Евангелие от МатфеяГлава 26 |
1 |
2 вы знаете, что через два дня Пасха, и Сын Человеческий предан будет на распятие. |
3 Тогда собрались первосвященники и старейшины народные во дворец первосвященника по имени Каиафа, |
4 и сообща решили взять Иисуса хитростью и убить; |
5 но говорили: не в праздник, чтобы не произошло возмущения в народе. |
6 |
7 подошла к Нему женщина с алебастровым сосудом мира драгоценного и стала возливать Ему на голову в то время, как Он возлежал. |
8 Увидев, ученики вознегодовали и говорили: к чему эта расточительность? |
9 Ведь можно было бы это продать за большую цену и дать нищим. |
10 Но Иисус, узнав, сказал им: что смущаете женщину? Доброе дело сделала она для Меня; |
11 ибо нищих вы всегда имеете с собою, Меня же не всегда имеете; |
12 возлив это миро на тело Мое, она сделала это для Моего погребения. |
13 Истинно говорю вам: где ни будет проповедано это Евангелие, во всем мире, будут говорить и о том, что сделала она, в воспоминание о ней. |
14 |
15 и сказал им: что хотите дать мне, и я вам предам Его? Они же отсчитали ему тридцать сребреников. |
16 И с того времени он искал удобного случая предать Его. |
17 |
18 Он же сказал: идите в город к такому-то и скажите ему: «Учитель говорит: время Мое близко, у тебя Я совершу Пасху с учениками Моими». |
19 И сделали ученики, как повелел им Иисус, и приготовили Пасху. |
20 С наступлением же вечера, Он возлег с двенадцатью учениками; |
21 и когда они ели, Он сказал: истинно говорю вам: один из вас предаст Меня. |
22 И печалясь сильно, они начали говорить Ему, каждый в отдельности: не я ли, Господи? |
23 Он же ответил: опустивший со Мною руку в блюдо, тот и предаст Меня. |
24 Впрочем Сын Человеческий идет, как написано о Нем; но горе человеку тому, чрез которого Сын Человеческий предается: лучше было бы человеку тому не родиться. |
25 И сказал в ответ Иуда, предающий Его: не я ли, Равви? Говорит ему Иисус: ты сказал. |
26 |
27 И взяв чашу и возблагодарив, дал им и сказал: пейте из нее все; |
28 это есть кровь Моя нового завета, за многих изливаемая для отпущения грехов. |
29 Говорю же вам: не буду пить впредь от этого плода лозы виноградной до дня того, когда буду пить его новым вместе с вами в Царстве Отца Моего. |
30 И воспев хвалебную песнь, вышли они на гору Масличную. |
31 |
32 |
33 И ответил Ему Петр: если и все соблазнятся из-за Тебя, я никогда не соблазнюсь. |
34 Сказал ему Иисус: истинно говорю тебе: в эту ночь, прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня. |
35 Говорит Ему Петр: хотя бы надлежало мне вместе с Тобою умереть, не отрекусь от Тебя. Подобное же сказали и все ученики. |
36 |
37 И взяв с Собой Петра и обоих сыновей Зеведеевых, начал скорбеть и томиться. |
38 Тогда говорит им: объята скорбию душа Моя до смерти, побудьте здесь и бодрствуйте со Мною. |
39 И пройдя немного вперед, пал на лицо Свое, молился и говорил: Отче Мой, если возможно, да минует Меня чаша эта; впрочем, не как Я хочу, но как Ты. |
40 И приходит к ученикам, и находит их спящими, и говорит Петру: так ли не смогли вы один час пободрствовать со Мною? |
41 Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть вам в искушение: дух бодр, плоть же немощна. |
42 И снова, во второй раз, Он пошел и помолился такими словами: Отче Мой, если не может чаша эта миновать Меня, чтобы Мне не пить ее, да будет воля Твоя. |
43 И придя снова, нашел их спящими: ибо их глаза отяжелели. |
44 И оставив их, Он снова отошел и помолился в третий раз и снова сказал то же слово. |
45 Тогда приходит к ученикам и говорит им: что же, вы спите и почиваете? Вот, близок час, и Сын Человеческий предается в руки грешников. |
46 Вставайте, идем: вот, уже близко предающий Меня. |
47 |
48 Предающий же дал им знак: кого я поцелую, Он и есть, возьмите Его. |
49 И тотчас подошел к Иисусу и сказал: здравствуй, Равви! и поцеловал Его. |
50 Иисус же сказал ему: друг, вот для чего ты здесь! Тогда они подошли, наложили руки на Иисуса и взяли Его. |
51 И вот, один из бывших с Иисусом, протянув руку, выхватил меч свой и, ударив раба первосвященника, отсек ему ухо. |
52 Тогда говорит ему Иисус: возврати меч твой в место его, ибо все, взявшие меч, от меча погибнут. |
53 Или ты думаешь, что Я не могу упросить Отца Моего, и Он не даст Мне тотчас же более двенадцати легионов ангелов? |
54 Как же исполнятся Писания, что это должно произойти? |
55 В тот час сказал Иисус народу: как на разбойника вышли вы с мечами и кольями задержать Меня; каждый день сидел Я и учил в храме, и вы не взяли Меня. |
56 Это же всё произошло, чтобы исполнились писания пророков. Тогда все ученики, оставив Его, бежали. |
