Псалми

Псалом 39

1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.

2 Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув.

3 Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи,

4 і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа!

5 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються!

6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти.

7 Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав.

8 Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“.

9 Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці.

10 Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, —

11 справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні.

12 Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть,

13 бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене.

14 Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, —

15 нехай посоро́млені будуть, і хай зга́ньблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подадуться назад, і нехай посоро́млені бу́дуть, хто бажає для мене лихого!

16 Бодай скам'яні́ли від со́рому ті, хто говорить до мене: „Ага! Ага!“

17 Нехай ті́шаться та веселя́ться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасі́ння Твоє, нехай за́вжди говорять: „Хай буде великий Госпо́дь!“

18 А я вбогий та бідний, — за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборо́нець — то Ти, Боже мій, — не спізня́йся!

詩篇

第39篇

1 (大衛的詩,交與伶長耶杜頓。)我曾說:我要謹慎我的言行,免得我舌頭犯罪;惡人在我面前的時候,我要用嚼環勒住我的口。

2 我默然無聲,連好話也不出口;我的愁苦就發動了。

3 我的心在我裏面發熱。我默想的時候,火就燒起,我便用舌頭說話。

4 耶和華啊,求你叫我曉得我身之終。我的壽數幾何?叫我知道我的生命不長。

5 看哪[Behold],你使我的年日窄如手掌;我一生的年數,在你面前如同無有。各人最穩妥的時候,實在[verily]是全然虛幻。細拉。

6 世人行動實係幻影。他們忙亂,真是枉然;積蓄財寶,不知將來有誰收取。

7 主啊,如今我等甚麼呢?我的盼望[hope]在乎你。

8 求你救我脫離一切的過犯,不要使我受愚頑人的羞辱。

9 因我所遭遇的是出於你,我就默然不語。

10 求你把你的責打[stroke]從我身上免去;因你手的責打,我便消滅。

11 你因人的罪惡懲罰他的時候,叫他的美容[beauty]消滅,如衣被蟲所咬。世人真是虛幻。細拉。

12 耶和華啊,求你聽我的禱告,留心聽我的呼求;我流淚,求你不要靜默無聲。因為我在你面前是客旅,是寄居的,像我列祖一般。

13 求你寬容我,使我在去而不返之先可以力量復原[O]

14

15

16

17

18

Псалми

Псалом 39

詩篇

第39篇

1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.

1 (大衛的詩,交與伶長耶杜頓。)我曾說:我要謹慎我的言行,免得我舌頭犯罪;惡人在我面前的時候,我要用嚼環勒住我的口。

2 Непохитно наді́юсь на Господа, і Він прихилився до мене, і блага́ння моє Він почув.

2 我默然無聲,連好話也不出口;我的愁苦就發動了。

3 Витяг мене Він із згу́бної ями, із багна́ болоти́стого, і поставив на скелі ноги мої, і зміцнив мої сто́пи,

3 我的心在我裏面發熱。我默想的時候,火就燒起,我便用舌頭說話。

4 і дав пісню нову́ в мої уста, для нашого Бога хвалу́, — нехай бачать багато-хто й по́страх хай мають, і хай вони мають надію на Господа!

4 耶和華啊,求你叫我曉得我身之終。我的壽數幾何?叫我知道我的生命不長。

5 Блаженна люди́на, що Бога вчинила своєю тверди́нею, і не зверта́лась до пи́шних та тих, що вони до неправди схиляються!

5 看哪[Behold],你使我的年日窄如手掌;我一生的年數,在你面前如同無有。各人最穩妥的時候,實在[verily]是全然虛幻。細拉。

6 Багато вчинив Ти, о Господи, Боже мій, Твої чу́да й думки Твої — тільки про нас, нема Тобі рівного! Я хотів би все це показати й про це розказати, та воно численні́ше, щоб можна його розпові́сти.

6 世人行動實係幻影。他們忙亂,真是枉然;積蓄財寶,不知將來有誰收取。

7 Жертви й прино́шення Ти не схотів, Ти розкрив мені уші, цілопа́лення й жертви покутної Ти не жадав.

7 主啊,如今我等甚麼呢?我的盼望[hope]在乎你。

8 Тоді я сказав: „Ось я прийшов із зво́єм книжки, про мене написаної“.

8 求你救我脫離一切的過犯,不要使我受愚頑人的羞辱。

9 Твою волю чини́ти, мій Боже, я хо́чу, і Зако́н Твій — у мене в се́рці.

9 因我所遭遇的是出於你,我就默然不語。

10 Я проповідував правду в великому зборі, — ото, своїх уст не ув'я́знюю я, Господи, знаєш Ти, —

10 求你把你的責打[stroke]從我身上免去;因你手的責打,我便消滅。

11 справедливість Твою не ховав я в сере́дині серця свого, про вірність Твою та спасі́ння Твоє я звіщав, не таїв я про милість Твою та про правду Твою на великім зібра́нні.

11 你因人的罪惡懲罰他的時候,叫他的美容[beauty]消滅,如衣被蟲所咬。世人真是虛幻。細拉。

12 Тому, Господи, не ув'язни́ милосердя Свого від мене, а милість та правда Твоя нехай за́вжди мене стережу́ть,

12 耶和華啊,求你聽我的禱告,留心聽我的呼求;我流淚,求你不要靜默無聲。因為我在你面前是客旅,是寄居的,像我列祖一般。

13 бо нещастя без ліку мене оточи́ли, беззако́ння мої досягли́ вже мене, так що й бачити не мо́жу, — вони численнішими стали за воло́сся на моїй голові, і серце моє опустило мене.

13 求你寬容我,使我在去而不返之先可以力量復原[O]

14 Зволь спасти мене, Господи, Господи, поспіши ж бо на поміч мені, —

14

15 нехай посоро́млені будуть, і хай зга́ньблені будуть усі, хто шукає моєї душі, щоб схопи́ти її! Нехай подадуться назад, і нехай посоро́млені бу́дуть, хто бажає для мене лихого!

15

16 Бодай скам'яні́ли від со́рому ті, хто говорить до мене: „Ага! Ага!“

16

17 Нехай ті́шаться та веселя́ться Тобою всі ті, хто шукає Тебе та хто любить спасі́ння Твоє, нехай за́вжди говорять: „Хай буде великий Госпо́дь!“

17

18 А я вбогий та бідний, — за мене подбає Господь: моя поміч і мій оборо́нець — то Ти, Боже мій, — не спізня́йся!

18