Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Марка

Розділ 8

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

馬可福音

第8章

1 在那些日子，聚集的人甚多［In those days the multitude being very great］，並沒有甚麼吃的，耶穌叫他的［his］門徒來，對他們［unto them］說：

2 「我憐憫這眾人，因為他們同我在這裏已經三天，也沒有吃的了；

3 我若打發他們餓著回家，就必在路上困乏，因為其中有從遠處來的。」

4 他的［his］門徒回答他［him］說：「在這曠野［wilderness］，人［man］從哪裏能得餅，叫這些人吃飽呢？」

5 耶穌問他們說：「你們有多少餅？」他們說：「七個。」

6 他吩咐百姓［people］坐在地上。他［he］就拿著這七個餅感謝了［gave thanks］，擘開，遞給門徒，叫他們擺開；門徒就擺餅［them］在百姓［people］面前。

7 他們［they］又有幾條小魚；耶穌祝了福，就吩咐也擺魚［them］在他們［them］面前。

8 百姓就［So they］吃，並且吃飽了；收拾剩下的零碎，有七籃子。

9 吃的［eaten］人數約有四千；耶穌打發他們走了。

10 他［he］隨即同他［his］門徒上船，來到大瑪努他境內。

11 法利賽人出來盤問耶穌，求他從天上顯個神蹟給他們看，想要試探他。

12 耶穌靈［spirit］裏深深的歎息，說：「這世代為甚麼求神蹟呢？我實在告訴你們：『沒有神蹟給這世代看。』」

13 他就離開他們，又進［entering into］船往海那邊去了。

14 門徒忘了帶餅；在船上除了一個餅，沒有別的食物。

15 耶穌囑咐他們說：「務要謹慎［Take heed］，防備法利賽人的酵，和希律的酵。」

16 他們彼此議論說：「這是因為我們沒有餅吧。」

17 耶穌知道了［knew］，就對他們［unto them］說：「你們為甚麼因為沒有餅就議論呢？你們還不省悟，還不明白嗎？你們的心還是剛硬［hardened］嗎？

18 你們有眼睛，看不見嗎？你們［ye］有耳朵，聽不見嗎？你們［ye］也不記得嗎？

19 我擘開那五個餅分給五千人，你們收拾的零碎裝滿了多少籃子呢？」他們對耶穌［unto him］說：「十二個。」

20 「又擘開那七個餅分給四千人，你們收拾的零碎裝滿了多少籃子呢？」他們說：「七個。」

21 耶穌就對他們［unto them］說：「你們怎麼［How is it that］不明白呢？」

22 他［he］來到伯賽大；有人帶一個瞎子來，求耶穌摸他。

23 耶穌拉著瞎子的手，領他到村外；他［he］吐唾沫在他眼睛上，按手在他身上，就［when］問他看見甚麼沒有［if he saw ought］。

24 他就抬頭一看，說：「我看見人好像［I see men as］樹木，並且行走。」

25 隨後，他［he］又按手在他眼睛上，使他舉望［made him look up］；他［he］就復了原，人人［every man］都看得清楚了。

26 耶穌打發他回家，說：「這村子你不要進去，也不要告訴村裏的人［Neither go into the town, nor tell it to any in the town］。」

27 耶穌和他的［his］門徒出去，往凱撒利亞腓立比的村莊去；他［he］在路上問他［his］門徒，對他們［unto them］說：「人說我是誰？」

28 他們回答［answered］說：「有人說『是施浸的約翰。』但［but］有人說『是以利亞；』又有人說『是先知裏的一個。』」

29 耶穌［he］又對［saith unto］他們說：「你們卻［But］說我是誰？」彼得回答他［him］說：「你是基督。」

30 耶穌就囑咐［charged］他們，不要告訴人。

31 從此，他教訓他們說：「人子必須受許多的苦，被長老、祭司長，和文士棄絕，並且被殺，過三天復活。」

32 耶穌明明的說那［that］話。彼得就拉著他，罵［rebuke］他。

33 但［But］耶穌轉過來，看著他的［his］門徒，就責備彼得說：「撒但，退我後邊去吧。因為你不繫念［savourest］神的事［things］，只繫念［savourest］人的事［things］。」

34 那時［when］，他［he］叫百姓［people］和他的［his］門徒也［also］來，對他們說：「凡［whosoever］有人要跟從我，就當捨己，背起他的十字架來跟從我。

