Евангелие от МатфеяГлава 22 |
1 |
2 подобно Царство Небесное человеку царю, который устроил брачный пир для сына своего |
3 и послал слуг своих позвать званых на брачный пир; и они не хотели придти. |
4 Снова послал других слуг, говоря: скажите званым: «вот, обед мой я приготовил, быки мои и откормленный скот заколоты, и всё готово; приходите на брачный пир». |
5 Они же, оставив его слова без внимания, ушли, кто — на свое поле, кто — на торговлю свою. |
6 Прочие же схватили слуг его, оскорбили и убили их. |
7 Разгневался царь и, послав войска свои, истребил убийц тех и город их сжег. |
8 Тогда говорит он слугам своим: «брачный пир готов, но званые не были достойны; |
9 идите же на концы улиц и, кого только найдете, зовите на брачный пир». |
10 И вышли слуги те на дороги и собрали всех, кого нашли: и злых и добрых; и наполнилась брачная палата возлежащими. |
11 Вошел царь посмотреть на возлежащих и увидел там человека, одетого не в брачную одежду, |
12 и говорит ему: «друг, как ты вошел сюда не в брачной одежде?» Он же промолчал. |
13 Тогда царь сказал служителям: «свяжите ему ноги и руки и выбросьте его во тьму внешнюю: там будет плач и скрежет зубов». |
14 Ибо много званых, но мало избранных. |
15 |
16 И посылают учеников своих с иродианами спросить Его: Учитель, мы знаем, что Ты истинен и пути Божию истинно учишь, и не считаешься ни с кем; ибо не смотришь на лицо людей. |
17 Итак, скажи нам: как Тебе кажется? Можно платить подать кесарю, или нет? |
18 Но Иисус, поняв их лукавство, сказал: что Меня искушаете, лицемеры? |
19 Покажите Мне монету, которою платится подать. Они же принесли Ему динарий. |
20 И говорит им: чье это изображение и надпись? |
21 Говорят: кесаря. Тогда говорит им: отдавайте же кесарево кесарю, а Божие — Богу. |
22 И услышав, они удивились и, оставив Его, ушли. |
23 |
24 Учитель, Моисей сказал: «если кто умрет, не имея детей, то брат его пусть женится на жене его и восстановит семя брату своему». |
25 Было же у нас семь братьев: и первый, женившись, скончался и, так как от него не было семени, то жену свою он оставил брату своему; |
26 подобно и второй и третий, до семи; |
27 после же всех умерла жена. |
28 Итак, в воскресение, кого из семи будет она женой? Все, ведь, имели ее. |
29 Иисус же ответил им: вы заблуждаетесь, не зная Писаний, ни силы Божией. |
30 В воскресение не женятся, и замуж не выходят, но пребывают как ангелы на небе. |
31 А о воскресении мертвых неужели вы не читали сказанного вам Богом: |
32 «Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова»? Бог — не мертвых, но живых. |
33 И услышав, народ изумлялся учению Его. |
34 |
35 И спросил один из них, законник, искушая Его: |
36 Учитель, какая заповедь большая в Законе? |
37 Он же сказал ему: «Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душою твоею и всем разумом твоим»: |
38 это — большая и первая заповедь. |
39 Вторая подобна ей: «Возлюби ближнего твоего, как самого себя». |
40 На этих двух заповедях держится весь Закон и Пророки. |
41 |
42 Что вы думаете о Христе? Чей Он сын? Говорят Ему: Давидов. |
43 Говорит им: как же Давид в Духе называет Его Господом, говоря: |
44 |
45 |
46 И никто не мог ответить Ему. И с того дня никто уже не посмел задать Ему вопроса. |
Вiд МатвiяРозділ 22 |
1 |
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́. |
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти. |
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“ |
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг. |
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх. |
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. |
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані. |
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“. |
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась. |
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного, |
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав. |
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“. |
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“. |
15 |
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти. |
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“ |
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте? |
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому. |
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ |
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“. |
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли. |
23 |
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“. |
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму. |
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого. |
27 А по всіх вмерла й жінка. |
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“. |
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили. |
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі. |
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже: |
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“. |
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його. |
34 |
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи: |
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“ |
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“. |
38 Це найбільша й найперша заповідь. |
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“. |
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“. |
41 |
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“. |
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: |
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“. |
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“ |
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його. |
Евангелие от МатфеяГлава 22 |