57 |
58 Петр же следовал за Ним издали, до двора первосвященника; и войдя внутрь, сидел вместе со служителями, чтобы видеть конец. |
59 Первосвященники же и синедрион в полном составе искали лжесвидетельства против Иисуса, чтобы предать Его смерти. |
60 И не нашли, хотя и много явилось лжесвидетелей. Наконец подошли двое |
61 и сказали: Он говорил: «Я могу разрушить храм Божий и в три дня воздвигнуть его». |
62 И встав, первосвященник сказал Ему: Ты ничего не отвечаешь? Что они против Тебя свидетельствуют? |
63 Иисус же молчал. И первосвященник сказал Ему: заклинаю Тебя Богом Живым, скажи нам: Ты ли Христос, Сын Божий? |
64 Говорит ему Иисус: ты сказал. Но Я говорю вам: |
65 |
66 Как вам кажется? Они же ответили: повинен смерти. |
67 Тогда плюнули Ему в лицо и заушили Его; другие же били Его, |
68 говоря: прореки нам, Христос, кто ударил Тебя? |
69 |
70 Но он отрекся перед всеми и сказал: не знаю, что ты говоришь. |
71 Когда же он прошел в ворота, увидела его другая, и говорит находящимся там: этот был с Иисусом Назореем. |
72 И он снова отрекся с клятвой: я не знаю Этого Человека. |
73 Немного же спустя подошли стоявшие и сказали Петру: поистине и ты из них, ибо и говор твой обличает тебя. |
74 Тогда начал он усиленно клясться: я не знаю Этого Человека. И тотчас пропел петух. |
75 И вспомнил Петр слово, сказанное Иисусом: прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня. И выйдя вон, плакал горько. |
Вiд МатвiяРозділ 26 |
1 |
2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“. |
3 |
4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити. |
5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“. |
6 |
7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він. |
8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство? |
9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“. |
10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. |
11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте. |
12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій. |
13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“ |
14 |
15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків. |
16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його. |
17 |
18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“. |
19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти. |
20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл. |
21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“. |
22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“ |
23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене. |
24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“ |
25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“. |
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“. |
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі, |
28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів! |
29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“. |
30 |
31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“. |
32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“. |
33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“. |
34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. |
35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні. |
36 |
37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити. |
38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“. |
39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“. |
40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною? |
41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“. |
42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“ |
43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були. |
44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши. |
45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський. |
46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“ |
47 |
48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“. |
49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його. |
50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його. |
51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо. |
52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть. |
53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в? |
54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“ |
55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви. |
56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали. |
57 |
58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець. |
59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому, |
