Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Матвiя

Розділ 12

1 Того ча́су Ісус перехо́див лана́ми в суботу. А у́чні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.

2 Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: „Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу“.

3 А Він відповів їм: „Чи ж ви не читали, що́ зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?

4 Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби́ показні́, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?

5 Або ви не читали в Зако́ні що в суботу священики пору́шують суботу у храмі, — і невинні вони?

6 А Я вам кажу́, що тут Більший, як храм!

7 Коли б знали ви, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“, то ви не судили б невинних.

8 Бо Син Лю́дський Госпо́дь і суботі“!

9 І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги.

10 І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвини́ти Ісуса, запитали Його: „Чи вздоровляти годи́ться в суботу?“

11 А Він їм сказав: „Чи зна́йде́ться між вами люди́на, яка, одну мавши вівцю́, не пі́де по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?

12 А скільки ж люди́на вартніша за тую овечку! Тому́ можна чинити добро й у суботу“!

13 І каже тоді чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той простяг, — і стала здорова вона, як і друга.

14 Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, — я́к би Його погубити?

15 А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. Ісус уздоровля́є недужих І багато пішло вслід за Ним, — і Він їх уздоро́вив усіх.

16 А Він наказав їм суво́ро Його не виявляти,

17 щоб спра́вдилось те, що́ сказав був Ісая пророк, промовляючи:

18 „Ото Мій Слуга, що Я вибрав Його, Мій Улю́блений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу́ Свого Духа в Нього, — і Він суд проголо́сить поганам.

19 Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу.

20 Він очерети́ни надло́мленої не доло́мить, і ґнота́ догасаючого не пога́сить, поки не допровадить при́суду до перемоги.

21 І погани наді́ятись будуть на Йме́ння Його“!

22 Тоді привели́ до Ньо́го німого сліпця́, що був біснуватий, — і Він уздоро́вив його, так що німий став говорити та бачити.

23 І дивувались усі люди й казали: „Чи ж не Син це Давидів?“

24 Фарисеї ж, почувши, сказали: „Він де́монів не виганяє інакше, тільки як Вельзеву́лом, князем де́монів“.

25 А Він знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, поділене супроти себе, запусті́є. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втри́маються.

26 І коли сатана́ сатану́ виганяє, то ділиться супроти себе; як же втри́мається царство його?

27 І коли Вельзевулом виганя́ю Я де́монів, то ким виганя́ють сини ваші? Тому́ вони стануть вам су́ддями.

28 А коли ж Духом Божим виго́ню Я де́монів, то настало для вас Царство Боже.

29 Або я́к то хто може вде́ртися в дім дужого, та пограбувати добро́ його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він госпо́ду його пограбує.

30 Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкида́є.

31 Тому́ то кажу́ вам: усякий гріх, навіть богозневага, про́ститься лю́дям, але богозневага на Духа не про́ститься!

32 І як скаже хто слово на Лю́дського Сина, то йому́ проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, — не про́ститься того йому ані в цім віці, ані в майбу́тнім!

33 Або ви́ростіть дерево добре, то й плід його добрий, або ви́ростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з пло́ду!

34 Ро́де змії́ний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́.

35 Добра люди́на з доброго ска́рбу добре виносить, а лукава люди́на зо скарбу лихого виносить лихе́.

36 Кажу́ ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!

37 Бо зо слів своїх будеш випра́вданий, і зо слів своїх будеш засу́джений“.

38 Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: „Учителю, — хочемо побачити озна́ку від Те́бе“.

39 А Ісус відповів їм: „Рід лукавий і перелю́бний шукає ознаки, — та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йо́ни.

40 Як Йо́на перебув у сере́дині китовій три дні і три ночі, так перебу́де три дні та три ночі й Син Лю́дський у серці землі.

41 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і осудять його, вони бо покаялися через Йо́нину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йо́на!

42 Цариця з пі́вдня на суд стане з родом оцим, — і засу́дить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послу́хати. А тут ото Більший, аніж Соломон!

43 А коли дух нечистий виходить із люди́ни, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знахо́дить.

44 Тоді він говорить: „Вернуся до дому свого́, звідки вийшов“. А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить порожню, заметену й при́брану.

45 Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть тут. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому́!“

46 Коли Він іще промовляв до наро́ду, аж ось мати й брати Його о́сторонь стали, бажаючи з Ним говорити.

47 І сказав хтось Йому́: „Ото мати Твоя й Твої бра́ття стоять онде о́сторонь, і говорити з Тобою бажають“.

