Притчи СоломонаГлава 15 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
32 |
33 |
ПриповiстiРозділ 15 |
1 |
2 Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють. |
3 Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих. |
4 Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі. |
5 Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший. |
6 Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад. |
7 Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так. |
8 Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба. |
9 Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає. |
10 Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає. |
11 Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських! |
12 Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де. |
13 Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений. |
14 Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть. |
15 Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно. |
16 Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му. |
17 Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му. |
18 Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот. |
19 Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́. |
20 Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́. |
21 Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить. |
22 Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться. |
23 Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре! |
24 Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́. |
25 Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови. |
26 Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́. |
27 Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити. |
28 Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло. |
29 Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує. |
30 Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті. |
31 Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими. |
32 Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум. |
33 Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́. |
Притчи СоломонаГлава 15 |
ПриповiстiРозділ 15 |
1 |
1 |
2 |
2 Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють. |
3 |
3 Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих. |
4 |
4 Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі. |
5 |
5 Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший. |
6 |
6 Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад. |
7 |
7 Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так. |
8 |
8 Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба. |
9 |
9 Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає. |
10 |
10 Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає. |
11 |
11 Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських! |
12 |
12 Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де. |
13 |
13 Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений. |
14 |
14 Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть. |
15 |
15 Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно. |
16 |
16 Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му. |
17 |
17 Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му. |
18 |
18 Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот. |
19 |
19 Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́. |
20 |
20 Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́. |
21 |
21 Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить. |
22 |
22 Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться. |
23 |
23 Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре! |
24 |
24 Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́. |
25 |
25 Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови. |
26 |
26 Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́. |
27 |
27 Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити. |
28 |
28 Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло. |
29 |
29 Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує. |
30 |
30 Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті. |
31 |
31 Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими. |
32 |
32 Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум. |
33 |
33 Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́. |