Библия - Обещанное Восстановление

Приповiстi

Розділ 19

1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.

2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.

3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.

4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.

5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.

6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.

7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!

8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.

9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.

10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.

11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.

12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.

13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.

14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.

15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.

16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.

17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.

18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.

19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.

20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.

21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.

22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.

23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.

24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.

25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.

26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —

27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!

28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.

29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.

Книга притчей Соломоновых

Глава 19

1 Лучше бедняк, что живет непорочно, чем глупец с языком лживым.

2 Скверно дерзать без знаний, а суетливые ноги оступятся.

3 Собственная глупость сбивает человека с пути, а он на ГОСПОДА негодует.

4 Богатство приманивает многих друзей, а бедный даже близким своим покинут.

5 Не останется безнаказанным лжесвидетель, и человек, извергающий ложь, не спасется.

6 Перед знатными заискивают многие, и щедрому на подарки — всякий друг.

7 Бедняк даже братьям своим ненавистен, а уж друзья и подавно его избегают; торопится он слово сказать — а некому.

8 Тот, кто приобретает разум, дорожит своей жизнью, и кто сохраняет здравомыслие, обретет благополучие.

9 Не останется безнаказанным лжесвидетель, и человек, извергающий ложь, погибнет.

10 Не пристало глупцу жить в роскоши, тем более рабу — править владыками.

11 Разумный не спешит гневаться, и хвала тому, кто умеет прощать обиды.

12 Гнев царя — словно львиный рев, милость его — словно роса для иссохшей травы.

13 Глупый сын — бедствие своего отца, сварливая жена — что протекающая крыша.

14 Дом и богатство — наследство от родителей, а разумная жена — дар от ГОСПОДА.

15 Лень погружает в беспробудный сон, и нерадивый будет голодать.

16 Кто заповеди хранит — сохранит и жизнь: кому ненавистно слово Господне — тот погибнет.

17 Кто подает милостыню нищему — тот ГОСПОДУ дает взаймы. Он и воздаст ему за добрые дела.

18 Наказывай сына, пока еще есть надежда, не будь причастен к его смерти.

19 Пусть своенравный поплатится; если ты вызволишь его из беды, то еще не раз придется это делать.

20 Слушай советы, внимай наставленьям — и постепенно станешь мудрым.

21 В сердце человека — множество замыслов, но быть тому, что ГОСПОДЬ предназначил.

22 Алчность обрекает человека на позор, лучше быть бедным, чем лжецом.

23 Благоговенье пред ГОСПОДОМ дарует жизнь человеку; он засыпает сытым, и зло его не коснется.

24 Запустит лентяй руку в чашку, а до рта донести еду не в силах.

25 Побьешь человека бесстыдного — простаки образумятся, обличишь разумного — он умнее станет.

26 Кто отца своего разорит и мать прогонит — тот бессовестный и бесчестный сын.

27 Сын мой! Перестанешь внимать наставлению — и заблудишься, пропадешь без слов мудрости.

28 Свидетели нечестивые над правосудием глумятся, а уста порочные поглощают одно беззаконие.

29 Припасены для бесстыдного плети и побои — для спин глупцов.

Приповiстi Розділ 19	Книга притчей Соломоновых Глава 19
1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.	1 Лучше бедняк, что живет непорочно, чем глупец с языком лживым.
2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.	2 Скверно дерзать без знаний, а суетливые ноги оступятся.
3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.	3 Собственная глупость сбивает человека с пути, а он на ГОСПОДА негодует.
4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.	4 Богатство приманивает многих друзей, а бедный даже близким своим покинут.
5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.	5 Не останется безнаказанным лжесвидетель, и человек, извергающий ложь, не спасется.
6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.	6 Перед знатными заискивают многие, и щедрому на подарки — всякий друг.
7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!	7 Бедняк даже братьям своим ненавистен, а уж друзья и подавно его избегают; торопится он слово сказать — а некому.
8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.	8 Тот, кто приобретает разум, дорожит своей жизнью, и кто сохраняет здравомыслие, обретет благополучие.
9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.	9 Не останется безнаказанным лжесвидетель, и человек, извергающий ложь, погибнет.
10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.	10 Не пристало глупцу жить в роскоши, тем более рабу — править владыками.
11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.	11 Разумный не спешит гневаться, и хвала тому, кто умеет прощать обиды.
12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.	12 Гнев царя — словно львиный рев, милость его — словно роса для иссохшей травы.
13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.	13 Глупый сын — бедствие своего отца, сварливая жена — что протекающая крыша.
14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.	14 Дом и богатство — наследство от родителей, а разумная жена — дар от ГОСПОДА.
15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.	15 Лень погружает в беспробудный сон, и нерадивый будет голодать.
16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.	16 Кто заповеди хранит — сохранит и жизнь: кому ненавистно слово Господне — тот погибнет.
17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.	17 Кто подает милостыню нищему — тот ГОСПОДУ дает взаймы. Он и воздаст ему за добрые дела.
18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.	18 Наказывай сына, пока еще есть надежда, не будь причастен к его смерти.
19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.	19 Пусть своенравный поплатится; если ты вызволишь его из беды, то еще не раз придется это делать.
20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.	20 Слушай советы, внимай наставленьям — и постепенно станешь мудрым.
21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.	21 В сердце человека — множество замыслов, но быть тому, что ГОСПОДЬ предназначил.
22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.	22 Алчность обрекает человека на позор, лучше быть бедным, чем лжецом.
23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.	23 Благоговенье пред ГОСПОДОМ дарует жизнь человеку; он засыпает сытым, и зло его не коснется.
24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.	24 Запустит лентяй руку в чашку, а до рта донести еду не в силах.
25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.	25 Побьешь человека бесстыдного — простаки образумятся, обличишь разумного — он умнее станет.
26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —	26 Кто отца своего разорит и мать прогонит — тот бессовестный и бесчестный сын.
27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!	27 Сын мой! Перестанешь внимать наставлению — и заблудишься, пропадешь без слов мудрости.
28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.	28 Свидетели нечестивые над правосудием глумятся, а уста порочные поглощают одно беззаконие.
29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.	29 Припасены для бесстыдного плети и побои — для спин глупцов.

Старий
завіт

Новий
завіт

Приповiстi

Розділ 19

Книга притчей Соломоновых

Глава 19

Приповiстi

Розділ 19

Книга притчей Соломоновых

Глава 19

Старий завіт

Новий завіт

Приповiстi

Розділ 19

Книга притчей Соломоновых

Глава 19

Приповiстi

Розділ 19

Книга притчей Соломоновых

Глава 19

Старий
завіт

Новий
завіт