НееміяРозділ 4 |
|
1 |
|
2 І змо́вилися вони всі ра́зом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замі́шання. |
|
3 І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторо́жу вдень та вночі, перед ними. |
|
4 І сказав Юда: „Осла́бла сила носія́, а зва́лищ багато, — і ми не зможемо да́лі будувати мура!“ |
|
5 А наші нена́висники говорили: „Вони не знатимуть і не побачать, як ми при́йдемо до сере́дини їх, і позабива́ємо їх, та її спи́нимо працю!“ |
|
6 І сталося, як прихо́дили ті юде́яни, що сиділи при них, то говорили нам про це разі́в десять, зо всіх місць, де вони пробува́ли. |
|
7 Тоді поставив я сторо́жу здо́лу того місця за муром у пече́рах. І поставив я народ за їхніми ро́дами, з їхніми меча́ми, їхніми ра́тищами та їхніми лу́ками. |
|
8 І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхе́тних, і до заступників, і до решти наро́ду: „Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізно́го, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочо́к ваших, жіно́к ваших та за доми́ ваші!“ |
|
9 І сталося, як почули наші вороги́, що нам те відо́ме, то Господь зламав їхній за́дум, і всі ми верну́лися до муру, кожен до праці своєї. |
|
10 І було́ від того дня, що половина моїх юнакі́в робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити́, і луки та па́нцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому. |
|
11 Будівни́чі працювали на мурі, а носії́ наладо́вували тяга́р, — вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа. |
|
12 А в кожного будівничого його меч був прив'я́заний на сте́гнах його, і так вони будували, а біля мене був сурма́ч. |
|
13 І сказав я до шляхе́тних, до заступників та до решти наро́ду: „Праця велика й просто́ра, а ми повідді́лювані на мурі, дале́ко один від о́дного. |
|
14 Тому то в місце, де почуєте голос сурми́, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!“ |
|
15 І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до поя́влення зір. |
|
16 Також того ча́су сказав я до наро́ду: „Кожен з юнако́м своїм нехай ночують у сере́дині Єрусалиму, і бу́дуть вони для нас уночі — сторо́жею, а вдень — на працю“. |
|
17 І ні я, ані брати мої, ані юнаки́ мої, ані сторожі́, що були за мною, ми не здіймали своєї оде́жі, — кожен мав свою зброю при своє́му стегні́. |
NehemiahChapter 4 |
|
1 BUT when Sanballat heard that we were building the wall, he was grieved and very angry, and he mocked the Jews. |
|
2 And he spoke before his brethren and the army of the Samaritans, and said, What are these Jews doing? They are boasting; let them sacrifice and eat on the day when they raise up these stones out of the heaps of the rubbish which are burned! |
|
3 Now Tobiah the Ammonite was standing by him, and he said, No matter how much they build, I know, if a fox climbs it, he shall break down their stone wall. |
|
4 Hear, O our God, for we have become ridiculed; and turn their reproach upon their own head, and give them for a prey in the land of their captivity: |
|
5 And forgive not their offenses, and let not their sins be blotted out from before thee; for they are enraged, and have opposed the building which we are doing. |
|
6 But as for us, we shall continue to build the wall; and the people are building it, and all the wall is completed to the half thereof; for the people have a mind to work. |
|
7 But when Sanballat and Tobiah and the Arabians and the Ammonites and the Ashdodites heard that a time was set to complete the walls of Jerusalem, and the breaches began to be closed, then they were exceedingly grieved, |
|
8 And they all conspired together to come to fight against Jerusalem and to hinder the people from the work. |
|
9 Nevertheless we made our prayer to our God, that he may set watchmen over us day and night because of them. |
|
10 And the Jews said, The strength of the bearers of burdens is diminishing, and there is much rubbish; so that we are not able to build the wall. |
|
11 And our adversaries said, They shall not know, neither see, till we come and attack them and slay them and cause their work to cease. |
|
12 And when the Jews who dwelt with them came, they said to us, Behold, now ten times from all places where they dwell will they come and fight against you. |
|
13 And they have already come and are standing behind the wall to fight against you with their arrows; so I divided the force after their families with their swords, their spears, and their bows. |
|
14 And I was afraid, and arose and said to the nobles and to the rulers and to the rest of the people, Be not afraid of them; remember the LORD, who is great and revered, and fight for your brethren, your sons and your daughters, your wives and your houses. |
|
15 And it came to pass, when our enemies heard that the matter was known to us and that the LORD had brought their counsel to naught, we all returned and went up to the wall, every one to his work. |
|
16 And from that day forth, half of my servants and half of the people were engaged in the work, and the other half of them held the spears, the shields, the bows, and the coats of mail; and the ministers stood behind the Jews and were building the wall. |
|
17 And those who bore burdens with those who were laden, every one with one of his hands wrought in the work, and with the other hand held a weapon. |