Вiд МатвiяРозділ 22 |
1 |
1 |
2 подобно Царство Небесное человеку царю, который устроил брачный пир для сына своего |
2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́. |
3 и послал слуг своих позвать званых на брачный пир; и они не хотели придти. |
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти. |
4 Снова послал других слуг, говоря: скажите званым: «вот, обед мой я приготовил, быки мои и откормленный скот заколоты, и всё готово; приходите на брачный пир». |
4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“ |
5 Они же, оставив его слова без внимания, ушли, кто — на свое поле, кто — на торговлю свою. |
5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг. |
6 Прочие же схватили слуг его, оскорбили и убили их. |
6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх. |
7 Разгневался царь и, послав войска свои, истребил убийц тех и город их сжег. |
7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив. |
8 Тогда говорит он слугам своим: «брачный пир готов, но званые не были достойны; |
8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані. |
9 идите же на концы улиц и, кого только найдете, зовите на брачный пир». |
9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“. |
10 И вышли слуги те на дороги и собрали всех, кого нашли: и злых и добрых; и наполнилась брачная палата возлежащими. |
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась. |
11 Вошел царь посмотреть на возлежащих и увидел там человека, одетого не в брачную одежду, |
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного, |
12 и говорит ему: «друг, как ты вошел сюда не в брачной одежде?» Он же промолчал. |
12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав. |
13 Тогда царь сказал служителям: «свяжите ему ноги и руки и выбросьте его во тьму внешнюю: там будет плач и скрежет зубов». |
13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“. |
14 Ибо много званых, но мало избранных. |
14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“. |
15 |
15 |
16 И посылают учеников своих с иродианами спросить Его: Учитель, мы знаем, что Ты истинен и пути Божию истинно учишь, и не считаешься ни с кем; ибо не смотришь на лицо людей. |
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти. |
17 Итак, скажи нам: как Тебе кажется? Можно платить подать кесарю, или нет? |
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“ |
18 Но Иисус, поняв их лукавство, сказал: что Меня искушаете, лицемеры? |
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте? |
19 Покажите Мне монету, которою платится подать. Они же принесли Ему динарий. |
19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому. |
20 И говорит им: чье это изображение и надпись? |
20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ |
21 Говорят: кесаря. Тогда говорит им: отдавайте же кесарево кесарю, а Божие — Богу. |
21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“. |
22 И услышав, они удивились и, оставив Его, ушли. |
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли. |
23 |
23 |
24 Учитель, Моисей сказал: «если кто умрет, не имея детей, то брат его пусть женится на жене его и восстановит семя брату своему». |
24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“. |
25 Было же у нас семь братьев: и первый, женившись, скончался и, так как от него не было семени, то жену свою он оставил брату своему; |
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму. |
26 подобно и второй и третий, до семи; |
26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого. |
27 после же всех умерла жена. |
27 А по всіх вмерла й жінка. |
28 Итак, в воскресение, кого из семи будет она женой? Все, ведь, имели ее. |
28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“. |
29 Иисус же ответил им: вы заблуждаетесь, не зная Писаний, ни силы Божией. |
29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили. |
30 В воскресение не женятся, и замуж не выходят, но пребывают как ангелы на небе. |
30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі. |
31 А о воскресении мертвых неужели вы не читали сказанного вам Богом: |
31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже: |
32 «Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова»? Бог — не мертвых, но живых. |
32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“. |
33 И услышав, народ изумлялся учению Его. |
33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його. |
34 |
34 |
35 И спросил один из них, законник, искушая Его: |
35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи: |
36 Учитель, какая заповедь большая в Законе? |
36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“ |
37 Он же сказал ему: «Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душою твоею и всем разумом твоим»: |
37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“. |
38 это — большая и первая заповедь. |
38 Це найбільша й найперша заповідь. |
39 Вторая подобна ей: «Возлюби ближнего твоего, как самого себя». |
39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“. |
40 На этих двух заповедях держится весь Закон и Пророки. |
40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“. |
41 |
41 |
42 Что вы думаете о Христе? Чей Он сын? Говорят Ему: Давидов. |
42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“. |
43 Говорит им: как же Давид в Духе называет Его Господом, говоря: |
43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: |
44 |
44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“. |
45 |
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“ |
46 И никто не мог ответить Ему. И с того дня никто уже не посмел задать Ему вопроса. |
46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його. |