Библия - Обещанное Восстановление

Евангелие от Матфея

Глава 22

1 И снова Иисус обратился к ним в притчах:

2 подобно Царство Небесное человеку царю, который устроил брачный пир для сына своего

3 и послал слуг своих позвать званых на брачный пир; и они не хотели придти.

4 Снова послал других слуг, говоря: скажите званым: «вот, обед мой я приготовил, быки мои и откормленный скот заколоты, и всё готово; приходите на брачный пир».

5 Они же, оставив его слова без внимания, ушли, кто — на свое поле, кто — на торговлю свою.

6 Прочие же схватили слуг его, оскорбили и убили их.

7 Разгневался царь и, послав войска свои, истребил убийц тех и город их сжег.

8 Тогда говорит он слугам своим: «брачный пир готов, но званые не были достойны;

9 идите же на концы улиц и, кого только найдете, зовите на брачный пир».

10 И вышли слуги те на дороги и собрали всех, кого нашли: и злых и добрых; и наполнилась брачная палата возлежащими.

11 Вошел царь посмотреть на возлежащих и увидел там человека, одетого не в брачную одежду,

12 и говорит ему: «друг, как ты вошел сюда не в брачной одежде?» Он же промолчал.

13 Тогда царь сказал служителям: «свяжите ему ноги и руки и выбросьте его во тьму внешнюю: там будет плач и скрежет зубов».

14 Ибо много званых, но мало избранных.

15 Тогда фарисеи пошли и приняли решение уловить Его в слове.

16 И посылают учеников своих с иродианами спросить Его: Учитель, мы знаем, что Ты истинен и пути Божию истинно учишь, и не считаешься ни с кем; ибо не смотришь на лицо людей.

17 Итак, скажи нам: как Тебе кажется? Можно платить подать кесарю, или нет?

18 Но Иисус, поняв их лукавство, сказал: что Меня искушаете, лицемеры?

19 Покажите Мне монету, которою платится подать. Они же принесли Ему динарий.

20 И говорит им: чье это изображение и надпись?

21 Говорят: кесаря. Тогда говорит им: отдавайте же кесарево кесарю, а Божие — Богу.

22 И услышав, они удивились и, оставив Его, ушли.

23 В тот день подошли к Нему саддукеи, утверждающие, что нет воскресения, и спросили Его:

24 Учитель, Моисей сказал: «если кто умрет, не имея детей, то брат его пусть женится на жене его и восстановит семя брату своему».

25 Было же у нас семь братьев: и первый, женившись, скончался и, так как от него не было семени, то жену свою он оставил брату своему;

26 подобно и второй и третий, до семи;

27 после же всех умерла жена.

28 Итак, в воскресение, кого из семи будет она женой? Все, ведь, имели ее.

29 Иисус же ответил им: вы заблуждаетесь, не зная Писаний, ни силы Божией.

30 В воскресение не женятся, и замуж не выходят, но пребывают как ангелы на небе.

31 А о воскресении мертвых неужели вы не читали сказанного вам Богом:

32 «Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова»? Бог — не мертвых, но живых.

33 И услышав, народ изумлялся учению Его.

34 Фарисеи же, услышав, что Он заградил уста саддукеям, собрались вокруг Него.

35 И спросил один из них, законник, искушая Его:

36 Учитель, какая заповедь большая в Законе?

37 Он же сказал ему: «Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душою твоею и всем разумом твоим»:

38 это — большая и первая заповедь.

39 Вторая подобна ей: «Возлюби ближнего твоего, как самого себя».

40 На этих двух заповедях держится весь Закон и Пророки.

41 Когда же собрались фарисеи, спросил их Иисус:

42 Что вы думаете о Христе? Чей Он сын? Говорят Ему: Давидов.

43 Говорит им: как же Давид в Духе называет Его Господом, говоря:

44 «Сказал Господь Господу моему: сядь по правую сторону Мою, доколе Я не положу врагов Твоих под ноги Твои»?

45 Итак, если Давид называет Его Господом, как же Он сын его?

46 И никто не мог ответить Ему. И с того дня никто уже не посмел задать Ему вопроса.

Вiд Матвiя

Розділ 22

1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:

2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.

