Библия - Обещанное Восстановление

Вiд Матвiя

Розділ 15

1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:

2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.

3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?

4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.

5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,

6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.

7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:

8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!

9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!

11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.

12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“

13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.

14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.

15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.

16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?

17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?

18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.

19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.

20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“

21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.

22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“

23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“

24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.

25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“

26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.

27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.

28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.

29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.

30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.

31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!

32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.

33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“

34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.

35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.

36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.

37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...

38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.

39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Матая

Глава 15

1 Затем пришли к Исе из Иерусалима блюстители Закона и учители Таурата и сказали:

2 – Почему Твои ученики нарушают обычаи наших предков? Они не омывают рук перед едой!

3 Иса ответил: – А почему вы ради соблюдения своего обычая нарушаете повеление Всевышнего?

4 Ведь Всевышний сказал: «Почитай отца и мать» и «Кто злословит отца или мать, тот должен быть предан смерти». .

5 Вы же говорите, что если человек скажет отцу или матери: «Отдаю Всевышнему то, чем я мог бы тебе помочь»,

6 то ему уже не обязательно помогать отцу. Тем самым вы ради своего обычая отменяете слово Всевышнего.

7 Лицемеры! Прав был Исаия, когда пророчествовал о вас:

8 «Этот народ чтит Меня на словах, но сердца их далеки от Меня.

9 Они поклоняются Мне впустую, потому что их учение состоит из человеческих предписаний». .

10 Иса подозвал к Себе народ и сказал: – Выслушайте и постарайтесь понять.

11 Не то, что входит в человека через рот, оскверняет его; оскверняет человека то, что исходит из его уст.

12 Позже ученики сказали Исе: – Ты знаешь, что Твои слова обидели блюстителей Закона?

13 Иса ответил: – Каждое растение, посаженное не Моим Отцом, Который на небесах, будет вырвано с корнем.

14 Оставьте их, они слепые поводыри слепых. А если слепой поведёт слепого, то оба упадут в яму.

15 Петир же попросил: – Объясни нам эту притчу.

16 – Так и вы тоже до сих пор не понимаете? – сказал Иса. –

17 Неужели вы не понимаете, что всё, что входит в человека через рот, проходит через желудок, а потом выходит вон?

18 Но то, что исходит из уст, исходит из сердца, это и оскверняет человека.

19 Потому что из сердца исходят злые мысли, убийства, супружеская неверность, разврат, воровство, лжесвидетельство, клевета.

20 Именно это оскверняет человека, а не то, что он не омывает рук перед едой.

21 Покинув это место, Иса отправился в окрестности Тира и Сидона.

22 Там к Нему с плачем подошла местная женщина-хананеянка и стала кричать: – Повелитель, Сын Давуда, сжалься надо мной! Моя дочь одержима демоном и ужасно мучается!

23 Иса не отвечал ей ни слова. Тогда Его ученики стали просить: – Отошли её, а то она идёт за нами и кричит.

24 Иса сказал женщине: – Я послан только к народу Исраила, к заблудшим овцам.

25 Женщина подошла и поклонилась Ему: – Повелитель, помоги мне!

26 Иса ответил: – Нехорошо будет забрать хлеб у детей и бросить собакам.

27 – Да, Повелитель, – ответила женщина, – но ведь и собаки едят крошки, которые падают со стола хозяев.

28 Тогда Иса сказал ей: – Женщина, у тебя великая вера! Пусть будет так, как ты хочешь. И в тот же час её дочь исцелилась.

29 Иса ушёл оттуда и пошёл вдоль Галилейского озера. В одном месте Он поднялся на склон горы и сел там.

30 К Нему пришло множество людей, среди которых были хромые, слепые, калеки, немые и многие другие больные. Этих несчастных клали к ногам Исы, и Он исцелял их.

31 Люди удивлялись, когда видели немых говорящими, калек здоровыми, хромых ходящими и слепых зрячими, и славили Бога Исраила.

32 Иса подозвал Своих учеников и сказал: – Мне жаль этих людей, они со Мной вот уже три дня, и у них не осталось еды. Я не хочу отпускать их голодными, ведь они могут ослабеть в дороге.

33 Ученики ответили: – Где же мы возьмём здесь, в этой пустыне, столько хлеба, чтобы накормить всё это множество людей?

34 – Сколько у вас лепёшек? – спросил Иса. – Семь лепёшек и несколько рыбок, – ответили они.

35 Иса велел людям возлечь на землю.

36 Затем Он взял семь лепёшек и рыбу и, поблагодарив за них Всевышнего, стал разламывать на куски, передавая ученикам, а те, в свою очередь, – народу.