60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє, |
61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“. |
62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“ |
63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“ |
64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“ |
65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу! |
66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“ |
67 |
68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“ |
69 |
70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“. |
71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“ |
72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“ |
73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“. |
74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї. |
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав. |
Евангелие от МатфеяГлава 26 |
Вiд МатвiяРозділ 26 |
1 |
1 |
2 вы знаете, что через два дня Пасха, и Сын Человеческий предан будет на распятие. |
2 „Ви знаєте, що через два дні буде Па́сха, — і Лю́дський Син буде виданий на розп'я́ття“. |
3 Тогда собрались первосвященники и старейшины народные во дворец первосвященника по имени Каиафа, |
3 |
4 и сообща решили взять Иисуса хитростью и убить; |
4 і радилися, щоб пі́дступом взяти Ісуса й забити. |
5 но говорили: не в праздник, чтобы не произошло возмущения в народе. |
5 І вони говорили: „Та не в свято, щоб бува колотнеча в наро́ді не сталась“. |
6 |
6 |
7 подошла к Нему женщина с алебастровым сосудом мира драгоценного и стала возливать Ему на голову в то время, как Он возлежал. |
7 підійшла одна жінка до Нього, маючи аляба́строву пляшечку дорогоцінного ми́ра, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він. |
8 Увидев, ученики вознегодовали и говорили: к чему эта расточительность? |
8 Як побачили ж учні це, то обурилися та й сказали: „На́що таке марнотра́тство? |
9 Ведь можно было бы это продать за большую цену и дать нищим. |
9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим“. |
10 Но Иисус, узнав, сказал им: что смущаете женщину? Доброе дело сделала она для Меня; |
10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: „Чого при́крість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені. |
11 ибо нищих вы всегда имеете с собою, Меня же не всегда имеете; |
11 Бо вбогих ви маєте за́вжди з собою, а Мене не постійно ви маєте. |
12 возлив это миро на тело Мое, она сделала это для Моего погребения. |
12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на по́хорон Мій. |
13 Истинно говорю вам: где ни будет проповедано это Евангелие, во всем мире, будут говорить и о том, что сделала она, в воспоминание о ней. |
13 Поправді кажу́ вам: де тільки оця Єва́нгелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам'ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!“ |
14 |
14 |
15 и сказал им: что хотите дать мне, и я вам предам Его? Они же отсчитали ему тридцать сребреников. |
15 і сказав: „Що́ хочете дати мені, — і я вам Його видам?“ І вони йому виплатили тридцять срібняків. |
16 И с того времени он искал удобного случая предать Его. |
16 І він відтоді шукав слу́шного ча́су, щоб видати Його. |
17 |
17 |
18 Он же сказал: идите в город к такому-то и скажите ему: «Учитель говорит: время Мое близко, у тебя Я совершу Пасху с учениками Моими». |
18 А Він відказав: „Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близьки́й, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе“. |
19 И сделали ученики, как повелел им Иисус, и приготовили Пасху. |
19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали́ пасху готува́ти. |
20 С наступлением же вечера, Он возлег с двенадцатью учениками; |
20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл. |
21 и когда они ели, Он сказал: истинно говорю вам: один из вас предаст Меня. |
21 І, як вони споживали, Він сказав: „Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене“. |
22 И печалясь сильно, они начали говорить Ему, каждый в отдельности: не я ли, Господи? |
22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: „Чи не я то, о Господи?“ |
23 Он же ответил: опустивший со Мною руку в блюдо, тот и предаст Меня. |
23 А Він відповів і промовив: „Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене. |
24 Впрочем Сын Человеческий идет, как написано о Нем; но горе человеку тому, чрез которого Сын Человеческий предается: лучше было бы человеку тому не родиться. |
24 Людський Син справді йде, як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Лю́дського Сина! Було́ б краще йому, коли б той чоловік не родився!“ |
