Книга СудейГлава 18 |
1 |
2 И послали сыны Дановы от племени своего пять человек, мужей сильных из Цоры и Ештаола, чтоб осмотреть землю и узнать ее, и сказали им: пойдите, узнайте землю. Они пришли на гору Ефремову к дому Михину и ночевали там. |
3 Находясь у дома Михина, узнали они голос молодого левита, и зашли туда, и спрашивали его: кто тебя привел сюда, что ты здесь делаешь, и зачем ты здесь? |
4 Он сказал им: то и то сделал со мною Миха, нанял меня, и я у него священником. |
5 Они сказали ему: вопроси Бога, чтобы знать нам, успешен ли будет путь наш, в который мы идем. |
6 Священник сказал им: идите с миром; пред Господом путь ваш, в который вы идете. |
7 |
8 И возвратились к братьям своим в Цору и Ештаол; сказали им братья их: что вы? |
9 Они сказали: пойдем на них, мы видели землю, она весьма хороша. Итак молчите, и не медлите пойти, взять в наследие ту землю. |
10 Когда пойдете вы, придете к народу беспечному, и земля та обширна. Бог предаст ее в руки ваши. Это такое место, где нет ни в чем недостатка, что получается от земли. |
11 |
12 Они пошли и стали станом в Кириаф-Иариме, в Иудее. Посему и называют то место станом Дановым до сего дня. Он позади Кириаф-Иарима. |
13 Оттоле перешли они на гору Ефремову, и пришли к дому Михи. |
14 И сказали оные пять мужей, которые ходили осматривать землю Лаис, братьям своим: знаете ли, что в одном из домов сих есть ефод, идолы, истукан и литой кумир? Итак подумайте, что сделать. |
15 И зашли туда, и вошли в дом молодого левита, в дом Михи, и спросили его о здоровье. |
16 Оные шесть сот человек из сынов Дановых, препоясанные воинским оружием, стояли у ворот. |
17 А пять человек, ходивших осматривать землю пошли, вошли туда, взяли истукан и ефод, и идолов и литой кумир. Священник стоял у ворот с оными шестью стами человек, препоясанных воинским оружием. |
18 А они вошли в дом Михи, взяли истукан, ефод, идол и литой кумир. Священник сказал им: что вы делаете. |
19 Они сказали ему: молчи, положи руку твою на уста твои, и иди с нами; и будь у нас отцем и священником. Лучше ли тебе быть священником в доме одного человека, нежели быть священником в колене или в племени Израилевом. |
20 Сердце священника обрадовалось; он взял ефод, идолов и истукан, и пошел с народом. |
21 |
22 Когда они удалились от дому Михи, жители домов, соседственных с домом Михиным, собрались и погнались за сынами Дана. |
23 И кричали сынам Дана. Тогда сии оборотились, и сказали Михе: что тебе? Зачем ты кричишь? |
24 Он сказал: вы взяли богов моих, которых я сделал, и священника, и ушли; чего еще более? Как же вы говорите: что тебе? |
25 Сыны Дановы сказали ему: молчи, чтоб мы не слышали голоса твоего; иначе некоторые из нас, огорчившись, нападут на вас, и погубишь жизнь свою и жизнь семейства твоего. |
26 И пошли сыны Дановы путем своим; Миха же, видя, что они сильнее его, пошел назад, и возвратился в дом свой. |
27 |
28 Некому было помочь, потому что он был отдален от Сидона, и ни с кем не имел дела; он находился в долине, что близ Беф-Рехова. И построили снова город и поселились в нем. |
29 И нарекли имя городу: Дан, по имени отца своего Дана, сына Израилева; а прежде имя городу тому было: Лаис. |
30 И поставили у себя сыны Дановы истукан; Ионафан же сын Гирсонов, сын Манассиин, сам и сыновья его были священниками в колене Дановом, даже до дня переселения жителей той земли. |
31 И имели у себя истукан, сделанный Михою, во все то время, когда дом Божий находился в Силоме. |
Книга СуддiвРозділ 18 |
1 |
2 І Данові сини послали зо свого ро́ду п'ятеро люда з загалу́ людей військо́вих, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: „Ідіть, дослідіть цей Край“. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там. |
3 Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й зайшли туди й сказали йому: „Хто тебе привів сюди, і що́ ти тут робиш? І що́ ти тут маєш?“ |
