Библия - Обещанное Восстановление

Вихід

Розділ 10

1 І сказав Господь до Мойсея: „Увійди до фараона, бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої серед ньо́го,

2 і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого, що́ зробив Я в Єгипті, та про озна́ки Мої, що вчинив я серед них. І ви бу́дете знати, що Я — Господь!“

3 І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: „Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти бу́деш відмовля́тися впокори́тися передо Мною? Відпусти Мій наро́д, — і нехай вони служать Мені!

4 Бо коли ти відмо́вишся відпустити народ Мій, то ось Я взавтра спроваджу сарану́ на твій край.

5 І покриє вона поверхню землі, і не можна буде бачити землі. І поїсть вона решту вцілілого, позосталого вам від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте вам з землі.

6 І перепо́вняться нею доми́ ваші, і доми́ всіх рабів ваших, і доми́ всього Єгипту, чого не бачили батьки́ ваші та батьки батьків твоїх від дня існува́ння їх на землі аж до сьогодні!“ І він відвернувся, і вийшов від фараона.

7 І сказали раби фараона до нього: „Аж доки цей буде нам па́сткою? Відпусти цих людей, — і нехай вони служать Господе́ві, Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет?“

8 І пове́рнено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: „Ідіть, служіть Господе́ві, Богові вашому. Хто та хто пі́де?“

9 І відповів Мойсей: „Ми пі́демо з мо́лоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою пі́демо, — бо в нас свято Господнє“.

10 А він відказав: „Нехай буде так Господь із вами, як я відпущу́ вас і дітей ваших! Та глядіть, бо щось лихе перед вами.

11 Тож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господе́ві, бо того ви бажаєте“. І вигнано їх від лиця фараонового.

12 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни свою руку на єгипетську землю сарано́ю, і нехай вона на́йде на єгипетський край, і нехай поїсть усю зе́мну траву, усе, що град позалиша́в“.

13 І простяг Мойсей свою па́лицю на єгипетську землю, — і Господь навів схі́дній вітер на землю, ці́лий день той і ці́лу ніч. Настав ранок, — і східній вітер наніс сарани́!

14 І найшла сарана́ на всю єгипетську землю, і залягла́ в усім єгипетськім кра́ї, дуже багато! Перед нею не було́ такої сарани́, як вона, і по ній не бу́де такої!

15 І покрила вона поверхню всієї землі, і поте́мніла земля! І поїла вона всю зе́мну траву та ввесь плід де́рева, що град позоста́вив. І не зоста́лось ніякої зелені ані на дереві, ані на польові́й росли́нності в усім єгипетськім кра́ї!

16 І поспішив фараон покликати Мойсея та Ааро́на, та й сказав: „Згрішив я Господе́ві, Богові вашому, та вам!

17 А тепер пробач же мій гріх тільки цього ра́зу, і помолі́ться до Господа, вашого Бога, — і нехай тільки відве́рне від мене цю смерть!“

18 І він вийшов від фарао́на й молився до Господа.

19 І поверну́в Господь за́хідній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану́, та й укинув її до Червоного моря. Не позоста́лась жодна сарана́ в усім єгипетськім кра́ї.

20 Та Господь учинив запеклим фараонове серце, — і він знов не відпустив Ізраїлевих синів.

21 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни свою руку до неба, — і станеться те́мрява на єгипетській землі, і нехай бу́де те́мрява, щоб відчули її.“

22 І простяг Мойсей свою руку до неба, — і ста́лася густа те́мрява по всій єгипетській землі три дні.

23 Не бачили один о́дного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було́ світло в їхніх сади́бах.

24 І покликав фараон Мойсея, та й сказав: „Ідіть, служіть Господе́ві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позоста́неться. Також дітвора́ ваша нехай іде з вами!“

25 Та Мойсей відказав: „Дай в наші руки також жертви та цілопа́лення, і ми спорядимо́ жертву Господе́ві, Богові нашому.

26 І також худоба наша піде з нами, — не зоста́неться ані копи́та, бо з нього ми ві́зьмемо на слу́ження Господе́ві, Богові нашому. Бо ми не знаємо, поки прибудемо туди, чим будемо служити Господе́ві“.