25 И сказал в ответ Иуда, предающий Его: не я ли, Равви? Говорит ему Иисус: ты сказал. |
25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: „Чи не я то, Учителю?“ Відказав Він йому: „Ти сказав“. |
26 |
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і́ поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: „Прийміть, споживайте, це — тіло Моє“. |
27 И взяв чашу и возблагодарив, дал им и сказал: пейте из нее все; |
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: „Пийте з неї всі, |
28 это есть кровь Моя нового завета, за многих изливаемая для отпущения грехов. |
28 бо це — кров Моя Ново́го Заповіту, що за багатьох проливається на відпу́щення гріхів! |
29 Говорю же вам: не буду пить впредь от этого плода лозы виноградной до дня того, когда буду пить его новым вместе с вами в Царстве Отца Моего. |
29 Кажу́ ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його нови́м питиму в Царстві Мого Отця“. |
30 И воспев хвалебную песнь, вышли они на гору Масличную. |
30 |
31 |
31 Промовляє тоді їм Ісус: „Усі ви через Мене споку́ситеся ночі цієї. Бо написано: „Уражу́ Па́стиря, — і розпоро́шаться вівці отари“. |
32 |
32 По воскре́сенні ж Своїм Я вас ви́переджу в Галілеї“. |
33 И ответил Ему Петр: если и все соблазнятся из-за Тебя, я никогда не соблазнюсь. |
33 А Петро відповів і сказав Йому: „Якби й усі спокуси́лись про Тебе, — я не спокушу́ся ніко́ли“. |
34 Сказал ему Иисус: истинно говорю тебе: в эту ночь, прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня. |
34 Промовив до нього Ісус: „Поправді кажу́ тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. |
35 Говорит Ему Петр: хотя бы надлежало мне вместе с Тобою умереть, не отрекусь от Тебя. Подобное же сказали и все ученики. |
35 Говорить до Нього Петро: „Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!“ Так сказали й усі учні. |
36 |
36 |
37 И взяв с Собой Петра и обоих сыновей Зеведеевых, начал скорбеть и томиться. |
37 І, взявши Петра й двох синів Зеведе́євих, зачав сумувати й тужити. |
38 Тогда говорит им: объята скорбию душа Моя до смерти, побудьте здесь и бодрствуйте со Мною. |
38 Тоді промовляє до них: „Обго́рнена сумом смертельним душа Моя! Залиші́ться тут, і попильнуйте зо Мною“. |
39 И пройдя немного вперед, пал на лицо Свое, молился и говорил: Отче Мой, если возможно, да минует Меня чаша эта; впрочем, не как Я хочу, но как Ты. |
39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долі́лиць, та молився й благав: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене. Та проте, — не як Я хо́чу, а як Ти“. |
40 И приходит к ученикам, и находит их спящими, и говорит Петру: так ли не смогли вы один час пободрствовать со Мною? |
40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: „Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною? |
41 Бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть вам в искушение: дух бодр, плоть же немощна. |
41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьо́рий бо дух, але немічне тіло“. |
42 И снова, во второй раз, Он пошел и помолился такими словами: Отче Мой, если не может чаша эта миновать Меня, чтобы Мне не пить ее, да будет воля Твоя. |
42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: „Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!“ |
43 И придя снова, нашел их спящими: ибо их глаза отяжелели. |
43 І, прийшовши, знову знайшов їх, що спали, бо зважні́ли їм очі були. |
44 И оставив их, Он снова отошел и помолился в третий раз и снова сказал то же слово. |
44 І, залиши́вши їх, знов пішов, і помолився втре́тє, те саме слово промовивши. |
45 Тогда приходит к ученикам и говорит им: что же, вы спите и почиваете? Вот, близок час, и Сын Человеческий предается в руки грешников. |
45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: „Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година набли́зилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Лю́дський. |
46 Вставайте, идем: вот, уже близко предающий Меня. |
46 Уставайте, ходім, — ось наблизи́вся Мій зра́дник!“ |
47 |
47 |
48 Предающий же дал им знак: кого я поцелую, Он и есть, возьмите Его. |
48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: „Кого поцілую, то Він, — беріть Його“. |
49 И тотчас подошел к Иисусу и сказал: здравствуй, Равви! и поцеловал Его. |
49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: Раді́й, Учителю!“ І поцілував Його. |
50 Иисус же сказал ему: друг, вот для чего ты здесь! Тогда они подошли, наложили руки на Иисуса и взяли Его. |
50 Ісус же йому відказав: „Чого, друже, прийшов ти?“ Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопи́ли Його. |
