ЙовРозділ 21 |
|
1 |
|
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою! |
|
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш. |
|
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух? |
|
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть. |
|
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє. |
|
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються? |
|
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х. |
|
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого. |
|
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає. |
|
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують. |
|
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки. |
|
13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. |
|
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем! |
|
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“ |
|
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних... |
|
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки! |
|
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її! |
|
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме! |
|
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього! |
|
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене? |
|
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме? |
|
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний, |
|
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий. |
|
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він, |
|
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє. |
|
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене. |
|
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних? |
|
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте: |
|
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист! |
|
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить? |
|
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають. |
|
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа. |
|
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“ |
JobChapter 21 |
|
1 |
|
2 |
|
3 |
|
4 |
|
5 |
|
6 |
|
7 |
|
8 |
|
9 |
|
10 |
|
11 |
|
12 |
|
13 |
|
14 |
|
15 |
|
16 |
|
17 |
|
18 |
|
19 |
|
20 |
|
21 |
|
22 |
|
23 |
|
24 |
|
25 |
|
26 |
|
27 |
|
28 |
|
29 |
|
30 |
|
31 |
|
32 |
|
33 |
|
34 |
ЙовРозділ 21 |
JobChapter 21 |
|
1 |
1 |
|
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою! |
2 |
|
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш. |
3 |
|
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух? |
4 |
|
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть. |
5 |
|
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє. |
6 |
|
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються? |
7 |
|
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х. |
8 |
|
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого. |
9 |
|
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає. |
10 |
|
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують. |
11 |
|
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки. |
12 |
|
13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л. |
13 |
|
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем! |
14 |
|
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“ |
15 |
|
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних... |
16 |
|
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки! |
17 |
|
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її! |
18 |
|
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме! |
19 |
|
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього! |
20 |
|
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене? |
21 |
|
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме? |
22 |
|
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний, |
23 |
|
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий. |
24 |
|
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він, |
25 |
|
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє. |
26 |
|
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене. |
27 |
|
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних? |
28 |
|
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте: |
29 |
|
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист! |
30 |
|
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить? |
31 |
|
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають. |
32 |
|
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа. |
33 |
|
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“ |
34 |