4 І сказав він до них: „Так і так зробив мені Миха, — і він найняв мене, і я став йому за священика“. |
5 А вони сказали йому: „Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо́“. |
6 І сказав їм священик: „Ідіть із ми́ром, — перед Господом ваша дорога, якою ви пі́дете“. |
7 І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, — він сидить безпечно, за зви́чаєм сидо́нян, спокійний та безпечний. І не було ніко́го, хто робив би їм щось зле в Краю́, посів би вла́ду над ними, і вони дале́ко від сидо́нян, і нема їм ді́ла ні до кого. |
8 І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: „Що́ ви прине́сли?“ |
9 А вони відказали: „Устаньте, і пі́демо на них, бо ми бачили той Край, і ось — дуже він добрий. А ви мовчите́? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край. |
10 Як ви пі́дете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, — бо Бог дав його в вашу ру́ку, — це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі“. |
11 І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка, опере́заних збро́єю. |
12 І пішли вони й таборува́ли в Кір'ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан,і так воно зветься аж до цього дня, — оце за Кір'ят-Єарімом. |
13 І перейшли вони звідти на Єфремові го́ри, і прийшли аж до Михиного дому. |
14 І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край до Лаїшу, і сказали своїм бра́ттям: „Чи ви знаєте, що в цих домах є ефо́д та тера́фи, і бовва́н рі́зьблений та бовван литий? А тепер знайте, що́ зробите“. |
15 І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир. |
16 А шість сотень мужа, що з Данових синів, опере́заних своєю зброєю, стояли при вході до брами. |
17 І пішли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край, увійшли туди, узяли рі́зьбленого боввана, і ефо́да та тера́фи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, опере́заних зброєю. |
18 І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли рі́зьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: „Що́ ви робите?“ |
19 А вони відказали йому: „Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одно́го чоловіка, чи бути тобі священиком для пле́мени та для роду Ізра́їлевого?“ |
20 І стало добре на серці того священика, і він узяв ефо́да та тера́фи й рі́зьбленого боввана, і ввійшов поміж народ. |
21 І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тяга́р пустили перед себе. |
22 Коли вони віддали́лися від Михиного дому, то люди, що в дома́х, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів. |
23 І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: „Що́ тобі, що ти кричиш?“ |
24 І він сказав: „Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?“ |
25 І сказали до нього Данові сини: „Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із зло́сти нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні. |
26 І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому. |
27 А вони взяли́, що́ зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх ві́стрям меча, а місто спалили огнем. |
28 А рятівника́ не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них ді́ла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому. |
29 І вони назвали ім'я́ тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім'я́ того міста було Лаїш. |
30 І поставили Данові сини того рі́зьбленого боввана в себе, а Йоната́н, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня ви́ходу на вигна́ння того кра́ю. |
31 І поклали вони в себе Михиного рі́зьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло́. |
Книга СудейГлава 18 |
Книга СуддiвРозділ 18 |
1 |
1 |
2 И послали сыны Дановы от племени своего пять человек, мужей сильных из Цоры и Ештаола, чтоб осмотреть землю и узнать ее, и сказали им: пойдите, узнайте землю. Они пришли на гору Ефремову к дому Михину и ночевали там. |