35 因為，凡要救自己生命［life］的，必喪掉生命；然而［but］，凡為我和福音喪掉生命的，必救了生命。

36 人若［if］賺得全世界，卻喪了［and lose］自己的性命［soul］，有甚麼益處呢？

37 或是［Or］人還能拿甚麼換性命［soul］呢？

38 所以［therefore］，凡在這淫亂罪惡的世代，把我和我的道當作可恥的；人子在他父的榮耀裏，同聖天使降臨的時候，也要把那人當作可恥的。」

Вiд Марка Розділ 8	馬可福音第8章
1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:	1 在那些日子，聚集的人甚多［In those days the multitude being very great］，並沒有甚麼吃的，耶穌叫他的［his］門徒來，對他們［unto them］說：
2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.	2 「我憐憫這眾人，因為他們同我在這裏已經三天，也沒有吃的了；
3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.	3 我若打發他們餓著回家，就必在路上困乏，因為其中有從遠處來的。」
4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?	4 他的［his］門徒回答他［him］說：「在這曠野［wilderness］，人［man］從哪裏能得餅，叫這些人吃飽呢？」
5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.	5 耶穌問他們說：「你們有多少餅？」他們說：「七個。」
6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,	6 他吩咐百姓［people］坐在地上。他［he］就拿著這七個餅感謝了［gave thanks］，擘開，遞給門徒，叫他們擺開；門徒就擺餅［them］在百姓［people］面前。
7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.	7 他們［they］又有幾條小魚；耶穌祝了福，就吩咐也擺魚［them］在他們［them］面前。
8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.	8 百姓就［So they］吃，並且吃飽了；收拾剩下的零碎，有七籃子。
9 А їдців було тисяч з чотири!	9 吃的［eaten］人數約有四千；耶穌打發他們走了。
10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.	10 他［he］隨即同他［his］門徒上船，來到大瑪努他境內。
11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.	11 法利賽人出來盤問耶穌，求他從天上顯個神蹟給他們看，想要試探他。
12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“	12 耶穌靈［spirit］裏深深的歎息，說：「這世代為甚麼求神蹟呢？我實在告訴你們：『沒有神蹟給這世代看。』」
13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.	13 他就離開他們，又進［entering into］船往海那邊去了。
14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.	14 門徒忘了帶餅；在船上除了一個餅，沒有別的食物。
15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“	15 耶穌囑咐他們說：「務要謹慎［Take heed］，防備法利賽人的酵，和希律的酵。」
16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.	16 他們彼此議論說：「這是因為我們沒有餅吧。」
17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?	17 耶穌知道了［knew］，就對他們［unto them］說：「你們為甚麼因為沒有餅就議論呢？你們還不省悟，還不明白嗎？你們的心還是剛硬［hardened］嗎？
18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,	18 你們有眼睛，看不見嗎？你們［ye］有耳朵，聽不見嗎？你們［ye］也不記得嗎？
19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.	19 我擘開那五個餅分給五千人，你們收拾的零碎裝滿了多少籃子呢？」他們對耶穌［unto him］說：「十二個。」
20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.	20 「又擘開那七個餅分給四千人，你們收拾的零碎裝滿了多少籃子呢？」他們說：「七個。」
21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“	21 耶穌就對他們［unto them］說：「你們怎麼［How is it that］不明白呢？」
22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.	22 他［he］來到伯賽大；有人帶一個瞎子來，求耶穌摸他。
23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.	23 耶穌拉著瞎子的手，領他到村外；他［he］吐唾沫在他眼睛上，按手在他身上，就［when］問他看見甚麼沒有［if he saw ought］。
24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.	24 他就抬頭一看，說：「我看見人好像［I see men as］樹木，並且行走。」
25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!	25 隨後，他［he］又按手在他眼睛上，使他舉望［made him look up］；他［he］就復了原，人人［every man］都看得清楚了。
26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“	26 耶穌打發他回家，說：「這村子你不要進去，也不要告訴村裏的人［Neither go into the town, nor tell it to any in the town］。」
27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“	27 耶穌和他的［his］門徒出去，往凱撒利亞腓立比的村莊去；他［he］在路上問他［his］門徒，對他們［unto them］說：「人說我是誰？」
28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.	28 他們回答［answered］說：「有人說『是施浸的約翰。』但［but］有人說『是以利亞；』又有人說『是先知裏的一個。』」
29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“	29 耶穌［he］又對［saith unto］他們說：「你們卻［But］說我是誰？」彼得回答他［him］說：「你是基督。」
30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!	30 耶穌就囑咐［charged］他們，不要告訴人。
31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.	31 從此，他教訓他們說：「人子必須受許多的苦，被長老、祭司長，和文士棄絕，並且被殺，過三天復活。」
32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.	32 耶穌明明的說那［that］話。彼得就拉著他，罵［rebuke］他。
33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“	33 但［But］耶穌轉過來，看著他的［his］門徒，就責備彼得說：「撒但，退我後邊去吧。因為你不繫念［savourest］神的事［things］，只繫念［savourest］人的事［things］。」
34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!	34 那時［when］，他［he］叫百姓［people］和他的［his］門徒也［also］來，對他們說：「凡［whosoever］有人要跟從我，就當捨己，背起他的十字架來跟從我。
35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.	35 因為，凡要救自己生命［life］的，必喪掉生命；然而［but］，凡為我和福音喪掉生命的，必救了生命。
36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?	36 人若［if］賺得全世界，卻喪了［and lose］自己的性命［soul］，有甚麼益處呢？
37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?	37 或是［Or］人還能拿甚麼換性命［soul］呢？
38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.	38 所以［therefore］，凡在這淫亂罪惡的世代，把我和我的道當作可恥的；人子在他父的榮耀裏，同聖天使降臨的時候，也要把那人當作可恥的。」

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Марка

Розділ 8

馬可福音

第8章

Вiд Марка

Розділ 8

馬可福音

第8章

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Марка

Розділ 8

馬可福音

第8章

Вiд Марка

Розділ 8

馬可福音

第8章

Старий
завіт

Новий
завіт