48 А Він відповів тому́, хто Йому говорив, і сказав: „Хто́ мати Моя? І хто́ браття Мої?“

49 І, показавши рукою Своєю на у́чнів Своїх, Він промовив: „Ото Моя мати та браття Мої!

50 Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чини́тиме, той Мені брат, і сестра, і мати!“

馬太福音

第12章

1 當安息日、耶穌過田間、門徒饑摘穗而食、

2 法利賽人見曰、爾門徒所爲、在安息日非宜也、

3 耶穌曰、爾不知大闢及從人饑時所行乎、

4 入上帝宮、食陳設之餅、然此餅、大闢不可食、從者亦不可食、惟祭司可耳、

5 又不知律法所載、祭司於殿內、犯安息日而無罪乎、

6 吾語汝、於此有大於殿者、

7 我欲矜恤、不欲祭祀、其意云何、爾如知此、則不擬無罪者矣、

8 蓋人子爲安息日之主也、〇

9 於是去彼、會堂有枯一手者、耶穌入、

10 或問曰、安息日施醫可乎、意欲罪之、

11 耶穌曰、爾中孰有羊、安息日陷坑、不掎而起之乎、

12 人不貴於羊乎、安息日行善、宜也、

13 遂語其人曰伸手、伸卽愈、如他手、

14 法利賽人出、謀殺耶穌、〇

15 耶穌知之、則離彼、衆從之、

16 凡醫病者、戒衆勿揚、

17 應先知以賽亞言云、

18 視我僕也、我選擇之、我愛其人、我心喜之、我將以我神賦之、而彼以法示異邦人、

19 其不競不喧、其聲不聞於衢、

20 已傷之葦不折、燃餘之炷不滅、後則行法以致勝、

21 異邦人亦賴其名矣、〇

22 時、有攜患鬼、瞽而瘖者來、耶穌醫之、瞽明瘖言、

23 衆駭曰、此大闢之裔乎、

24 法利賽人聞之曰、彼逐鬼、無非藉鬼王別西卜耳、

25 耶穌知其意曰、國自相分爭、必墟、家邑自相分爭、不立、

26 若撒但逐撒但、是自相分爭也、其國何以立哉、

27 使我藉別西卜逐鬼、則爾子弟逐鬼藉誰乎、彼將議爾矣、

28 若我藉上帝之神逐鬼、則上帝國臨爾矣、

29 何以入勇士之室、劫其家具乎、必先縛勇士、而後可劫其室、

30 不與我偕者、則攻我、不與我斂者、則散也、

31 吾語汝、凡罪惡謗讟者、其人可赦、謗讟聖神者、其人不可赦、

32 以言攻人子者、其人可赦、以言攻聖神者、今世來世、其人終不可赦、

33 果善、則謂其樹善、果惡、則謂其樹惡、蓋由果而識樹矣、

34 蝮類乎、爾旣惡、言豈能善、蓋有諸心者、言諸口也、

35 善人心積善而著其善、惡人心積惡而著其惡、

36 吾語汝、出言妄、必被鞠於審判日、何也、

37 因言而義見稱、亦因言而罪見擬、〇

38 有士子及法利賽人謂之曰、我欲觀先生異蹟、

39 曰、姦惡之世求異蹟、惟先知約拿異蹟而外、無異蹟可示、

40 約拿三日三夜、在巨魚腹、如是、人子亦將三日三夜在地中、

41 尼尼微人、當審判時、將起而罪此世之人、以尼尼微人、猶聽約拿言而悔改、况大於約拿者在此乎、

42 南方女王、當審判時、將起而罪此世之人、以女王猶且來自地極、聽所羅門哲言、况大於所羅門者在此乎、〇

43 邪神離人、遊行旱地、求安不得、

44 曰、我將歸所出之室、至、則見其室聞寂、掃除修飾、

45 遂往、又攜七神、惡於己者、入而居之、其人之後患、較先時尤劇、此惡世亦猶是也、〇

46 耶穌語衆時、其母及兄弟立於外、欲與之言、

47 或告曰、若母及兄弟立於外、欲與爾言、

48 曰、何者爲吾母吾兄弟乎、

49 遂指門徒曰、視我母及兄弟、

50 凡遵我天父旨者、卽我兄弟姊妹及母也、

Вiд Матвiя Розділ 12	馬太福音第12章
1 Того ча́су Ісус перехо́див лана́ми в суботу. А у́чні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.	1 當安息日、耶穌過田間、門徒饑摘穗而食、
2 Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: „Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу“.	2 法利賽人見曰、爾門徒所爲、在安息日非宜也、
3 А Він відповів їм: „Чи ж ви не читали, що́ зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?	3 耶穌曰、爾不知大闢及從人饑時所行乎、
4 Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби́ показні́, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?	4 入上帝宮、食陳設之餅、然此餅、大闢不可食、從者亦不可食、惟祭司可耳、
5 Або ви не читали в Зако́ні що в суботу священики пору́шують суботу у храмі, — і невинні вони?	5 又不知律法所載、祭司於殿內、犯安息日而無罪乎、
6 А Я вам кажу́, що тут Більший, як храм!	6 吾語汝、於此有大於殿者、
7 Коли б знали ви, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“, то ви не судили б невинних.	7 我欲矜恤、不欲祭祀、其意云何、爾如知此、則不擬無罪者矣、
8 Бо Син Лю́дський Госпо́дь і суботі“!	8 蓋人子爲安息日之主也、〇
9 І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги.	9 於是去彼、會堂有枯一手者、耶穌入、
10 І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвини́ти Ісуса, запитали Його: „Чи вздоровляти годи́ться в суботу?“	10 或問曰、安息日施醫可乎、意欲罪之、
