайда́ни й в'язниці. |
37 были побиты камнями, подвергнуты пытке, перепилены, умерли от меча, провели жизнь в скитаниях в овечьих шкурах, в козьих кожах, терпя недостатки, тесноту, страдания: |
37 Камінням побиті бува́ли, допитувані, перепи́лювані, умирали, зару́бані мече́м, тинялися в овечих та ко́зячих шкурах, збідовані, засумовані, витерпілі. |
38 те, которых мир не был достоин, блуждали по пустыням, по горам, по пещерам и отверстиям земли. |
38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та го́рах, і по печерах та прова́ллях зе́мних. |
39 |
39 І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обі́тниці не прийняли́, |
40 потому что Бог предвидел о нас нечто лучшее, чтобы они не без нас достигли совершенства. |
40 бо Бог передбачив щось краще про нас, — щоб вони не без нас досконалість оде́ржали. |