Евангелие от ИоаннаГлава 11 |
1 |
2 Мария же была та самая женщина, которая помазала Господа миром и вытерла ноги Христа своими волосами. Болен же был Лазарь, брат её. |
3 Сёстры послали передать Иисусу следующее: |
4 Услышав это, Иисус сказал: |
5 Иисус любил Марфу, её сестру и Лазаря. |
6 Услышав, что Лазарь болен, Он оставался там, где был, ещё два дня, |
7 а затем сказал Своим ученикам: |
8 Но Его ученики спросили: |
9 |
10 |
11 Сказав так, Он добавил: |
12 Ученики ответили на это: |
13 Иисус говорил о смерти Лазаря, а они подумали, что Иисус говорит о том, что тот просто заснул. |
14 |
15 |
16 Тогда Фома, по прозванию Близнец, сказал другим ученикам Иисуса: |
17 |
18 Вифания находилась всего лишь километрах в трёх от Иерусалима, |
19 и многие иудеи пришли к Марфе и Марии, чтобы утешить их в печали о брате. |
20 Марфа, услышав, что Иисус пришёл, вышла к Нему навстречу, Мария же оставалась в доме. |
21 Тогда Марфа обратилась к Иисусу с такими словами: |
22 Но и теперь я знаю, что Бог даст Тебе всё, что Ты попросишь». |
23 Иисус сказал ей: |
24 Марфа ответила: |
25 Иисус сказал ей: |
26 |
27 Она ответила: |
28 |
29 Услышав это, Мария сразу же поднялась и пошла к Нему. |
30 Иисус в это время ещё не вошёл в селение, но находился там, где Его встретила Марфа. |
31 Иудеи, которые были в доме вместе с Марией и утешали её, увидев, что она поспешно поднялась и вышла, последовали за ней, думая, что она пошла к гробнице, чтобы там оплакивать брата. |
32 Когда Мария пришла туда, где был Иисус, и увидела Его, она пала Ему в ноги и сказала: |
33 Увидев, как она рыдает и как рыдают иудеи, пришедшие с ней, Иисус почувствовал душевное смятение. Он взволновался |
34 |
35 |
36 Тогда иудеи стали говорить: |
37 Другие же сказали: |
38 |
39 Иисус приказал: |
40 Иисус спросил её: |
41 |
42 |
43 Сказав это, Он воззвал громким голосом: |
44 И вышел умерший. Руки и ноги его были обвиты в погребальную ткань, а его лицо было покрыто платком. Иисус повелел им: |
45 |
46 А некоторые из них пошли к фарисеям и рассказали им о том, что сделал Иисус. |
47 |
48 Если мы позволим Ему и впредь делать это, то все поверят в Него, тогда придут римляне, разрушат наш храм и уничтожат наш народ». |
49 Один же из них, некто Каиафа, который в тот год был первосвященником, обратился к ним с такими словами: |
50 Для вас будет лучше, если один Человек умрёт за людей, чем погибнуть целому народу. Но вы этого не понимаете». |
51 Каиафа сказал это не от себя, но, будучи первосвященником в тот год, предсказал, что Иисус умрёт за людей, |
52 и не только за иудейский народ, но и за всех детей Божьих, рассеянных по всему свету, чтобы объединить их и чтобы они стали единым народом. |
53 |
54 |
55 |
56 |
57 Главные священники и фарисеи дали приказание, чтобы тот, кто знает, где находится Иисус, сообщил им об этом, чтобы они могли схватить Его. |
Вiд IванаРозділ 11 |
1 |
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла. |
3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“ |
4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“. |
5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. |
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. |
7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“. |
8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“ |
9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить. |
10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“. |
11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“. |
12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“. |
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже. |
14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар. |
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“. |
16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“. |
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі. |
18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять. |
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх. |
20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. |
21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат. |
22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“ |
23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“ |
24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“. |
25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити. |
26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“ |
27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“. |
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“ |
29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла. |
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його. |
31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там. |
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“ |