11 А Він їм сказав: „Чи зна́йде́ться між вами люди́на, яка, одну мавши вівцю́, не пі́де по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?	11 耶穌曰、爾中孰有羊、安息日陷坑、不掎而起之乎、
12 А скільки ж люди́на вартніша за тую овечку! Тому́ можна чинити добро й у суботу“!	12 人不貴於羊乎、安息日行善、宜也、
13 І каже тоді чоловікові: „Простягни свою руку!“ Той простяг, — і стала здорова вона, як і друга.	13 遂語其人曰伸手、伸卽愈、如他手、
14 Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, — я́к би Його погубити?	14 法利賽人出、謀殺耶穌、〇
15 А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. Ісус уздоровля́є недужих І багато пішло вслід за Ним, — і Він їх уздоро́вив усіх.	15 耶穌知之、則離彼、衆從之、
16 А Він наказав їм суво́ро Його не виявляти,	16 凡醫病者、戒衆勿揚、
17 щоб спра́вдилось те, що́ сказав був Ісая пророк, промовляючи:	17 應先知以賽亞言云、
18 „Ото Мій Слуга, що Я вибрав Його, Мій Улю́блений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу́ Свого Духа в Нього, — і Він суд проголо́сить поганам.	18 視我僕也、我選擇之、我愛其人、我心喜之、我將以我神賦之、而彼以法示異邦人、
19 Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу.	19 其不競不喧、其聲不聞於衢、
20 Він очерети́ни надло́мленої не доло́мить, і ґнота́ догасаючого не пога́сить, поки не допровадить при́суду до перемоги.	20 已傷之葦不折、燃餘之炷不滅、後則行法以致勝、
21 І погани наді́ятись будуть на Йме́ння Його“!	21 異邦人亦賴其名矣、〇
22 Тоді привели́ до Ньо́го німого сліпця́, що був біснуватий, — і Він уздоро́вив його, так що німий став говорити та бачити.	22 時、有攜患鬼、瞽而瘖者來、耶穌醫之、瞽明瘖言、
23 І дивувались усі люди й казали: „Чи ж не Син це Давидів?“	23 衆駭曰、此大闢之裔乎、
24 Фарисеї ж, почувши, сказали: „Він де́монів не виганяє інакше, тільки як Вельзеву́лом, князем де́монів“.	24 法利賽人聞之曰、彼逐鬼、無非藉鬼王別西卜耳、
25 А Він знав думки їхні, і промовив до них: „Кожне царство, поділене супроти себе, запусті́є. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втри́маються.	25 耶穌知其意曰、國自相分爭、必墟、家邑自相分爭、不立、
26 І коли сатана́ сатану́ виганяє, то ділиться супроти себе; як же втри́мається царство його?	26 若撒但逐撒但、是自相分爭也、其國何以立哉、
27 І коли Вельзевулом виганя́ю Я де́монів, то ким виганя́ють сини ваші? Тому́ вони стануть вам су́ддями.	27 使我藉別西卜逐鬼、則爾子弟逐鬼藉誰乎、彼將議爾矣、
28 А коли ж Духом Божим виго́ню Я де́монів, то настало для вас Царство Боже.	28 若我藉上帝之神逐鬼、則上帝國臨爾矣、
29 Або я́к то хто може вде́ртися в дім дужого, та пограбувати добро́ його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він госпо́ду його пограбує.	29 何以入勇士之室、劫其家具乎、必先縛勇士、而後可劫其室、
30 Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкида́є.	30 不與我偕者、則攻我、不與我斂者、則散也、
31 Тому́ то кажу́ вам: усякий гріх, навіть богозневага, про́ститься лю́дям, але богозневага на Духа не про́ститься!	31 吾語汝、凡罪惡謗讟者、其人可赦、謗讟聖神者、其人不可赦、
32 І як скаже хто слово на Лю́дського Сина, то йому́ проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, — не про́ститься того йому ані в цім віці, ані в майбу́тнім!	32 以言攻人子者、其人可赦、以言攻聖神者、今世來世、其人終不可赦、
