CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка
Параллельный перевод
Марк. 8
Стронг
CDDV 委辦譯本 CKJV 中文英王欽定本 LB Lutherbibel AKJV American King James Version KJV King James Version LBP Aramaic Of The Peshitta: Lamsa, 1933 BTI Библия под ред. Кулаковых CARS Восточный перевод MAK-CAS ВЗ Макария - НЗ Кассиана НРП Новый Русский Перевод РСП Современный перевод RST Синодальный перевод UBIO Біблія в пер. І. Огієнка

Вiд Марка

Розділ 8

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

9 А їдців було тисяч з чотири!

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 8

1 В те же дни, когда опять собралась большая толпа и у людей не было еды, Иса подозвал учеников и сказал:

2 – Мне жаль этих людей, они со Мной вот уже три дня, и у них не осталось еды.

3 Если Я отпущу их по домам голодными, то они в дороге ослабеют, ведь некоторые пришли издалека.

4 – Как же здесь, в этой пустыне, найти достаточно хлеба, чтобы их накормить? – удивились ученики.

5 – Сколько у вас лепёшек? – спросил Иса. – Семь, – ответили ученики.

6 Иса велел людям возлечь на землю. Затем Он взял семь лепёшек и, поблагодарив за них Всевышнего, стал разламывать на куски, передавая ученикам, а те раздавали хлеб народу.

7 Было у них и несколько рыбок; Иса благословил их и тоже велел раздать.

8 Люди ели и насытились, и ещё набралось семь корзин остатков.

9 А было там около четырёх тысяч человек. Иса отпустил народ

10 и сразу же, сев вместе с учениками в лодку, отправился в Далмануфские земли.

11 К Исе подошли блюстители Закона и стали с Ним спорить. Они хотели испытать Его и требовали от Него знамения с неба.

12 Иса глубоко вздохнул и спросил: – Почему это поколение ищет знамения? Говорю вам истину, ему не будет дано никакого знамения.

13 И, оставив их, Он снова сел в лодку и отправился на другую сторону озера.

14 Ученики забыли взять с собой хлеба, и в лодке у них была всего одна лепёшка.

15 А Иса предостерегал их: – Смотрите, берегитесь закваски блюстителей Закона и закваски Ирода. .

16 Ученики стали рассуждать между собой: – Он говорит это потому, что у нас нет хлеба.

17 Зная, о чём они говорят, Иса сказал: – Почему вы рассуждаете о том, что у вас нет хлеба? Неужели вы всё ещё не сознаёте и не понимаете? Неужели сердца ваши совсем закрыты?

18 У вас есть глаза, и вы не видите? Есть уши, и вы не слышите? Неужели вы не помните?

19 Когда Я разделил пять лепёшек на пять тысяч человек, сколько полных корзин остатков вы набрали? – Двенадцать, – ответили ученики.

20 – А когда семь лепёшек на четыре тысячи, сколько полных корзин остатков вы набрали? – Семь, – ответили те.

21 – Так неужели вы всё ещё не понимаете? – сказал Иса.

22 Когда они пришли в Вифсаиду, к Исе привели слепого и попросили прикоснуться к нему.

23 Иса взял слепого за руку, вывел из селения, плюнул ему на глаза и, возложив на него руки, спросил: – Видишь что-нибудь?

24 Тот посмотрел вокруг и сказал: – Вижу людей: словно двигаются деревья.

25 Иса ещё раз приложил руки к его глазам, и он исцелился, зрение вернулось к нему, и он стал видеть всё чётко и ясно.

26 Иса отправил его домой, сказав: – Смотри, в селение не заходи.

27 Иса с учениками пошёл в селения, прилегающие к Кесарии Филипповой. По дороге Иса спросил их: – За кого принимают Меня люди?

28 Ученики ответили: – За пророка Яхию, другие же говорят, что Ты пророк Ильяс, а третьи – один из других пророков.

29 – А вы кем считаете Меня? – спросил их Иса. Петир ответил: – Ты – обещанный Масих. .

30 Но Иса велел им никому не говорить о Нём.

31 И Он начал учить их, что Ниспосланному как Человек предстоит много пострадать и быть отвергнутым старейшинами, главными священнослужителями и учителями Таурата, что Он будет убит, но через три дня воскреснет.

32 Он прямо говорил об этом. Тогда Петир отвёл Его в сторону и стал возражать.

33 Иса же, обернувшись и посмотрев на учеников, строго сказал Петиру: – Прочь от Меня, сатана! Ты рассуждаешь по-человечески, не понимая того, что хочет Всевышний.

34 Подозвав народ и Своих учеников, Иса сказал им: – Если кто желает быть Моим последователем, пусть отречётся от самого себя, уподобится человеку, который несёт крест на место своего распятия, и пусть следует за Мной.

35 Потому что тот, кто хочет сберечь свою жизнь, потеряет её, а кто потеряет свою жизнь ради Меня и Радостной Вести, тот спасёт её.

36 Ведь что пользы человеку приобрести весь мир, если при этом он повредит своей душе?

37 И что человек может дать в обмен за свою душу?

38 Кто постыдится Меня и Моих слов перед этим грешным и неверным Всевышнему поколением, того постыдится и Ниспосланный как Человек, когда придёт в славе Своего Отца со святыми ангелами.