27 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити їх.

28 І сказав йому фараон: „Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш!“

29 А Мойсей відказав: „Так сказав ти... Я більш уже не побачу лиця твого́!“

Исход

Глава 10

1 И вновь ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Иди к фараону и опять говори с ним, ведь всё то, что Я уже сделал, вызвало у него и придворных его еще большее упрямство, но именно поэтому Я и мог явить им эти знамения Мои.

2 Вы сможете рассказывать детям и внукам своим о том, как сурово Я обошелся с египтянами и какие знамения среди них сотворил. После всего здесь пережитого вы будете знать, что Я — ГОСПОДЬ!»

3 Моисей с Аароном, придя к фараону, сказали ему: «Так говорит ГОСПОДЬ, Бог евреев: „Сколько ты еще будешь стоять на своем, вместо того чтобы смириться предо Мной? Отпусти же народ Мой, чтобы он совершил Мне служение.

4 Если отказываешься отпустить его, знай, что уже завтра Я нашлю саранчу в пределы страны твоей.

5 Она покроет всю землю так, что и самой земли не будет видно. Всё пожрет саранча, даже то, что осталось и уцелело после града; объест и деревья, что растут на полях ваших.

6 Саранча проникнет не только в твои дома и дома твоих придворных, но и каждый дом в Египте наполнится саранчой. Такого еще никогда не видели ни отцы твои, ни деды с того дня, как живут они на земле, до сего дня“». Сказав это, Моисей повернулся и вышел от фараона.

7 Тогда придворные фараона сказали ему: «Долго ли еще он будет устрашать нас? Отпусти этих людей, пусть они совершат служение ГОСПОДУ, Богу своему. Неужели ты не видишь, что Египет погибает?»

8 Моисея и Аарона возвратили к фараону, и он сказал им: «Идите, совершите служение ГОСПОДУ, Богу вашему. Но кто отправится с вами в путь?»

9 «Мы пойдем все вместе, — отвечал Моисей, — молодые и старые, сыновья и дочери наши. И возьмем с собой и овец, и волов — весь скот свой, ибо у нас праздник ГОСПОДЕНЬ, и провести его мы должны в странствии священном».

10 «Так и быть, пусть ГОСПОДЬ будет с вами, если я когда-либо отпущу вас с детьми и женами вашими! — съязвил фараон. — Ясно, худое у вас на уме!

11 Ну уж нет! Пусть одни мужчины пойдут и совершат служение ГОСПОДУ, как вы и просили». И выгнали их от фараона.

12 Тогда ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Простри вперед руку и укажи на всю землю египетскую — и полчища саранчи нападут на нее и пожрут в ней все растения — всё, что уцелело после града».

13 Простер Моисей посох свой над землей египетской, и навел ГОСПОДЬ на ту землю восточный ветер, не утихавший весь день и всю ночь. Наутро ветер нанес саранчу.

14 И налетела саранча на всю землю египетскую, села повсюду в Египте. Такого нашествия саранчи никогда прежде не было и никогда больше не будет.

15 Она покрыла всю землю, так что земли не видно стало. Съела она каждую былинку на земле и всё, что могла найти на плодовых деревьях, побитых градом. По всему Египту не осталось никакой зелени ни на деревьях, ни на растениях полевых.

16 Спешно вызвал фараон Моисея и Аарона и сказал им: «Виноват я перед ГОСПОДОМ, Богом вашим, и перед вами.

17 Прошу, простите мой грех еще один раз и помолитесь ГОСПОДУ, Богу вашему, чтобы Он отвратил от меня это смертельное бедствие».

18 Когда Моисей вышел от фараона и помолился ГОСПОДУ,

19 послал ГОСПОДЬ с запада ураганный ветер, который, подхватывая саранчу, бросал ее в Красное море, пока не удалил ее всю из пределов египетских.

20 Но по допущению ГОСПОДА и после этой казни воля фараона осталась непреклонной, и не отпустил он сынов Израилевых.

