Iсая

Розділ 53

1 Хто нашій спасе́нній тій звістці повірив, і над ким відкрива́лось раме́но Господнє?

2 Бо Він виріс перед Ним, мов галу́зка, і мов корінь з сухої землі, — не мав Він прина́ди й не мав пишноти́; і ми Його бачили, та краси́ не було, щоб Його пожада́ти!

3 Він пого́рджений був, Його люди покинули, стра́дник, знайо́мий з хоро́бами, і від Якого обличчя ховали, пого́рджений, і ми не цінува́ли Його.

4 Направду ж Він не́мочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пора́неного, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив.

5 А Він був ране́ний за наші гріхи, за наші прови́ни Він му́чений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ра́нами нас уздоро́влено!

6 Усі ми блуди́ли, немов ті овечки, розпоро́шились кожен на власну дорогу, — і на Нього Господь покла́в гріх усіх нас!

7 Він гно́блений був та пони́жуваний, але уст Своїх не відкрива́в. Як ягня був прова́джений Він на зако́лення, й як овечка перед стрижія́ми своїми мовчи́ть, так і Він не відкрива́в Своїх уст.

8 Від у́тиску й су́ду Він за́браний був, і хто збагне́ Його рід? Бо з кра́ю живих Він віді́рваний був, за прови́ни Мого наро́ду на смерть Його да́но.

9 Із злочинцями ви́значили Йому гро́ба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учини́в, і не було в Його у́стах ома́ни.

10 Та зво́лив Господь, щоб поби́ти Його, щоб му́ки завда́но Йому. Якщо ж душу Свою покладе́ Він як жертву за гріх, то побачить насі́ння, і житиме довгії дні, і за́мір Господній рукою Його буде мати пово́дження!

11 Він через му́ки Своєї душі буде бачити плід, та й наси́титься. Справедливий, Мій Слуга, оправдає пізна́нням Своїм багатьох, і їхні гріхи́ понесе́.

12 Тому то дам у́діл Йому між великими, і з поту́жними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахо́ваний, хоч гріх багатьо́х Сам носи́в і заступа́всь за злочинців!

Книга пророка Исайи

Глава 53

1 Кто поверил тому, что услышал от нас? Кому явилась сила Господня, руки Его мощь?

2 Взошел он перед Ним как росток, как побег от корня из сухой земли, неприметен он был, никакого величия в нем, того, на что мы обратили бы внимание; ничего такого, что привлекло бы нас.

3 Был презираем он, отвержен людьми — страдалец, изведавший боль. Отворачивали лица люди при виде его; гнушались мы им, не ставя его ни во что.

4 Ведь он понес на себе все наши недуги, нашу боль он принял на себя; а мы думали, что это Бог его разит, что Им он унижен и уязвлен.

5 Но за грехи наши был он изранен, истязуем был за пороки наши, наказаньем тем, что он претерпел, нам был дарован мир, ранами его нам исцеленье дано!

6 Все мы разбрелись, как овцы, каждый на свою свернул дорогу, а ГОСПОДЬ на него возложил зло, всеми нами содеянное.

7 В мучениях, истязуемый, молчал он, как ягненок, ведомый на заклание, как овца, что молчит, когда стригут ее, так и он не произнес ни слова.

8 Судом неправедным он был осужден. Кто из народа его мог представить, что не станет его на земле среди живых, что за грехи народа моего казнен он будет?

9 Похоронен он был вместе с богатым, могилу ему средь злодеев определили, хоть не творил насилия он и не знали лжи уста его.

10 Это было по воле ГОСПОДНЕЙ — сразили его, смерти предали мучительной как жертву искупительную; но увидит он потомство, продлятся дни его, и в нем исполнится воля ГОСПОДНЯ.

11 Страдания он претерпел, но увидит свет и возрадуется; знанием своим Слуга Мой праведный многих оправдает и грехи их на себе понесет.

12 Посему дам ему долю среди великих, с сильными будет делить он добычу — за то, что отдал он себя на смерть, к злодеям был причислен, понес на себе грехи многих, за преступников заступился.