Вiд Марка

Розділ 8

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Марка

Глава 8

1 Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них:

1 В те же дни, когда опять собралась большая толпа и у людей не было еды, Иса подозвал учеников и сказал:

2 „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́.

2 – Мне жаль этих людей, они со Мной вот уже три дня, и у них не осталось еды.

3 А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“.

3 Если Я отпущу их по домам голодными, то они в дороге ослабеют, ведь некоторые пришли издалека.

4 І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині?

4 – Как же здесь, в этой пустыне, найти достаточно хлеба, чтобы их накормить? – удивились ученики.

5 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“.

5 – Сколько у вас лепёшек? – спросил Иса. – Семь, – ответили ученики.

6 Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові,

6 Иса велел людям возлечь на землю. Затем Он взял семь лепёшек и, поблагодарив за них Всевышнего, стал разламывать на куски, передавая ученикам, а те раздавали хлеб народу.

7 І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх.

7 Было у них и несколько рыбок; Иса благословил их и тоже велел раздать.

8 І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали.

8 Люди ели и насытились, и ещё набралось семь корзин остатков.

9 А їдців було тисяч з чотири!

9 А было там около четырёх тысяч человек. Иса отпустил народ

10 І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської.

10 и сразу же, сев вместе с учениками в лодку, отправился в Далмануфские земли.

11 І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба.

11 К Исе подошли блюстители Закона и стали с Ним спорить. Они хотели испытать Его и требовали от Него знамения с неба.

12 А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“

12 Иса глубоко вздохнул и спросил: – Почему это поколение ищет знамения? Говорю вам истину, ему не будет дано никакого знамения.

13 І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в.

13 И, оставив их, Он снова сел в лодку и отправился на другую сторону озера.

14 І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого.

14 Ученики забыли взять с собой хлеба, и в лодке у них была всего одна лепёшка.

15 А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“

15 А Иса предостерегал их: – Смотрите, берегитесь закваски блюстителей Закона и закваски Ирода. .

16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.

16 Ученики стали рассуждать между собой: – Он говорит это потому, что у нас нет хлеба.

17 А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим?

17 Зная, о чём они говорят, Иса сказал: – Почему вы рассуждаете о том, что у вас нет хлеба? Неужели вы всё ещё не сознаёте и не понимаете? Неужели сердца ваши совсем закрыты?

18 „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте,

18 У вас есть глаза, и вы не видите? Есть уши, и вы не слышите? Неужели вы не помните?

19 коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“.

19 Когда Я разделил пять лепёшек на пять тысяч человек, сколько полных корзин остатков вы набрали? – Двенадцать, – ответили ученики.

20 „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“.

20 – А когда семь лепёшек на четыре тысячи, сколько полных корзин остатков вы набрали? – Семь, – ответили те.

21 І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“

21 – Так неужели вы всё ещё не понимаете? – сказал Иса.

22 І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього.

22 Когда они пришли в Вифсаиду, к Исе привели слепого и попросили прикоснуться к нему.

23 І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить.

23 Иса взял слепого за руку, вывел из селения, плюнул ему на глаза и, возложив на него руки, спросил: – Видишь что-нибудь?

24 І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“.

24 Тот посмотрел вокруг и сказал: – Вижу людей: словно двигаются деревья.

25 Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все!

25 Иса ещё раз приложил руки к его глазам, и он исцелился, зрение вернулось к нему, и он стал видеть всё чётко и ясно.

26 І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“

26 Иса отправил его домой, сказав: – Смотри, в селение не заходи.

27 Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“

27 Иса с учениками пошёл в селения, прилегающие к Кесарии Филипповой. По дороге Иса спросил их: – За кого принимают Меня люди?

28 Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“.

28 Ученики ответили: – За пророка Яхию, другие же говорят, что Ты пророк Ильяс, а третьи – один из других пророков.

29 І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“

29 – А вы кем считаете Меня? – спросил их Иса. Петир ответил: – Ты – обещанный Масих. .

30 І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали!

30 Но Иса велел им никому не говорить о Нём.

31 І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне.

31 И Он начал учить их, что Ниспосланному как Человек предстоит много пострадать и быть отвергнутым старейшинами, главными священнослужителями и учителями Таурата, что Он будет убит, но через три дня воскреснет.

32 І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити.

32 Он прямо говорил об этом. Тогда Петир отвёл Его в сторону и стал возражать.

33 А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“

33 Иса же, обернувшись и посмотрев на учеников, строго сказал Петиру: – Прочь от Меня, сатана! Ты рассуждаешь по-человечески, не понимая того, что хочет Всевышний.

34 І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде!

34 Подозвав народ и Своих учеников, Иса сказал им: – Если кто желает быть Моим последователем, пусть отречётся от самого себя, уподобится человеку, который несёт крест на место своего распятия, и пусть следует за Мной.

35 Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже.

35 Потому что тот, кто хочет сберечь свою жизнь, потеряет её, а кто потеряет свою жизнь ради Меня и Радостной Вести, тот спасёт её.

36 Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить?

36 Ведь что пользы человеку приобрести весь мир, если при этом он повредит своей душе?

37 Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою?

37 И что человек может дать в обмен за свою душу?

38 Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.

38 Кто постыдится Меня и Моих слов перед этим грешным и неверным Всевышнему поколением, того постыдится и Ниспосланный как Человек, когда придёт в славе Своего Отца со святыми ангелами.