21 Тогда сказал ГОСПОДЬ Моисею: «Простри руку к небу, и вся земля египетская погрузится во тьму — тьму осязаемую».

22 Моисей простер руку к небу — и целых три дня пребывал весь Египет в полнейшей тьме.

23 На улице во мраке и родного брата нельзя было распознать, и потому люди не выходили из своих домов. Но там, где жили сыны Израилевы, был свет.

24 Фараон позвал Моисея и сказал: «Идите, совершите служение ГОСПОДУ! Однако скот ваш — мелкий и крупный — пусть останется здесь, а дети и жены ваши могут пойти с вами».

25 Моисей возразил фараону: «Неужели ты сам дашь нам достаточно животных, чтобы мы смогли принести жертвы и всесожжения ГОСПОДУ, Богу нашему?

26 Стада наши должны пойти с нами и одного копыта не останется здесь, ибо любое животное из стада может понадобиться нам при нашем поклонении ГОСПОДУ, Богу нашему. И пока мы не придем на место, не можем знать, что нам потребуется принести в жертву ГОСПОДУ».

27 И опять совершённое ГОСПОДОМ вызвало в сердце фараона лишь упрямство: не захотел он отпустить израильтян.

28 «Убирайся отсюда! — закричал он на Моисея. — Не вздумай больше ко мне являться! Попадешься мне на глаза — смерти будешь предан в тот же день!»

29 «Ты верно сказал, — ответил Моисей. — Я больше не покажусь тебе на глаза».

