Библия - Обещанное Восстановление

Бытие

Глава 43

1 В Ханаанской земле свирепствовал ужасный голод.

2 Когда всё зерно, которое братья привезли из Египта, было съедено, Иаков велел своим сыновьям: «Отправляйтесь в Египет и привезите ещё зерна, чтобы нам было, что есть».

3 Тогда Иуда сказал Иакову: «Правитель той страны предупредил нас, сказав: „Если не приведёте ко мне своего брата, то не являйтесь мне на глаза”.

4 Если ты отпустишь с нами Вениамина, мы сможем отправиться в Египет и купить там зерно,

5 если же ты отказываешься отпустить его, то мы не пойдём, так как тот человек предупредил нас, чтобы мы без брата не приходили».

6 После этого Израиль спросил: «Почему вы ему сказали, что у вас есть ещё один брат? Зачем причинили мне такое зло?»

7 «Этот человек задавал нам много вопросов, — ответили братья. — Он хотел знать всё о нас и нашей семье. Он спросил нас: „Жив ли ещё ваш отец? Есть ли у вас дома ещё один брат?” Мы просто отвечали на его вопросы, не ведая, что он велит нам привести к нему брата».

8 Иуда сказал Израилю, отцу своему: «Пусть Вениамин идёт со мной, я позабочусь о нём. Мы должны пойти в Египет за едой, а если не пойдём, то все умрём и наши дети с нами.

9 Я ручаюсь за его безопасность и отвечаю за него. Если я не приведу его к тебе обратно, то можешь считать меня виновным навеки.

10 Если бы ты отпустил нас раньше, мы бы уже сходили два раза».

11 И сказал тогда их отец Израиль: «Если это так, то берите с собой Вениамина и захватите с собой дары для правителя. Возьмите то, что мы сумели собрать на своей земле: мёд, фисташки, миндаль, пряности и мирру,

12 и на этот раз возьмите с собой вдвое больше денег. Возьмите те деньги, которые вам возвратили в прошлый раз, может быть, правитель ошибся.

13 Возьмите Вениамина и отправляйтесь обратно к тому человеку.

14 Я молю Всемогущего Бога помочь вам, когда предстанете перед правителем, молю, чтобы он дал Вениамину и Симеону возвратиться обратно невредимыми, если же нет, то горевать мне опять об утраченном сыне!»

15 Тогда, взяв с собой дары для правителя и вдвое больше денег, чем в первый раз, братья отправились в Египет, но на этот раз Вениамин тоже пошёл с ними. Братья приглашены к Иосифу Когда братья предстали перед Иосифом,

16 то он, увидев с ними Вениамина, повелел своему слуге: «Приведи этих людей ко мне в дом, заколи что-нибудь из скота и приготовь, сегодня в полдень эти люди будут есть со мной».

17 Слуга исполнил приказание и привёл их в дом к Иосифу.

18 Братья были в страхе, когда их вели в дом к Иосифу, и говорили: «Нас привели сюда из-за тех денег, которые в прошлый раз были положены в мешки, и теперь эти деньги будут свидетельством против нас: у нас отберут ослов и обратят нас в рабство».

19 У дверей дома братья подошли к слуге Иосифа, его домоправителю,

20 и сказали: «Господин, клянёмся тебе, что говорим правду: в прошлый раз мы пришли, чтобы купить еду,

21 по дороге домой мы открыли свои мешки, и каждый нашёл там деньги, а как они попали туда, мы не знаем. Мы принесли их с собой обратно, чтобы вернуть тебе. Мы принесли также ещё денег, чтобы заплатить за еду, которую собираемся купить в этот раз».

23 Слуга же ответил: «Не бойтесь, поверьте мне: должно быть, Бог ваш и Бог отца вашего положил деньги вам в мешки в дар. Я помню, что вы в прошлый раз заплатили за зерно».

24 и отвёл их всех в дом к Иосифу. Там он принёс им воды омыть ноги и дал корм их ослам.

25 Узнав, что они будут есть с Иосифом, братья приготовили дары к его приходу в полдень.

26 Когда Иосиф пришёл домой, братья поклонились ему до земли и отдали принесённые дары.

27 Иосиф поинтересовался у братьев об их жизни. «Как поживает ваш престарелый отец, о котором вы мне говорили? — спросил Иосиф. — Жив ли он ещё и здоров ли?»

28 «Да, господин, — ответили братья, — наш отец ещё жив», и снова поклонились Иосифу.

