Библия - Обещанное Восстановление

Плач Єремiї

Розділ 3

1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —

2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.

3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.

4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,

5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,

6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.

7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.

8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,

9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.

10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!

11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!

12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —

13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́

14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.

15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.

16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,

17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.

19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —

20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.

21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:

22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —

23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!

24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!

25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!

26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.

27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —

28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;

29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;

30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.

31 Бо Господь не наві́ки ж покине!

32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—

33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.

34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,

35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,

36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!

37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?

38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?

39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.

40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!

41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!

42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,

43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.

45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,

46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,

47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.

48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.

49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,

50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —

51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.

52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,

53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.

54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“

55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,

56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!

57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“

58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!

60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,

61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,

62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.

63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!

64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!

66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

Плач Иеремии

Глава 3

1 Я — человек, изведавший горе от жезла гнева Его, которым Он разил меня.

2 Он влек меня за Собой и во тьму привел, а не к свету.

3 И вот теперь Он непрестанно поднимает на меня Свою руку.

4 Иссушил плоть и кожу мою, все кости мои переломал.

5 Воздвиг против меня осадный вал, горечью и страданием обложил.

6 Вверг меня во мрак, давно сгинувшим мертвецам уподобил.

7 Глухой стеной окружил Он меня, не выйти мне теперь, заковал меня в тяжкие оковы.

8 Взывал я к Нему громко, о помощи просил, но, видно, не доходна до Него молитва моя.

9 Камнями огромными мне путь преградил, непроходимыми сделал дороги мои.

10 Страшен Он, как медведь, стерегущий добычу, как лев в засаде.

11 Дорогу мою Он в сторону увел и растерзал меня, в ничто превратил.

12 Он лук Свой взял, натянул тетиву и сделал меня мишенью для стрел.

13 Пронзил мне сердце стрелами из Своего колчана.

14 Посмешищем сделал меня для народа, с издевкой распевают они песни обо мне изо дня в день.

15 Накормил меня Владыка горькими травами, напоил полынью.

16 Камни грызть принудил меня, и притупились у меня зубы, прахом меня накормил.

17 Лишился я мира душевного — забыл о счастье.

18 Стал говорить себе: «Погибла слава моя, и нет у меня надежды на ГОСПОДА».

19 Вспомни, Господи, о бедствиях моих и бесприютности, жизнь моя, как полынь, горька и, как желчь, противна.

20 Думы об этом постоянно терзают душу мою, и я падаю духом.

21 Но вот что вспоминаю я, и оттого надежда оживает во мне:

22 «Милости ГОСПОДА бесконечны, милосердие Его вечно,

23 каждое утро вновь изливается. Велика верность Твоя!

24 ГОСПОДЬ — наследие мое, — твердит душа, — на Него надеяться не перестану».

25 Благ ГОСПОДЬ к уповающим на Него, к душе, Его ищущей.

26 Благо тому, кто спокойно ожидает спасения от ГОСПОДА.

27 Благо всякому, кто несет ярмо страданий с юности своей.

28 Благо тому, кто пребывает в одиночестве и безмолвии, когда Господь возлагает на него бремя.

29 Он склоняется ниц, размышляя: «Быть может, есть еще надежда?»

30 Пусть не боится он подставить щеку свою обидчику и насытится позором.

31 Не навеки отвергает Владыка Господь.

32 Он сокрушает, но Он же и милует по великой благости Своей.

33 Не по желанию сердца Своего посылает Он горе и страдание людям.

34 Когда попирают ногами пленников земли,

35 когда неправедно судят человека пред лицом Всевышнего,

36 и когда дело человека в суде извращают — разве не видит Господь?

37 Кому под стать повелеть — и свершится, если Владыка Господь не повелит тому быть?

38 Не из уст ли Всевышнего исходит и доброе, и злое?

39 Зачем же роптать смертному, принимая наказание за грехи свои?

40 Испытаем же пути свои, исследуем жизнь свою, возвратимся же к ГОСПОДУ.

41 Сердца и руки простирая к Богу в небе, скажем Ему:

42 «Нас, вероломных и упрямых, Ты не простил.

43 Во гнев облекшись, Ты преследовал нас, убивал без жалости.

44 Укрылся за облаками, чтоб не проникли сквозь них наши мольбы.