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам, |
34 і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“ |
35 I заплакав Ісус. |
36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“ |
37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“ |
38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в. |
39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“. |
40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“ |
41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув. |
42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“. |
43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“ |
44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“. |
45 |
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив. |
47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? |
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“ |
49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте, |
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“ |
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти, |
52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей. |
53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його. |
54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями. |
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе. |
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“ |
57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його. |
Евангелие от ИоаннаГлава 11 |
Вiд IванаРозділ 11 |
1 |
1 |
2 Мария же была та самая женщина, которая помазала Господа миром и вытерла ноги Христа своими волосами. Болен же был Лазарь, брат её. |
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і воло́ссям своїм Йому но́ги обте́рла. |
3 Сёстры послали передать Иисусу следующее: |
3 Тоді се́стри послали до Нього, говорячи: „Ось незду́жає, Господи, той, що любиш його!“ |
4 Услышав это, Иисус сказал: |
4 Як почув же Ісус, то промовив: „Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, — щоб Син Божий прославився нею“. |
5 Иисус любил Марфу, её сестру и Лазаря. |
5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. |
6 Услышав, что Лазарь болен, Он оставался там, где был, ещё два дня, |
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був. |
7 а затем сказал Своим ученикам: |
7 Після ж того говорить до учнів: „Ходімо зно́ву в Юдею“. |
8 Но Его ученики спросили: |
8 Йому учні сказали: „Учителю, таж допі́ру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди пі́деш?“ |
9 |
9 Ісус відповів: „Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткне́ться, — цьогосвітнє бо світло він бачить. |
10 |
10 А хто ходить нічно́ї пори, той спіткнеться, — бо немає в нім світла“. |
11 Сказав так, Он добавил: |
11 Оце Він сказав, а по то́му говорить до них: „Друг наш Лазар заснув, — та піду́ розбудити Його“. |
12 Ученики ответили на это: |
12 А учні сказали Йому: „Як заснув, то він, Господи, ви́дужає“. |
13 Иисус говорил о смерти Лазаря, а они подумали, что Иисус говорит о том, что тот просто заснул. |
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж ду́мали, що про сонний спочи́нок Він каже. |
14 |
14 Тоді просто сказав їм Ісус: „Умер Лазар. |
15 |
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього“. |
16 Тогда Фома, по прозванию Близнец, сказал другим ученикам Иисуса: |
16 Сказав же Хома, називаний Близню́к, до співучнів: „Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати“. |
17 |
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гро́бі. |
18 Вифания находилась всего лишь километрах в трёх от Иерусалима, |
18 А Віфа́нія поблизу Єрусалиму була́, яких стадій з п'ятнадцять. |
19 и многие иудеи пришли к Марфе и Марии, чтобы утешить их в печали о брате. |
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розва́жити їх. |
20 Марфа, услышав, что Иисус пришёл, вышла к Нему навстречу, Мария же оставалась в доме. |
20 Тоді Марта, почувши, що надхо́дить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. |
21 Тогда Марфа обратилась к Иисусу с такими словами: |
21 І Марта сказала Ісусові: „Коли б, Господи, був Ти отут, — то не вмер би мій брат. |
22 Но и теперь я знаю, что Бог даст Тебе всё, что Ты попросишь». |
22 Та й тепер, — знаю я, — що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!“ |
23 Иисус сказал ей: |
23 Промовляє до неї Ісус: „Воскресне твій брат!“ |
24 Марфа ответила: |
24 Відказує Марта Йому: „Знаю, що в воскресіння останнього дня він воскресне“. |
25 Иисус сказал ей: |
25 Промовив до неї Ісус: „Я воскресіння й життя. Хто вірує в мене, — хоч і вмре, буде жити. |
26 |
26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, — повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?“ |
27 Она ответила: |