Вихід Розділ 10	Исход Глава 10
1 І сказав Господь до Мойсея: „Увійди до фараона, бо Я зробив запеклим серце його та серце рабів його, щоб показати ці ознаки Мої серед ньо́го,	1 И вновь ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Иди к фараону и опять говори с ним, ведь всё то, что Я уже сделал, вызвало у него и придворных его еще большее упрямство, но именно поэтому Я и мог явить им эти знамения Мои.
2 і щоб ти розповідав в уші сина свого та онука свого, що́ зробив Я в Єгипті, та про озна́ки Мої, що вчинив я серед них. І ви бу́дете знати, що Я — Господь!“	2 Вы сможете рассказывать детям и внукам своим о том, как сурово Я обошелся с египтянами и какие знамения среди них сотворил. После всего здесь пережитого вы будете знать, что Я — ГОСПОДЬ!»
3 І ввійшли Мойсей та Аарон до фараона, та й сказали йому: „Так сказав Господь, Бог євреїв: Аж доки ти бу́деш відмовля́тися впокори́тися передо Мною? Відпусти Мій наро́д, — і нехай вони служать Мені!	3 Моисей с Аароном, придя к фараону, сказали ему: «Так говорит ГОСПОДЬ, Бог евреев: „Сколько ты еще будешь стоять на своем, вместо того чтобы смириться предо Мной? Отпусти же народ Мой, чтобы он совершил Мне служение.
4 Бо коли ти відмо́вишся відпустити народ Мій, то ось Я взавтра спроваджу сарану́ на твій край.	4 Если отказываешься отпустить его, знай, что уже завтра Я нашлю саранчу в пределы страны твоей.
5 І покриє вона поверхню землі, і не можна буде бачити землі. І поїсть вона решту вцілілого, позосталого вам від граду, і поїсть вона кожне дерево, що росте вам з землі.	5 Она покроет всю землю так, что и самой земли не будет видно. Всё пожрет саранча, даже то, что осталось и уцелело после града; объест и деревья, что растут на полях ваших.
6 І перепо́вняться нею доми́ ваші, і доми́ всіх рабів ваших, і доми́ всього Єгипту, чого не бачили батьки́ ваші та батьки батьків твоїх від дня існува́ння їх на землі аж до сьогодні!“ І він відвернувся, і вийшов від фараона.	6 Саранча проникнет не только в твои дома и дома твоих придворных, но и каждый дом в Египте наполнится саранчой. Такого еще никогда не видели ни отцы твои, ни деды с того дня, как живут они на земле, до сего дня“». Сказав это, Моисей повернулся и вышел от фараона.
7 І сказали раби фараона до нього: „Аж доки цей буде нам па́сткою? Відпусти цих людей, — і нехай вони служать Господе́ві, Богові своєму. Чи ти ще не знаєш, що знищений Єгипет?“	7 Тогда придворные фараона сказали ему: «Долго ли еще он будет устрашать нас? Отпусти этих людей, пусть они совершат служение ГОСПОДУ, Богу своему. Неужели ты не видишь, что Египет погибает?»
8 І пове́рнено Мойсея та Аарона до фараона, а він їм сказав: „Ідіть, служіть Господе́ві, Богові вашому. Хто та хто пі́де?“	8 Моисея и Аарона возвратили к фараону, и он сказал им: «Идите, совершите служение ГОСПОДУ, Богу вашему. Но кто отправится с вами в путь?»
9 І відповів Мойсей: „Ми пі́демо з мо́лоддю нашою та з старими нашими, з синами нашими та з дочками нашими, з дрібною нашою худобою та з великою нашою худобою пі́демо, — бо в нас свято Господнє“.	9 «Мы пойдем все вместе, — отвечал Моисей, — молодые и старые, сыновья и дочери наши. И возьмем с собой и овец, и волов — весь скот свой, ибо у нас праздник ГОСПОДЕНЬ, и провести его мы должны в странствии священном».
10 А він відказав: „Нехай буде так Господь із вами, як я відпущу́ вас і дітей ваших! Та глядіть, бо щось лихе перед вами.	10 «Так и быть, пусть ГОСПОДЬ будет с вами, если я когда-либо отпущу вас с детьми и женами вашими! — съязвил фараон. — Ясно, худое у вас на уме!
11 Тож нехай ідуть самі чоловіки, та й служіть Господе́ві, бо того ви бажаєте“. І вигнано їх від лиця фараонового.	11 Ну уж нет! Пусть одни мужчины пойдут и совершат служение ГОСПОДУ, как вы и просили». И выгнали их от фараона.
12 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни свою руку на єгипетську землю сарано́ю, і нехай вона на́йде на єгипетський край, і нехай поїсть усю зе́мну траву, усе, що град позалиша́в“.	12 Тогда ГОСПОДЬ сказал Моисею: «Простри вперед руку и укажи на всю землю египетскую — и полчища саранчи нападут на нее и пожрут в ней все растения — всё, что уцелело после града».
13 І простяг Мойсей свою па́лицю на єгипетську землю, — і Господь навів схі́дній вітер на землю, ці́лий день той і ці́лу ніч. Настав ранок, — і східній вітер наніс сарани́!	13 Простер Моисей посох свой над землей египетской, и навел ГОСПОДЬ на ту землю восточный ветер, не утихавший весь день и всю ночь. Наутро ветер нанес саранчу.
