Послание к филиппийцамГлава 2 |
1 |
2 то дополните |
3 ничего |
4 Не |
5 Ибо |
6 Он, |
7 но |
8 смирил |
9 Посему |
10 дабы |
11 и |
12 |
13 |
14 |
15 чтобы |
16 содержа |
17 Но |
18 |
19 |
20 Ибо |
21 |
22 |
23 |
24 Я уверен |
25 |
26 потому что |
27 |
28 Посему |
29 Примите |
30 ибо |
До филип'янРозділ 2 |
1 |
2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! |
3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе. |
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. |
5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі! |
6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним, |
7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на, |
8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної. |
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́, |
10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних, |
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця! |
12 |
13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю. |
14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву, |
15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, |
16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо. |
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́. |
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною! |
19 |
20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас. |
21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового. |
22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії. |
23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною. |
24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас. |
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй, |
26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в. |
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. |
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був. |
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, |
30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене. |
Послание к филиппийцамГлава 2 |
До филип'янРозділ 2 |
1 |
1 |
2 то дополните |
2 то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! |
3 ничего |
3 Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе. |
4 Не |
4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших. |
5 Ибо |
5 Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі! |
6 Он, |
6 Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним, |
7 но |
7 але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на, |
8 смирил |
8 Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної. |
9 Посему |
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́, |
10 дабы |
10 щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних, |
11 и |
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця! |
12 |
12 |
13 |
13 Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю. |
14 |
14 Робіть усе без наріка́ння та сумніву, |
15 чтобы |
15 щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі, |
16 содержа |
16 додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо. |
17 Но |
17 Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́. |
18 |
18 Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною! |
19 |
19 |
20 Ибо |
20 Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас. |
21 |
21 Усі бо шукають свого́, а не Христового Ісусового. |
22 |
22 Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії. |
23 |
23 Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною. |
24 Я уверен |
24 Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас. |
25 |
25 Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй, |
26 потому что |
26 бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в. |
27 |
27 Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав. |
28 Посему |
28 Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був. |
29 Примите |
29 Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких, |
30 ибо |
30 бо за діло Христове набли́зився був аж до смерти, наражаючи на небезпеку життя, щоб допо́внити ваш неста́ток служі́ння для мене. |