Книга пророка ИезекииляГлава 24 |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 то не плачь громко по своей жене. Надень свои ежедневные одежды, надень тюрбан и обувь, не закрывай бороду в знак печали и не ешь поминальную пищу». |
18 |
19 Люди спросили меня: |
20 |
21 обратиться к семье Израиля с такими словами: „Я уничтожу храм, Моё святое место. Вы гордитесь им и воспеваете его в своих песнях, вы любуетесь им, вы его действительно любите, но Я его уничтожу, и ваши дети, которых вы оставили, будут в битве убиты. |
22 Но вы поступите так же, как и я, когда умерла моя жена: вы бороды не закроете в знак скорби и не будете есть поминальную еду. |
23 Вы наденете тюрбаны и обувь, вы не покажете скорби и не будете плакать, но будете сохнуть от ваших грехов и тихо вздыхать друг перед другом в горе. |
24 Иезекииль стал примером для вас, поэтому вы сделаете всё, что сделал он, и, когда придёт наказание, вы узнаете, что Я — Господь”». |
25 |
26 |
27 В тот же день вы обретёте способность говорить с тем вестником, вы не будете больше молчать и станете примером для них, и узнают они, что Я — Господь». |
ЄзекiїльРозділ 24 |
1 |
2 „Сину лю́дський, напиши собі ім'я́ цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим. |
3 І розкажи́ при́тчу на дім ворохо́бности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла́, пристав та й налий води в нього. |
4 Повкладай його ку́сні до нього, усякий добрий кусо́к, стегно́ та лопа́тку, напо́вни кістка́ми добі́рними. |
5 Візьми добірні́ше з отари, розклади під ним дро́ва, звари його ку́сні, і щоб у ньому зварилися кості його. |
6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, котло́ві, що іржа́ його в ньому, і що його іржа не схо́дить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде́ жеребо́к! |
7 Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її. |
8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була́. |
9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, — збільшу́ о́гнище й Я! |
10 Підклади́ дров, розпали́ цей огонь, довари́ м'ясо, і вилий росі́л, а кості хай спа́лені бу́дуть. |
11 І постав його порожнім на вугі́лля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпали́лась, і щоб розтопи́лась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла. |
12 Увесь труд нада́рмо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа́, — в огонь його з його ірже́ю! |
13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але́ чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчи́стишся, аж по́ки Я не заспоко́ю Свою лютість на тобі. |
14 Я, Господь, це казав, — і наді́йде воно! І зроблю́, не звільню́, і не змилуюся, — за твоїми доро́гами та за твоїми діла́ми засудять тебе, — це Господь Бог промовляє!“ |
15 |
16 „Сину лю́дський, ось Я візьму́ від тебе несподі́ваним уда́ром утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза́ твоя. |
17 Стогни́ собі тихо, жало́би по померлих не роби, прикра́су голови своєї обвий на себе, а взуття́ своє взуй на ноги свої, і не закривай ву́сів, і не їж жало́бного хліба“. |
18 І говорив я до наро́ду рано, а ввечері поме́рла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені. |
19 І сказав мені той наро́д: Чи не розповіси́ нам, що́ це нам таке, що ти робиш? |
20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке: |
21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезче́щу святиню Мою, опо́ру вашої сили, утіху ваших оче́й та любе вашій душі. А ваші сини та ваші до́чки, що ви покинули їх, попа́дають від меча. |
22 І ви зробите, як зробив я: ву́сів не закриєте, і хліба жало́бного не будете їсти. |
23 А прикра́си ваші будуть на ваших голова́х, і взуття́ ваше — на ваших нога́х, не будете голосити, і не будете плакати, а бу́дете со́хнути через свої гріхи, і будете стогна́ти один до о́дного. |
24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, бу́дете робити і ви. І коли те при́йде, то пізнаєте ви, що Я — Господь Бог. |
25 А ти, сину лю́дський, — того дня, коли візьму́ від них їхню силу, радість пишно́ти їхньої, утіху очей їхніх, пра́гнення їхньої душі, їхніх синів та дочо́к їхніх, — |
26 того дня при́йде до тебе врято́ваний, щоб сповісти́ти про це в твої ву́ха. |
27 Цього дня відкриються твої уста ра́зом з цим урятованим, і бу́деш говорити, і не бу́деш уже німи́й, і станеш для них зна́ком. І пізнають, що Я — Госпо́дь!“ |
Книга пророка ИезекииляГлава 24 |