45 Сором ничтожным соделал Ты нас средь народов.

46 Пасть свою разинул на нас враг наш.

47 Пагуба и ров, опустошение и разорение — доля наша».

48 Рекой льются слезы из очей моих, ибо погибла дочь народа моего.

49 Текут и текут слезы, и не будет мне облегчения,

50 пока ГОСПОДЬ с небес не посмотрит, не взглянет на меня.

51 Скорбит душа моя, смотря на участь дочерей города моего.

52 Враги мои ловили меня, как птицу, преследовали без причины.

53 Скинули меня живым в яму, забросали меня камнями.

54 Выше головы поднялась вода, и я подумал было: «Погиб».

55 Тебя, ГОСПОДИ, я звал по имени из глубокой ямы.

56 Ты слышал мой голос, так не будь же, Господи, глухим к моим мольбам и стонам!

57 О, если бы Ты приблизился ко мне, когда я зову Тебя, если бы сказал мне: «Не бойся».

58 Ты вступался за меня, Владыка, спаси жизнь мою.

59 Ты видел, ГОСПОДИ, как я был угнетен, так вступись и теперь за меня судом правым.

60 Тебе ведомы все их замыслы против меня, непомерная мстительность моих врагов.

61 Ты ведь слышишь, ГОСПОДИ, ругательства их, знаешь всё, что замышляют они против меня:

62 коварные речи их и хитрости против меня — всякий день.

63 Посмотри, встают ли они или садятся, — с издевкой поют они песни обо мне.

64 Воздай им, ГОСПОДИ, по делам!

65 Пошли им помрачение сердца, и пусть падет на них Твое проклятье!

66 Преследуй их, ГОСПОДИ, во гневе, истреби их из-под небес Твоих.