29 И в этот момент Иосиф увидел своего брата Вениамина, с которым у него была одна мать, и спросил: «Это и есть ваш младший брат, о котором вы мне говорили?» Вениамину же Иосиф сказал: «Да благословит тебя Бог, сын мой!» —

30 и быстро удалился из комнаты, так как его охватило чувство любви к брату и он готов был заплакать. Иосиф вошёл в свою комнату и там плакал,

31 а потом ополоснул лицо и вернулся. Овладев собой, он сказал: «Подавайте кушанья!»

32 Слуги подали Иосифу за отдельным столом, братьев посадили за другой стол, а египтяне сидели отдельно, так как считали, что им не подобает есть с евреями.

33 Братья Иосифа сидели прямо перед ним за своим столом по старшинству: от старшего до младшего — и переглядывались между собой, дивясь происходящему.

34 Слуги стали брать блюда со стола Иосифа и подносить им, а Вениамину подавали в пять раз больше, чем остальным. Братья ели и пили с Иосифом, пока не напились почти допьяна.

Буття

Розділ 43

1 А голод став тяжки́й у тім краї.

2 І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“

3 І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“

4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі.

5 А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“.

6 І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“

7 А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“

8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.

9 Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!

10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“.

11 І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.

12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка.

13 А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа.

14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“

15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.

16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“.

17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому.

18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“.

19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім.

20 І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.

21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!

22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“.

23 А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона.

24 І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.

25 І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.

26 І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.

27 А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“

28 А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі.

29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“ І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“

30 І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...

31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“

32 І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.

33 І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним.

34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним.