ЄзекiїльРозділ 24 |
1 |
1 |
2 |
2 „Сину лю́дський, напиши собі ім'я́ цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим. |
3 |
3 І розкажи́ при́тчу на дім ворохо́бности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла́, пристав та й налий води в нього. |
4 |
4 Повкладай його ку́сні до нього, усякий добрий кусо́к, стегно́ та лопа́тку, напо́вни кістка́ми добі́рними. |
5 |
5 Візьми добірні́ше з отари, розклади під ним дро́ва, звари його ку́сні, і щоб у ньому зварилися кості його. |
6 |
6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, котло́ві, що іржа́ його в ньому, і що його іржа не схо́дить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде́ жеребо́к! |
7 |
7 Кров бо його серед нього, — він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її. |
8 |
8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була́. |
9 |
9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогу́бному, — збільшу́ о́гнище й Я! |
10 |
10 Підклади́ дров, розпали́ цей огонь, довари́ м'ясо, і вилий росі́л, а кості хай спа́лені бу́дуть. |
11 |
11 І постав його порожнім на вугі́лля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпали́лась, і щоб розтопи́лась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла. |
12 |
12 Увесь труд нада́рмо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа́, — в огонь його з його ірже́ю! |
13 |
13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але́ чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчи́стишся, аж по́ки Я не заспоко́ю Свою лютість на тобі. |
14 |
14 Я, Господь, це казав, — і наді́йде воно! І зроблю́, не звільню́, і не змилуюся, — за твоїми доро́гами та за твоїми діла́ми засудять тебе, — це Господь Бог промовляє!“ |
15 |
15 |
16 |
16 „Сину лю́дський, ось Я візьму́ від тебе несподі́ваним уда́ром утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза́ твоя. |
17 то не плачь громко по своей жене. Надень свои ежедневные одежды, надень тюрбан и обувь, не закрывай бороду в знак печали и не ешь поминальную пищу». |
17 Стогни́ собі тихо, жало́би по померлих не роби, прикра́су голови своєї обвий на себе, а взуття́ своє взуй на ноги свої, і не закривай ву́сів, і не їж жало́бного хліба“. |
18 |
18 І говорив я до наро́ду рано, а ввечері поме́рла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені. |
19 Люди спросили меня: |
19 І сказав мені той наро́д: Чи не розповіси́ нам, що́ це нам таке, що ти робиш? |
20 |
20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке: |
21 обратиться к семье Израиля с такими словами: „Я уничтожу храм, Моё святое место. Вы гордитесь им и воспеваете его в своих песнях, вы любуетесь им, вы его действительно любите, но Я его уничтожу, и ваши дети, которых вы оставили, будут в битве убиты. |
21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезче́щу святиню Мою, опо́ру вашої сили, утіху ваших оче́й та любе вашій душі. А ваші сини та ваші до́чки, що ви покинули їх, попа́дають від меча. |
22 Но вы поступите так же, как и я, когда умерла моя жена: вы бороды не закроете в знак скорби и не будете есть поминальную еду. |
22 І ви зробите, як зробив я: ву́сів не закриєте, і хліба жало́бного не будете їсти. |
23 Вы наденете тюрбаны и обувь, вы не покажете скорби и не будете плакать, но будете сохнуть от ваших грехов и тихо вздыхать друг перед другом в горе. |
23 А прикра́си ваші будуть на ваших голова́х, і взуття́ ваше — на ваших нога́х, не будете голосити, і не будете плакати, а бу́дете со́хнути через свої гріхи, і будете стогна́ти один до о́дного. |
24 Иезекииль стал примером для вас, поэтому вы сделаете всё, что сделал он, и, когда придёт наказание, вы узнаете, что Я — Господь”». |
24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, бу́дете робити і ви. І коли те при́йде, то пізнаєте ви, що Я — Господь Бог. |
25 |
25 А ти, сину лю́дський, — того дня, коли візьму́ від них їхню силу, радість пишно́ти їхньої, утіху очей їхніх, пра́гнення їхньої душі, їхніх синів та дочо́к їхніх, — |
26 |
26 того дня при́йде до тебе врято́ваний, щоб сповісти́ти про це в твої ву́ха. |
27 В тот же день вы обретёте способность говорить с тем вестником, вы не будете больше молчать и станете примером для них, и узнают они, что Я — Господь». |
27 Цього дня відкриються твої уста ра́зом з цим урятованим, і бу́деш говорити, і не бу́деш уже німи́й, і станеш для них зна́ком. І пізнають, що Я — Госпо́дь!“ |