ПсалтирьПсалом 88 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
20 |
21 |
22 |
23 |
24 |
25 |
26 |
27 |
28 |
29 |
30 |
31 |
32 |
33 |
34 |
35 |
36 |
37 |
38 |
39 |
40 |
41 |
42 |
43 |
44 |
45 |
46 |
47 |
48 |
49 |
50 |
51 |
52 |
53 |
ПсалмиПсалом 88 |
1 |
2 Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід! |
3 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“. |
4 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві: |
5 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! Се́ла. |
6 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих, |
7 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів? |
8 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє! |
9 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм! |
10 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш. |
11 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів. |
12 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив! |
13 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє. |
14 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя! |
15 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують! |
16 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого! |
17 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю, |
18 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься, |
19 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого! |
20 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду: |
21 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою, |
22 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́! |
23 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати, |
24 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників! |
25 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, — |
26 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його. |
27 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“ |
28 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів. |
29 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний, |
30 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба! |
31 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх, |
32 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх, |
33 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння! |
34 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності, |
35 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́! |
36 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові: |
37 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце, |
38 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. Се́ла. |
39 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, — |
40 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́, |
41 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну! |
42 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем. |
43 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив, |
44 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його. |
45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю, |
46 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла. |
47 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь? |
48 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́? |
49 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла. |
50 Де Твої́ перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності? |
51 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів, |
52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять! |
53 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь! |
ПсалтирьПсалом 88 |
ПсалмиПсалом 88 |
1 |
1 |
2 |
2 Про милості Господа буду співати пові́ки, я буду звіща́ти уста́ми своїми про вірність Твою з роду в рід! |
3 |
3 Бо я був сказав: „Буде наві́ки збудо́вана милість, а небо — Ти вірність Свою встановля́єш на нім“. |
4 |
4 „Я склав заповіта з вибра́нцем Своїм, присягнув Я Давидові, Моєму рабо́ві: |
5 |
5 Встановлю́ Я наві́ки насі́ння твоє, а твій трон Я збудую на вічні віки́“! Се́ла. |
6 |
6 І небо хвалитиме, Господи, чудо Твоє, також вірність Твою на зібра́нні святих, |
7 |
7 бо хто в небі поді́бний до Господа? Хто подібний до Господа серед Божих синів? |
8 |
8 Бог дуже страшни́й у зібра́нні святих, і грізни́й Він на ці́ле довкі́лля Своє! |
9 |
9 Господи, Боже Саваоте, — хто си́льний, як Ти, Господи? А вірність Твоя — на довкі́ллі Твоїм! |
10 |
10 Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хви́лі, Ти їх втихоми́рюєш. |
11 |
11 Ти стиснув Рага́ва, як трупа, і сильним раме́ном Своїм розпоро́шив Своїх ворогів. |
12 |
12 Твої небеса́, Твоя теж земля, вселе́нна і все, що на ній, — Ти їх заложив! |
13 |
13 Північ та південє — Ти їх створив, Фаво́р та Хермо́н співають про Йме́ння Твоє. |
14 |
14 Могутнє раме́но Твоє, рука Твоя си́льна, висока прави́ця Твоя! |
15 |
15 Справедливість та право — підста́ва престо́лу Твого, милість та правда — обличчя Твоє випере́джують! |
16 |
16 Блаже́нний наро́д, що знає він поклик святковий, — Господи, вони ходять у світлі обличчя Твого! |
17 |
17 Радіють вони цілий день Твоїм Іменням, і підви́щуються Твоєю справедливістю, |
18 |
18 бо окра́са їхньої сили — то Ти, а Твоєю зичли́вістю ріг наш підно́ситься, |
19 |
19 бо щит наш — Господній, а цар наш — від Святого Ізраїлевого! |
20 |
20 Тоді богобійним Своїм про мовляв Ти в об'я́вленні та говорив: „Я поклав допомогу на сильного, Я вибра́нця підніс із наро́ду: |
21 |
21 знайшов Я Давида, Свого раба, — Я його намасти́в Своєю святою оливою, |
22 |
22 щоб із ним була си́льна рука Моя, а раме́но Моє вміцни́ло його́! |
23 |
23 Ворог на нього не нападе́, а син беззаконня не буде його переслі́дувати, |
24 |
24 — його ворогів поб'ю́ перед обличчям його, і вда́рю його ненави́сників! |
25 |
25 Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йме́нням Моїм його ріг піднесе́ться, — |
26 |
26 і Я покладу́ його ру́ку на море, і на рі́ки — прави́цю його. |
27 |
27 Він Мене буде звати: „Отець Ти мій, Бог мій, і скеля спасі́ння мого́!“ |
28 |
28 Я вчиню́ його теж перворі́дним, найвищим над зе́мних царів. |
29 |
29 Свою милість для нього наві́ки схова́ю, і Мій заповіт йому вірний, |
30 |
30 і насіння його покладу́ Я наві́ки, а трона його — як дні неба! |
31 |
31 Коли ж його діти покинуть Зако́на Мого, і не будуть держа́тись нака́зів Моїх, |
32 |
32 коли ізнева́жать Мої постано́ви, і не бу́дуть держатись нака́зів Моїх, |
33 |
33 тоді па́лицею навіщу́ їхню прови́ну, та пора́зами — їхнє беззако́ння! |
34 |
34 А ласки Своєї від ньо́го Я не заберу́, і не зра́джу його в Своїй вірності, |
35 |
35 не збезче́щу Свого заповіту, а що́ було з уст Моїх вийшло, того не зміню́! |
36 |
36 Одне в Своїй святості Я присягнув, — не пові́м Я неправди Давидові: |
37 |
37 повік буде насі́ння його, а престол його передо Мною — як сонце, |
38 |
38 як місяць, він буде стояти пові́ки, і Сві́док на хмарі — правди́вий“. Се́ла. |
39 |
39 А Ти опустив та обри́див, розгнівався Ти на Свого пома́занця, — |
40 |
40 Ти неважливим зробив запові́та Свого раба, Ти скинув на землю корону його́, |
41 |
41 всю горо́жу його полама́в, тверди́ні його оберну́в на руїну! |
42 |
42 Всі грабують його, хто прохо́дить дорогою, — він став для сусідів своїх посміхо́вищем. |
43 |
43 Підніс Ти правицю його переслі́дувачів, усіх його ворогів Ти поті́шив, |
44 |
44 і Ти відвернув вістря ша́блі його, у війні ж не підтри́мав його. |
45 |
45 Ти слави позбавив його, а трона його повалив був на землю, |
46 |
46 скоротив Ти був дні його мо́лодости, розтягнув над ним сором! Се́ла. |
47 |
47 Доки, Господи, бу́деш хова́тись наза́вжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь? |
48 |
48 Пам'ятай же про мене, — яка довгота́ життя лю́дського? Для чого створив Ти всіх лю́дських синів на ніщо́? |
49 |
49 Котри́й чоловік буде жити, а смерти не ба́читиме, збереже свою душу від сили шео́лу? Се́ла. |
50 |
50 Де Твої́ перші милості, Господи, що їх присягав Ти Давидові у Своїй вірності? |
51 |
51 Згадай, Господи, про га́ньбу рабів Своїх, яку я ношу́ в своїм лоні від усіх великих наро́дів, |
52 |
52 якою Твої вороги зневажають, о Господи, і кроки Твого́ помазанця безславлять! |
53 |
53 Благослове́нний навіки Господь! Амі́нь і амі́нь! |