14 І найшла сарана́ на всю єгипетську землю, і залягла́ в усім єгипетськім кра́ї, дуже багато! Перед нею не було́ такої сарани́, як вона, і по ній не бу́де такої!	14 И налетела саранча на всю землю египетскую, села повсюду в Египте. Такого нашествия саранчи никогда прежде не было и никогда больше не будет.
15 І покрила вона поверхню всієї землі, і поте́мніла земля! І поїла вона всю зе́мну траву та ввесь плід де́рева, що град позоста́вив. І не зоста́лось ніякої зелені ані на дереві, ані на польові́й росли́нності в усім єгипетськім кра́ї!	15 Она покрыла всю землю, так что земли не видно стало. Съела она каждую былинку на земле и всё, что могла найти на плодовых деревьях, побитых градом. По всему Египту не осталось никакой зелени ни на деревьях, ни на растениях полевых.
16 І поспішив фараон покликати Мойсея та Ааро́на, та й сказав: „Згрішив я Господе́ві, Богові вашому, та вам!	16 Спешно вызвал фараон Моисея и Аарона и сказал им: «Виноват я перед ГОСПОДОМ, Богом вашим, и перед вами.
17 А тепер пробач же мій гріх тільки цього ра́зу, і помолі́ться до Господа, вашого Бога, — і нехай тільки відве́рне від мене цю смерть!“	17 Прошу, простите мой грех еще один раз и помолитесь ГОСПОДУ, Богу вашему, чтобы Он отвратил от меня это смертельное бедствие».
18 І він вийшов від фарао́на й молився до Господа.	18 Когда Моисей вышел от фараона и помолился ГОСПОДУ,
19 І поверну́в Господь за́хідній дуже сильний вітер назад, і він поніс сарану́, та й укинув її до Червоного моря. Не позоста́лась жодна сарана́ в усім єгипетськім кра́ї.	19 послал ГОСПОДЬ с запада ураганный ветер, который, подхватывая саранчу, бросал ее в Красное море, пока не удалил ее всю из пределов египетских.
20 Та Господь учинив запеклим фараонове серце, — і він знов не відпустив Ізраїлевих синів.	20 Но по допущению ГОСПОДА и после этой казни воля фараона осталась непреклонной, и не отпустил он сынов Израилевых.
21 І сказав Господь до Мойсея: „Простягни свою руку до неба, — і станеться те́мрява на єгипетській землі, і нехай бу́де те́мрява, щоб відчули її.“	21 Тогда сказал ГОСПОДЬ Моисею: «Простри руку к небу, и вся земля египетская погрузится во тьму — тьму осязаемую».
22 І простяг Мойсей свою руку до неба, — і ста́лася густа те́мрява по всій єгипетській землі три дні.	22 Моисей простер руку к небу — и целых три дня пребывал весь Египет в полнейшей тьме.
23 Не бачили один о́дного, і ніхто не вставав з свого місця три дні! А Ізраїлевим синам було́ світло в їхніх сади́бах.	23 На улице во мраке и родного брата нельзя было распознать, и потому люди не выходили из своих домов. Но там, где жили сыны Израилевы, был свет.
24 І покликав фараон Мойсея, та й сказав: „Ідіть, служіть Господе́ві! Тільки дрібна ваша худоба та ваша худоба велика нехай позоста́неться. Також дітвора́ ваша нехай іде з вами!“	24 Фараон позвал Моисея и сказал: «Идите, совершите служение ГОСПОДУ! Однако скот ваш — мелкий и крупный — пусть останется здесь, а дети и жены ваши могут пойти с вами».
25 Та Мойсей відказав: „Дай в наші руки також жертви та цілопа́лення, і ми спорядимо́ жертву Господе́ві, Богові нашому.	25 Моисей возразил фараону: «Неужели ты сам дашь нам достаточно животных, чтобы мы смогли принести жертвы и всесожжения ГОСПОДУ, Богу нашему?
26 І також худоба наша піде з нами, — не зоста́неться ані копи́та, бо з нього ми ві́зьмемо на слу́ження Господе́ві, Богові нашому. Бо ми не знаємо, поки прибудемо туди, чим будемо служити Господе́ві“.	26 Стада наши должны пойти с нами и одного копыта не останется здесь, ибо любое животное из стада может понадобиться нам при нашем поклонении ГОСПОДУ, Богу нашему. И пока мы не придем на место, не можем знать, что нам потребуется принести в жертву ГОСПОДУ».
27 І вчинив запеклим Господь фараонове серце, і він не хотів відпустити їх.	27 И опять совершённое ГОСПОДОМ вызвало в сердце фараона лишь упрямство: не захотел он отпустить израильтян.
28 І сказав йому фараон: „Іди від мене! Стережися, щоб ти не бачив більше лиця мого, бо того дня, коли побачиш лице моє, ти помреш!“	28 «Убирайся отсюда! — закричал он на Моисея. — Не вздумай больше ко мне являться! Попадешься мне на глаза — смерти будешь предан в тот же день!»
29 А Мойсей відказав: „Так сказав ти... Я більш уже не побачу лиця твого́!“	29 «Ты верно сказал, — ответил Моисей. — Я больше не покажусь тебе на глаза».

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вихід

Розділ 10

Исход

Глава 10

Вихід

Розділ 10

Исход

Глава 10

Старий завіт

Новий завіт

Вихід

Розділ 10

Исход

Глава 10

Вихід

Розділ 10

Исход

Глава 10

Старий
завіт

Новий
завіт