37 Все ели и насытились, и ещё набралось семь полных корзин остатков.

38 Всего ело четыре тысячи одних только мужчин, не считая женщин и детей.

39 Отпустив народ, Иса сел в лодку и отправился в окрестности Магадана. .

Вiд Матвiя Розділ 15	Радостная Весть Исы Масиха в изложении Матая Глава 15
1 Тоді до Ісуса прийшли фарисеї та книжники з Єрусалиму й сказали:	1 Затем пришли к Исе из Иерусалима блюстители Закона и учители Таурата и сказали:
2 „Чого Твої учні ламають переда́ння старших? Бо не миють вони своїх рук, коли хліб споживають“.	2 – Почему Твои ученики нарушают обычаи наших предков? Они не омывают рук перед едой!
3 А Він відповів і промовив до них: „А чого й ви порушуєте Божу заповідь ради переда́ння вашого?	3 Иса ответил: – А почему вы ради соблюдения своего обычая нарушаете повеление Всевышнего?
4 Бо Бог заповів: „Шануй ба́тька та матір“, та: „Хто злорі́чить на ба́тька чи матір, — хай смертю помре“.	4 Ведь Всевышний сказал: «Почитай отца и мать» и «Кто злословит отца или мать, тот должен быть предан смерти». .
5 А ви кажете: Коли скаже хто ба́тьку чи матері: „Те, чим би ви скористатись від мене хотіли, то дар Богові“,	5 Вы же говорите, что если человек скажет отцу или матери: «Отдаю Всевышнему то, чем я мог бы тебе помочь»,
6 то може вже й не шанувати той ба́тька свого або матір свою. Так ви ради переда́ння вашого зні́вечили Боже Слово.	6 то ему уже не обязательно помогать отцу. Тем самым вы ради своего обычая отменяете слово Всевышнего.
7 Лицеміри! Про вас добре Ісая пророкував, говорячи:	7 Лицемеры! Прав был Исаия, когда пророчествовал о вас:
8 „Оці люди уста́ми шанують Мене, серце ж їхнє дале́ко від Мене!	8 «Этот народ чтит Меня на словах, но сердца их далеки от Меня.
9 Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.	9 Они поклоняются Мне впустую, потому что их учение состоит из человеческих предписаний». .
10 І Він покликав наро́д, і промовив до нього: „Послухайте та зрозумійте!	10 Иса подозвал к Себе народ и сказал: – Выслушайте и постарайтесь понять.
11 Не те, що вхо́дить до уст, люди́ну скверни́ть, але те, що виходить із уст, те люди́ну скверни́ть“.	11 Не то, что входит в человека через рот, оскверняет его; оскверняет человека то, что исходит из его уст.
12 Тоді учні Його приступили й сказали Йому: „Чи Ти знаєш, що фарисеї, почуши це слово, спокуси́лися?“	12 Позже ученики сказали Исе: – Ты знаешь, что Твои слова обидели блюстителей Закона?
13 А Він відповів і сказав: „Усяка росли́на, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.	13 Иса ответил: – Каждое растение, посаженное не Моим Отцом, Который на небесах, будет вырвано с корнем.
14 Залишіть ви їх: це сліпі повода́тарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, — обо́є до ями впаду́ть“.	14 Оставьте их, они слепые поводыри слепых. А если слепой поведёт слепого, то оба упадут в яму.
15 А Петро відповів і до Нього сказав: „Поясни нам цю при́тчу“.	15 Петир же попросил: – Объясни нам эту притчу.
16 А Він відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте?	16 – Так и вы тоже до сих пор не понимаете? – сказал Иса. –
17 Чи ж ви не розумієте, що все те, що́ входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить?	17 Неужели вы не понимаете, что всё, что входит в человека через рот, проходит через желудок, а потом выходит вон?
18 Що ж виходить із уст, те походить із серця, — і воно опога́нює люди́ну.	18 Но то, что исходит из уст, исходит из сердца, это и оскверняет человека.
19 Бо з серця виходять лихі думки́, душогубства, пере́люби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богознева́ги.	19 Потому что из сердца исходят злые мысли, убийства, супружеская неверность, разврат, воровство, лжесвидетельство, клевета.
20 Оце те, що люди́ну опога́нює. А їсти руками невмитими, — не опога́нює це люди́ни!“	20 Именно это оскверняет человека, а не то, что он не омывает рук перед едой.
21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі ти́рські й сидо́нські.	21 Покинув это место, Иса отправился в окрестности Тира и Сидона.