3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.

4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“

5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.

6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.

7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.

9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.

10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.

11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,

12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.

13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.

14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.

16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.

17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“

18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?

19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.

20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“

21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.

22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,

24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.

25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.

26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.

27 А по всіх вмерла й жінка.

28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.

29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.

30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.

31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:

32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.

33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.

35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:

36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“

37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.

38 Це найбільша й найперша заповідь.

39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.

40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.

41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.

43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.

45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“

46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Евангелие от Матфея Глава 22	Вiд Матвiя Розділ 22
1 И снова Иисус обратился к ним в притчах:	1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм при́тчами, кажучи:
2 подобно Царство Небесное человеку царю, который устроил брачный пир для сына своего	2 „Царство Небесне подібне одно́му царе́ві, що весі́лля справляв був для сина свого́.
3 и послал слуг своих позвать званых на брачный пир; и они не хотели придти.	3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весі́лля запрошений, — та ті не хотіли прийти.
4 Снова послал других слуг, говоря: скажите званым: «вот, обед мой я приготовил, быки мои и откормленный скот заколоты, и всё готово; приходите на брачный пир».	4 Зно́ву послав він інших рабів, наказуючи: „Скажіть запрошеним: Ось я приготува́в обід свій, закололи бики й відгодо́ване, — і все готове. Ідіть на весі́лля!“
5 Они же, оставив его слова без внимания, ушли, кто — на свое поле, кто — на торговлю свою.	5 Та вони злегковажили та порозхо́дились, — той на поле своє, а той на свій торг.
6 Прочие же схватили слуг его, оскорбили и убили их.	6 А останні, похапавши рабів його́, знущалися, та й повбивали їх.
7 Разгневался царь и, послав войска свои, истребил убийц тех и город их сжег.	7 І розгнівався цар, і послав своє ві́йсько, — і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
8 Тогда говорит он слугам своим: «брачный пир готов, но званые не были достойны;	8 Тоді каже рабам своїм: „Весі́лля готове, але́ недостойні були́ ті покликані.
9 идите же на концы улиц и, кого только найдете, зовите на брачный пир».	9 Тож підіть на роздорі́жжя, і кого тільки спіткаєте, — кличте їх на весі́лля“.
10 И вышли слуги те на дороги и собрали всех, кого нашли: и злых и добрых; и наполнилась брачная палата возлежащими.	10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, — злих і добрих. І весільна кімна́та гістьми́ перепо́внилась.
11 Вошел царь посмотреть на возлежащих и увидел там человека, одетого не в брачную одежду,	11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весі́льну не вбра́ного,
12 и говорит ему: «друг, как ты вошел сюда не в брачной одежде?» Он же промолчал.	12 та й каже йому: „Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?“ Той же мовчав.
13 Тогда царь сказал служителям: «свяжите ему ноги и руки и выбросьте его во тьму внешнюю: там будет плач и скрежет зубов».	13 Тоді́ цар сказав своїм слу́гам: „Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зо́внішньої те́мряви, — буде плач там і скрегіт зубів“.
14 Ибо много званых, но мало избранных.	14 Бо багато покли́каних, — та ви́браних мало“.
15 Тогда фарисеи пошли и приняли решение уловить Его в слове.	15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, я́к зловити на слові Його.