2 І Данові сини послали зо свого ро́ду п'ятеро люда з загалу́ людей військо́вих, щоб вони вивідали Край та дослідили його. І сказали до них: „Ідіть, дослідіть цей Край“. І вони зійшли на Єфремові гори аж до Михиного дому, і переночували там. |
3 Находясь у дома Михина, узнали они голос молодого левита, и зашли туда, и спрашивали его: кто тебя привел сюда, что ты здесь делаешь, и зачем ты здесь? |
3 Коли вони були біля Михиного дому, то вони пізнали голос того юнака Левита, та й зайшли туди й сказали йому: „Хто тебе привів сюди, і що́ ти тут робиш? І що́ ти тут маєш?“ |
4 Он сказал им: то и то сделал со мною Миха, нанял меня, и я у него священником. |
4 І сказав він до них: „Так і так зробив мені Миха, — і він найняв мене, і я став йому за священика“. |
5 Они сказали ему: вопроси Бога, чтобы знать нам, успешен ли будет путь наш, в который мы идем. |
5 А вони сказали йому: „Запитай же Бога, і нехай ми пізнаємо, чи пощаститься наша дорога, якою ми йдемо́“. |
6 Священник сказал им: идите с миром; пред Господом путь ваш, в который вы идете. |
6 І сказав їм священик: „Ідіть із ми́ром, — перед Господом ваша дорога, якою ви пі́дете“. |
7 |
7 І пішли ті п'ятеро людей, і прийшли в Лаїш та й побачили той народ, що в ньому, — він сидить безпечно, за зви́чаєм сидо́нян, спокійний та безпечний. І не було ніко́го, хто робив би їм щось зле в Краю́, посів би вла́ду над ними, і вони дале́ко від сидо́нян, і нема їм ді́ла ні до кого. |
8 И возвратились к братьям своим в Цору и Ештаол; сказали им братья их: что вы? |
8 І прийшли вони до братів своїх у Цор'у та в Ештаол. І сказали їм брати їх: „Що́ ви прине́сли?“ |
9 Они сказали: пойдем на них, мы видели землю, она весьма хороша. Итак молчите, и не медлите пойти, взять в наследие ту землю. |
9 А вони відказали: „Устаньте, і пі́демо на них, бо ми бачили той Край, і ось — дуже він добрий. А ви мовчите́? Не лініться, щоб піти, щоб прийти та посісти той Край. |
10 Когда пойдете вы, придете к народу беспечному, и земля та обширна. Бог предаст ее в руки ваши. Это такое место, где нет ни в чем недостатка, что получается от земли. |
10 Як ви пі́дете, то ввійдете до народу безпечного, а Край той широкий, — бо Бог дав його в вашу ру́ку, — це місце, що там нема недостачі жодної речі, що на землі“. |
11 |
11 І рушили звідти з Данового роду з Цор'и та з Ештаолу шістсот чоловіка, опере́заних збро́єю. |
12 Они пошли и стали станом в Кириаф-Иариме, в Иудее. Посему и называют то место станом Дановым до сего дня. Он позади Кириаф-Иарима. |
12 І пішли вони й таборува́ли в Кір'ят-Єарімі в Юді. Тому вони назвали ім'я тому місцю: Махане-Дан,і так воно зветься аж до цього дня, — оце за Кір'ят-Єарімом. |
13 Оттоле перешли они на гору Ефремову, и пришли к дому Михи. |
13 І перейшли вони звідти на Єфремові го́ри, і прийшли аж до Михиного дому. |
14 И сказали оные пять мужей, которые ходили осматривать землю Лаис, братьям своим: знаете ли, что в одном из домов сих есть ефод, идолы, истукан и литой кумир? Итак подумайте, что сделать. |
14 І відповіли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край до Лаїшу, і сказали своїм бра́ттям: „Чи ви знаєте, що в цих домах є ефо́д та тера́фи, і бовва́н рі́зьблений та бовван литий? А тепер знайте, що́ зробите“. |
15 И зашли туда, и вошли в дом молодого левита, в дом Михи, и спросили его о здоровье. |
15 І вони зайшли туди до дому того юнака Левита, до Михиного дому, і запитали його про мир. |
16 Оные шесть сот человек из сынов Дановых, препоясанные воинским оружием, стояли у ворот. |
16 А шість сотень мужа, що з Данових синів, опере́заних своєю зброєю, стояли при вході до брами. |
17 А пять человек, ходивших осматривать землю пошли, вошли туда, взяли истукан и ефод, и идолов и литой кумир. Священник стоял у ворот с оными шестью стами человек, препоясанных воинским оружием. |