Бытие Глава 43	Буття Розділ 43
1 В Ханаанской земле свирепствовал ужасный голод.	1 А голод став тяжки́й у тім краї.
2 Когда всё зерно, которое братья привезли из Египта, было съедено, Иаков велел своим сыновьям: «Отправляйтесь в Египет и привезите ещё зерна, чтобы нам было, что есть».	2 І сталося, як вони скінчи́ли їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них ба́тько їх: „Верніться, купіть нам трохи їжі!“
3 Тогда Иуда сказал Иакову: «Правитель той страны предупредил нас, сказав: „Если не приведёте ко мне своего брата, то не являйтесь мне на глаза”.	3 І сказав йому Юда, говорячи: „Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!“
4 Если ты отпустишь с нами Вениамина, мы сможем отправиться в Египет и купить там зерно,	4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зі́йдемо, і купимо тобі їжі.
5 если же ты отказываешься отпустить его, то мы не пойдём, так как тот человек предупредил нас, чтобы мы без брата не приходили».	5 А коли не пошлеш, не зі́йдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами“.
6 После этого Израиль спросил: «Почему вы ему сказали, что у вас есть ещё один брат? Зачем причинили мне такое зло?»	6 І промовив Ізра́їль: „На́що зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?“
7 «Этот человек задавал нам много вопросов, — ответили братья. — Он хотел знать всё о нас и нашей семье. Он спросил нас: „Жив ли ещё ваш отец? Есть ли у вас дома ещё один брат?” Мы просто отвечали на его вопросы, не ведая, что он велит нам привести к нему брата».	7 А вони відказали: „Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?“
8 Иуда сказал Израилю, отцу своему: «Пусть Вениамин идёт со мной, я позабочусь о нём. Мы должны пойти в Египет за едой, а если не пойдём, то все умрём и наши дети с нами.	8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: „Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і бу́демо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.
9 Я ручаюсь за его безопасность и отвечаю за него. Если я не приведу его к тебе обратно, то можешь считать меня виновным навеки.	9 Я поручуся за нього, — з моєї руки бу́деш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!
10 Если бы ты отпустил нас раньше, мы бы уже сходили два раза».	10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були́ два рази“.
11 И сказал тогда их отец Израиль: «Если это так, то берите с собой Вениамина и захватите с собой дары для правителя. Возьмите то, что мы сумели собрать на своей земле: мёд, фисташки, миндаль, пряности и мирру,	11 І сказав їм Ізра́їль, їх батько: „Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.
12 и на этот раз возьмите с собой вдвое больше денег. Возьмите те деньги, которые вам возвратили в прошлый раз, может быть, правитель ошибся.	12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, — може то помилка.
13 Возьмите Вениамина и отправляйтесь обратно к тому человеку.	13 А брата вашого заберіть, — і встаньте, ідіть до того мужа.
14 Я молю Всемогущего Бога помочь вам, когда предстанете перед правителем, молю, чтобы он дал Вениамину и Симеону возвратиться обратно невредимыми, если же нет, то горевать мне опять об утраченном сыне!»	14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніями́на. А я, — певно стратив сина свого́!“
15 Тогда, взяв с собой дары для правителя и вдвое больше денег, чем в первый раз, братья отправились в Египет, но на этот раз Вениамин тоже пошёл с ними. Братья приглашены к Иосифу Когда братья предстали перед Иосифом,	15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.
16 то он, увидев с ними Вениамина, повелел своему слуге: «Приведи этих людей ко мне в дом, заколи что-нибудь из скота и приготовь, сегодня в полдень эти люди будут есть со мной».	16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: „Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною бу́дуть їсти ці люди опівдні“.
17 Слуга исполнил приказание и привёл их в дом к Иосифу.	17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому.
18 Братья были в страхе, когда их вели в дом к Иосифу, и говорили: «Нас привели сюда из-за тех денег, которые в прошлый раз были положены в мешки, и теперь эти деньги будут свидетельством против нас: у нас отберут ослов и обратят нас в рабство».	18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йо́сипового дому. І сказали вони: „Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли“.
19 У дверей дома братья подошли к слуге Иосифа, его домоправителю,	19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йо́сиповим, та й говорили до нього при вході в дім.
20 и сказали: «Господин, клянёмся тебе, что говорим правду: в прошлый раз мы пришли, чтобы купить еду,	20 І сказали вони: „Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.
21 по дороге домой мы открыли свои мешки, и каждый нашёл там деньги, а как они попали туда, мы не знаем. Мы принесли их с собой обратно, чтобы вернуть тебе. Мы принесли также ещё денег, чтобы заплатить за еду, которую собираемся купить в этот раз».	21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, — а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!
22	22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків“.
23 Слуга же ответил: «Не бойтесь, поверьте мне: должно быть, Бог ваш и Бог отца вашего положил деньги вам в мешки в дар. Я помню, что вы в прошлый раз заплатили за зерно».	23 А той відказав: „Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене“. І вивів до них Симеона.
24 и отвёл их всех в дом к Иосифу. Там он принёс им воды омыть ноги и дал корм их ослам.	24 І впровадив той чоловік тих людей до Йо́сипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.
25 Узнав, что они будут есть с Иосифом, братья приготовили дары к его приходу в полдень.	25 І вони пригото́вили дарунки до приходу Йосипа опі́вдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.
26 Когда Иосиф пришёл домой, братья поклонились ему до земли и отдали принесённые дары.	26 І ввійшов Йо́сип до дому, а вони прине́сли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.
27 Иосиф поинтересовался у братьев об их жизни. «Как поживает ваш престарелый отец, о котором вы мне говорили? — спросил Иосиф. — Жив ли он ещё и здоров ли?»	27 А він запитав їх про мир і сказав: „Чи гара́зд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?“
28 «Да, господин, — ответили братья, — наш отец ещё жив», и снова поклонились Иосифу.	28 А вони відказали: „Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий“. І вони схилилися, і вклонилися до землі.
29 И в этот момент Иосиф увидел своего брата Вениамина, с которым у него была одна мать, и спросил: «Это и есть ваш младший брат, о котором вы мне говорили?» Вениамину же Иосиф сказал: «Да благословит тебя Бог, сын мой!» —	29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: „Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?“ І сказав: „Нехай Бог буде милости́вий до тебе, мій сину!“
30 и быстро удалился из комнаты, так как его охватило чувство любви к брату и он готов был заплакать. Иосиф вошёл в свою комнату и там плакал,	30 І Йо́сип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...
31 а потом ополоснул лицо и вернулся. Овладев собой, он сказал: «Подавайте кушанья!»	31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: „Покладіть хліба!“
32 Слуги подали Иосифу за отдельным столом, братьев посадили за другой стол, а египтяне сидели отдельно, так как считали, что им не подобает есть с евреями.	32 І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.
33 Братья Иосифа сидели прямо перед ним за своим столом по старшинству: от старшего до младшего — и переглядывались между собой, дивясь происходящему.	33 І вони посідали перед ним, — перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед о́дним.
34 Слуги стали брать блюда со стола Иосифа и подносить им, а Вениамину подавали в пять раз больше, чем остальным. Братья ели и пили с Иосифом, пока не напились почти допьяна.	34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпива́лися з ним.

Ветхий
завет

Новый
завет

Бытие

Глава 43

Буття

Розділ 43

Бытие

Глава 43

Буття

Розділ 43

Ветхий завет

Новый завет

Бытие

Глава 43

Буття

Розділ 43

Бытие

Глава 43

Буття

Розділ 43

Ветхий
завет

Новый
завет