НееміяРозділ 4 |
NehemiahChapter 4 |
|
1 |
1 BUT when Sanballat heard that we were building the wall, he was grieved and very angry, and he mocked the Jews. |
|
2 І змо́вилися вони всі ра́зом, щоб іти воювати з Єрусалимом, та щоб учинити йому замі́шання. |
2 And he spoke before his brethren and the army of the Samaritans, and said, What are these Jews doing? They are boasting; let them sacrifice and eat on the day when they raise up these stones out of the heaps of the rubbish which are burned! |
|
3 І ми молилися до нашого Бога, і поставили проти них сторо́жу вдень та вночі, перед ними. |
3 Now Tobiah the Ammonite was standing by him, and he said, No matter how much they build, I know, if a fox climbs it, he shall break down their stone wall. |
|
4 І сказав Юда: „Осла́бла сила носія́, а зва́лищ багато, — і ми не зможемо да́лі будувати мура!“ |
4 Hear, O our God, for we have become ridiculed; and turn their reproach upon their own head, and give them for a prey in the land of their captivity: |
|
5 А наші нена́висники говорили: „Вони не знатимуть і не побачать, як ми при́йдемо до сере́дини їх, і позабива́ємо їх, та її спи́нимо працю!“ |
5 And forgive not their offenses, and let not their sins be blotted out from before thee; for they are enraged, and have opposed the building which we are doing. |
|
6 І сталося, як прихо́дили ті юде́яни, що сиділи при них, то говорили нам про це разі́в десять, зо всіх місць, де вони пробува́ли. |
6 But as for us, we shall continue to build the wall; and the people are building it, and all the wall is completed to the half thereof; for the people have a mind to work. |
|
7 Тоді поставив я сторо́жу здо́лу того місця за муром у пече́рах. І поставив я народ за їхніми ро́дами, з їхніми меча́ми, їхніми ра́тищами та їхніми лу́ками. |
7 But when Sanballat and Tobiah and the Arabians and the Ammonites and the Ashdodites heard that a time was set to complete the walls of Jerusalem, and the breaches began to be closed, then they were exceedingly grieved, |
|
8 І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхе́тних, і до заступників, і до решти наро́ду: „Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізно́го, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочо́к ваших, жіно́к ваших та за доми́ ваші!“ |
8 And they all conspired together to come to fight against Jerusalem and to hinder the people from the work. |
|
9 І сталося, як почули наші вороги́, що нам те відо́ме, то Господь зламав їхній за́дум, і всі ми верну́лися до муру, кожен до праці своєї. |
9 Nevertheless we made our prayer to our God, that he may set watchmen over us day and night because of them. |
|
10 І було́ від того дня, що половина моїх юнакі́в робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити́, і луки та па́нцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому. |
10 And the Jews said, The strength of the bearers of burdens is diminishing, and there is much rubbish; so that we are not able to build the wall. |
|
11 Будівни́чі працювали на мурі, а носії́ наладо́вували тяга́р, — вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа. |
11 And our adversaries said, They shall not know, neither see, till we come and attack them and slay them and cause their work to cease. |
|
12 А в кожного будівничого його меч був прив'я́заний на сте́гнах його, і так вони будували, а біля мене був сурма́ч. |
12 And when the Jews who dwelt with them came, they said to us, Behold, now ten times from all places where they dwell will they come and fight against you. |
|
13 І сказав я до шляхе́тних, до заступників та до решти наро́ду: „Праця велика й просто́ра, а ми повідді́лювані на мурі, дале́ко один від о́дного. |
13 And they have already come and are standing behind the wall to fight against you with their arrows; so I divided the force after their families with their swords, their spears, and their bows. |
|
14 Тому то в місце, де почуєте голос сурми́, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!“ |
14 And I was afraid, and arose and said to the nobles and to the rulers and to the rest of the people, Be not afraid of them; remember the LORD, who is great and revered, and fight for your brethren, your sons and your daughters, your wives and your houses. |
|
15 І так ми робили працю, і половина їх міцно тримала списи від сходу ранньої зорі аж до поя́влення зір. |
15 And it came to pass, when our enemies heard that the matter was known to us and that the LORD had brought their counsel to naught, we all returned and went up to the wall, every one to his work. |
|
16 Також того ча́су сказав я до наро́ду: „Кожен з юнако́м своїм нехай ночують у сере́дині Єрусалиму, і бу́дуть вони для нас уночі — сторо́жею, а вдень — на працю“. |
16 And from that day forth, half of my servants and half of the people were engaged in the work, and the other half of them held the spears, the shields, the bows, and the coats of mail; and the ministers stood behind the Jews and were building the wall. |
|
17 І ні я, ані брати мої, ані юнаки́ мої, ані сторожі́, що були за мною, ми не здіймали своєї оде́жі, — кожен мав свою зброю при своє́му стегні́. |
17 And those who bore burdens with those who were laden, every one with one of his hands wrought in the work, and with the other hand held a weapon. |