Книга ПритчейГлава 12 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
ПриповiстiРозділ 12 |
|
1 |
|
2 Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь. |
|
3 Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється. |
|
4 Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях. |
|
5 Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана. |
|
6 Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх. |
|
7 Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти. |
|
8 Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду. |
|
9 Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений. |
|
10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке. |
|
11 Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму. |
|
12 Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́. |
|
13 Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде. |
|
14 Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́. |
|
15 Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради. |
|
16 Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу. |
|
17 Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману. |
|
18 Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки. |
|
19 Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю. |
|
20 В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир. |
|
21 Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом. |
|
22 Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба. |
|
23 Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує. |
|
24 Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане. |
|
25 Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть. |
|
26 Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х. |
|
27 Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й. |
|
28 В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти. |
Книга ПритчейГлава 12 |
ПриповiстiРозділ 12 |
|
1 |
1 |
|
2 |
2 Добрий від Господа має вподо́бання, а люди́ну злих замірів осудить Господь. |
|
3 |
3 Не зміцни́ться люди́на безбожністю, корінь же праведних не захита́ється. |
|
4 |
4 Жінка чесно́тна — корона для чолові́ка свого́, а засоро́млююча — мов та гниль в його ко́стях. |
|
5 |
5 Думки пра́ведних — право, підступні заміри безбожних — омана. |
|
6 |
6 Безбожних слова — чатува́ння на кров, а уста невинних урятовують їх. |
|
7 |
7 Переверну́ти безбожних — і вже їх нема, а дім праведних буде стояти. |
|
8 |
8 Хвалять люди́ну за розум її, а кривосердий стає на пого́рду. |
|
9 |
9 Ліпше про́стий, але роботя́щий на себе, від того, хто поважним себе видає, та хліба позба́влений. |
|
10 |
10 Піклується праведний життям худоби своєї, а серце безбожних жорстоке. |
|
11 |
11 Хто оброблює землю свою, той хлібом наси́чується, хто ж за марни́цею го́ниться, той позба́влений розуму. |
|
12 |
12 Безбожний жадає ловити у сі́тку лихи́х, а в праведних корень прино́сить плоди́. |
|
13 |
13 Пастка злого — в гріху́ його уст, а праведний з у́тиску ви́йде. |
|
14 |
14 Люди́на насичується добром з плоду уст, і зро́блене рук чоловіка до нього впаде́. |
|
15 |
15 Дорога безу́мця пряма́ в його о́чах, а мудрий послухає ради. |
|
16 |
16 Нерозумного гнів пізнається відра́зу, розумний же мо́вчки ховає знева́гу. |
|
17 |
17 Хто правду говорить, той вия́влює праведність, а сві́док брехливий — оману. |
|
18 |
18 Дехто говорить, мов коле мече́м, язик же премудрих — то ліки. |
|
19 |
19 Уста правдиві стоя́тимуть вічно, а брехливий язик — лиш на хвилю. |
|
20 |
20 В серці тих, хто зло о́ре, — омана, а радість у тих, хто дора́джує мир. |
|
21 |
21 Жодна кривда не тра́питься праведному, а безбожні напо́вняться лихом. |
|
22 |
22 Уста брехливі — оги́да у Господа, а чи́нячі правду — Його уподо́ба. |
|
23 |
23 Прихо́вує мудра люди́на знання́, а серце безумних глупо́ту викликує. |
|
24 |
24 Роботя́ща рука панува́тиме, а лінива дани́ною стане. |
|
25 |
25 Ту́га на серці люди́ни чавить її, добре ж слово її весели́ть. |
|
26 |
26 Праведний ви́відає свою путь, а дорога безбожних зведе́ їх сами́х. |
|
27 |
27 Не буде леда́чий пекти свого по́лову, а люди́на трудя́ща набуде має́ток цінни́й. |
|
28 |
28 В путі пра́ведности є життя, і на стежці її нема смерти. |