Iсая

Розділ 53

Книга пророка Исайи

Глава 53

1 Хто нашій спасе́нній тій звістці повірив, і над ким відкрива́лось раме́но Господнє?

1 Кто поверил тому, что услышал от нас? Кому явилась сила Господня, руки Его мощь?

2 Бо Він виріс перед Ним, мов галу́зка, і мов корінь з сухої землі, — не мав Він прина́ди й не мав пишноти́; і ми Його бачили, та краси́ не було, щоб Його пожада́ти!

2 Взошел он перед Ним как росток, как побег от корня из сухой земли, неприметен он был, никакого величия в нем, того, на что мы обратили бы внимание; ничего такого, что привлекло бы нас.

3 Він пого́рджений був, Його люди покинули, стра́дник, знайо́мий з хоро́бами, і від Якого обличчя ховали, пого́рджений, і ми не цінува́ли Його.

3 Был презираем он, отвержен людьми — страдалец, изведавший боль. Отворачивали лица люди при виде его; гнушались мы им, не ставя его ни во что.

4 Направду ж Він не́мочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пора́неного, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив.

4 Ведь он понес на себе все наши недуги, нашу боль он принял на себя; а мы думали, что это Бог его разит, что Им он унижен и уязвлен.

5 А Він був ране́ний за наші гріхи, за наші прови́ни Він му́чений був, — кара на Ньому була за наш мир, Його ж ра́нами нас уздоро́влено!

5 Но за грехи наши был он изранен, истязуем был за пороки наши, наказаньем тем, что он претерпел, нам был дарован мир, ранами его нам исцеленье дано!

6 Усі ми блуди́ли, немов ті овечки, розпоро́шились кожен на власну дорогу, — і на Нього Господь покла́в гріх усіх нас!

6 Все мы разбрелись, как овцы, каждый на свою свернул дорогу, а ГОСПОДЬ на него возложил зло, всеми нами содеянное.

7 Він гно́блений був та пони́жуваний, але уст Своїх не відкрива́в. Як ягня був прова́джений Він на зако́лення, й як овечка перед стрижія́ми своїми мовчи́ть, так і Він не відкрива́в Своїх уст.

7 В мучениях, истязуемый, молчал он, как ягненок, ведомый на заклание, как овца, что молчит, когда стригут ее, так и он не произнес ни слова.

8 Від у́тиску й су́ду Він за́браний був, і хто збагне́ Його рід? Бо з кра́ю живих Він віді́рваний був, за прови́ни Мого наро́ду на смерть Його да́но.

8 Судом неправедным он был осужден. Кто из народа его мог представить, что не станет его на земле среди живых, что за грехи народа моего казнен он будет?

9 Із злочинцями ви́значили Йому гро́ба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учини́в, і не було в Його у́стах ома́ни.

9 Похоронен он был вместе с богатым, могилу ему средь злодеев определили, хоть не творил насилия он и не знали лжи уста его.

10 Та зво́лив Господь, щоб поби́ти Його, щоб му́ки завда́но Йому. Якщо ж душу Свою покладе́ Він як жертву за гріх, то побачить насі́ння, і житиме довгії дні, і за́мір Господній рукою Його буде мати пово́дження!

10 Это было по воле ГОСПОДНЕЙ — сразили его, смерти предали мучительной как жертву искупительную; но увидит он потомство, продлятся дни его, и в нем исполнится воля ГОСПОДНЯ.

11 Він через му́ки Своєї душі буде бачити плід, та й наси́титься. Справедливий, Мій Слуга, оправдає пізна́нням Своїм багатьох, і їхні гріхи́ понесе́.

11 Страдания он претерпел, но увидит свет и возрадуется; знанием своим Слуга Мой праведный многих оправдает и грехи их на себе понесет.

12 Тому то дам у́діл Йому між великими, і з поту́жними буде ділити здобич за те, що на смерть віддав душу Свою, і з злочинцями був порахо́ваний, хоч гріх багатьо́х Сам носи́в і заступа́всь за злочинців!

12 Посему дам ему долю среди великих, с сильными будет делить он добычу — за то, что отдал он себя на смерть, к злодеям был причислен, понес на себе грехи многих, за преступников заступился.

1.0x