Плач Єремiї Розділ 3	Плач Иеремии Глава 3
1 Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, —	1 Я — человек, изведавший горе от жезла гнева Его, которым Он разил меня.
2 Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла.	2 Он влек меня за Собой и во тьму привел, а не к свету.
3 Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день.	3 И вот теперь Он непрестанно поднимает на меня Свою руку.
4 Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив,	4 Иссушил плоть и кожу мою, все кости мои переломал.
5 обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою,	5 Воздвиг против меня осадный вал, горечью и страданием обложил.
6 у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́.	6 Вверг меня во мрак, давно сгинувшим мертвецам уподобил.
7 Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої.	7 Глухой стеной окружил Он меня, не выйти мне теперь, заковал меня в тяжкие оковы.
8 І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою,	8 Взывал я к Нему громко, о помощи просил, но, видно, не доходна до Него молитва моя.
9 Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої.	9 Камнями огромными мне путь преградил, непроходимыми сделал дороги мои.
10 Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі!	10 Страшен Он, как медведь, стерегущий добычу, как лев в засаде.
11 Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним!	11 Дорогу мою Он в сторону увел и растерзал меня, в ничто превратил.
12 Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, —	12 Он лук Свой взял, натянул тетиву и сделал меня мишенью для стрел.
13 пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́	13 Пронзил мне сердце стрелами из Своего колчана.
14 Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день.	14 Посмешищем сделал меня для народа, с издевкой распевают они песни обо мне изо дня в день.
15 Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м.	15 Накормил меня Владыка горькими травами, напоил полынью.
16 І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене,	16 Камни грызть принудил меня, и притупились у меня зубы, прахом меня накормил.
17 і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́.	17 Лишился я мира душевного — забыл о счастье.
18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа.	18 Стал говорить себе: «Погибла слава моя, и нет у меня надежды на ГОСПОДА».
19 Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, —	19 Вспомни, Господи, о бедствиях моих и бесприютности, жизнь моя, как полынь, горька и, как желчь, противна.
20 душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені.	20 Думы об этом постоянно терзают душу мою, и я падаю духом.
21 Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію:	21 Но вот что вспоминаю я, и оттого надежда оживает во мне:
22 Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, —	22 «Милости ГОСПОДА бесконечны, милосердие Его вечно,
23 нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя!	23 каждое утро вновь изливается. Велика верность Твоя!
24 Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю!	24 ГОСПОДЬ — наследие мое, — твердит душа, — на Него надеяться не перестану».
25 Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́!	25 Благ ГОСПОДЬ к уповающим на Него, к душе, Его ищущей.
26 Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє.	26 Благо тому, кто спокойно ожидает спасения от ГОСПОДА.
27 Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, —	27 Благо всякому, кто несет ярмо страданий с юности своей.
28 нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́;	28 Благо тому, кто пребывает в одиночестве и безмолвии, когда Господь возлагает на него бремя.
29 хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія;	29 Он склоняется ниц, размышляя: «Быть может, есть еще надежда?»
30 хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується.	30 Пусть не боится он подставить щеку свою обидчику и насытится позором.
31 Бо Господь не наві́ки ж покине!	31 Не навеки отвергает Владыка Господь.
32 Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,—	32 Он сокрушает, но Он же и милует по великой благости Своей.
33 бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів.	33 Не по желанию сердца Своего посылает Он горе и страдание людям.
34 Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі,	34 Когда попирают ногами пленников земли,
35 щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути,	35 когда неправедно судят человека пред лицом Всевышнего,
36 щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь!	36 и когда дело человека в суде извращают — разве не видит Господь?
37 Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав?	37 Кому под стать повелеть — и свершится, если Владыка Господь не повелит тому быть?
38 Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре?	38 Не из уст ли Всевышнего исходит и доброе, и злое?
39 Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій.	39 Зачем же роптать смертному, принимая наказание за грехи свои?
40 Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа!	40 Испытаем же пути свои, исследуем жизнь свою, возвратимся же к ГОСПОДУ.
41 підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі!	41 Сердца и руки простирая к Богу в небе, скажем Ему:
42 Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам,	42 «Нас, вероломных и упрямых, Ты не простил.
43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,	43 Во гнев облекшись, Ты преследовал нас, убивал без жалости.
44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла.	44 Укрылся за облаками, чтоб не проникли сквозь них наши мольбы.
45 Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами,	45 Сором ничтожным соделал Ты нас средь народов.
46 наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота,	46 Пасть свою разинул на нас враг наш.
47 страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль.	47 Пагуба и ров, опустошение и разорение — доля наша».
48 Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду.	48 Рекой льются слезы из очей моих, ибо погибла дочь народа моего.
49 Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви,	49 Текут и текут слезы, и не будет мне облегчения,
50 аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, —	50 пока ГОСПОДЬ с небес не посмотрит, не взглянет на меня.
51 моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста.	51 Скорбит душа моя, смотря на участь дочерей города моего.
52 Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно,	52 Враги мои ловили меня, как птицу, преследовали без причины.
53 життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене.	53 Скинули меня живым в яму, забросали меня камнями.
54 Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“	54 Выше головы поднялась вода, и я подумал было: «Погиб».
55 Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями,	55 Тебя, ГОСПОДИ, я звал по имени из глубокой ямы.
56 Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого!	56 Ты слышал мой голос, так не будь же, Господи, глухим к моим мольбам и стонам!
57 Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“	57 О, если бы Ты приблизился ко мне, когда я зову Тебя, если бы сказал мне: «Не бойся».
58 За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.	58 Ты вступался за меня, Владыка, спаси жизнь мою.
59 Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд!	59 Ты видел, ГОСПОДИ, как я был угнетен, так вступись и теперь за меня судом правым.
60 Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене,	60 Тебе ведомы все их замыслы против меня, непомерная мстительность моих врагов.
61 Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не,	61 Ты ведь слышишь, ГОСПОДИ, ругательства их, знаешь всё, что замышляют они против меня:
62 мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день.	62 коварные речи их и хитрости против меня — всякий день.
63 Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня!	63 Посмотри, встают ли они или садятся, — с издевкой поют они песни обо мне.
64 Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!	64 Воздай им, ГОСПОДИ, по делам!
65 Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!	65 Пошли им помрачение сердца, и пусть падет на них Твое проклятье!
66 Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!	66 Преследуй их, ГОСПОДИ, во гневе, истреби их из-под небес Твоих.

Старий
завіт

Новий
завіт

Плач Єремiї

Розділ 3

Плач Иеремии

Глава 3

Плач Єремiї

Розділ 3

Плач Иеремии

Глава 3

Старий завіт

Новий завіт

Плач Єремiї

Розділ 3

Плач Иеремии

Глава 3

Плач Єремiї

Розділ 3

Плач Иеремии

Глава 3

Старий
завіт

Новий
завіт