33 Або ви́ростіть дерево добре, то й плід його добрий, або ви́ростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається бо дерево з пло́ду!	33 果善、則謂其樹善、果惡、則謂其樹惡、蓋由果而識樹矣、
34 Ро́де змії́ний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце напо́внене, те говорять уста́.	34 蝮類乎、爾旣惡、言豈能善、蓋有諸心者、言諸口也、
35 Добра люди́на з доброго ска́рбу добре виносить, а лукава люди́на зо скарбу лихого виносить лихе́.	35 善人心積善而著其善、惡人心積惡而著其惡、
36 Кажу́ ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!	36 吾語汝、出言妄、必被鞠於審判日、何也、
37 Бо зо слів своїх будеш випра́вданий, і зо слів своїх будеш засу́джений“.	37 因言而義見稱、亦因言而罪見擬、〇
38 Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: „Учителю, — хочемо побачити озна́ку від Те́бе“.	38 有士子及法利賽人謂之曰、我欲觀先生異蹟、
39 А Ісус відповів їм: „Рід лукавий і перелю́бний шукає ознаки, — та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йо́ни.	39 曰、姦惡之世求異蹟、惟先知約拿異蹟而外、無異蹟可示、
40 Як Йо́на перебув у сере́дині китовій три дні і три ночі, так перебу́де три дні та три ночі й Син Лю́дський у серці землі.	40 約拿三日三夜、在巨魚腹、如是、人子亦將三日三夜在地中、
41 Ніневі́тяни стануть на суд із цим родом, — і осудять його, вони бо покаялися через Йо́нину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йо́на!	41 尼尼微人、當審判時、將起而罪此世之人、以尼尼微人、猶聽約拿言而悔改、况大於約拿者在此乎、
42 Цариця з пі́вдня на суд стане з родом оцим, — і засу́дить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послу́хати. А тут ото Більший, аніж Соломон!	42 南方女王、當審判時、將起而罪此世之人、以女王猶且來自地極、聽所羅門哲言、况大於所羅門者在此乎、〇
43 А коли дух нечистий виходить із люди́ни, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знахо́дить.	43 邪神離人、遊行旱地、求安不得、
44 Тоді він говорить: „Вернуся до дому свого́, звідки вийшов“. А як ве́рнеться він, то хату знахо́дить порожню, заметену й при́брану.	44 曰、我將歸所出之室、至、則見其室聞寂、掃除修飾、
45 Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, — і входять вони та й живуть тут. І буде останнє люди́ні тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому́!“	45 遂往、又攜七神、惡於己者、入而居之、其人之後患、較先時尤劇、此惡世亦猶是也、〇
46 Коли Він іще промовляв до наро́ду, аж ось мати й брати Його о́сторонь стали, бажаючи з Ним говорити.	46 耶穌語衆時、其母及兄弟立於外、欲與之言、
47 І сказав хтось Йому́: „Ото мати Твоя й Твої бра́ття стоять онде о́сторонь, і говорити з Тобою бажають“.	47 或告曰、若母及兄弟立於外、欲與爾言、
48 А Він відповів тому́, хто Йому говорив, і сказав: „Хто́ мати Моя? І хто́ браття Мої?“	48 曰、何者爲吾母吾兄弟乎、
49 І, показавши рукою Своєю на у́чнів Своїх, Він промовив: „Ото Моя мати та браття Мої!	49 遂指門徒曰、視我母及兄弟、
50 Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чини́тиме, той Мені брат, і сестра, і мати!“	50 凡遵我天父旨者、卽我兄弟姊妹及母也、

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Матвiя

Розділ 12

馬太福音

第12章

Вiд Матвiя

Розділ 12

馬太福音

第12章

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Матвiя

Розділ 12

馬太福音

第12章

Вiд Матвiя

Розділ 12

馬太福音

第12章

Старий
завіт

Новий
завіт