27 Вона каже Йому: „Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ“. |
28 |
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марі́ю, сестру свою, ка́жучи: „Учитель тут, і Він кличе тебе!“ |
29 Услышав это, Мария сразу же поднялась и пошла к Нему. |
29 А та, як зачула, квапли́во встала й до Нього пішла. |
30 Иисус в это время ещё не вошёл в селение, но находился там, где Его встретила Марфа. |
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знахо́дивсь на місці, де Марта зустріла Його. |
31 Иудеи, которые были в доме вместе с Марией и утешали её, увидев, что она поспешно поднялась и вышла, последовали за ней, думая, что она пошла к гробнице, чтобы там оплакивать брата. |
31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапли́во встала й побігла, подали́ся за нею, гадаючи, що до гро́бу пішла вона, — плакати там. |
32 Когда Мария пришла туда, где был Иисус, и увидела Его, она пала Ему в ноги и сказала: |
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: „Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!“ |
33 Увидев, как она рыдает и как рыдают иудеи, пришедшие с ней, Иисус почувствовал душевное смятение. Он взволновался |
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжа́лобився та й звору́шився Сам, |
34 |
34 і сказав: „Де його ви поклали?“ Говорять Йому́: „Іди, Господи, та подивися!“ |
35 |
35 I заплакав Ісус. |
36 Тогда иудеи стали говорить: |
36 А юдеї казали: „Дивись, як любив Він його!“ |
37 Другие же сказали: |
37 А з них дехто сказали: „Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?“ |
38 |
38 Ісус же розжа́лобивсь знову в Собі, і до гро́бу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній наляга́в. |
39 Иисус приказал: |
39 Промовляє Ісус: „Відваліть цього каменя!“ Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: „Уже, Господи, чути, — бо чотири вже дні він у гро́бі“. |
40 Иисус спросил её: |
40 Ісус каже до неї: „Чи тобі не казав Я, що як бу́деш ти вірувати, — славу Божу побачиш?“ |
41 |
41 І зняли́ тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: „Отче, дяку прино́шу Тобі, що Мене Ти почув. |
42 |
42 Та Я знаю, що Ти за́вжди почуєш Мене, але ради наро́ду, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене“. |
43 Сказав это, Он воззвал громким голосом: |
43 І, промовивши це, Він скричав гучни́м голосом: „Ла́зарю, — вийди сюди!“ |
44 И вышел умерший. Руки и ноги его были обвиты в погребальную ткань, а его лицо было покрыто платком. Иисус повелел им: |
44 І вийшов померлий, по рука́х і нога́х обв'я́заний па́сами, а обличчя у нього було́ перев'я́зане хусткою. Ісус каже до них: „Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив“. |
45 |
45 |
46 А некоторые из них пошли к фарисеям и рассказали им о том, что сделал Иисус. |
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що́ Ісус учинив. |
47 |
47 Тоді первосвященики та фарисеї скли́кали раду й казали: „Що́ маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? |
48 Если мы позволим Ему и впредь делать это, то все поверят в Него, тогда придут римляне, разрушат наш храм и уничтожат наш народ». |
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, — і при́йдуть римля́ни, та й ві́зьмуть нам і край, і наро́д!“ |
49 Один же из них, некто Каиафа, который в тот год был первосвященником, обратился к ним с такими словами: |
49 А один із них, Кайя́фа, що був первосвящеником року того́, промовив до них: „Ви нічо́го не знаєте, |
50 Для вас будет лучше, если один Человек умрёт за людей, чем погибнуть целому народу. Но вы этого не понимаете». |
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь наро́д мав загинути!“ |
51 Каиафа сказал это не от себя, но, будучи первосвященником в тот год, предсказал, что Иисус умрёт за людей, |
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за наро́д мав умерти, |
52 и не только за иудейский народ, но и за всех детей Божьих, рассеянных по всему свету, чтобы объединить их и чтобы они стали единым народом. |
52 і не лише за наро́д, але й щоб сполучити в одне́ розпоро́шених Божих дітей. |
53 |
53 Отож, від того дня вони змо́вилися, щоб убити Його. |
54 |
54 І тому́ не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфре́м, — і тут залишався з Своїми учнями. |
55 |
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з кра́ю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очи́стити себе. |
56 |
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одно́го: „А як вам здається? Хіба Він не при́йде на свято?“ |
57 Главные священники и фарисеи дали приказание, чтобы тот, кто знает, где находится Иисус, сообщил им об этом, чтобы они могли схватить Его. |
57 А первосвященики та фарисеї нака́за дали́: як дізнається хто, де Він перебува́тиме, нехай донесе, — щоб схопи́ти Його. |