16 И посылают учеников своих с иродианами спросить Его: Учитель, мы знаем, что Ты истинен и пути Божию истинно учишь, и не считаешься ни с кем; ибо не смотришь на лицо людей.	16 І посилають до Нього своїх учнів із іродія́нами, і кажуть: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на лю́дське обличчя не дивишся Ти.
17 Итак, скажи нам: как Тебе кажется? Можно платить подать кесарю, или нет?	17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для ке́саря, чи ні?“
18 Но Иисус, поняв их лукавство, сказал: что Меня искушаете, лицемеры?	18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: „Чого ви, лицеміри, Мене випробо́вуєте?
19 Покажите Мне монету, которою платится подать. Они же принесли Ему динарий.	19 Покажіть Мені гріш податко́вий“. І прине́сли динарія Йому.
20 И говорит им: чье это изображение и надпись?	20 А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“
21 Говорят: кесаря. Тогда говорит им: отдавайте же кесарево кесарю, а Божие — Богу.	21 Ті відказують: „Ке́сарів“. Тоді каже Він їм: „Тож віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже“.
22 И услышав, они удивились и, оставив Его, ушли.	22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
23 В тот день подошли к Нему саддукеи, утверждающие, что нет воскресения, и спросили Его:	23 Того дня приступили до Нього саддуке́ї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його,
24 Учитель, Моисей сказал: «если кто умрет, не имея детей, то брат его пусть женится на жене его и восстановит семя брату своему».	24 та й сказали: „Учителю, Мойсей наказав: „Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову́ його, — і відно́вить насіння для брата свого“.
25 Было же у нас семь братьев: и первый, женившись, скончался и, так как от него не было семени, то жену свою он оставил брату своему;	25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружи́вшись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружи́ну свою братові своєму.
26 подобно и второй и третий, до семи;	26 Так само і другий, і третій, — аж до сьомого.
27 после же всех умерла жена.	27 А по всіх вмерла й жінка.
28 Итак, в воскресение, кого из семи будет она женой? Все, ведь, имели ее.	28 Отож, у воскре́сенні котро́му з сімох вона дружи́ною буде? Бо всі мали її“.
29 Иисус же ответил им: вы заблуждаетесь, не зная Писаний, ни силы Божией.	29 Ісус же промовив у відповідь їм: „Помиляєтесь ви, не знавши Писа́ння, ні Божої сили.
30 В воскресение не женятся, и замуж не выходят, но пребывают как ангелы на небе.	30 Бо в воскресінні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи́ ті на небі.
31 А о воскресении мертвых неужели вы не читали сказанного вам Богом:	31 А про воскресіння померлих хіба не читали проре́ченого вам від Бога, що каже:
32 «Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова»? Бог — не мертвых, но живых.	32 „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих“.
33 И услышав, народ изумлялся учению Его.	33 А наро́д, чувши це, дивувався науці Його.
34 Фарисеи же, услышав, что Он заградил уста саддукеям, собрались вокруг Него.	34 Фарисеї ж, почувши, що Він у́ста замкнув саддуке́ям, зібралися ра́зом.
35 И спросил один из них, законник, искушая Его:	35 І спитався один із них, учитель Зако́ну, Його випробо́вуючи й кажучи:
36 Учитель, какая заповедь большая в Законе?	36 „Учителю, котра́ заповідь найбільша в Зако́ні?“
37 Он же сказал ему: «Возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим и всею душою твоею и всем разумом твоим»:	37 Він же промовив йому́: „Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою“.
38 это — большая и первая заповедь.	38 Це найбільша й найперша заповідь.
39 Вторая подобна ей: «Возлюби ближнего твоего, как самого себя».	39 А друга одна́кова з нею: „Люби свого ближнього, як само́го себе́“.
40 На этих двух заповедях держится весь Закон и Пророки.	40 На двох оцих заповідях увесь Зако́н і Пророки стоять“.
41 Когда же собрались фарисеи, спросил их Иисус:	41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42 Что вы думаете о Христе? Чей Он сын? Говорят Ему: Давидов.	42 і сказав: „Що́ ви думаєте про Христа? Чий Він син?“ Вони Йому кажуть: „Давидів“.
43 Говорит им: как же Давид в Духе называет Его Господом, говоря:	43 Він до них промовляє: „Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44 «Сказал Господь Господу моему: сядь по правую сторону Мою, доколе Я не положу врагов Твоих под ноги Твои»?	44 „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм“.
45 Итак, если Давид называет Его Господом, как же Он сын его?	45 Тож, коли Давид зве Його Господом, — як же Він йому син?“
46 И никто не мог ответить Ему. И с того дня никто уже не посмел задать Ему вопроса.	46 І ніхто не спромігся відпові́сти Йому ані сло́ва... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.

Ветхий
завет

Новый
завет

Евангелие от Матфея

Глава 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

Евангелие от Матфея

Глава 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

Ветхий завет

Новый завет

Евангелие от Матфея

Глава 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

Евангелие от Матфея

Глава 22

Вiд Матвiя

Розділ 22

Ветхий
завет

Новый
завет