51 И вот, один из бывших с Иисусом, протянув руку, выхватил меч свой и, ударив раба первосвященника, отсек ему ухо. |
51 А ось один із тих, що з Ісусом були́, витягнув руку, і меча свого ви́хопив та й рубону́в раба первосвященика, — і відтяв йому вухо. |
52 Тогда говорит ему Иисус: возврати меч твой в место его, ибо все, взявшие меч, от меча погибнут. |
52 Тоді промовляє до нього Ісус: „Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто ві́зьме меча, — від меча і загинуть. |
53 Или ты думаешь, что Я не могу упросить Отца Моего, и Он не даст Мне тотчас же более двенадцати легионов ангелов? |
53 Чи ти ду́маєш, що не мо́жу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіо́нів анголі́в? |
54 Как же исполнятся Писания, что это должно произойти? |
54 Але як має збутись Писа́ння, що так статися мусить?“ |
55 В тот час сказал Иисус народу: как на разбойника вышли вы с мечами и кольями задержать Меня; каждый день сидел Я и учил в храме, и вы не взяли Меня. |
55 Тієї години промовив Ісус до наро́ду: „Немов на розбійника вийшли з мечами та ки́ями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли́ ви. |
56 Это же всё произошло, чтобы исполнились писания пророков. Тогда все ученики, оставив Его, бежали. |
56 Це ж сталось усе, щоб збулися писа́ння пророків“. Усі учні тоді залишили Його й повтікали. |
57 |
57 |
58 Петр же следовал за Ним издали, до двора первосвященника; и войдя внутрь, сидел вместе со служителями, чтобы видеть конец. |
58 Петро ж зда́лека йшов услід за Ним аж до дво́ру первосвященика, і, ввійшовши всере́дину, сів із слу́жбою, щоб бачити кінець. |
59 Первосвященники же и синедрион в полном составе искали лжесвидетельства против Иисуса, чтобы предать Его смерти. |
59 А первосвященики та ввесь синедріо́н шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому, |
60 И не нашли, хотя и много явилось лжесвидетелей. Наконец подошли двое |
60 і не знахо́дили, хоч кривосвідків багато підхо́дило. Аж ось накінець з'явилися двоє, |
61 и сказали: Он говорил: «Я могу разрушить храм Божий и в три дня воздвигнуть его». |
61 і сказали: „Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його“. |
62 И встав, первосвященник сказал Ему: Ты ничего не отвечаешь? Что они против Тебя свидетельствуют? |
62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: „Ти нічого не відповідаєш на те, що свідчать су́проти Тебе?“ |
63 Иисус же молчал. И первосвященник сказал Ему: заклинаю Тебя Богом Живым, скажи нам: Ты ли Христос, Сын Божий? |
63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: „Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?“ |
64 Говорит ему Иисус: ты сказал. Но Я говорю вам: |
64 Промовляє до нього Ісус: „Ти сказав... А навіть повім вам: відтепе́р ви побачите Лю́дського Сина, що сидітиме право́руч сили Божої, і на хмарах небесних прихо́дитиме!“ |
65 |
65 Тоді первосвященик розде́р одежу свою та й сказав: „Він богознева́жив! На́що нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богознева́гу! |
66 Как вам кажется? Они же ответили: повинен смерти. |
66 Як вам здається?“ Вони ж відповіли та сказали: „Повинен умерти!“ |
67 Тогда плюнули Ему в лицо и заушили Его; другие же били Его, |
67 |
68 говоря: прореки нам, Христос, кто ударил Тебя? |
68 і казали: „Пророкуй нам, Христе́, хто́ то вдарив Тебе?“ |
69 |
69 |
70 Но он отрекся перед всеми и сказал: не знаю, что ты говоришь. |
70 А він перед всіма́ відрікся, сказавши: „Не відаю я, що ти кажеш“. |
71 Когда же он прошел в ворота, увидела его другая, и говорит находящимся там: этот был с Иисусом Назореем. |
71 А коли до воріт він підхо́див, побачила інша його та й сказала приявним там людям: „Оцей був з Ісусом Назаряни́ном!“ |
72 И он снова отрекся с клятвой: я не знаю Этого Человека. |
72 І він зно́ву відрікся та став присягатись: „Не знаю Цього Чоловіка!“ |
73 Немного же спустя подошли стоявшие и сказали Петру: поистине и ты из них, ибо и говор твой обличает тебя. |
73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: „І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе“. |
74 Тогда начал он усиленно клясться: я не знаю Этого Человека. И тотчас пропел петух. |
74 Тоді він став клясти́сь та божитись: „Не знаю Цього́ Чоловіка!“ І заспівав півень хвилі тієї. |
75 И вспомнил Петр слово, сказанное Иисусом: прежде чем пропоет петух, ты трижды отречешься от Меня. И выйдя вон, плакал горько. |
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: „Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене“. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав. |