22 І ось жінка одна ханане́янка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: „Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, — де́мон тяжко дочку́ мою мучить!“	22 Там к Нему с плачем подошла местная женщина-хананеянка и стала кричать: – Повелитель, Сын Давуда, сжалься надо мной! Моя дочь одержима демоном и ужасно мучается!
23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: „Відпусти її, бо кричить услід за нами!“	23 Иса не отвечал ей ни слова. Тогда Его ученики стали просить: – Отошли её, а то она идёт за нами и кричит.
24 А Він відповів і сказав: „Я по́сланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого“.	24 Иса сказал женщине: – Я послан только к народу Исраила, к заблудшим овцам.
25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: „Господи, допоможи мені!“	25 Женщина подошла и поклонилась Ему: – Повелитель, помоги мне!
26 А Він відповів і сказав: „Не годи́ться взяти хліб у дітей, і кинути щеня́там“.	26 Иса ответил: – Нехорошо будет забрать хлеб у детей и бросить собакам.
27 Вона ж відказала: „Так, Господи! Але ж і щеня́та їдять ті кришки́, що спадають зо сто́лу їхніх панів“.	27 – Да, Повелитель, – ответила женщина, – но ведь и собаки едят крошки, которые падают со стола хозяев.
28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: „О жінко, твоя віра велика, — нехай буде тобі, я́к ти хочеш“! І тієї години дочка́ її ви́дужала.	28 Тогда Иса сказал ей: – Женщина, у тебя великая вера! Пусть будет так, как ты хочешь. И в тот же час её дочь исцелилась.
29 І, відійшовши звідти, Ісус прибув до Галіле́йського моря, і, зійшовши на го́ру, сів там.	29 Иса ушёл оттуда и пошёл вдоль Галилейского озера. В одном месте Он поднялся на склон горы и сел там.
30 І приступило до Нього багато наро́ду, що мали з собою кривих, калік, сліпих, німих і інших багато, і клали їх до Ісусових ніг. І Він уздоро́влював їх.	30 К Нему пришло множество людей, среди которых были хромые, слепые, калеки, немые и многие другие больные. Этих несчастных клали к ногам Исы, и Он исцелял их.
31 А наро́д не вихо́див із дива, бо бачив, що говорять німі, каліки стаю́ть здорові, криві ходять, і бачать сліпі, — і сла́вив він Бога Ізраїлевого!	31 Люди удивлялись, когда видели немых говорящими, калек здоровыми, хромых ходящими и слепых зрячими, и славили Бога Исраила.
32 А Ісус Своїх у́чнів покликав і сказав: „Жаль Мені цих людей, що вже три́ дні зо Мною знахо́дяться, але їсти не мають чого́; відпустити їх без їжі не хо́чу, щоб вони не ослабли в дорозі“.	32 Иса подозвал Своих учеников и сказал: – Мне жаль этих людей, они со Мной вот уже три дня, и у них не осталось еды. Я не хочу отпускать их голодными, ведь они могут ослабеть в дороге.
33 А учні Йому відказали: „Де́ нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки наро́ду?“	33 Ученики ответили: – Где же мы возьмём здесь, в этой пустыне, столько хлеба, чтобы накормить всё это множество людей?
34 А Ісус запитав їх: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж відказали: „Семеро, та трохи рибок“.	34 – Сколько у вас лепёшек? – спросил Иса. – Семь лепёшек и несколько рыбок, – ответили они.
35 І Він ізвелів на землі посідати наро́дові.	35 Иса велел людям возлечь на землю.
36 І, взявши сім хлібів і риби, віддавши Богу подяку, поламав і дав у́чням Своїм, а учні наро́дові.	36 Затем Он взял семь лепёшек и рыбу и, поблагодарив за них Всевышнего, стал разламывать на куски, передавая ученикам, а те, в свою очередь, – народу.
37 І всі їли й наси́тилися, а з позосталих кусків назбирали сім ко́шиків по́вних...	37 Все ели и насытились, и ещё набралось семь полных корзин остатков.
38 Їдців же було чотири тисячі мужа, окрім жінок та дітей.	38 Всего ело четыре тысячи одних только мужчин, не считая женщин и детей.
39 І, відпустивши наро́д, усів Він до чо́вна, і прибув до землі Магдали́нської.	39 Отпустив народ, Иса сел в лодку и отправился в окрестности Магадана. .

⚡ 1.0x

Старий
завіт

Новий
завіт

Вiд Матвiя

Розділ 15

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Матая

Глава 15

Вiд Матвiя

Розділ 15

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Матая

Глава 15

Старий завіт

Новий завіт

Вiд Матвiя

Розділ 15

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Матая

Глава 15

Вiд Матвiя

Розділ 15

Радостная Весть Исы Масиха в изложении Матая

Глава 15

Старий
завіт

Новий
завіт