17 І пішли п'ятеро тих мужів, що ходили ви́відати той Край, увійшли туди, узяли рі́зьбленого боввана, і ефо́да та тера́фи, і боввана литого. А при вході до брами стояв священик та шістсот мужа, опере́заних зброєю. |
18 А они вошли в дом Михи, взяли истукан, ефод, идол и литой кумир. Священник сказал им: что вы делаете. |
18 І ті ввійшли до Михиного дому, і взяли рі́зьбленого боввана, ефода й терафи та боввана литого. І сказав до них той священик: „Що́ ви робите?“ |
19 Они сказали ему: молчи, положи руку твою на уста твои, и иди с нами; и будь у нас отцем и священником. Лучше ли тебе быть священником в доме одного человека, нежели быть священником в колене или в племени Израилевом. |
19 А вони відказали йому: „Мовчи! Поклади свою руку на уста свої та й іди з нами, і стань нам за отця та за священика. Чи тобі ліпше бути священиком дому одно́го чоловіка, чи бути тобі священиком для пле́мени та для роду Ізра́їлевого?“ |
20 Сердце священника обрадовалось; он взял ефод, идолов и истукан, и пошел с народом. |
20 І стало добре на серці того священика, і він узяв ефо́да та тера́фи й рі́зьбленого боввана, і ввійшов поміж народ. |
21 |
21 І повернулися вони та й пішли, а дітей, і худобу, і тяга́р пустили перед себе. |
22 Когда они удалились от дому Михи, жители домов, соседственных с домом Михиным, собрались и погнались за сынами Дана. |
22 Коли вони віддали́лися від Михиного дому, то люди, що в дома́х, які разом із домом Михиним, були скликані, та й догнали Данових синів. |
23 И кричали сынам Дана. Тогда сии оборотились, и сказали Михе: что тебе? Зачем ты кричишь? |
23 І кричали вони до Данових синів, а ті обернули обличчя свої та й сказали до Михи: „Що́ тобі, що ти кричиш?“ |
24 Он сказал: вы взяли богов моих, которых я сделал, и священника, и ушли; чего еще более? Как же вы говорите: что тебе? |
24 І він сказав: „Ви забрали бога мого, що я зробив, та священика, та й пішли. І що мені ще? І що то ви говорите мені: що тобі?“ |
25 Сыны Дановы сказали ему: молчи, чтоб мы не слышали голоса твоего; иначе некоторые из нас, огорчившись, нападут на вас, и погубишь жизнь свою и жизнь семейства твоего. |
25 І сказали до нього Данові сини: „Мовчи, щоб не чути нам твого голосу, а то наші люди із зло́сти нападуть на вас, і ти долучиш душу свою до своєї рідні. |
26 И пошли сыны Дановы путем своим; Миха же, видя, что они сильнее его, пошел назад, и возвратился в дом свой. |
26 І Данові сини пішли на свою дорогу. І побачив Миха, що вони сильніші від нього, і обернувся, та й пішов до свого дому. |
27 |
27 А вони взяли́, що́ зробив був Миха, та священика, що був у нього, та й пішли на Лаїш, на народ спокійний та безпечний. І вони побили їх ві́стрям меча, а місто спалили огнем. |
28 Некому было помочь, потому что он был отдален от Сидона, и ни с кем не имел дела; он находился в долине, что близ Беф-Рехова. И построили снова город и поселились в нем. |
28 А рятівника́ не було, бо далеке воно від Сидону, і не було в них ді́ла ні з ким, і воно було в долині, що при Бет-Рехові. А вони збудували місто, та й осілися в ньому. |
29 И нарекли имя городу: Дан, по имени отца своего Дана, сына Израилева; а прежде имя городу тому было: Лаис. |
29 І вони назвали ім'я́ тому містові: Дан, іменем Дана, їхнього батька, що був уроджений Ізраїлеві, але напочатку ім'я́ того міста було Лаїш. |
30 И поставили у себя сыны Дановы истукан; Ионафан же сын Гирсонов, сын Манассиин, сам и сыновья его были священниками в колене Дановом, даже до дня переселения жителей той земли. |
30 І поставили Данові сини того рі́зьбленого боввана в себе, а Йоната́н, син Ґершома, Манасіїного сина, він та сини його були священиками для Данового племени аж до дня ви́ходу на вигна́ння того кра́ю. |
31 И имели у себя истукан, сделанный Михою, во все то время, когда дом Божий находился в Силоме. |
31 І поклали вони в себе Михиного рі́зьбленого боввана, що зробив він, і він був у них по всі дні буття Божого дому в Шіло́. |